Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: дорожнього руху
Дата: 13 жовтня 2026 р.
Справа: №465/4287/26
Суддя: Кузьмич Сергій Миколайович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 465/4287/26 пров. № А/857/40162/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря Березюка Д.О.,
представника апелянта Давидовича О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 червня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Ванівський Ю.М. у м.Львові, повне судове рішення складено 26 червня 2026 року) у справі № 465/4287/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7060165 від 20.04.2026 , якою на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510,00 грн за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП) та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що поліцейський не пред`явив службове посвідчення та не надав можливості ознайомитись з викладеною в ньому інформацією. ОСОБА_1 не було ознайомлено з доказами його можливого правопорушення та порушено його конституційне право на правову допомогу. Також вказує, що відповідно до постанови ЕНА №7060165 ОСОБА_1 20.04.2026 о 23 год. 15 хв. 45 с мав би керувати транспортним засобом, однак в цей час автомобіль знаходився на узбіччі проїзної частини та відповідно не перебував у русі, що ставить під значний сумнів зафіксовану в постанові інформацію.
Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 26.06.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, зафіксовано в оскаржуваній постанові та підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові, та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Доводи сторони позивача повністю спростовуються дослідженим відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та в прийняти нове, яким задовольнити позов.
Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваній постанові відсутні відомості про докази правопорушення та технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Фактично суд сформував негативне уявлення про особу позивача, покликаючись на інше адміністративне провадження та його спілкування з поліцейськими, що не може підміняти належне доказування самого факту адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач, в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7060165 від 20.04.2026, 20.04.2026 о 23:15:45 у м.Львові по вул. Городоцька, 225, водій транспортного засобу MAZDA CX-5 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2Б Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно із п.9.2.Б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, згідно наведеного вище колегія суддів встановила, що передбачена зокрема відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Статтею 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 279-8 цього Кодексу.
В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що з долученого представником відповідача відеозаписах із нагрудних відеореєстраторів поліцейських, які безпосередньо досліджені судом, зафіксовано факт зупинення транспортного засобу під керуванням позивача та представлення працівника поліції (кліп 8, мітка часу 23:11:30), факт проходження позивачем огляду на стан алкогольного сп`яніння та підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом в стані сп`яніння, факт здійснення процедури розгляду справи відносно позивача, факт надання позивачеві копії постанови. Працівники поліції неодноразово вказував ОСОБА_1 на вчинене ним адміністративне правопорушення, а саме не ввімкнення покажчиків повороту (кліп 0, мітка часу 23:22:54, кліп 8, мітка часу 23:23:08).
Із вказаного відеозапису також вбачається, що відносно позивача, окрім, винесення відповідної постанови, складено й протокол за ст. 130 КУпАП.
Крім цього, з відеозапису вбачається, що позивач не заявляв жодних клопотань чи заперечень в ході розгляду справи, а кілька разів повторював, що поспішав на вокзал, неодноразово виражався нецензурною лайкою.
Ба більше, згідно постанови Залізничного районного суду м.Львова від 24.06.2026 у справі №462/3519/26, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28.07.2026 визнано ОСОБА_1 , винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Так, в постанові Залізничного районного суду м.Львова від 24.06.2026 у справі №462/3519/26 суд виснував, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 646062 від 20.04.2026 року, записами нагрудних відеореєстраторів поліцейських, з яких чітко вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції роз`яснено підстави зупинки, його права, можливість пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, на пропозицію поліцейських ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу, що підтверджується спеціальним технічним приладом Alcotest Drager 6810 ARСЕ-0243 із позитивним результатом 1,22 ‰ та з результатом погодився, не висловив бажання пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому вказані виявлені ознаки як запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, рапортом працівника поліції від 21.04.2026 р. В. Жовтанецького, в якому викладені деталізовано обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, а також копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7060165 від 20.04.2026 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 510 гривень, за те, що 20.04.2026 р. о 23.15 год. керуючи транспортним засобом MAZDA CX-5, номерний знак НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, що відповідно і слугувало причиною зупинки транспортного засобу поліцейським.
Суд критично оцінив твердження захисника Давидовича О.О., що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так як факт керування транспортним засобом не доведений, оскільки такі спростовуються відеозаписами нагрудних відеореєстраторів поліцейських, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 не заперечив на місці складення протоколу про адміністративне правопорушення факту керування автомобілем, чим визнав здійснення керування автомобілем, а також поліцейським роз`яснено, що його відсторонено від керування транспортним засобом.
З огляду на зазначене вище, під час судового розгляду справи №462/3519/26 встановлено керування транспортним засобом MAZDA CX-5, номерний знак НОМЕР_1 , 20.04.2026 р. о 23.15 год. позивачем, а саме, останній не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, що відповідно і слугувало причиною зупинки транспортного засобу поліцейським.
Відповідно до ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, враховуючи наведене вище та вимоги ст. 78 КАС України, колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції про спростування твердження позивача щодо відсутності доказів керування транспортним засобом позивачем та порушення вимог ПДР України.
Щодо доводів апелянта про те, що в оскаржуваній постанові не зазначено відеозапис та технічний прилад на який здійснено відеозапис потрібно зазначити таке.
Сам по собі факт не зазначення відеозапису та технічний прилад на який здійснено відеозапис не свідчить про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення, не спростовує встановлених уповноваженою посадовою особою обставин та не звільняє особу від передбаченої законом відповідальності за наявності належних і достатніх доказів. Тобто визначальним для вирішення питання про правомірність притягнення особи до відповідальності є встановлення факту вчинення правопорушення, наявності в діях особи його складу та підтвердження відповідних обставин належними, допустимими доказами, а не виключно наявність чи відсутність у постанові згадки про відеозапис та технічний прилад на який здійснено відеозапис.
Отже, неточності, на які вказує позивач у своєму позові, не є тим дефектом адміністративного акту, що впливає на зміст прийнятого рішення.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем надано належні та допустимі докази для підтвердження здійснення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності оскаржуваною постановою, а відтак дії працівника поліції про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними, а постанова про накладення адміністративного стягнення є законною.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 червня 2026 року у справі № 465/4287/26 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяС. М. Кузьмич
суддіА. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua