Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №378/1311/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1311/26

Провадження № 2-а/378/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М.,

за участю секретаря Кичі Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ставищенського районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 11.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нього винесено постанову № R243530 у справі про адміністративне правопорушення за ч. З ст. 210-1 КУпАП з накладенням штраф у розмірі 17 000,00 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що він ( ОСОБА_1 ) не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Також у постанові зазначено, що 08.12.2025 від нього (позивача) через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста надійшла заява, у якій він не оспорював допущене порушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. З наявної у нього (позивача) історії сповіщень у застосунку «Резерв+» вбачається, що 10.10.2025 о 15:45 йому було сформовано сповіщення: «Вас розшукує ТЦК та СП, щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку», через п`ять хвили о 15:50 державним електронним сервісом було сформовано окреме сповіщення «Виявлено порушення», у якому прямо зазначено: «В реєстрі Оберіг зафіксовано порушення військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ці відомості узгоджуються з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими 14.09.2026, де щодо нього (позивача) зазначено адміністративну справу № F3332470, - ст. 210-1 КУпАП, а датою порушення справи визначено 10.10.2025. Надалі, в тій самій хронології сповіщень, 11.01.2026 о 01:05 у «Резерв+» з`явилося повідомлення «Є рішення по справі. Можете сплатити штраф зі знижкою», а вже о 01:10 - «Вас зняли з розшуку! ІНФОРМАЦІЯ_3 більше вас не розшукує». Сукупність цих відомостей свідчить про безпосередній зв`язок між зафіксованим 10.10.2025 порушенням, розшуком з метою оформлення матеріалів та подальшим прийняттям постанови № R243530 від 11.01.2026.

Таким чином, якщо правопорушення було виявлено та зафіксовано не пізніше 10.10.2025 року, тримісячний строк сплинув 10.01.2026 . Постанова № R243530 винесена 11.01.2026 року, тобто вже після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Позивач просить суд скасувати постанову № R243530 від 11.01.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 14.10.2026 року поновлено строк на оскарження вказаної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 268 КАС України; відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву та зобов`язано відповідача до початку судового засідання або в судовому засіданні надати матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а. с. 34 - 35).

В судове засідання позивач та його представник не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 52, 54, 53, 55), представник позивача - Друзь В. І., який подав позов, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи провести без його участі та участі позивача (а. с. 4). представник позивача подав до суду відповідь на відзив (а. с. 66 - 68), зазначивши наступне. Довід Відповідача про те, що неявка за повісткою нібито триває до «усунення порушення» або до подання особою заяви, не відповідає правовій природі такого діяння. Обов`язок, який випливає з конкретної повістки, має чітко визначений момент виконання - день і час явки. Посилання відповідача на «суперечливу поведінку» позивача: подання заяви про неоспорення порушення, а після винесення постанови звернення до суду, не враховує зміст спеціальної процедури, передбаченої ст. 279-9 КУпАП, за якою особа може не оспорювати фактичне порушення і погодитися на розгляд справи за її відсутності, однак керівник ТЦК після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити фактичні дані та винести постанову саме з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП, в т. ч. наявність обставин, що виключають провадження, зокрема, закінчення строків ст. 38 КУпАП. Електронну заяву Відповідач отримав 08.12.2025 року о 11:57:45, тоді як постанову виніс лише 11.01.2026 року. Стаття 279-9 КУпАП встановлює для такої процедури триденний строк. Позивач не стверджує, що лише сам по собі пропуск цього триденного строку автоматично тягне закриття справи, однак він спростовує тезу Відповідача про належне застосування спрощеної процедури та підтверджує, що затримка у винесенні постанови була наслідком дій самого Відповідача. Також надана Відповідачем повістка № 4988153 вперше підтвердила мету виклику ОСОБА_1 - «для уточнення даних». Разом з тим розширені дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вже додані Позивачем до справи, містять відомості про уточнення ним облікових даних 30.05.2024 року. Приміткою до ст. 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Реєстру відповідних персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційними системами, реєстрами та базами даних. У відзиві Відповідач не зазначив, які саме конкретні дані Позивача станом на 26.09.2025 року потребували уточнення, яких відомостей не містив Реєстр і чому ці відомості неможливо було отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії. Відмітка «адресат відсутній за вказаною адресою» не звільняє Відповідача від доказування належного способу відправлення та змісту поштового відправлення. Пункт 34 Порядку № 560 та правила, запроваджені постановою КМУ № 747 від 25.06.2024 року, передбачають направлення повістки рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Для повісток, сформованих за допомогою Реєстру, Порядок № 560 окремо регламентує зміст опису вкладення. У переліку додатків до відзиву Відповідач зазначив лише «копію поштового конверта та Довідки «Укрпошти» про причини повернення», тоді як окремий опис вкладення у переліку додатків не зазначений. На наданих Позивачу копіях такого належно оформленого опису вкладення також не вбачається. За відсутності опису неможливо лише з самого конверта достовірно встановити, що конкретне поштове відправлення містило саме повістку № 4988153. Тому у разі, якщо належно оформлений опис вкладення до відправлення № 0601196657464 відсутній у матеріалах справи, самі конверт та довідка про повернення не є достатніми для підтвердження дотримання Відповідачем усього передбаченого законом порядку оповіщення (а. с. 66 - 68).

В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином шляхом направлення тексту повістки за правилами передбаченими ч. 1 ст. 268 КАС України, що підтверджується довідкою про відправку електронного документа (а. с. 50). До суду представник відповідача подав відзив на позов (а. с. 56 - 57), просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на наступне. Зазначену в позові повістку було направлено Позивачу рекомендованим поштовим відправленням за місцем його зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до Довідки «Укрпошти» про причини повернення/досилання, поштове відправлення з повісткою повернуто за позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно з абз. 4 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, належним повідомленням резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СГІ у разі надсилання повістки поштою є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання. У визначений у повістці день (07.10.2025) Позивач за викликом до ТЦК та СП не з`явився, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП. 08 грудня 2025 року о 11:57:45 Позивач ОСОБА_1 через електронний кабінет військовозобов`язаного (застосунок «Резерв+») подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 Заяву, завірену Кваліфікованим електронним підписом (КЕГІ), в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Враховуючи приписи ст. 279-9 КУпАП, за наявності такої заяви особи розгляд справи здійснюється у спрощеному порядку. 11 січня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс постанову № R243530 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Щодо дотримання строків притягнення до відповідальності.

Правопорушення, що полягає у невиконанні обов`язку з`явитися за повісткою для уточнення даних, має елементи триваючого проступку до моменту усунення порушення або офіційного звернення особи. Звернувшись 08 грудня 2025 року із заявою про визнання вини, Позивач сам зафіксував дату оформлення матеріалів справи у спрощеному порядку. Постанову винесено 11 січня 2026 року, тобто через 1 місяць і 3 дні після отримання Заяви Позивача. Таким чином, Відповідач діяв суворо в межах 3-місячного строку з дня офіційного подання документів особою, як це передбачено ч. 9 ст. 38 КУпАП (а. с. 56 - 57).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 11.01.2026 року т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № R243530, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000,00 гривень (а. с. 17 - 18, 61).

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, вона винесена за наявності поданої особою заяви, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, порушивши вимоги ч. 3 ст. ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідачем до відзиву додано копію повістки (а. с. 58) та заяви ОСОБА_1 , поданої ним через електронний кабінет призовника 08.12.2025 об 11:57:45, в якій останній зазначив, що не оспорює допущене порушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка, як зазначено у відзиві цього ж дня була отримана відповідачем. Подання такої заяви 08.12.2025 не оспорювалось позивачем в поданому позові.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджений Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває і по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації. Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Приписами п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року (надалі Правил до Порядку від 30.12.2022), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов`язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов`язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 (наділі Порядку № 560), належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до п. 34 зазначеного Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

При цьому, у оскаржуваній постанові, відповідно до якої позивач ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, порушивши вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - не зазначено номер повістки, з якою саме метою, передбаченою пп.2, п.1 вищевказаних Правил до Порядку від 30.12.2022, та в яку дату та час позивач зобов`язаний був з`явитися до ТЦК та СП, та до якого саме його відділу.

До відзиву відповідачем додано копію повістки №4988153, яку як зазначено у відзиві, було направлено Позивачу рекомендованим поштовим відправленням за місцем його зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 (а. с. 58), копію довідки «Укрпошти» про причини повернення/досилання поштового відправлення № 0601196657464 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 59). Проте, всупереч вимогам п. 34 Порядку №560 опису вкладення до зазначеного рекомендованого поштового відправлення, на що звернув увагу представник позивача у відповіді на відзив, відповідачем суду не надано.

В зазначеній повістці зазначено, що ОСОБА_1 належить з`явитись 07.10.2025 о 09:00 год. для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Ставище) (а. с. 59).

Згідно даних додатку "Резерв+", сформованих 06.09.2026, наданих позивачем разом з позовом, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 (Ставище), згідно постанови ВЛК від 24.05.2024 - придатний, має бронювання до 30.10.2026, дата уточнення даних – 22.04.2026 (а. с. 10 - 16).

Відповідно до розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованих 14.09.2026 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в графі "контактні дані" вказано місце його реєстрації та проживання ( АДРЕСА_1 .) номер телефону, електронна адреса, вказано дату уточнення даних - 30.05.2024 (а. с. 11).

Згідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Втім, доказів щодо обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, на що звертає увагу представник позивача у відповіді на відзив, відповідачем суду не надано.

Суд бере до уваги, що як зазначено вище і що не оспорює позивач, ним через електронний кабінет призовника 08.12.2025 об 11:57:45 було подано заяву, в якій останній зазначив, що не оспорює допущене порушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а. с. 60).

Разом з тим, позивач просить закрити справу про адміністративне правопорушення щодо нього у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, зазначаючи, що з доданої ним до позову історії сповіщень у застосунку «Резерв+» (а. с. 16) вбачається, що 10.10.2025 року о 15:45 йому було сформовано сповіщення: «Вас розшукує ТЦК та СП, щоб скласти протокол про порушення правил військового обліку». Через п`ять хвилин, 10.10.2025 о 15:50, державним електронним сервісом було сформовано окреме сповіщення «Виявлено порушення», у якому зазначено: «В реєстрі Оберіг зафіксовано порушення військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ці відомості, як зазначає позивач в позові, узгоджуються з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими 14.09.2026 року, де щодо ОСОБА_1 зазначено адміністративну справу № F3332470, статтю - 210-1 КУпАП, дату порушення справи - 10.10.2025 року (а. с. 15). Надалі, в тій самій хронології сповіщень, 11.01.2026 року о 01:05 у «Резерв+» з`явилося повідомлення «Є рішення по справі. Можете сплатити штраф зі знижкою», а вже о 01:10 - «Вас зняли з розшуку! ІНФОРМАЦІЯ_3 більше вас не розшукує». Сукупність цих відомостей свідчить про безпосередній зв`язок між зафіксованим 10.10.2025 порушенням, розшуком з метою оформлення матеріалів та подальшим прийняттям постанови № R243530 від 11.01.2026 року. Посилаючись на викладене. позивач зазначає, що оскаржувана постанова від 11.01.2026 року, винесена вже після закінчення строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідач у відзиві, заперечуючи щодо доводів позивача щодо пропуску строку притягнення його до адміністративної відповідальності, зазначає, що правопорушення, яке полягає у невиконанні обов`язку з`явитися за повісткою для уточнення даних, має елементи триваючого проступку до моменту усунення порушення або офіційного звернення особи. Звернувшись 08 грудня 2025 року із заявою про визнання вини, Позивач сам зафіксував дату оформлення матеріалів справи у спрощеному порядку. Постанову винесено 11 січня 2026 року, тобто через 1 місяць і 3 дні після отримання Заяви Позивача. Таким чином, відповідач діяв в межах 3-місячного строку з дня офіційного подання документів особою, як це передбачено ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Суд з такими доводами сторони відповідача не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210 -1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Положення КУпАП не містять визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності.

При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, яке полягає, зокрема, у неявці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття особи до певного місця у визначені дату та час.

У даному випадку ОСОБА_1 не прибув за викликом на 07.10.2025 року о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_9 по повістці відповідача №4988153 від 26.09.2025 (а. с. 58).

Тобто, днем вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, в даному випадку є 07.10.2025 року, коли позивачем ОСОБА_1 не вчинені дії, які він повинен був здійснити саме 07.10.2025 і про що не могло бути невідомо відповідачу.

У свою чергу, оскаржувана постанова №R243530 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП винесена т. в. о начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 лише 11.01.2026, тобто після закінчення визначеного статтею 38 КУпАП трьохмісячного строку накладення адміністративного стягнення.

Суд наголошує, що про неявку позивача за викликом по повістці відповідачу було достеменно відомо 07.10.2025 року, коли позивач не з`явився до відповідача по повістці. Зазначене не спростовано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень.

При цьому суд бере до уваги вимоги частини 2 ст. 279-9 КУпАП згідно якої керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно пункту 7 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.

Відповідно до частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що на момент винесення оскаржуваної постанови відповідача закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності позивача, визначені частиною 9 статті 38 КУпАП, суд дійшов висновку, що вищевказана оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Отже, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що доводи сторони позивача є обґрунтованими, відповідно, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, провадження по справі слід закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 38, 210-1 ч. 3, 247 КУпАП, ст. ст. 2 ч. 3, 77 ч. 2, 268-272, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № R243530 від 11.01.2026 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження по справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ).

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повне рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак