Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №260/9567/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуСправа № 260/9567/25 пров. № А/857/24790/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р. М., суддів Димарчук Т. М.,Сала П. І., розглянув в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року (головуючий суддя Ващилін Р.О., м. Ужгород) у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

Короткий зміст позовних вимог

До Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач) з такими вимогами:

- - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вчинені на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року по справі №260/4034/25 щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01.02.2023 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі, розрахованого відповідно до нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХР15439/ПМ2023 від 28.04.25 та з врахуванням встановлених законодавством України щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2023 року без обмеження максимального розміру пенсії та з 01 січня 2025 року без застосування коефіцієнтів. встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» з врахуванням раніше виплачених сум.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Суд першої інстанції постановив рішення, яким задоволено повністю адміністративний позов, а саме суд: - визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 01 лютого 2023 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №ХР15439/ПМ2023, наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з врахуванням встановлених законодавством України щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 01 січня 2025 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; - зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції керувався нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ), Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), рішеннями Конституційного Суду України та практикою Верховного Суду щодо вирішення спорів про обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ. Суд першої інстанції виснував, що право позивача на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, тому у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI, тому дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.02.2023 максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність) є протиправними та такими, що призвели до зниження розміру належного йому пенсійного забезпечення. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що до Закону №2262-ХІІ, який є спеціальним, не внесено будь-яких змін, що передбачали б обмеження розміру пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, в т.ч. шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на те, що оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір пенсії, визначений частиною 7 статті 43 Закону №2262, тому підстави для виплати пенсії без обмеження максимальним розміром відсутні. Стверджує, що такі дії є законними та відповідають чинному законодавству. Крім того зазначив, що положення пункту 1 Постанови №1 поширюється на розміри пенсій, які становлять від 23610 грн. і не покриті страховими внесками до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому перерахунок пенсійної виплати позивача відповідно до нормативів, передбачених Постановою №1 із застосуванням відповідних коефіцієнтів пониження сум перевищення та діапазонів прожиткових мінімумів не проводився. Тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновку про застосування цих коефіцієнтів при обчисленні розміру пенсійної виплати позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, які встановив суд першої інстанції та перевірив суд апеляційної інстанції

Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі – Закон № 2262-ХІІ).

28 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 №260/207/25 видав довідку №ХР15439/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року.

На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/4034/25 від 24.07.2025 ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило з 01 лютого 2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №ХР15439/ПМ2023 про грошове забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2023.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії №0701007684 від 07.10.2025, розмір розрахованої з 01 лютого 2023 року пенсії ОСОБА_1 становить 30756,26 грн. Однак при проведенні такого перерахунку ГУ ПФУ в Закарпатській області обмежило нараховану суму пенсії 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, що втратили працездатність. Таким чином, з 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 фактично виплачено пенсію у сумі 20930,00 грн.

За результатами розгляду скерованих ОСОБА_1 звернень листами №3850-4344/Ж-02/8-0700/25 від 08.09.2025, №5249-5940/Ж-02/8-0700/25 від 30.10.2025 та №5778-6553/Ж-02/8-0700/25 від 17.11.2025 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило заявника про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з огляду на те, що Головним управлінням здійснено перерахунок на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/4034/25 від 24.07.2025, розмір якої становить 23610,00 грн. Окрім того, зазначило, що виплата нарахованих пенсій за рішеннями судів, які набрали законної сили після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, здійснюється відповідно до затвердженого даною постановою Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини та мотиви суду апеляційної інстанції щодо їх застосування/незастосування до спірних правовідносин

суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов висновку, що відповідач протиправно обмежив розмір нарахованої пенсії «максимальним» розміром на підставі частини сьомої статті 43 Закону № 2262, а також застосував понижуючі коефіцієнти згідно Постанови №1, оскільки це суперечить усталеним висновкам Конституційного Суду України та Верховного суду щодо неконституційності та протиправності обмеження розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262.

Аргументи апелянта зводяться до того, що відповідач правомірно обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром після проведення її перерахунку на виконання рішення суду, оскільки розмір нарахованої пенсії перевищив встановлену законом граничну величину пенсійної виплати. На думку апелянта, за таких обставин відсутні правові підстави для виплати позивачу пенсії без застосування відповідного обмеження. Крім того апелянт звертає увагу, що до розміру пенсії позивача не були застосовані понижуючі коефіцієнти на підставі Постанови №1.

Отже, спірним у цій справі є застосування до спірних правовідносин положень законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

Так, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо тлумачення та застосування частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII у спорах, що стосуються обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі цього закону. Зокрема, у постановах від 16 грудня 2021 року (справа №400/2085/19), 20 липня 2022 року (справа №340/2476/21), 25 липня 2022 року (справа №580/3451/21), 30 серпня 2022 року (справа № 440/994/20), 17 березня 2023 року (справа №340/3144/21) та інших Верховний Суд наголошував, що норми Закону № 2262-XII щодо призначення та перерахунку пенсій повинні тлумачитись із врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, таким чином, будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених на підставі Закону №2262, є протиправним. Такий підхід залишається усталеним та однозначним, про що свідчить правовий висновок касаційного суду, викладений у постанові КАС ВС від 29.11.2024 у справі № 380/24058/23 (№ в ЄДРСР 123410441), такого змісту:

« 71. Так, відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» чинній з 1 січня по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

72. Водночас як зазначалося вище, Рішенням КСУ №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

73. Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення КСУ №7-рп/2016, зокрема, частина сьома статті 43 Закону №2262-XII втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

74. Проте відповідно до Закону № 1774-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону № 2262-XII слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

75. Отже, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIII з урахуванням рішення КСУ №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

76. Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

77. Отже, внесені Законом № 1774-VІІІ до частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

78. Така правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі 522/22798/17, від 17 травня 2021 року у справі 343/870/17, від 21 грудня 2021 року у справі 120/3552/21-а, від 26 січня 2022 року у справі 569/2950/17, від 14 грудня 2023 року у справі № 640/15298/20 та від 23 жовтня 2024 року у справі № 560/2041/22, і колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку.

79. Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо протиправності дій відповідача, які полягають у обмеженні пенсії позивача максимальним розміром.».

Відповідно до частини п?'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, колегія суддів дійшла висновку, що вони є релевантними та повинні враховуватися при вирішенні цього спору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача «максимальним розміром» після проведення її перерахунку на виконання рішення суду з 01.02.2023.

Таким чином, суд першої інстанції в цій частині дійшов правильного висновку про протиправність обмеження з 01.02.2023 розміру пенсії позивача «максимальним», зменшивши суму до виплати з 30756,26 грн. до 20930 грн. Ці дії відповідача є протиправними та призводить до порушення законних інтересів особи, за захистом яких вона звернулася до суду.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії позивача без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, то колегія суддів зазначає таке:

приймаючи оскаржене рішення в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови № 1 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Законом №2262-ХІІ, який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, не передбачено обмеження розміру пенсій шляхом застосування до суми перевищення десяти прожиткових мінімумів відповідних понижуючих коефіцієнтів. З огляду на це суд визнав протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача з 01.01.2025 року та зобов`язав здійснити її перерахунок і виплату без застосування таких коефіцієнтів.

Разом з тим, долученим до справи рішенням про перерахунок розміру пенсійної виплати позивача з 01.01.2025 зрозуміло, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, за результатами якого з 01.01.2025 року визначив розмір пенсійної виплати в сумі 23610 грн.; при цьому, як свідчать надані відповідачем розрахунки, понижуючі коефіцієнти, встановлені Постановою № 1, до розміру пенсії позивача з 01.01.2025 не застосовувалися. Оскільки зібрані судом першої інстанції докази не підтверджують факту застосування відповідачем при перерахунку розміру пенсії позивача з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», то відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача в цій частині (оскаржені дії не вчинялися), а також для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без застосування таких понижуючих коефіцієнтів з 01.01.2025.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не встановивши факту застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, передбачених Постановою № 1, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01.01.2025 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без урахування таких коефіцієнтів.

Відповідно до статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Підсумовуючи наведені вище мотиви, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції (в частині, що стосується позовних вимог щодо застосування понижуючих коефіцієнтів на підставі Постанови №1 при обчисленні пенсії позивача з 01.01.2025), обставинам справи, а також про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні спору за цей період, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення в цій частині. Щодо цієї частини позовних вимог апеляційний постановляє нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ; в решті - залишає рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року без змін.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, ухвалює нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач відповідно до закону був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, питання про його розподіл не вирішується. Щодо витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, то з огляду на статус учасників справи (позивач – фізична особа, відповідач – суб`єкт владних повноважень) понесені апелянтом витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі №260/9567/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження з 01 січня 2025 року розміру пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум. В цій частині позовних вимог прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 260/9567/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – без задоволення.

Понесені апелянтом судові витрати покласти на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Головуючий суддяР. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 21.10.26