Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №260/2765/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/2765/26 пров. № А/857/51170/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Боршовського Т. І.

Носа С. П.

за участю секретаря судового засідання Вовк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в змішаній електронно-письмовій формі у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року у справі № 260/2765/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМАКС ХАБ» до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

місце ухвалення судового рішенням. Ужгород

розгляд справи здійснено за правиламизагального позовного провадження

суддя у І інстанціїГебеш С.А.

дата складання повного тексту рішення14 вересня 2026 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМАКС ХАБ» (надалі по тексту також – позивач, декларант, ТОВ «ЮМАКС ХАБ») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці (надалі по тексту також – відповідач, митниця, митний орган), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000085/1 від 31.10.2025 та №UA305000/2025/000086/2 від 31.10.2025, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 36656,00 грн, з яких 6656,00 грн судового збору та 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року у справі №260/2765/26 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Закарпатської митниці №UA305000/2025/000085/1 від 31.10.2025 та №UA305000/2025/000086/2 від 31.10.2025, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці сплачений судовий збір у розмірі 6656,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Цією ж апеляційною скаргою відповідач оскаржує і додаткове рішення суду першої інстанції від 17.09.2026, перегляд якого здійснюється в межах апеляційного провадження №А/857/52344/26. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги вказує, що товар (полікарбонат у первинних формах) постачається за посередницьким контрактом №8.25 від 11.02.2025 з нідерландською компанією Bridge Polymers The Netherlands B.V., при цьому рахунків між виробником та продавцем, які могли б висвітлити динаміку ціноутворення, до митного оформлення не подано.

Скаржник наголошує, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме: згідно з рахунком-проформою №BPNL-00033799 від 22.07.2025 формою оплати є «готівка», тоді як до митного оформлення подано банківський платіжний документ (SWIFT) №251027/000360707 від 27.10.2025 на безготівкову оплату; сума цього платежу (92975,00 євро) значно перевищує фактурну вартість товарів за митними деклараціями, а рахунок-проформа №BPNL-00033797, на який також є посилання у платіжному документі, митниці не подавався; рахунком-проформою передбачено доставку вантажу після оплати в період 1-15 жовтня 2025 року, а строк оплати – 28.10.2025, що свідчить про розбіжності в умовах оплати; на відміну від рахунку-проформи, комерційні інвойси не містять ні штампу, ні підпису продавця, хоча п.5.1 контракту передбачає подання інвойсу, завіреного продавцем; заявка покупця, передбачена пп.1.2, 4.1 контракту, до митного оформлення не подавалась; митні декларації країни відправлення (типу Т1) не містять відомостей про вартість товару, а експортні декларації, на які в них є посилання, не подавались.

Також відповідач зазначає, що за результатами аналізу наявної в митного органу цінової інформації щодо ідентичних та аналогічних товарів, митне оформлення яких уже завершено, рівень заявленої митної вартості оцінюваних товарів є значно нижчим, а саме для товару за митною декларацією №25UA305130021632U4 заявлена вартість (1,4838 євро/кг) щонайменше на 23% нижча від найменшої вартості аналогічних товарів (1,8254 євро/кг).

На переконання скаржника, сукупність наведених обставин викликала обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості, у зв`язку з чим митниця відповідно до статті 53 Митного кодексу України направила декларанту запит про подання додаткових документів, однак декларант таких документів не подав і правом на консультації не скористався, що й зумовило прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості. Скаржник посилається на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Угоди про застосування статті VII ГАТТ, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.07.2020 у справі №809/1557/17, від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.004752, від 28.09.2020 у справі №520/2133/19, від 10.04.2020 у справі №822/2806/15, від 18.05.2022 у справі №620/1735/20, від 13.05.2022 у справі №140/1979/2, від 20.03.2024 у справі №560/1919/23, від 19.06.2024 у справі №818/1872/18, від 29.05.2025 у справі №160/24165/23, від 15.07.2026 у справі №560/21448/26.

Окрім того, скаржник стверджує, що митна вартість товару «полікарбонат низької якості (PC off grade ex0703R)» скоригована за методом 2а з дотриманням усіх критеріїв статей 59, 61 Митного кодексу України на підставі ціни ідентичного товару того ж імпортера за митною декларацією №25UA305130015957U3 від 11.08.2025, ввезеного «в тій же кількості, на тих же комерційних рівнях», а митна вартість товару «полікарбонат HC-21RT» – за резервним методом з дотриманням статті 64 цього Кодексу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що апеляційна скарга дублює доводи рішень про коригування митної вартості та відзиву на позовну заяву, які були предметом дослідження суду першої інстанції; що умова «cash in advance» означає передоплату, а не розрахунок готівкою, при цьому п.3.1 контракту прямо передбачає оплату банківським переказом; що платіж за SWIFT №251027/000360707 здійснено одночасно за двома рахунками-проформами, про що прямо зазначено у призначенні платежу; що строки оплати та поставки, відсутність підпису на комерційному інвойсі за наявності підписаного і скріпленого печаткою продавця рахунку-проформи з тими ж цінами, ненадання заявки покупця, яка ціни не містить, та відсутність вартості в транзитній декларації не впливають на числове значення митної вартості; що контракт №8.25 є договором купівлі-продажу, який у графі 44 митних декларацій зазначено за кодом 4100, а не посередницьким договором; що наведена апелянтом практика Верховного Суду стосується інших фактичних обставин; що митницею не дотримано вимог статей 59, 60, 64 Митного кодексу України при визначенні митної вартості за другорядними методами. Також позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.

Відповідач подав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу через їх неспівмірність.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (ЄСІКС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

В судовому засіданні представник відповідача Пензов С.В. надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача Тригуб В.І. в судовому засіданні надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом декларант подав разом з митними деклараціями контракт, рахунок-проформу, інвойси, банківський платіжний документ, автотранспортні накладні (CMR), документи про вартість транспортних витрат, які підтверджують складові митної вартості, обов`язкові при її обчисленні, при цьому у поданих документах суд не встановив ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, або відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за товари.

Суд першої інстанції зазначив, що доводи відповідача про нижчий рівень цін імпортованого товару порівняно з цінами на аналогічні товари, митне оформлення яких уже здійснено, не є самостійною підставою для коригування митної вартості, оскільки такі відомості мають допоміжний інформаційний характер, а торгові відносини здійснюються на засадах свободи договору, і на ціну впливає безліч обставин. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, всупереч частині другій статті 77 КАС України, не довів обґрунтованості сумнівів у заявленій митній вартості та об`єктивної неможливості застосування першого методу, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.02.2025 між компанією Bridge Polymers The Netherlands B.V. (Нідерланди, продавець) та ТОВ «ЮМАКС ХАБ» (покупець) укладено Контракт №8.25 (надалі по тексту також – Контракт), предметом якого є продаж полімерної сировини відповідно до заявок покупця та рахунків, виставлених продавцем (п.1.1). Покупець надсилає продавцю електронною поштою заявку із зазначенням необхідних для закупівлі товарів (п.1.2), заявка вважається узгодженою після виставлення продавцем рахунку-проформи (п.1.3). Ціни на товар встановлені у євро, вартість упаковки входить до ціни товару, усі ціни повинні відповідати рахункам-проформам, які є невід`ємною частиною Контракту (пп.2.1, 2.2). Платежі за Контрактом здійснюються у євро банківським переказом відповідно до умов оплати, зазначених у рахунку-проформі або комерційному інвойсі, виставленому продавцем (п.3.1). Поставка здійснюється на умовах FCA або на інших умовах, погоджених сторонами відповідно до «Інкотермс 2020» у рахунку-проформі (п.4.2). Пунктом 5.1 Контракту передбачено, що разом з товаром продавець передає, зокрема, комерційний інвойс, завірений продавцем, пакувальний лист, сертифікат якості, транспортний документ, експортну та/або транзитну декларацію.

Продавець виставив покупцю рахунок-проформу від 22.07.2025 №BPNL-00033799 (замовлення №BPNL-00033799) на полікарбонат PC off grade (ex0703R) у кількості 12,000 т за ціною 1420,00 євро/т на суму 17040,00 євро та полікарбонат HC-21RT у кількості 5,500 т за ціною 1400,00 євро/т на суму 7700,00 євро, загальною вартістю 24740,00 євро, умови поставки FCA Гданськ (Польща), Інкотермс 2020, умови оплати «Cash in advance», дата оплати 28.10.2025, поставка – після оплати 1-15 жовтня. Документ містить підпис і печатку продавця та відбиток печатки покупця.

Продавець також виставив рахунок-проформу від 22.07.2025, у якому зазначено замовлення №BPNL-00035224, на полікарбонат HC-21RT у кількості 4,125 т за ціною 1400,00 євро/т вартістю 5775,00 євро, умови поставки FCA Гданськ, умови оплати «Cash in advance», дата оплати 28.10.2025, поставка – після оплати 20-30 жовтня. Документ містить підпис і печатку продавця та відбиток печатки покупця.

27.10.2025 ТОВ «ЮМАКС ХАБ» перерахувало на рахунок Bridge Polymers The Netherlands B.V. 92975,00 євро, що підтверджується SWIFT-повідомленням №251027/000360707 ПАТ «МТБ БАНК», у якому призначенням платежу зазначено передоплату за гранули полікарбонату за контрактом 8.25 від 11.02.2025 згідно з рахунками-проформами BPNL-00033797 від 22.07.2025 та BPNL-00033799 від 22.07.2025.

28.10.2025 продавець виставив інвойси №BPNL-25507139 (замовлення BPNL-00033799) на полікарбонат PC off grade (ex0703R) 12,000 т за ціною 1420,00 євро/т на суму 17040,00 євро та полікарбонат HC-21RT 5,500 т за ціною 1400,00 євро/т на суму 7700,00 євро, усього 24740,00 євро, та №BPNL-25507166 (замовлення BPNL-00035224) на полікарбонат HC-21RT 4,125 т за ціною 1400,00 євро/т на суму 5775,00 євро, умови поставки FCA Гданськ, умови оплати «Cash in advance».

До інвойсів складено пакувальні листи, товари перевезено автомобілем AO1097IA/AO3809XF згідно з автотранспортними накладними (CMR) від 28.10.2025 та 29.10.2025, під митним контролем за транзитними деклараціями Т1 №25PL322080NSWRRPK1 та №25PL322010NSWUPQK4.

Згідно з довідкою ФОП ОСОБА_1 №210 від 29.10.2025 транспортно-експедиційні витрати на перевезення вантажу автомобілем AO1097IA/AO3809XF складають 93050,98 грн, з них за маршрутом Гданськ (Польща) – Ужгород 88153,56 грн, страхування вантажу не проводилось.

31.10.2025 декларант подав до Закарпатської митниці митні декларації №25UA305130021631U5 (товар №1 – полікарбонат SABIC PC off grade (ex0703R), 12000 кг нетто, країна виробництва – Саудівська Аравія, фактурна вартість 17040,00 євро; товар №2 – полікарбонат HC-21RT, 5500 кг нетто, країна виробництва – Китай, фактурна вартість 7700,00 євро) та №25UA305130021632U4 (полікарбонат HC-21RT, торговельна марка Hengli Petrochemical, 4125 кг нетто, фактурна вартість 5775,00 євро), у яких митну вартість визначено за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження митної вартості до митних декларацій подано: Контракт №8.25 (код документа 4100), рахунок-проформу №BPNL-00033799, відповідний інвойс (№BPNL-25507139 або №BPNL-25507166), SWIFT №251027/000360707, CMR, довідку про транспортні витрати №210 від 29.10.2025, транзитну декларацію, сертифікат аналізу, огляд цін Platts Polymerscan від 16.07.2025 та інші документи, перелічені у графі 44 митних декларацій.

31.10.2025 митний орган надіслав декларанту повідомлення про необхідність подання (за наявності) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; експортної декларації країни відправлення; інших додаткових документів за бажанням декларанта, а також роз`яснив право на проведення консультацій відповідно до частини п`ятої статті 55 Митного кодексу України.

Листами від 31.10.2025 представник декларанта ФОП ОСОБА_2 повідомила митний орган, що додаткові документи надати немає можливості, усі документи подано до митних декларацій.

31.10.2025 Закарпатська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000085/1 щодо товару за митною декларацією №25UA305130021632U4, яким митну вартість товару скориговано з 5775,00 євро до 7529,78 євро (1,8254 євро/кг) за резервним методом. У графі 33 рішення зазначено, що за основу взята наявна в ЄАІС Держмитслужби інформація щодо митної вартості подібних товарів (полікарбонат китайського походження марки WONDERLITE) за митною декларацією №25UA209230087394U5 від 15.09.2025 (митна вартість визначена за резервним методом на рівні 2,11 USD/кг, умови поставки FOB TIANJIN (Китай), обсяг поставки – 7000 кг), «з урахуванням заявлених та документально підтверджених транспортних витрат на оцінюваний товар у сумі 16771,1600 грн», а розрахунок митної вартості наведено як 2,11 USD/кг х 4125 кг = 8703,75 USD, що в еквіваленті у валюті контракту становить 7529,7750 євро.

31.10.2025 Закарпатська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA305000/2025/000086/2 щодо товарів за митною декларацією №25UA305130021631U5, яким: митну вартість товару №1 (полікарбонат SABIC PC off grade (ex0703R)) скориговано з 17040,00 євро до 20451,60 євро за другорядним методом 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) на підставі митної декларації №25UA305130015957U3 від 11.08.2025 (фактурна вартість 1,62 євро/кг, обсяг партії 10500 кг, умови поставки FCA Gdansk) з розрахунком 1,62 євро/кг х 12000 кг + 49025,264 грн; митну вартість товару №2 (полікарбонат HC-21RT) скориговано з 7700,00 євро до 10039,70 євро за резервним методом на підставі митної декларації №25UA209230087394U5 від 15.09.2025 з розрахунком 2,11 USD/кг х 5500 кг = 11605 USD.

Підставами для прийняття обох рішень митниця зазначила те, що:

1) подані декларантом основні документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема ціни, що була фактично сплачена чи підлягала сплаті;

2) обраний декларантом метод не відповідає умовам статті 58 Митного кодексу України в частині достовірності відомостей;

3) декларант не подав на запит митного органу додаткових документів. Як обставини, що зумовили сумніви, у рішеннях наведено ті ж доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

Митна декларація №25UA209230087394U5 від 15.09.2025, використана митницею як джерело інформації за резервним методом, оформлена на інший суб`єкт господарювання (ТОВ «ПУСК І НАЛАДКА») щодо товарів, поставлених продавцем HEBEI SHENGHUA INDUSTRY CO., LTD (Китай) на умовах FOB Tianjin, товаром №2 у ній задекларовано полікарбонат у вигляді гранул «WONDERLITE» (торговельна марка CHIMEI / WONDERLITE) масою нетто 7000 кг, ціна товару – 11795,00 USD, митна вартість – 609761,73 грн.

Митна декларація №25UA305130015957U3 від 11.08.2025, використана митницею як джерело інформації за методом 2а, оформлена на ТОВ «ЮМАКС ХАБ» щодо полікарбонату SABIC PC off grade (ex0703R) масою нетто 10500 кг, поставленого Bridge Polymers The Netherlands B.V. за тим самим Контрактом №8.25 на умовах FCA Gdansk, фактурна вартість – 17010,00 євро.

Скориставшись правом на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю та надання забезпечення сплати різниці митних платежів, декларант подав митні декларації №25UA305130021688U1 від 01.11.2025 та №25UA305130021689U0 від 01.11.2025, за якими сума забезпечення сплати митних платежів становить відповідно 41526,30 грн та 13671,76 грн (усього 55198,06 грн).

Вважаючи рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернувся в суд з даним позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли 31.10.2025 та регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі по тексту також – МК України) у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п`ятою статті 53 МК України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 МК України на митний орган покладено обов`язок здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частин першої - третьої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основним методом визначення митної вартості імпортованих товарів є метод за ціною договору (контракту), а другорядні методи застосовуються послідовно і лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за попереднім методом.

Обов`язок довести заявлену митну вартість поданням документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, покладено на декларанта, водночас митний орган має право витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей, а саме у разі, якщо подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Отже, законодавець пов`язує право митного органу на витребування додаткових документів, а в подальшому і на відмову у визнанні заявленої митної вартості, не з будь-якою формальною невідповідністю у документах, а лише з такими розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, тобто на числове значення її складових.

При цьому апеляційний суд зазначає, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути такі сумніви; витребовувати слід ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості заявленої митної вартості, а не всі документи, передбачені статтею 53 МК України; ненадання декларантом витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації .

У постанові від 27.02.2025 у справі №300/784/24 Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, також виснував, що умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, не можуть бути підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості, а відомості з автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність у базі даних митного органу інформації про вищу вартість аналогічних товарів мають лише допоміжний інформаційний характер і не утворюють підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом.

У постанові від 29.12.2025 у справі №300/6315/24 Верховний Суд, також скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що законодавство не вимагає зазначення у банківському платіжному документі реквізитів конкретного інвойсу, для ідентифікації поставки достатньо реквізитів зовнішньоекономічного контракту, а оплата, здійснена відповідно до погодженої сторонами контракту моделі розрахунків (зокрема авансом або частинами), сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

У постанові від 11.02.2026 у справі №560/2740/25 Верховний Суд підтвердив, що МК України не дозволяє відступати від ціни контракту лише з тих підстав, що ціна ідентичних чи подібних товарів за іншими митними оформленнями є вищою, оскільки така розбіжність може бути лише підставою для сумніву, але не доводить недостовірності задекларованих відомостей. При цьому Верховний Суд звернув увагу, що зазначення контракту у митній декларації за кодом документа 4100 свідчить про договір купівлі-продажу, укладений без посередницьких договорів.

Як з`ясовано судом і не заперечується сторонами, митну вартість спірних товарів декларант визначив за основним методом, подавши митному органу документи, передбачені пунктами 2, 3, 4, 6 частини другої статті 53 МК України, а саме: Контракт №8.25 від 11.02.2025, рахунки-проформи та інвойси продавця, банківський платіжний документ (SWIFT), транспортні документи та документи про вартість перевезення.

Матеріалами справи підтверджується, що відомості про найменування, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість кожного з оцінюваних товарів, зазначені у митних деклараціях, повністю збігаються з відомостями рахунку-проформи №BPNL-00033799 від 22.07.2025, рахунку-проформи щодо замовлення №BPNL-00035224, інвойсів №BPNL-25507139 та №BPNL-25507166 від 28.10.2025, пакувальних листів та CMR, а саме: 12000 кг полікарбонату PC off grade (ex0703R) за ціною 1420,00 євро/т на суму 17040,00 євро, 5500 кг полікарбонату HC-21RT за ціною 1400,00 євро/т на суму 7700,00 євро, 4125 кг полікарбонату HC-21RT за ціною 1400,00 євро/т на суму 5775,00 євро. Умови поставки (FCA Гданськ) в усіх документах однакові, а транспортні витрати від місця передачі товару до митного кордону України підтверджені довідкою перевізника №210 від 29.10.2025 та CMR. Будь-якої іншої ціни оцінюваних товарів, ніж та, що зазначена у вказаних документах, митний орган не встановив і в оскаржуваних рішеннях не навів.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються невідповідності форми оплати, колегія суддів зазначає, що у рахунках-проформах та інвойсах умовою оплати визначено «Cash in advance», що за усталеним значенням цього терміну в міжнародній торговій практиці означає попередню (авансову) оплату товару до його відвантаження, а не обов`язковий розрахунок готівкою.

Такий висновок підтверджується пунктом 3.1 Контракту, яким прямо передбачено, що платежі здійснюються у євро банківським переказом відповідно до умов оплати, зазначених у рахунку-проформі.

Відтак здійснення передоплати банківським переказом відповідає умовам Контракту і не утворює розбіжності, яка має вплив на правильність визначення митної вартості. Більше того, у рахунках-проформах датою оплати визначено 28.10.2025, а оплату здійснено 27.10.2025, тобто до відвантаження товару (28.10.2025 – 29.10.2025).

Стосовно ж доводів, які стосуються перевищення суми платежу над фактурною вартістю товарів, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Платіж на суму 92975,00 євро здійснено з прямим посиланням на Контракт №8.25 та два рахунки-проформи – №BPNL-00033797 і №BPNL-00033799, тобто митний орган з самого платіжного документа міг встановити, що ним оплачено не лише оцінювані товари. Сума платежу перевищує загальну вартість товарів за обома спірними митними деклараціями (30515,00 євро), а отже ціна, що підлягала сплаті за оцінювані товари, сплачена в повному обсязі.

При цьому відповідно до статті 49 та частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, і саме ця ціна однозначно визначена рахунками-проформами та інвойсами.

Митний орган не навів, яким чином неподання рахунку-проформи №BPNL-00033797, який стосується іншої партії товару, перешкоджало перевірці числового значення митної вартості саме оцінюваних товарів, та не встановив існування будь-яких додаткових платежів на користь продавця чи третіх осіб, які мали б включатися до митної вартості.

Посилання митниці на розбіжність між визначеним у рахунку-проформі періодом поставки (після оплати 1-15 жовтня) та датою оплати (28.10.2025) колегія суддів відхиляє, оскільки перенесення строку відвантаження товару після здійснення передоплати не змінює ні ціни одиниці товару, ні його кількості, ні загальної суми, що підлягала сплаті продавцю, ні будь-якої іншої складової митної вартості, а відповідач ні в оскаржуваних рішеннях, ні в апеляційній скарзі не пояснив, яким чином такі календарні умови вплинули на числове значення митної вартості.

Щодо відсутності на комерційних інвойсах підпису та печатки продавця колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Контракту ціни на товар визначаються рахунками-проформами, які є невід`ємною частиною Контракту. Рахунки-проформи, подані митному органу, містять підпис і печатку продавця та печатку покупця, а ціни, кількість і вартість товарів у них та в інвойсах є ідентичними. Відтак відсутність підпису на інвойсі не породжує розбіжності у числових значеннях складових митної вартості, а сам по собі формальний недолік оформлення документа, за відсутності сумнівів у його автентичності та за наявності інших узгоджених між собою документів, не є підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості. Ознак підробки поданих документів митний орган не встановив.

Ненадання заявки покупця, передбаченої пунктом 1.2 Контракту, також не впливає на можливість перевірки митної вартості, оскільки за умовами Контракту заявка визначає лише найменування, кількість та асортимент необхідних покупцю товарів і вважається узгодженою після виставлення продавцем рахунку-проформи (п.1.3), а ціни визначаються саме рахунком-проформою (п.2.2). Крім того, заявка покупця не віднесена частиною другою статті 53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Стосовно доводів про відсутність у транзитних деклараціях Т1 відомостей про вартість товару та ненадання експортних декларацій країни відправлення колегія суддів зазначає, що транзитна декларація не є документом, призначеним для підтвердження ціни зовнішньоекономічної операції, а відсутність у ній відомостей про вартість товару не свідчить про розбіжність у документах щодо ціни. Митна декларація країни відправлення може бути витребувана митним органом як додатковий документ лише за наявності передбачених частиною третьою статті 53 МК України умов і подається декларантом за наявності. Оскільки, як встановлено вище, подані декларантом основні документи розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містили, ненадання ним додаткових документів, про відсутність яких він письмово повідомив митний орган, саме по собі не може бути підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги, які стосуються посередницького характеру Контракту та ненадання рахунків між виробником та продавцем, колегія суддів зазначає, що Контракт №8.25 за своїм змістом є договором купівлі-продажу, за яким продавець Bridge Polymers The Netherlands B.V. продає, а покупець ТОВ «ЮМАКС ХАБ» купує товари і оплачує їх ціну безпосередньо продавцю. Та обставина, що продавець не є виробником товару, не перетворює договір купівлі-продажу на посередницький і не виключає застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, оскільки за змістом частин четвертої, п`ятої статті 58 МК України визначальною є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті покупцем оцінюваних товарів продавцю.

У графі 44 митних декларацій Контракт зазначено за кодом документа 4100. Митний орган пов`язаності продавця і покупця, існування договорів з третіми особами, платежів на користь виробника чи посередників не встановив, а МК України не покладає на декларанта обов`язку доводити закупівельну ціну іноземного продавця, тому відсутність рахунків між виробником і продавцем не утворює розбіжності у поданих документах.

Стосовно ж доводів про нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з ціновою інформацією ЄАІС Держмитслужби, то суд апеляційної інстанції зазначає, що така інформація, відповідно до наведеної вище практики Верховного Суду, має допоміжний характер і може бути підставою для поглибленої перевірки, однак сама по собі не доводить недостовірності заявленої митної вартості та не є підставою для відмови у визнанні митної вартості, визначеної за основним методом.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу, що декларант при митному оформленні подав аналітичний огляд Platts Polymerscan від 16.07.2025 щодо цін на ринку полікарбонату, який митним органом в оскаржуваних рішеннях не оцінено.

Посилання апелянта на статтю VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Угоду про застосування статті VII ГАТТ колегія суддів відхиляє, оскільки положення зазначених міжнародних актів щодо оцінки товарів для митних цілей імплементовано в главі 9 МК України, яка також передбачає пріоритет вартості операції (ціни договору) як основи митної вартості та послідовне застосування інших методів лише за неможливості застосування попереднього. Посилання на «дійсну вартість» товару не звільняє митний орган від обов`язку довести наявність передбачених законом підстав для відмови від основного методу.

Щодо посилань апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у наведених в апеляційній скарзі постановах, колегія суддів зазначає, що ці висновки щодо обов`язку декларанта підтвердити заявлену митну вартість та права митного органу витребувати додаткові документи за наявності обґрунтованих сумнівів жодним чином не суперечать висновкам суду у цій справі. Водночас у зазначених справах обґрунтованість сумнівів митних органів суди пов`язували з конкретними розбіжностями, що мали вплив на числові значення складових митної вартості (зокрема, неможливість ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром, різні ціни товару в інвойсі та експортній декларації, хронологічні суперечності в документах, якими визначалася ціна, неподання платіжних документів чи непідтвердження транспортних витрат), тоді як у цій справі таких розбіжностей не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом документи містили всі відомості, необхідні для підтвердження числових значень складових митної вартості та ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а наведені митним органом обставини не є розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у розумінні частини третьої статті 53 МК України.

Як наслідок, у відповідача не було передбачених частиною шостою статті 54 МК України підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості, визначеної за основним методом, а отже і для застосування другорядних методів.

Окрім зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що і саме визначення митним органом митної вартості за другорядними методами здійснено без дотримання вимог статей 59, 60, 64 МК України та пункту 4 частини другої статті 55 МК України.

За змістом статті 59 МК України за основу для визначення митної вартості за методом 2а береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, при цьому використовується вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на тому ж комерційному рівні та практично у тій же кількості, що й оцінювані товари, а за відсутності таких продажів – вартість операції з ідентичними товарами, проданими на іншому комерційному рівні та/або в іншій кількості, скоригована з урахуванням цих відмінностей на підставі документально підтверджених даних.

Відповідно до статті 60 МК України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними, а для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торговельної марки та репутація цих товарів на ринку.

Згідно зі статтею 64 МК України резервний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT), на основі даних, наявних в Україні.

Так, коригуючи митну вартість товару №1 за митною декларацією №25UA305130021631U5 за методом 2а, митниця використала ціну товару за митною декларацією №25UA305130015957U3 від 11.08.2025, за якою ввезено 10500 кг товару, тоді як обсяг оцінюваної партії становить 12000 кг.

Отже, твердження апелянта про те, що ідентичний товар ввезено «в тій же кількості», що виключало необхідність коригування на кількість, не відповідає матеріалам справи, а рішення №UA305000/2025/000086/2 не містить жодних пояснень щодо впливу різниці в обсягах партій на ціну.

Коригуючи митну вартість полікарбонату HC-21RT (торговельна марка Hengli Petrochemical) за обома рішеннями за резервним методом, митниця взяла за основу митну вартість товару іншої торговельної марки (CHIMEI / WONDERLITE), іншого виробника, ввезеного іншим імпортером за інших умов поставки (FOB Tianjin, Китай, а не FCA Гданськ) в іншому обсязі (7000 кг), причому митна вартість цього товару, за твердженням самого відповідача, також визначалася за резервним методом.

Оскаржувані рішення не містять порівняння якісних характеристик товарів, оцінки їх комерційної взаємозамінності, репутації торговельних марок та впливу відмінностей у комерційних умовах на ціну.

Крім того, у рішенні №UA305000/2025/000085/1 зазначено про врахування при розрахунку митної вартості транспортних витрат на оцінюваний товар у сумі 16771,16 грн, однак наведений у цьому ж рішенні розрахунок (2,11 USD/кг х 4125 кг = 8703,75 USD = 7529,775 євро) таких витрат не містить, що свідчить про невідповідність обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості вимогам пункту 4 частини другої статті 55 МК України.

Колегія суддів також враховує, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції допущено описки, зокрема зазначено номер рішення про коригування митної вартості «UA305000/2025/000086/1» замість «UA305000/2025/000085/1», загальну вартість за рахунком-проформою щодо замовлення №BPNL-00035224 вказано 24740,00 євро замість 5775,00 євро, а суму платежу – « 92 975,00,00 євро». Водночас зазначені описки не вплинули на правильність вирішення спору по суті, у резолютивній частині рішення реквізити оскаржуваних рішень митниці зазначено правильно, а відповідно до частини другої статті 317 КАС України правильне по суті і законне рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин другої - шостої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами; розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони; у разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 виснував, що обов`язок доведення неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження цих витрат надано додаток № 9-ап від 21.09.2026 до договору про надання правничої допомоги № 07/01/2026-1-ПД від 07.01.2026, яким погоджено фіксований гонорар адвоката за представництво клієнта в апеляційному адміністративному суді у розмірі 10 000,00 грн (незалежно від кількості засідань). Також долучено акт № 9-ап від 30.09.2026 приймання-передачі наданих послуг, згідно з яким адвокат здійснив правовий аналіз апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та матеріалів справи, проаналізував законодавство і судову практику, а також підготував і подав відзив на апеляційну скаргу.

Колегія суддів враховує, що відзив підготував та подав адвокат Тригуб В.І. Документ є змістовним, містить детальний аналіз кожного з доводів апеляційної скарги та наведеної апелянтом практики Верховного Суду.

Водночас відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінивши надані документи, складність справи та обсяг доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначена в договорі та акті сума не є співмірною із часом, який адвокат об`єктивно міг витратити на виконання цих послуг (підготовка відзиву та представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції).

За таких обставин суд вважає обґрунтованим та співмірним із обсягом виконаних робіт і витраченим часом відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час апеляційного перегляду справи у розмірі 4 000,00 грн.

Підстави для перерозподілу судових витрат, понесених сторонами у суді першої інстанції, відсутні.

Керуючись ст. 139, ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року у справі №260/2765/26 залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2026 року у справі №260/2765/26 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМАКС ХАБ» (90222, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Розівка, вул. Свободи, буд. 18«а», код ЄДРПОУ 44830589) за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43985560) витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Матеріали апеляційного провадження направити до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяС. М. Шевчук

суддіТ. І. Боршовський

С. П. Нос

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2026 року