Суд: Виноградівський районний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №299/2292/26
Суддя: Надопта А. А.
Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2292/26
Номер провадження 2/299/1132/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
22.10.2026 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання О.М.Стрижак, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, який мотивований тим, що 13.01.2023р. між позивачем як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якої Позичальник позичив у Позикодавця грошові кошти у розмірі 73 000 доларів США.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що відповідно до розписки ОСОБА_2 13.01.2023р. позичив у ОСОБА_1 суму 73 000 доларів США, які зобов`язався повернути за наступним графіком: до 25.05.2023 року - 5 000 доларів США, до 25.06.2023 року - 5 000 доларів США, до 25.07.2023 року - 20 000 доларів США, до 25.08.2023 року - 20 000 доларів США, до 25.09.2023 року - 23 000 доларів США. Розписка написана власноручно ОСОБА_2 та містить виконаний ним власноручно підпис. Станом на дату подання позовної заяви, борг за Розпискою у розмірі 73 000 доларів США Відповідачем не повернуто Позивачу, незважаючи на те, що строк виконання зобов`язань настав. У Позивача відсутній будь-який зв`язок із Відповідачем, останній не виходить на жодний контакт та уникає контакту з Позивачем будь-якими способами, а відтак, внаслідок такої недобросовісної поведінки відповідача, позивач вимушений звернутися до суду з метою відновлення його порушених прав та захисту майнових інтересів.
Позивач вказує, що зміст Розписки підтверджує факт отримання відповідачем від Позивача грошових коштів та обов`язок Відповідача повернути Позивачу отримані грошові кошти у конкретно визначені строки, з урахуванням чого відносини, що виникли між сторонами, свідчать про фактичне укладення договору позики. Підставами позовних вимог Позивача у цій справі є невиконання Відповідачем зобов`язання із повернення суми позики.
Далі позивач зазначає, що на суму основної заборгованості у розмірі 73 000 доларів США нараховано 3 % річних у загальному розмірі 6 059 доларів США на підставі наступного розрахунку за формулою: СУМА = БОРГ х 3%/100% х кількість днів прострочення/365 днів. 1. Строк повернення 5 000 доларів США настав 25 травня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 травня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 093 дні. Розрахунок: 5 000, 00х3%/100%х1 093/365 = 449 доларів США. 2. Строк повернення 5 000 доларів США настав 25 червня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 червня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 062 дні. Розрахунок: 5 000, 00х3%/100%х1 062/365 = 436 доларів США. 3. Строк повернення 20 000 доларів США настав 25 липня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 липня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 032 дні. Розрахунок: 20 000, 00х3%/100%х1 032/365 = 1 696 доларів США. 4. Строк повернення 20 000 доларів США настав 25 серпня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 серпня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 001 день. Розрахунок: 20 000, 00х3%/100%х 1 001/365 = 1 645 доларів США. 5. Строк повернення 23 000 доларів США настав 25 вересня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 вересня 2023 року по 22 травня 2026 року: 970 днів. Розрахунок: 23 000, 00х3%/100%х970/365 = 1 833 доларів США. Таким чином, загальна сума 3 % річних складає: 449, 00 + 436,00 + 1 696,00+ 1 645,00 + 1 833, 00 = 6 059 доларів США. Отже, загальна сума до стягнення, що є предметом цього позову, складає: 73 000, 00 + 6 059, 00 = 79 059 доларів США.
На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Виноградівським РВ ГУМВС України в Закарпатській області 03 липня 2009 року, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Хортицьким РВ у місті Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області 08 вересня 2016 року, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 заборгованість у загальному розмірі 79 059 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) доларів США, що складається з 73 000 (сімдесят три тисячі) доларів США основного боргу за розпискою, 6 059 (шість тисяч п`ятдесят дев`ять) доларів США 3% річних, нарахованих на основний борг за розпискою та витрати зі сплати судового збору та за надання правничої допомоги покласти на відповідача.
В судове засідання позивач не з`явився, проте подав 09.09.2026р. до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просив такі задоволити;
Відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи у суді, в судове засідання повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою, що міститься в картотеці реєстраційного обліку, а саме АДРЕСА_3 від 30.06.2026р., належним чином, про що свідчать судові повістки від 16.07.2026р. та 12.08.2026р.- повернулись без вручення- «адресат відсутній», а також оголошення на ВЕБ-сайті Виноградівського районного суду від 14.09.2026р. та 30.09.2026р., причини неявки суду не повідомив, а відтак, враховуючи, що відповідач повідомлений належним чином повторно не з`явився до суду без повідомлення причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Так, за змістом ч.2 ст.43 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 1 ст. 372 ЦПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання сторін, суд встановив, що сторонам надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв`язку, які зазначено в позовній заяві, однак сторони жодного разу не з`явились і не повідомляли суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка сторін суперечить приписам статей 43,44 ЦПК України, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті що подано до суду не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення заявлених позовних вимог, то зазначене на думку суду щодо розгляду справи за відсутності сторін не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін у спірних правовідносинах.
Оскільки явка сторін не була визнана судом обов`язковою, а обставини справи з урахуванням позовних вимог та поданих сторонами доказів судом можливо встановити у повному обсязі, то на підставі приписів ЦПК неявка сторін, не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК Україниу у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Отже, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку у відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України, суд приходить до наступного.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що сторони по справі 13.01.2023р. уклали договір позики у формі розписки, відповідно до якої відповідач позичив у позивача грошові кошти у розмірі 73 000 доларів США.
Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договір є домовленістю сторін, а сторони є вільними у його укладенні та визначенні умов, однак така свобода обмежується вимогами закону. При цьому за змістом статті 1046 ЦК України договір позики має реальний характер і вважається укладеним лише з моменту передання грошових коштів або речей, визначених родовими ознаками. Саме факт передачі коштів є визначальним для виникнення зобов`язання. Верховний Суд звернув увагу на вимоги статті 1047 ЦК України, відповідно до якої підтвердженням договору позики та його умов може бути розписка боржника, яка одночасно засвідчує як факт укладення договору, так і факт отримання коштів.
Суд встановив, що відповідно до Розписки /а.п.13-14/ ОСОБА_2 13.01.2023р. позичив у С.М.Дідович суму 73 000 доларів США, які зобов`язався повернути за наступним графіком: до 25.05.2023 року - 5 000 доларів США, до 25.06.2023 року - 5 000 доларів США, до 25.07.2023 року - 20 000 доларів США, до 25.08.2023 року - 20 000 доларів США, до 25.09.2023 року - 23 000 доларів США.
Як вбачається, розписка написана власноручно відповідачем ОСОБА_2 та містить виконаний ним власноручно підпис.
Також встановлено, що як на дату подання позовної заяви до суду, так і станом на час розгляду справи у суді, борг за розпискою у розмірі 73 000 доларів США відповідачем не повернуто позивачу, незважаючи на те, що строк виконання зобов`язань настав. З приводу боргу відповідач не виходить на жодний контакт та уникає контакту з позивачем будь-якими способами, а відтак, внаслідок такої недобросовісної поведінки відповідача, позивач звернувся до суду з метою відновлення своїх порушених прав та захисту майнових інтересів.
Між тим, суд встановив, що зміст Розписки достовірно підтверджує факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів та обов`язок відповідача повернути позивачу отримані грошові кошти у конкретно визначені строки, з урахуванням чого відносини, що виникли між сторонами, свідчать про фактичне укладення договору позики.
Отже, підставами позовних вимог позивача у цій справі є невиконання саме відповідачем зобов`язання із повернення суми позики.
З огляду на встановлене, суд також погоджується і з вимогами позивача щодо нарахування та обгрунтування 3 % річних у загальному розмірі 6 059 доларів США із суми основної заборгованості.
Зокрема, на суму основної заборгованості у розмірі 73 000 доларів США нараховано 3 % річних у загальному розмірі 6 059 доларів США на підставі наступного розрахунку за формулою: СУМА = БОРГ х 3%/100% х кількість днів прострочення/365 днів.
Строк повернення 5 000 доларів США настав 25 травня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 травня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 093 дні. Відповідно розрахунок: 5 000, 00х3%/100%х1 093/365 = 449 доларів США.
Строк повернення 5 000 доларів США настав 25 червня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 червня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 062 дні. Відповідно розрахунок: 5 000, 00х3%/100%х1 062/365 = 436 доларів США. 3
Строк повернення 20 000 доларів США настав 25 липня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 липня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 032 дні. Розрахунок: 20 000, 00х3%/100%х1 032/365 = 1 696 доларів США.
Строк повернення 20 000 доларів США настав 25 серпня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 серпня 2023 року по 22 травня 2026 року: 1 001 день. Розрахунок: 20 000, 00х3%/100%х 1 001/365 = 1 645 доларів США.
Строк повернення 23 000 доларів США настав 25 вересня 2023 року, отже період прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів: з 26 вересня 2023 року по 22 травня 2026 року: 970 днів. Розрахунок: 23 000, 00х3%/100%х970/365 = 1 833 доларів США.
Таким чином, загальна сума 3 % річних складає: 449, 00 + 436,00 + 1 696,00+ 1 645,00 + 1 833, 00 = 6 059 доларів США, а отже, загальна сума до стягнення, що є предметом цього позову, складає: 73 000, 00 + 6 059, 00 = 79 059 доларів США.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником коштів із зобов`язанням їх повернення.
У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.
Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, розписка має не лише доказове значення, а й підтверджує сам факт виникнення зобов`язання.
При цьому суд виходить з того, що у справах цієї категорії суд зобов`язаний встановлювати реальний зміст правовідносин між сторонами та перевіряти, чи дійсно мало місце передання коштів, оскільки від цього залежить висновок про укладеність договору позики. У разі відсутності факту передання коштів договір позики вважається неукладеним.
Отже, оцінюючи доводи, надані позивачем, суд прийшов до переконання, що між сторонами фактично склалися правовідносини позики, оскільки це належно підтверджується власноручно складеною боржником розпискою від 13.01.2023р., яка містить підтвердження отримання ним 73 000,00 доларів США та обов`язок їх повернення до 25.09.2023р.
Саме зміст розписки, на переконання суду, свідчить про наявність боргового зобов`язання, а не іншої правової природи переданих коштів, оскільки реальний характер правовідносин визначається саме змістом письмового документа, який був складений відповідачем.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з наведених вище мотивів та підстав.
За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позивач при зверненні з позовом сплатив 19.06.2026р. за квитанцією №-3088613396 13312,00 грн. судового збору та просив витрати в розмірі сплаченого судового збору стягнути з відповідача на його користь, суд вважає за необхідне сплачений судовий збір стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог та керуючись ст.ст.10,12,13,18,81,223,259,263-265 ЦПК України, суд-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Хортицьким РВ у місті Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області 08 вересня 2016 року, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 заборгованість у загальному розмірі 79 059 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятдесят дев`ять) доларів США, що складається з 73 000 (сімдесят три тисячі) доларів США основного боргу за розпискою та 6 059 (шість тисяч п`ятдесят дев`ять) доларів США 3 % річних, нарахованих на основний борг за розпискою
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Хортицьким РВ у місті Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області 08 вересня 2016 року, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 - 13 312,00 грн. сплаченого ним судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Надопта А. А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua