Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №381/5202/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3862/26

381/5202/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастові Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Сахаровою О.І. подано позов до Фастівського міськрайонного суду Київської області про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

За змістом заявлених позовних вимог стверджується про те, що 11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено кредитний договір № 603503990 на суму 5 350,00 гривень строком на 15 днів.

Цей договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що відповідач, як позичальник, не виконав умов договору щодо повернення отриманих коштів і сплати процентів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Позивач посилається на послідовне відступлення права вимоги за цим кредитним договором від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а від останнього до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договорів факторингу та відповідних реєстрів боржників.

За твердженням позивача, станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за договором становить 17 655,70 гривень, з яких 5 350,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 12 305,70 гривень - заборгованість за процентами.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також компенсувати витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 гривень.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 серпня 2026 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та витребувано докази, що становлять банківську таємницю.

Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Представник позивача в позовній заяві зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Проте, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи докази, суд вважає встановленими наступні обставин справи.

Так, судом встановлено, що 11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено кредитний договір №603503990.

На підтвердження позовних вимог позивач надав примірник кредитного договору №603503990 від 11.02.2021, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ», заявку на отримання кредиту, документи щодо порядку укладення електронного договору, довідку щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, довідку та пояснення первісного кредитора щодо перерахування коштів, договори факторингу з додатковими угодами, витяги з реєстрів прав вимоги та реєстру боржників, документи щодо передачі і фінансування прав вимоги, розрахунки заборгованості та виписку з особового рахунку.

Згідно примірника договору № 603503990 від 11.02.2021, сторонами договору є ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», як кредитодавець, та ОСОБА_1 , як позичальниця. У пункті 1.1 договору зазначено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит у сумі 5 350,00 гривень на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Згідно пункту 1.2 договору, кредит надається строком на 15 днів від дати отримання кредиту позичальницею, який визначено як дисконтний період. У графіку розрахунків, що є додатком № 1 до договору, датою платежу визначено 26.02.2021, суму кредиту - 5 350,00 гривень, суму процентів - 1 364,25 гривні, загальну суму до сплати - 6 714,25 гривні.

Пунктом 1.3 договору передбачено продовження дисконтного періоду за умови оплати всіх нарахованих процентів, якщо така оплата супроводжується відповідним коментарем позичальниці, або шляхом активації в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування функції продовження дисконтного періоду.

Згідно пунктів 1.4.1-1.4.3 договору, дисконтна, індивідуальна та базова процентні ставки визначені у розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % на день. Пунктами 1.6, 1.7 передбачено продовження строку користування кредитом та відстрочення повернення його основної суми після закінчення дисконтного періоду.

Згідно пункту 1.7.1 договору, за ненадходження платежу зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладається кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. Таким чином, договором передбачені початковий строк 15 днів та можливість його продовження не більше ніж на 90 днів, що загалом становить 105 днів, без урахування окремого продовження дисконтного періоду за пунктом 1.3.

Згідно пункту 1.7.2 договору, з наступного дня після закінчення дисконтного періоду проценти становлять 839,50 % річних, що відповідає 2,30 % від суми кредиту на день. Згідно пункту 4.3, проценти після закінчення строку дії договору визначені сторонами як проценти в розумінні частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно заявки на отримання кредиту від 11.02.2021, заявником зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 26.10.2017 органом 3247. У заявці зазначено номер телефону НОМЕР_3 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресу: АДРЕСА_1 та платіжну картку з маскою 4149-50XX-XXXX-3849.

Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заявку подано 11.02.2021 о 15:17. Для підписання договору на номер телефону НОМЕР_4 о 15:45:08 направлено одноразовий ідентифікатор MNV7VM54, який було введено та направлено кредитодавцеві о 15:46:02. У довідці також зазначено перерахування кредитних коштів 11.02.2021 о 15:46:09.

Примірник договору та додаток № 1 до нього містять відомості про електронний підпис одноразовим ідентифікатором MNV7VM54 та зазначені дані позичальниці.

У письмових поясненнях первісного кредитора від 02.12.2024 № 1501 зазначено, що кредитодавець ініціює платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг та отримує в межах електронного обміну інформацію про її завершення. Також кредитодавець зазначив, що документальне підтвердження зарахування коштів на рахунок клієнта може надати банк-емітент платіжної картки, який відкрив та обслуговує відповідний рахунок.

У довідці ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» від 26.05.2026 №603503990/26052026/Э зазначено ініціювання платіжної операції у сумі 5 350,00 гривень на картку з маскою 4149-50XX-XXXX-3849. Надавачем платіжних послуг платника зазначено АТ «СЕНС БАНК», а отримувача АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК».

Разом із тим, згідно відповіді АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» від 09.09.2026 № 81-15-9/15836-БТ, банківська картка № НОМЕР_5 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Фінансовий номер телефону НОМЕР_4 зазначено в її анкетних даних. При цьому банк повідомив, що руху коштів за рахунком № НОМЕР_6 , до якого випущено зазначену платіжну картку, за період з 11.02.2021 до 16.02.2021 не відбувалося.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступає факторові права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах. Договір діяв у редакції додаткових угод, зокрема додаткової угоди № 26 від 31.12.2020.

У витягу з реєстру прав вимоги № 127 від 29.03.2021 до зазначеного договору в рядку 2619 наведено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір № 603503990 від 11.02.2021 та суму вимоги 10 518,80 гривень, з яких 5 350,00 гривень - основний борг, 5 168,80 гривень - проценти. Надано також акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмета факторингової операції і обсягу переданих прав вимоги за цим реєстром.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Згідно витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до цього договору, у рядку 16047 наведено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір № 603503990 від 11.02.2021 та загальну суму вимоги 17 655,70 гривень, з яких 5 350,00 гривень - основний борг, 12 305,70 гривень - проценти. Фінансування за цим реєстром підтверджується платіжною інструкцією № 742 від 29.10.2021 на суму 5 320 276,67 гривень.

05.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е. Акт прийому-передачі реєстру боржників підписано сторонами 05.06.2025. У витягу з реєстру боржників у рядку 19457 наведено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , договір № 603503990 від 11.02.2021 та суму вимоги 17 655,70 гривень, з яких 5 350,00 гривень - основний борг, 12 305,70 гривень - проценти. Сплату фінансування підтверджено платіжною інструкцією № 345 від 10.09.2025 на суму 2 004 222,05 гривні.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора, відображено видачу 5 350,00 гривень 11.02.2021 та два платежі по 5,00 гривень 01.03.2021 та 09.03.2021, зараховані в рахунок погашення процентів. На дату відступлення права вимоги 29.03.2021 у розрахунку обліковується 5 350,00 гривень основного боргу та 5 168,80 гривень процентів.

Згідно розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», проценти нараховувалися до 26.05.2021 включно. На дату відступлення права вимоги 28.10.2021 обліковується 17 655,70 гривень заборгованості, з яких 5 350,00 гривень - тіло кредиту та 12 305,70 гривень - проценти. Така сама сума зазначена у виписці з особового рахунку, складеній ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 15.06.2026.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частин 1, 2, 4 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзаців 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно приписів частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно приписів частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», одним зі способів підписання електронного правочину є електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно приписів статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно приписів частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно частини 3 цієї статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно приписів частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно приписів частин 1, 2 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно приписів статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно приписів частин 1, 5 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно частини 6 цієї статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно приписів статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені правові норми, суд зазначає, що для задоволення вимог про стягнення кредитної заборгованості позивач має довести не лише укладення кредитного договору та перехід права вимоги, а й надання позичальниці коштів, неповернення яких є підставою позову, і розмір заборгованості.

Заявка від 11.02.2021, примірник договору № 603503990 та довідка щодо дій позичальника містять узгоджені відомості про особу ОСОБА_1 , номер телефону, платіжну картку і підписання договору одноразовим ідентифікатором MNV7VM54. Банк підтвердив належність картки відповідачці та наявність зазначеного номера телефону в її анкетних даних. Ці докази суд враховує при оцінці обставин оформлення електронного договору.

Однак укладення договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати кредит, саме по собі не підтверджує виконання цього зобов`язання. Обов`язок повернути конкретну суму кредиту та сплатити проценти за користування нею має бути підтверджений доказами фактичного надання цієї суми позичальниці.

Позивач обґрунтовує надання кредиту довідкою первісного кредитора від 26.05.2026 № 603503990/26052026/Э, в якій наведено реквізити платіжної операції та дату її завершення. Суд враховує цей документ як письмовий доказ, однак оцінює його зміст у сукупності з іншими доказами у справі.

Зазначену довідку складено самим первісним кредитодавцем. Надана до справи довідка не є документом АТ «СЕНС БАНК», АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» чи іншого надавача платіжних послуг про виконання переказу або зарахування коштів отримувачці. Наведений у ній ідентифікатор операції та відомості про час її завершення не підтверджені відповідними документами надавача платіжних послуг.

Водночас від банку, який обслуговує картку відповідачки, суд отримав інформацію про відсутність руху коштів за відповідним рахунком з 11.02.2021 до 16.02.2021. Цей період охоплює зазначену позивачем дату надання кредиту 11.02.2021. Повний номер картки, наведений банком, відповідає масці картки, зазначеній у заявці та довідці первісного кредитора, а відомості щодо особи власниці картки та її РНОКПП збігаються з матеріалами позову.

Отже, довідка первісного кредитора та відповідь банку містять суперечливі відомості щодо фактичного перерахування відповідачці 5 350,00 гривень. Інших доказів, які підтверджують зарахування цієї суми на рахунок відповідачки та усувають зазначену суперечність, матеріали справи не містять.

Суд оцінює відповідь банку з урахуванням того, що її надано на виконання ухвали суду стосовно конкретної особи, платіжної картки, рахунку та періоду. Належність картки відповідачці підтверджена, проте відомості банку про операції за рахунком не підтверджують отримання нею кредитних коштів. Письмові пояснення кредитодавця від 02.12.2024 № 1501 щодо загального порядку ініціювання переказів не містять відомостей про операції за рахунком відповідачки і цієї суперечності не усувають.

Розрахунки заборгованості, складені первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а також виписка з особового рахунку, складена позивачем, відображають облік заявленої заборгованості кредиторами. За наявності зазначеної суперечності ці документи не є достатнім підтвердженням фактичного надання відповідачці кредитних коштів.

Відображення у розрахунку двох платежів по 5,00 гривень також оцінюється судом у сукупності з іншими доказами. Документів, які дозволяють перевірити здійснення саме відповідачкою цих платежів, їх призначення та зарахування за спірним договором, до справи не надано. Сам запис у розрахунку кредитодавця не усуває суперечності з отриманою судом інформацією банку щодо надання кредиту.

Договори факторингу, реєстри та документи щодо фінансування підтверджують оформлення передачі зазначеної кредиторами вимоги. Однак ці документи стосуються правовідносин між кредиторами і не підтверджують зарахування коштів на рахунок позичальниці. Згідно статті 514 ЦК України, новий кредитор набуває права в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу. Відступлення права вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести виникнення та розмір заборгованості відповідачки.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів фактичного надання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 350,00 гривень за договором № 603503990 від 11.02.2021. За цих обставин відсутні підстави для стягнення заявленої суми основного боргу та процентів за користування коштами. Встановлення лише умов щодо строку кредитування та процентних ставок не є достатнім для задоволення позову без доведення надання кредиту.

Відтак, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС» слід відмовити за недоведеністю обставин, які слугували підставою позовних вимог.

Також суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією № 55273 від 14.08.2026. Витрати на професійну правничу допомогу заявлені у сумі 7 000,00 гривень та обґрунтовані договором № 20/01/26-01 від 20.01.2026 з Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», додатковою угодою № 25771022016 від 19.06.2026 і актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026.

Згідно приписів частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно пункту 2 частини 2 цієї статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати до стягнення з відповідачки не підлягають.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 3, 5, 10-12 Закону України «Про електронну комерцію», статті 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування», статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 603503990 від 11.02.2021.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА