Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №460/3837/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: визначення митної вартості товару

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №460/3837/26

Суддя: Кузьмич Сергій Миколайович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3837/26 пров. № А/857/36812/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря Березюка Д.О.,

представника апелянта Куриласа В.В.,

представника позивача Кононенко О.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові справу за апеляційною скаргою Рівненської митниці на додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року (ухвалене головуючим – суддею Борискін С.А. у м. Рівне, повне судове рішення складено 23 червня 2026 року) у справі № 460/3837/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 12.11.2025 № UA204150/2025/000086/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.11.2025 № UA204150/2025/000273. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 30.12.2025 № UA204150/2025/000095/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 31.12.2025 № UA204150/2025/000320. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Рівненської митниці від 22.01.2026 № UA204150/2026/000002/2. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.01.2026 № UA204150/2026/000014. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці суму судового збору у розмірі 25888,93 грн.

11.06.2026, з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, представник позивача подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

12.06.2026, з використанням підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, представник відповідача подав до суду заперечення проти заяви представника позивача, за змістом якої зазначив, що вважає заявлений розмір правничої допомоги завищеним, оскільки такий розмір витрат, як 40000,00 грн, не є співмірним зі складністю спору в межах адміністративної справи №460/3837/26, яка є незначною і не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Звернува увагу суду на те, що письмове підтвердження від 02.03.2026, долучене представником позивача до позовної заяви, не є окремим процесуальним документом, а є виключною однією з вимог до позовної заяви, що передбачена пунктом 11 частини п`ятої статті 160 КАС України; відповідь на відзив лише дублює доводи сторони позивача, що були зазначені у позовній заяві, а клопотання «про відеоконференцію» є виключно способом реалізації права представника позивача на участь у судовому засіданні. Просив суд відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу повністю.

Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №460/3837/26 – задоволено частково. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Захід» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. У стягненні решти суми витрат на професійну правничу допомогу – відмовлено.

Приймаючи оскаржене додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань як суб`єкта владних повноважень, повинен становити 20000,00 грн, що є співмірним складності цієї справи, її категорії і фактичному обсягу наданих адвокатом послуг.

Вказане додаткове рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а додаткове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

В судовому засіданні представниця позивача, заперечила проти задоволення апеляційної скарги та надала пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Представник позивача просив в суді першої інстанції стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в розмірі 40000 грн.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що звертаючись до суду із позовною заявою, представник ТОВ «ТСК Захід» надала суду такі документи, що стосуються питання понесення витрат на правничу допомогу адвоката:

Ордер серії АІ №2142218, виданий на користь ТОВ «ТСК Захід» 03.03.2026;

Договір про надання правової допомоги від 20.01.2026 №20/01/26, укладений між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Олени Кононенко» (Бюро) в особі керуючого партнера Бюро Кононенко Олени Сергіївни (далі - Договір №20/01/26).

Відповідно до пункту 1.1 Договору №20/01/26, Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо, зокрема, складання процесуальних документів та представництва і захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, а також у судах (...).

Згідно з пунктом 3.1 цього Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін.

При зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення представником позивача надано суду також:

Додаткову угоду від 20.01.2026 №1 до Договору №20/01/26, якою визначено порядок оплати юридичних послуг Бюро за надання Клієнту правової допомоги на підставі вказаного Договору, а також вартість таких послуг в розрізі їх видів;

рахунок-фактуру №26/03/26, виданий Адвокатським бюро «Олени Кононенко» 26.03.2026 на користь ТОВ «ТСК Захід» з метою оплати послуг правничої допомоги за Договором №20/01/26;

зведену виписку Акціонерного товариства «Сенс Банк» від 07.04.2026 щодо руху коштів по рахунку Адвокатського бюро «Олени Кононенко», а також платіжну інструкцію Акціонерного товариства «Сенс Банк» від 07.04.2026 №2824 - на підтвердження фактичної сплати Клієнтом по рахунку-фактурі від 26.03.2026 №26/03/26;

Акт наданих послуг від 10.06.2026 - на підтвердження фактичного здійснення адвокатом Бюро представництва інтересів ТОВ «ТСК Захід» по судовій справі №460/3837/26, а саме підготовки та подання до Рівненського окружного адміністративного суду 5 (п`яти) документів з додатками: позовної заяви; письмового підтвердження; клопотання про витребування доказів; відповіді на відзив та заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції, - загальну вартість яких оцінено на рівні 40000,00 грн.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Як відзначено у п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява N 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім цього, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік, наданих адвокатом для позивача послуг, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн, що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг та встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року у справі № 460/3837/26 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяС. М. Кузьмич

суддіА. Р. Курилець

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua