Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №357/17310/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Суд: Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №357/17310/26

Суддя: Озадовський Р. Ю.

Справа № 357/17310/26

3/357/5139/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Київській області полк патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

в присутності матері – ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають матеріали справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 759407 від 31.08.2026 вбачається, що 31.08.2026 о 00 год. 59 хв. гр. ОСОБА_1 , рухаючись в Київській області, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 49, керував транспортним засобом електросамокатом JET з номерною табличкою НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу газоаналізатора «Драгер», результат огляду позитивний, 0.78%, від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9. а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи надійшли до суду 29.09.2026. Розгляд справи було призначено на 13.10.2026.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з цим судове засідання було відкладено на 22.10.2026.

У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вину не визнав та пояснив, що на момент події йому виповнилося повних 16 років. Спілкування з працівниками поліції та огляд проводилися без присутності батьків. Крім того, йому не було роз`яснено право не погодитися з результатом огляду та пройти повторний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Також зазначив, що чіткої причини зупинки працівники поліції не повідомили, а лише послалися на необхідність перевірки документів.

Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляд визначається Інструкцією про порядок виявлення водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (затв. Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735) (далі по тексту Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (затв. Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008) (далі по тексту Порядок).

Так, згідно з п. 2 Порядку - огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до п. 3 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Таким чином, за наявності ознак алкогольного сп`яніння поліцейський проводить огляд за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з п. 7 Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Вирішуючи питання про наявність в діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення, крім іншого, необхідно встановити наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони даного правопорушення.

В даному випадку об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного), а його суб`єктом є будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП) на момент керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують їх увагу та швидкість реакції, незалежно від наявності чи відсутності посвідчення водія.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз`яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, а отже знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адмінправопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.

Так, з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом електросамокатом JET з номерною табличкою НОМЕР_1 .

Окремо суд звертає увагу на недотримання працівниками поліції особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення стосовно неповнолітньої особи.

Так, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був неповнолітнім, що покладало на працівників поліції обов`язок забезпечити додаткові гарантії захисту його прав під час оформлення адміністративних матеріалів.

Відповідно до ст. 270 КУпАП законні представники мають право представляти інтереси особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо така особа є неповнолітньою. Залучення законного представника у таких випадках спрямоване на забезпечення реалізації неповнолітньою особою права на захист, належного розуміння нею суті процесуальних дій, своїх прав та обов`язків, а також наслідків надання пояснень чи відмови від них.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» опитування малолітньої або неповнолітньої особи здійснюється за участю батьків (одного з них), іншого законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Така вимога встановлена законодавцем з метою недопущення психологічного тиску на неповнолітню особу, забезпечення добровільності надання нею пояснень та належної реалізації гарантованого законом права на захист.

Разом з тим із матеріалів справи не вбачається, що під час відібрання пояснень у ОСОБА_1 були забезпечені зазначені гарантії. Матеріали справи не містять жодних відомостей про участь батьків, іншого законного представника, педагога чи психолога, а також не містять будь-яких даних, які б свідчили про неможливість забезпечення їх участі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що під час оформлення адміністративних матеріалів працівниками поліції не було належним чином забезпечено процесуальні гарантії, встановлені законодавством для неповнолітніх осіб. Такі порушення свідчать про недотримання вимог закону під час збирання доказів та підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Разом з тим, суддя звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відсутні правові підстави вважати його суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та покладати на нього обов`язок проходження огляду на стан сп`яніння.

Таким чином, ключова обставина, яка підлягала доведенню у даній справі, а саме факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, належними та допустимими доказами свого підтвердження не знайшла.

Таким чином, досліджені судом докази не підтверджують поза розумним сумнівом, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент виявлення працівниками поліції. Водночас під час оформлення адміністративних матеріалів було допущено істотні порушення процесуального порядку, зокрема не забезпечено передбачених законом гарантій неповнолітньої особи та не роз`яснено прав особі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з положенням ст. 62 Конституції України, винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, оцінивши вимоги чинного законодавства та наявні у справі докази в їх сукупності, суддя доходить висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Враховуючи, що на ОСОБА_1 адміністративне стягнення не може бути накладене за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, судовий збір у провадженні за даною справою також не підлягає стягненню з останнього.

На підставі викладеного, керуючись статтями 130 ч. 1, 221, 245, 247, 266, 283, 284КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною пятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua