Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №140/5836/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5836/26 пров. № А/857/40836/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року, прийняте суддею Ксензюком А.Я. у м. Луцьку, у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також – позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі також – ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (надалі також – В/Ч НОМЕР_1 , відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1429 від 20.04.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби до складу В/Ч НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника В/Ч НОМЕР_1 № 522-ОС від 22.04.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахування до списків особового складу та всі види забезпечення;

- зобов`язання начальника В/Ч НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу частини та звільнити з військової служби.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 позов задоволено.

Суд зазначив, що позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 25.05.2023.

Відтак, держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) у даній ситуації прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону № 2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд зазначив, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов`язаним, а тому на неї не поширюється Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов`язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку.

Первинні неправомірні дії потягли неправомірність послідуючих дій та прийнятих рішень.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_5 подав апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації був проведений відповідно до норм чинного законодавства, то і зарахування до списків особового складу В/Ч НОМЕР_1 відбулось правомірно, а, отже, відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.04.2026 №522-ОС.

Крім того, зазначає, що у скаржника відсутні відомості про досудове врегулювання спору, зокрема, рапорти про незгоду із призовом чи скасування наказу про призов на військову службу.

Звертає увагу, що після набуття позивачем статусу військовослужбовця Державної прикордонної служби України правовідносини щодо проходження військової служби можуть бути припинені лише шляхом звільнення з військової служби.

Для звільнення з військової служби військовослужбовець разом із рапортом має подати командиру належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують підстави для звільнення.

ОСОБА_2 під час проходження служби не звертався до командування частини із рапортом про його звільнення.

Покликається також на втручання суду у дискреційні повноваження.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в позові.

ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що у цій справі повноваження відповідача 2 не є дискреційними, оскільки у даному випадку є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - звільнення позивача з військової служби.

Щодо доводів відповідача про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу, то у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку - начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (непридатність до військової служби з виключенням з обліку), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у відзиві зазначає, що в ході уточнення облікових даних ОСОБА_1 було направлено на проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 . За результатами проходження ВЛК, позивач був визнаний придатним до військової служби.

Зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 станом на 20.04.2026 не скористався та не оформляв право на відстрочку, останній підлягав призову на військову службу по мобілізації.

Просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову та прийняти судове рішення, яким відмовити в позові.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до довідки позаштатної постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 № 101/2095 від 25.05.2023 на підставі статті 40а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за № 402, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.17).

З військового квитка позивача серії НОМЕР_2 слідує наявність відмітки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 25.05.2023 про зняття з військового обліку за власноручним підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.13).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» рядового ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку № 3837 від 20.04.2026 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлено до В/Ч НОМЕР_1 (а.с.19).

Наказом начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 «По особовому складу» № 522-ОС від 22.04.2026 ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та зараховано до списків особового складу і на всі види забезпечення з 20.04.2026 (а.с.20).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Приписами ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII установлено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (ч. 9 ст.1 Закону №2232-ХІІ).

Також, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 цього Закону мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абзац перший ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації на особливий період, визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402).

Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно абзацу 1 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Так, абзацом 2 підпункту «б» пункту 20.3 глави 20 розділу II Положення №402 передбачено, що при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК приймається постанова, в тому числі, такого змісту: «Непридатний до військової служби».

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 № 101/2095 від 25.05.2023, ОСОБА_1 на підставі статті 40а графи ІІ Розкладу хвороб, затвердженим наказом Міністра оборони України за № 402, визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 25.05.2023 (а.с.17).

Із військового квитка позивача серії НОМЕР_2 слідує наявність відмітки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 25.05.2023 про зняття з військового обліку за власноручним підписом посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.13).

Питання виключення осіб з військового обліку врегульовано положеннями статті 37 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до пункту «а» частини п`ятої статі 37 Закону №2232-XII (в редакції на час проходження позивачем ВЛК 12.02.2004), виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до чинної на сьогодні редакції ч. 6 ст. 37 Закону №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають, зокрема, громадяни України, які визнані непридатними до військової служби

Відтак, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку. Проте, в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

Аналіз наведених вище норм Закону №2233-XII в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити висновок про те, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний непридатним до військової служби, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-XII звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у п.37-п.39 постанови Верховного Суду від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, відповідно до якої законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік.

Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу раніше наведених положень Закону №2232-XII вбачається, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Разом з цим, як правильно встановив суд першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_3 проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно не має обов`язку проходити військово-лікарську комісію та не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він виключений з військового обліку.

На переконання суду, після отримання від позивача відомостей про його виключення з військового обліку за станом здоров`я, ІНФОРМАЦІЯ_3 повинен був вжити належних заходів для перевірки цих відомостей та врахувати їх при проведенні подальших мобілізаційних заходів стосовно позивача, а не поновлювати позивача на військовому обліку та направляти його на повторне медичне обстеження.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що повторний медичний огляд, так і призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби з виключенням з військового обліку, не пов`язане з жодною передбаченою Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою.

Також суд звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 3.3 розділу II Положення № 402, особи, звільнені з військової служби, визнані непридатними до військової служби, можуть повторно оглядатися ВЛК районних, міських ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку після обов`язкового обстеження у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу. Лікар - член ВЛК районного, міського ТЦК та СП формує електронне направлення в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою II додатка 1 до цього Положення, а тих, які мають офіцерські звання,- за графою III додатка 1 до цього Положення.

Доказів обстеження позивача у спеціалізованих закладах охорони здоров`я з метою підтвердження або зміни встановленого діагнозу, наявності електронних направлень в ЕСОЗ для проведення додаткових обстежень позивача (як того вимагає пункту 3.3 розділу II Положення № 402) ІНФОРМАЦІЯ_3 до суду не надано, судом під час розгляду даної справи не отримано.

Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за № 1429 від 20.04.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби позивача до складу В/Ч НОМЕР_1 підлягає скасуванню.

Отже, оскільки судом встановлено, що позивача незаконно мобілізовано на військову службу, а чинним законодавством щодо проходження військової служби не передбачено, що скасування документів з оформлення процедури мобілізації має наслідком скасування наказу про зарахування особи до складу військової частини та виключення такої особи зі складу військової частини, куди її направлено відповідним ТЦК та СП, то наказ начальника В/Ч НОМЕР_1 № 522-ОС від 22.04.2026 в частині призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та зарахування до списків особового складу та всі види забезпечення також є протиправним та підлягає скасуванню, незважаючи на те, що командир військової частини безпосередньо і фактично не вчиняв протиправної поведінки чи дій при прийнятті такого наказу.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що після видання ІНФОРМАЦІЯ_3 наказу «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 1429 від 20.04.2026, стосовно позивача виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Вказаним Законом не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини.

Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 «По особовому складу» № 522-ОС від 22.04.2026 вже реалізовано, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.

На переконання суду, відсутність у статті 26 Закону №2232-XII такої підстави для звільнення з військової служби як скасування наказів на призов особи на військову службу та зарахування до складу військової частини є виключно свідченням того, що законодавець при прийнятті зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка мобілізована до складу Збройних Сил України з порушенням вимог законодавства.

Вказана стаття встановлює ті випадки та підстави для звільнення військовослужбовців з військової служби, які виникають після призову громадян на військову службу, а сам призов особи на військову службу під час мобілізації проведено у відповідності до вимог закону (інакше кажучи, процедура призову не ставиться під сумнів на предмет її законності та легітимності).

У даному ж випадку, звернувшись до суду, позивач оскаржував правомірність його призову на військову службу під час мобілізації.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача-1 щодо призову позивача на військову службу та, як наслідок, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 «По особовому складу» № 522-ОС від 22.04.2026 в частині призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Апеляційний суд враховує, що Верховним Судом в постанові 11.04.2024 у справі №520/7954/22 підтверджено можливість звільнення особи з військової служби, у зв`язку із визнанням протиправним та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про безповоротну дію мобілізації. Протилежні ж висновки призвели б до неможливості відновлення порушеного права незаконно мобілізованих осіб.

Згідно із позицією Верховного Суду, яка сформована, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 справі №826/8803/15, від 21.06.2018 у справі №274/1717/17, від 14.08.2018 у справі №820/5134/17, від 17.10.2019 у справі №826/521/16, від 30.03.2021 у справі №400/1825/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі №380/13558/21.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає помилковими доводи апелянта в частині того, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження військової частини скасовуючи наказ командира В/Ч НОМЕР_1 про зарахування позивача до особового складу даної військової частини, оскільки матеріалами справи встановлено протиправність дій В/Ч НОМЕР_1 щодо призову позивача на військову службу, а відтак це єдиний правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання В/Ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи наведену вище норму законодавства, колегія суддів не надає оцінки судовому рішенню в частині вимог, які не стосуються скаржника.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків вказаного суд, тому в задоволенні таких слід відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі №140/5836/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. М. Обрізко

суддіЛ. П. Іщук

М.А. Пліш