Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №500/6634/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №500/6634/25

Суддя: Онишкевич Тарас Володимирович

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6634/25 пров. № А/857/15664/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про зобов`язання вчинити певні дії,

суддя у І інстанції Грицюк Р.П.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 04 лютого 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якому просила:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо незарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 14.03.2002 по 01.09.2007 в ПАП "Коваль-Степ" та скасувати рішення №192350008645 від 22.08.2025;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок стажу та призначити пенсію за віком.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі №500/6634/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Київській області №192350008645 від 22.08.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 15.08.2025, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 14.03.2002 по 31.12.2003 із урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що у поданій трудовій книжці записи щодо прийняття та звільнення з роботи в ПАП “Коваль-Степ” містять відповідні дати та номери документів, на підставі яких внесено записи, записи є зрозумілими і сумнівів у достовірності такої інформації не викликає, а тому не сплата страхових внесків не може бути перешкодою у зарахуванні цих періодів трудової діяльності.

Проте, позивачкою до суду надано лише копію трудової книжки, в якій наявні записи про прийняття її на роботу до ПАП “Коваль-Степ” та звільнення з роботи у період з 01.01.2004 по 01.09.2007, однак інших належних доказів, які підтверджували б нарахування заробітної плати позивачці ПАП “Коваль-Степ” чи сплати страхових внесків страхувальником у цей період матеріали справи не містять, а відтак у цій частині зарахування страхового стажу суд не встановив підстав для задоволення позовних вимог.

Окрім того суд зазначив, що доводи позивачки про те, що вона не несе відповідальності за сплату страхових внесків роботодавцем суд вважає недоречними, тому що у спірному випадку відсутні відомості, що роботодавцем такі страхові внески взагалі нараховувалася працівнику при виплаті заробітної плати. Лише за умови нарахування заробітної плати працівнику і, відповідно, визначення страхових внесків, але не перерахування таких до бюджету, можливе зарахування такого періоду до страхового стажу працівника.

Також суд вважав за необхідне, застосовуючи частину 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області повторно розглянути подану позивачкою заяву від 15.08.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та прийняти відповідне рішення, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ у Київській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків, відповідно спірний період не може бути врахований до страхового стажу позивачки. Скаржник зазначив, що позивачці слід надати уточнюючу довідку про період роботи та перейменування підприємства, на якому вона працювала.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 07.11.1987 прізвище позивачки “ ОСОБА_2 ” змінено після укладення шлюбу на “ ОСОБА_3 ”.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , дата заповнення 21.08.1982, зокрема запису №6, дата внесення 14.03.2002, ОСОБА_1 призначена на посаду бухгалтера ПАП “Коваль-Степ”, запис №7, дата внесення 01.09.2007, звільнена з посади головного бухгалтера ПАП “Коваль-Степ” у зв`язку з ліквідацією підприємства.

15.08.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності вказана заява розглядалася ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого № 192350008645 від 22.08.2025 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

У рішенні вказано, що вік заявниці становить 64 роки, страховий стаж становить 18 років 5 місяців 28 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період роботи з 14.03.2002 по 01.09.2007, зазначений у трудовій книжці позивачки, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.

Відповідачем вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV).

Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п`ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).

Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачка не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення до страхового стажу за порушення, вчинене відповідальним органом, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Таким чином, на думку апеляційного суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ГУ ПФУ у Київській області щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 14.03.2002 по 31.12.2003 та зобов`язання такий зарахувати.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі №500/6634/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяТ. В. Онишкевич

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар

Оригінал: reyestr.court.gov.ua