Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №371/1562/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1562/26

Номер провадження № 1-кп/371/256/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Миронівка Київської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 15.07.2026 за №12026116220000052, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миронівка Миронівського району Київської області, українця, громадянина України, який не є депутатом, безробітній, не одружений, військовозобов`язаний, маючий середню спеціальну освіту, на утриманні малолітніх дітей не має, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 13.01.2026 вироком Миронівського районного суду Київської області до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 приблизно о 11 год. 00 хв., ОСОБА_5 перебував поблизу магазину «Сільмаг», що розташований по вул. Центральна, буд. 1 в с. Росава Обухівського нпрайону Київської області, де біля зупинного пункту «Росава» на узбіччі автодороги на асфальтованому покритті помітив пачку з-під цигарок жовтого кольору із написом «Camel» в середині якої містився прозорий поліетиленовий пакет зі вмістом сухої подрібненої рослинної маси зеленого кольору.

Усвідомлюючи, що знайдений засіб є канабісом та відноситься до наркотичних засобів, ОСОБА_5 діючи умисно та незаконно, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60-95-ВР, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров`я України № 188 від 01.08.2000, постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів, будучи особою, яка раніше вживала наркотичні засоби, з метою подальшого власного вживання, без мети збуту, взяв знайдену пачку з-під цигарок жовтого кольору із написом «Camel» в середині якої містився прозорий поліетиленовий пакет зі вмістом сухої подрібненої рослинної маси зеленого кольору та поклав його до лівої кишені шорт синьо-чорного кольору, які були одягнені на ньому, чим здійснив незаконне придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабісу та розпочав його зберігання.

15.07.2026, приблизно о 11 год. 59 хв., ОСОБА_5 , утримуючи незаконно придбаний та збережений наркотичний засіб, обіг якого обмежений – канабіс при собі, рухався пішою ходою по вулиці Центральна в с. Росава Обухівського району Київської області, де біля будинку № 22 був зупинений працівниками поліції для перевірки документів, під час якої повідомив, що у нього в лівій кишені шорт синьо-чорного кольору, які були одягнені на ньому знаходиться належний йому наркотичний засіб, обіг якого обмежений – канабіс.

15.07.2026, в період часу з 11 год. 51 хв. до 12 год 01 хв., перебуваючи біля будинку № 22 по вул. Центральна в с. Росава Обухівського району Київської області проведено затримання ОСОБА_5 , та здійснено його обшук, під час якого в лівій кишені шорт синьо-чорного кольору, які були одягнені на ньому виявлено та вилучено пачку з-під цигарок жовтого кольору із написом «Camel» в середині якої містився прозорий поліетиленовий пакет зі вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежений – канабісу, який він незаконно зберігав для власних потреб, без мети збуту.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю. Пояснив, що факти викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. В скоєному щиро кається.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Дослідивши в сукупності всі докази надані сторонами кримінального провадження суд «поза розумним сумнівом» переконався, що вина обвинуваченого у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена та дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею.

У відповідності до вимог ст. 337 КПК України розглянувши матеріали кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає, що підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, не вбачається.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, які містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

При визначенні покарання обвинуваченому суд виходить із вимог ст. 65-67 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії нетяжких злочинів, обставини його вчинення та невелику кількість речовини, яку він незаконно придбав та зберігав, дані про особу обвинуваченого, який протягом року засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України, має постійне місце проживання, не є особою з інвалідністю, на спеціальному обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, висловив щирий жаль з приводу вчиненого.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що обвинувачений визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, висловлював жаль з приводу вчиненого та свою готовність нести відповідальність за злочин, що свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини. Його позиція щодо повного визнання вини і надання детальних показань щодо вчиненого є послідовною, сформована під час досудового розслідування і підтверджена у судовому засіданні.

Частина друга статті 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 2 ст. 309 КК України.

При цьому, призначення судом не пов`язаного з позбавленням волі покарання у розмірі, наближеному до мінімальної межі такого виду покарання, визначеного санкцією відповідної статті, не вказує на його м`якість, адже з огляду на дискреційні повноваження суду, надані йому державою, спосіб обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, відповідатиме вимогам статей 50 та 65 КК, а призначене таким чином покарання, що являє собою форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, за своїм видом та розміром буде необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає у зв`язку з відсутністю передумов, за яких ці правові норми можуть бути застосовані.

Призначення обвинуваченому ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення саме мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Вказаним нормам кореспондує положення пунктів 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 вiд 24.10.2003, відповідно до яких за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, не відбуту засудженим частину будь-якого основного покарання.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 72 КК основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, закріплені у ч. 3 ст. 72 КК норми не тільки не виключають можливості застосування положень статей 70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, але й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч. 3 ст. 72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у виді штрафу чи позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 13.01.2026 ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до двох років пробаційного нагляду, покарання на час вчинення нового злочину та ухвалення нового вироку обвинуваченим не відбуте повністю. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.05.2020 у справі № 243/2528/19, якщо особа вчинила нові злочини до відбуття покарання за попереднім вироком, то суд призначає остаточне покарання з урахуванням статей 71, 72 КК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.05.2018 (справа № 310/3080/16-к), від 17.05.2018 у справі №128/5484/13-к, від 20.01.2022 у справі № 686/3226/20 та постановах Об`єднаної палати ККС ВС від 25.06.2018 (справа № 511/37/16-к), від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Миронівського районного суду Київської області від 13.01.2026, яким він засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді двох років пробаційного нагляду, суд призначає йому остаточне покарання за правилами ст. 71 КК України шляхом повного приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Запобіжний захід не застосовувати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 369-370, 374, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000, 00 (тридцять чотири тисячі) гривень.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вирків до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Миронівського районного суду Київської області від 13.01.2026 за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити ОСОБА_5 до відбуття остаточно покарання у виді штрафу у розмирі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000, 00 (тридцять чотири тисячі) гривень та пробаційного нагляду 2 (два ) роки

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Запобіжний захід не застосовувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 2 888, 16 гривень за проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/111-26/39110-НЗПРАП від 04.08.2026.

Речові докази по справі: 1 (один) номерний поліетиленовий пакет Експертної служби МВС України № 0011798, на якому наявні пояснювальні написи та підпис експерта зі вмістом первинного пакування та наркотичного засобу - канабісу масою 17,35 г; пачку з під цигарок жовтого кольору із написом «Camel» в середині якої наявний прозорий поліетиленовий пакет із вмістом сухої подрібненої рослинної маси зеленого кольору з морфологічними ознаками рослин роду коноплі, які поміщено до номерного поліетиленового пакету №CRI 1192893, які передано для зберігання до камери зберігання речових доказів відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору, засудженому.

Суддя ОСОБА_1