Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №357/6417/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6417/26

Провадження № 2/357/5506/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання - Шлейко О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

16.04.2026 представник позивача, адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення у системі «Електронний суд», що зареєстрований судом 17.04.2026, обґрунтовуючи тим, що 22.05.2019 між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено договір №454021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 3000,00 грн у гривні, в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , на строк 18 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: процентна ставка - 1,9% на добу. 01.12.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на 20.02.2026 заборгованість відповідача перед позивачем становить 76245,00 грн, а саме: заборгованість за сумою кредиту - 3000,00 грн; заборгованість за відсотками - 73245,00 грн. Тому, просив у судовому порядку стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за Кредитним договором №454021 від 22.05.2019 у розмірі 76245,00 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

19.05.2026 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 28.07.2026 - 12:30.

03.07.2026 представник позивача, адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, подав до суду заяву про розподіл удових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13000,00 грн.

03.07.2026 представник відповідача, адвокат Тарасюк Андрій Васильович, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що кредитний договір №454021 від 22 травня 2019 року з ТОВ «ФК «ВЕРОНА» він не підписував, і грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 не отримував, вказаний картковий рахунок йому не належить, він його не оформляв, банківської карти не отримував. Вважає, що хтось інший міг незаконно використати, заволодіти його персональними даними, документами та злочинним шляхом отримати кредитні кошти, у зв`язку з чим, він звернувся до Білоцерківського РУГІ ГУНП в Київській області із заявою про вчинення злочину. Крім того 19 травня 2019 року його номер мобільного телефону НОМЕР_2 був заблокований з незрозумілих причин по сьогоднішній день. В 2022 році ОСОБА_1 звертався до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області з приводу вчинення щодо нього шахрайських дій. Також, просить врахувати, що згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 виданого Білоцерківським МВМ №2 ГУ МВС України в Київській області 13.06.2019 зазначено прізвище ОСОБА_2 , а не ОСОБА_3 , як зазначено у позовній заяві, в пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в заяві про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику №454021, виписці з особового рахунку за кредитним договором №454021, у довідці про ідентифікацію, та усіх інших документах, де згадується прізвище відповідача. В пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, крім зазначеного прізвища ОСОБА_3 , датою видачі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 є 09.06.2019, що не відповідає даті видачі паспорта ОСОБА_1 , якою є 13.06.2019. Крім того, позов є передчасним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню із нижченаведених підстав. Позивачем не надано достовірних та достатніх доказів у своїй сукупності для відповідного висновку, тому ним не доведено, що між сторонами укладено кредитний договір і саме на таких умовах, на яких він наполягає. Крім цього, надані позивачем документи на підтвердження факту виникнення грошових зобов`язань, що передбачаються до стягнення у даній справі, об`єктивно свідчать про недотримання простої письмової форми при укладенні договорів кредиту/позики, що має наслідком їхню нікчемність у силу закону. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що первісним кредитором дійсно передавались відповідачеві грошові кошти у фінансовий кредит/позику, що унеможливлює цивільно-правову відповідальність відповідача через не доведення позивачем виконання первісними кредиторами обов`язку із передачі коштів в кредит. Довідка про перерахування коштів є документом, складеним ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», а тому сама по собі не може підтверджувати факт отримання відповідачем кредитних коштів. Надана позивачем довідка підтверджує здійснення переказу коштів на зазначений у ній рахунок. Разом з тим сам по собі факт здійснення переказу коштів не свідчить безумовно про отримання таких коштів саме ОСОБА_1 . Докази надані Позивачем не містять належних та допустимих доказів належності відповідачу електронного платіжного засобу, реквізити якого частково зазначені у кредитному договорі, а також не містять доказів того, що рахунок, зазначений у інформаційній довідці ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», відкритий саме на ім`я відповідача. Надані позивачем документи не містять відомостей про власника відповідної банківської картки або рахунку, а матеріали справи не містять довідки банку, виписки за рахунком, договору банківського обслуговування чи інших документів, які б дозволяли достовірно встановити належність зазначеного рахунку або платіжного засобу відповідачу. Також, у матеріалах справи відсутня виписка за рахунком відповідача або інший банківський документ, який підтверджував належність відповідачу рахунку, зазначеного у інформаційній довідці ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» та зарахування на нього кредитних коштів. З огляду на викладене вважає, що позивачем не доведено виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором №454021 від 22 травня 2019 року, а тому в задоволенні позову ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» слід відмовити. У разі якщо суд вважатиме, що факт видачі грошових коштів в розмірі 3000,00 грн підтверджений належними та допустимими доказами, просить врахувати, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року по справі № 910/4518/16). Сторонами кредитного договору не укладалося жодних додаткових угод, не вносилося жодних змін умов договору, щодо його пролонгації. З огляду на викладене, нарахування позивачем заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 08.06.2019, тобто поза межами строку кредитування, є неправомірним, а тому позовні вимоги в цій частині ОСОБА_1 заперечує та в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Щодо заявлених витрат на правничу допомогу, зазначає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу документально не підтвердженні виходячи з наступного. Відповідно до умов наданої позивачем копії додаткової Угоди до Договору про надання правничої допомоги вартість правової допомоги адвоката обчислюється в розмірі 2500,00 грн за надання правової допомоги. Позивачем не надано документального підтвердження про оплату гонорару (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ). Крім того, неподання Позивачем розрахунку (детального опису робіт, наданих послуг) виконаним адвокатом, та здійснення ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин, вимоги Позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу документально не підтверджені та не доведені, а тому не підлягають задоволенню. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.07.2026 представник позивача, адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як зазначає відповідач, він звертався до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області з приводу вчинення щодо нього шахрайських дій. По-перше, подання заяви про вчинення злочину саме по собі не є підтвердженням факту відсутності волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору. Заява є лише підставою для початку досудового розслідування, а не встановлення факту злочину чи визнання угоди недійсною. По-друге , внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, не означає автоматичного підтвердження обставин, викладених у заяві. Досудове розслідування є лише етапом встановлення істини, а не доведеним фактом шахрайства. Заяву відповідача про вчинення злочину за ознаками кримінального правопорушення необхідно розглядати виключно як припущення, яке не підтверджується жодними належними доказами. Тому цей факт не може бути підставою для визнання недійсності або не укладання кредитного договору. Позивачем в повній мірі доведено факт отримання Відповідачем кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості. Щодо підтвердження укладення кредитного договору. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено , зовнішнього тиску чи примусу без жодного, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Тобто, для укладання кредитного договору, відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. Обставини укладення вказаного договору відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Щодо перерахування кредитних коштів. У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Таким чином, ОСОБА_1 , укладаючи кредитний договір, реалізував своє суб`єктивне право, визначивши кредитний рахунок, на який відповідно до умов договору було зараховано кредитні кошти. Позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів. Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону. Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення Відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Щодо витрат на правничу допомогу. Сторона відповідача зазначає про те, що витрати на допомогу адвоката складають 8000,00 грн. Заявлена вартість виконаних робіт є явно завищеною та не узгоджується ані з критеріями малозначності спору, ані з рівнем його фактичної складності. Зокрема, витрачений час на надання усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, а також підготовку та складання відзиву на позовну заяву не відповідає вимогам реальності та співмірності адвокатських витрат, що у свою чергу виключає можливість визнання їх розумними та обґрунтованими. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою. Для цивільно-правових відносин є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. Таким чином, беручи до уваги наведені обставини, позивач вважає відсутніми правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Відповідача у заявленому розмірі 8 000,00 грн. Тому, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

22.07.2026 представник відповідача, адвокат Тарасюк Андрій Васильович, подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначив, що відповідач вважає, що викладені аргументи, доводи, заперечення у відповіді на відзив жодним чином не спростовують позицію відповідача. Позивач не спростував причину невірного застосування прізвища відповідача, в позовній заяві, в інформаційній довідці ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», в довідці про ідентифікацію у виписці з особового рахунка за кредитним договором № 454021, в пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в заяві про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику №454021 де прізвище відповідача зазначене « ОСОБА_3 », а не « ОСОБА_2 ». Позивач обмежився тим, що у відповіді на відзив змінив на вірно прізвище як ОСОБА_2 , але саме на позивача покладається обов`язок ідентифікації позичальника. Позивач зазначає, що у разі якщо Позичальник надав для перерахування суми Кредиту реквізити банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать третій особі, позичальник підтверджує передачу майнових прав на отримання грошових коштів такій третій особі. При цьому решта прав та обов`язків за цим договором залишаються за позичальником. Дане твердження суперечить умовам кредитного договору, п 2.1., 2.2 розділу 2, де вказано, що Позикодавець надає Позичальникові позику у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної карти позичальника протягом 3 банківський днів; датою надання позики вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку Позикодавця на рахунок банківської платіжної карти Позичальника. За таких обставин викладені аргументи у відповіді на відзив є необґрунтованими. Просить врахувати, що відповідач послідовно заперечує факт укладення ним кредитного договору та отримання коштів до та під час розгляду даної цивільної справи, про що надає відповідні докази, звернення ним до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області про вимагання коштів, які він не отримував. Тому, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою витребувано в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» письмові докази на підтвердження обставин справи, які місять банківську таємницю та можуть бути надані лише за рішенням суду.

28.07.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 14.10.2026 - 09:30 год, у зв`язку з витребуванням доказів.

19.08.2026 на адресу суду від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Представник позивача, адвокат Пархомчук Сергій Валерійович, у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, у позовній заяві та відповіді на відзив просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача та позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та його представник - адвокат Тарасюк Андрій Васильович, подав до суду клопотання, у якому просив судове засідання призначене на 14.10.2026 - 09:30 проводити за відсутності відповідача та його представника, у задоволенні позовних вимог та у стягнення судових витрат відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

14.10.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 та постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2022 року у справі №761/38266/14 зазначено, що якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з?явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи. У разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини, спірні правовідносини, з посиланням на докази та норми права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що 22.05.2019 між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №454021, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (надалі - «позика») на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України - гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму грошових коштів (сума позики) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі та порядку, встановлених Договором.

Відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.6 Договору, загальний розмір наданої позики (сума коштів, які Позикодавець зобов`язується надати Позичальникові за цим Договором) складає 3,000,00 гривень. Строк, на який надається позика, складає 18 календарних днів з моменту підписання цього Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 22.05.2019 по 07.06.2019 включно. Проценти за користування позикою нараховуються на суму позики, а у разі часткового погашення - на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,90 % від суми позики в день, що на рік становить (реальна річна процентна ставка становить) 693,5 % від суми позики. Тип процентної ставки - фіксована. Мета отримання позики (позика, отримана Позичальником за даним Договором, надається за цільовим призначенням): на власні (особисті) потреби. Сума позики надається Позичальнику для будь-яких його особистих потреб, що не суперечать умовам цього Договору та не заборонені чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.7 Договору, позика надається Позичальнику за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем у мережі Інтернет на веб-сайті Позикодавця.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що кредитний договір №454021 від 22 травня 2019 року з ТОВ «ФК «ВЕРОНА» відповідач не підписував та вважає, що хтось інший міг незаконно використати, заволодіти його персональними даними, документами та злочинним шляхом отримати кредитні кошти, у зв`язку з чим, він звернувся до Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення злочину. Крім того, зазначає, що 19.05.2019 його номер мобільного телефону НОМЕР_2 був заблокований з незрозумілих причин по сьогоднішній день. Позивачем не надано достовірних та достатніх доказів у своїй сукупності для відповідного висновку, тому ним не доведено, що між сторонами укладено кредитний договір і саме на таких умовах, на яких він наполягає. Крім цього, надані позивачем документи на підтвердження факту виникнення грошових зобов`язань, що передбачаються до стягнення у даній справі, об`єктивно свідчать про недотримання простої письмової форми при укладенні договорів кредиту/позики, що має наслідком їхню нікчемність у силу закону.

Суд критично оцінює зазначене твердження, виходячи з наступного.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За змістом ст. 6, ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

Також, слід зазначити, що ч. 2, 4, 6 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі. Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронна ідентифікація - це процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. При цьому ідентифікаційні дані особи - це унікальний набір даних, який дає змогу однозначно встановити фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи. А сама процедура ідентифікації особи є використанням ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті виконання якої забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або представника юридичної особи.

Ідентифікаційні дані фізичної особи підпадають під визначення персональних даних. Правовий статус персональних даних установлює Закон України «Про інформацію» та спеціальний Закон України «Про захист персональних даних».

Ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Підставою для ідентифікації резидентів - громадян України є: паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України із штампом реєстрації місця проживання особи (відміткою про прописку).

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором (кодом, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19 та від 18.07.2023 у справі №640/15944/19 та від 08.04.2026 у справі №705/1938/25.

Відповідно до п. 9.1, 9.2 Договору, Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін (у разі наявності) з урахуванням особливостей, визначених частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: з моменту одержання Позикодавцем на його пропозицію укласти цей електронний договір (оферту) відповіді Позичальника про прийняття (акцепт) цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті, та переказу суми позики на рахунок банківської платіжної картки Позичальника. Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Цей електронний Договір, відповідно до п.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Строк дії цього Договору складає 18 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується 07.06.2019.

З довідки ТОВ «ФК «ВЕРОНА» вбачається, що клієнта ОСОБА_1 , з яким укладено кредитний договір №454021 від 22.05.2019 ідентифіковано товариством (одноразовий ідентифікатор G3244 та номер телефону НОМЕР_2 ) та здійснено акцепт договору.

Також, з вказаної довідки вбачається, що одноразовий персональний ідентифікатор - G3157 направлено відповідачу 22.05.2019.

Відповідач, на підтвердження заперечень щодо не підписання кредитного договору, надав заяву про скоєння кримінального правопорушення від 30.06.2026 та талон-повідомлення єдиного обліку №36338 про прийняття та реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення.

Так, із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 30.06.2026 та талону-повідомленням №36338 від 30.06.2026 про реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, вбачається, що 30.06.2026 о 14:36 год надійшла заява від ОСОБА_1 , про те, що невстановлена особа у 2019 році, використовуючи його персональні дані без його відома та згоди уклала кредитний договір та отримала грошові кошти, він жодних договорів не укладав та кошти не отримував, тому звернувся з проханням встановити осіб та вжити заходів.

Однак, суд не приймає до уваги вказані докази, оскілки вони підтверджують лише реєстрацію заяви відповідача про кримінальне правопорушення, а доказів про початок та закінчення досудового розслідування до суду не надано.

Разом з тим, у кредитному договорі №454021 від 22.05.2019, зокрема, у заявці про прийняття пропозиції ТОВ «ФК «ВЕРОНА» укласти договір про надання коштів у позику №454021, зазначено персональні дані Позичальника, а саме: ПІБ - ОСОБА_1 , серію та номер паспорта НОМЕР_3 , що видано Білоцерківським МВМ №2 ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП - НОМЕР_4 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , номер телефону ( НОМЕР_2 ), електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Дійсно, вказані відомості мають неточності, зокрема, у прізвищі відповідача та даті видачі паспорта, однак, вказані відомості були зазначені самим відповідачем та положеннями заяви про прийняття пропозиції ТОВ «ФК «ВЕРОНА» укласти договір про надання коштів у позику №454021 визначено, що своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач підтвердив, що вся інформація, яка надана ним позикодавцю до укладення Договору та інформація, яка викладена в цьому Акцепті, є достовірною і повною.

До того ж, відповідач доказів того, що його персональні дані, зокрема, РНОКПП - НОМЕР_4 , номер телефону ( НОМЕР_2 ), електронна пошта ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), були використані товаристом для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису та відсутні докази про те, що кредитний договір укладено іншою особою.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою, а надання копії електронного договору, підписаного таким ідентифікатором, є достатнім доказом прийняття оферти відповідачем.

Слід зазначити, що якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Підписання кредитного договору №454021 від 22.05.2019 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (G3244) свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Крім того, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

У даному випадку встановлено, що електронний підпис був накладений одноразовим ідентифікатором, який складається з унікальної алфавітно-цифрової послідовності, згенерований позикодавцем й надісланий клієнту індивідуально, а тому, аналізуючи в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що факт підписання кредитного договору №454021 від 22.05.2019 в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 є доведеним та здійснено з дотриманням вимог законодавства, натомість останній будь-яких доказів на спростування вказаних обставин до суду не надав.

Також, суд враховує, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: частиною першою статті 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; стаття 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у частині першій статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

01.12.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, відповідно до умов якого кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги, а новий кредитор заміняє кредитора та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитними договорами. В дату підписання цього договору, кредитор вважаться таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув права вимоги до боржника. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі з дати підписання договору відступлення права вимоги.

Отже, згідно договору відступлення прав вимоги № 1-01/12/2023 від 01.12.2023, витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023, копії платіжного доручення №1172 від 30.12.2025, ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №454021 від 22.05.2019 та загальна сума заборгованості становить 76245,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 516 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи в електронній та не спростовані відповідачем.

Водночас, суд враховує, що укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов`язками, однак, сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1046 ЦК України, кредитний договір є реальним та укладеним з моменту передання грошей, з наданням доказів про перерахування кредитодавцем суми грошової позики (кредиту) на зазначений в договорі рахунок позичальника для висунення і доведення вимоги позивачем (новим кредитором) про стягнення з боржника, що є обов`язковим.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Також, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц та від 15.01.2025 у справі № 753/16762/15-ц.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України.

Відповідно до п. 2.1 Договору позикодавець надає Позичальникові позику у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки Позичальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання Договору.

Так, ТОВ «ФК «ВЕРОНА» на підтвердження укладення договору з відповідачем надало лист ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», з якого вбачається, що кредитні кошти у розмірі 3000,00 грн були перераховані згідно кредитного договору №454021 від 22.05.2019 на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Однак, згідно інформації, яка надана АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» на виконання вимог ухвали про витребування доказів, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 чи ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), які відповідають відомостям, зазначеним у кредитному договорі, в банку не емітовано картку № НОМЕР_1 , тобто зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 , що свідчить про те, що картка за номером НОМЕР_1 , на яку було перераховано кредитні кошти, не належить відповідачу.

До того ж, суд звертає увагу на те, що номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16 значного номеру картки останній не містить. Банківські реквізити позичальника, згідно матеріалів справи є невизначеними, адже ні в змісті кредитного договору, ні в будь-яких інших документах оформлених при наданні кредитних коштів, всупереч викладених вище вимог Закону, реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено.

Отже, у матеріалах справи відсутні належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів саме відповідачу - ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст. 526, 1054, 1088 ЦК України, а тому позивачем не доведено, що позичальнику було надано кредитні кошти у строк та у розмірі 3000,00 грн, на умовах встановлених договором.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 11, 207, 526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 4, 12, 76 - 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 , відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: вулиця Саперне Поле, будинок 12, інше, нежитлове приміщення 1008, місто Київ, 01042.

Відповідач - ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення складено 21.10.2026.

Суддя:О. В. Бондаренко