Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №380/22808/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/22808/25 пров. № А/857/7387/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі № 380/22808/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій,

суддя у І інстанції Кузан Р.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 30 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

19.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі – Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за весь час затримки з лютого 2016 року по день фактичної виплати 26.09.2025;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати на суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за весь час затримки з лютого 2016 року по день фактичної виплати 26.09.2025.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 у справі №380/22808/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що основною умовою для виплати позивачці компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Остаточна виплата позивачці доходу у вигляді нарахованої грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у лютому 2015, у червні 2016 року, у вересні 2017 року, у лютому 2018 року, у листопаді 2019 року, щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої з лютого 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення була здійснена лише 26.09.2025, а тому суд дійшов висновку, що позивачка має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати вказаного грошового забезпечення по день його фактичної виплати – 26.09.2025.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем, який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Тому вимога позивачки про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з пропущенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати є безпідставною.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходила військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.01.2025 № 30-ОС підполковнику ОСОБА_1 (П-005315) припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом “г” (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною 12 цієї статті) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” в запас.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.01.2025 № 37-ОС підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

У період з січня 2013 року по лютий 2022 року включно позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , а у період з березня 2022 року до часу звільнення з військової служби в січні 2025 року - в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у справі № 380/7478/25 відповідач здійснив доплату позивачці щомісячної додаткової грошової винагороди, виплаченої з лютого 2016 року по лютий 2018 року, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення на загальну суму 11975,61 грн, що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та розрахунком доплати щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням індексації грошового забезпечення згідно рішення суду.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 14.04.2021 у справі № 465/322/17.

Окрім того, у постанові від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, Верховний Суд зазначив:

«<…> Згідно із положеннями статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.»

Разом із тим, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що 26.09.2025 позивачці виплачено заборгованість з грошового забезпечення за рішенням суду.

Отже, несвоєчасне нарахування сум грошового забезпечення відбулось у зв`язку із неправомірним нарахуванням позивачці індексації грошового забезпечення, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивачка має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку із порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2025 року у справі №380/22808/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяТ. В. Онишкевич

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар