Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №161/6978/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Смокович М.В.

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 161/6978/26 пров. № А/857/34638/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Валюха В.М., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2026 року у справі № 161/6978/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капітана поліції Хазанюка Івана Вікторовича, Головного управління національної поліції України у Волинській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до капітана поліції Хазанюка Івана Вікторовича, Головного управління національної поліції України у Волинській області, у якому просив суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6862621 від 19.03.2026р.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2026р. позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2026р. скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

19.03.2026р. інспектор Луцького районного управління поліції Головного управління національної поліції України у Волинській області капітан поліції Хазанюк І.В. щодо ОСОБА_1 виніс постанову серії ЕНА № 6862621 про притягнення до адміністративної відповідальності яка передбачена ч.4 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20400,00 грн.

Із змісту оскаржуваної постанови видно, що 19.03.2026р. близькр 08.11 , у с. Липини, по вул. Окружній, на АЗС Аветра позивач керував транспортним засобом марки Volkswagen E-Golf» - НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив п.2.1. п.п.«а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП.

ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

В п.п. «а» п.2.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин видно, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

ч.9, ч.10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

ч.4 ст.126 КУпАП встановлено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В ст.7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст.245 КУпАП відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

п.1 ст.247 КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В ст.72 КАС України видно, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що зупинка транспортного засобу була безпідставною та інспектор поліції не мав права вимагати у водія пред`явити документи на право керування, оскільки право перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов`язується з обов`язком доводити, що зупинка транспортного засобу є законною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №686/15383/17, від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17, від 21 листопада 2018 року у справі №465/6677/16-а.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27.06.2025р. позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

ч.4 ст.78 КАС України чітко визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З оглянутого судом відеозапису, зафіксованого на портативний нагрудний відеореєстратор поліцейського, від 19.03.2026р. видно, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen E-Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 . Зокрема, позивач надаючи пояснення працівникам поліції, не заперечував факт керування даним транспортним засобом, а навпаки зазначив, що керував транспортним засобом, оскільки дитину необхідно було відвести до школи.

Крім того, на даному записі зафіксовано факт обізнаності апелянта про наявність у нього заборони на керування транспортними засобами, яка встановлена постановою суду.

Стосовно доводів апелянта про допущення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів звертає увагу, що виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків.

Разом із тим, не кожен дефект акта робить його протиправним. Сама по собі відсутність у постанові назви технічного засобу є формальним недоліком (технічною опискою), який не спростовує самого факту вчинення правопорушення, якщо його чітко зафіксовано на відео. Суд повинен керуватися принципом верховенства права, а не сліпим формалізмом. Якщо на відеозаписі чітко видно автомобіль позивача, дорожню обстановку та сам момент порушення, скасування постанови лише через не перенесення серійного номера камери в текст бланка суперечитиме завданням КУпАП (ст.1 запобігання правопорушенням). Позивач не заперечував факт порушення на місці

В ст.72, ст.99 КАС України видно, що електронний доказ (відеозапис) подається до суду та оцінюється судом за внутрішнім переконанням. КАСУ не забороняє суду приймати відеозапис, якщо поліцейський доведе, що цей запис зроблено саме під час цієї події (це видно з дати, часу та GPS-координат на самому відео).

ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.

При цьому, оскаржена постанова за формою та змістом відповідає вимогам ст.283 КУпАП, підстави для її скасування відсутні.

Доводи апелянта про те, що в постанові не зазначено технічний засіб фіксації, є безпідставними. Відсутність у тексті постанови відомостей про технічний засіб є виключно формальним недоліком оформлення документа, що не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення апелянтом. Наданий суду відеозапис містить вичерпну інформацію про дату, час, місце події та чітко фіксує сутність порушення. Оцінюючи докази в сукупності, відповідно до ст. 90 КАС України, такий відеозапис є належним та достовірним доказом, а формальні помилки в постанові не можуть бути єдиною підставою для звільнення винної особи від відповідальності.

Отже, на момент складання оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не мав статусу водія, а тому факт вчинення порушення вимог п.п. «а» п.2.1 ПДР України є доведеним та його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.

ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Національної поліції у Волинській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законом та Конституцією України.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

В ст.242 КАС України видно, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2026 року у справі № 161/6978/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяН. В. Бруновська

суддіВ. М. Валюх

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 21.10.2026р.