Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №500/5787/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/5787/25 пров. № А/857/5057/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

суддя у І інстанції Юзьків М.І.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення 22 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі- ГУ ПФУ) №192150006903 від 14.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 з 20.06.2025 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 01.12.1985 по 05.08.1994 згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 , з 04.01.1983 по 25.12.1985 згідно з архівними довідками № 64/10 від 12.05.2021, № 185 від 12.05.2021, виданими архівним сектором Підгаєцької міської ради.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 у справі №500/5787/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ №192150006903 від 14.08.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивачки від 07.08.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 04.01.1983 по 25.12.1985 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 18.03.1992 та з 01.12.1985 по 05.08.1994 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 01.12.1985.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, ОСОБА_1 прийнята в колгосп на роботу саме як працівник, а не як член колгоспу, а тому вимоги про встановлення позивачці мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання такого мінімуму не стосуються періодів роботи позивачки з 04.01.1983 по 25.12.1985 у колгоспі "Іскра" та з 01.12.1985 по 05.08.1994 у колгоспі "Заповіт". Суд вважав, що для зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів її роботи достатньо лише записів в трудових книжках, які є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивачки, та містять записи про періоди роботи позивача із зазначенням професій, номеру та дати наказів про прийняття, переведення та звільнення з роботи, підписи уповноважених осіб та печатки підприємств.

Також суд зазначив, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Отже формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом із тим, оскільки в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачкою всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, то суд прийшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком, із урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до пільгового стажу спірні у цій справі періоди роботи.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при опрацюванні наданих позивачкою документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком органом Пенсійного фонду України розраховано стаж, який склав 19 років 3 місяці 16 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи згідно з довідками №64/10 від 12.05.2021 та №185 від 12.05.2021, оскільки зазначено ім`я ОСОБА_2 , що не відповідає паспорту заявниці; період роботи з 01.12.1985 по 05.08.1994, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів. Скаржник вважає, що діяв правомірно щодо позивачки, розрахунок стажу проведено згідно з вимогами чинного законодавства, а отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, передбачений законом.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заява та подані документи були розглянуті ГУ ПФУ в Чернівецькій області, рішенням якого від 14.08.2025 №192150006903 позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи згідно з довідками № 64/10 від 12.05.2021 та № 185 від 12.05.2021, оскільки зазначено ім`я « ОСОБА_2 », що не відповідає паспорту заявниці;

- період роботи з 01.12.1985 по 05.08.1994, оскільки відсутні дані про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів.

Відповідно до вказаного рішення вік заявниці 63 роки, страховий стаж становить 19 років 3 місяці 16 днів.

Судом першої інстанції із трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 18.03.1992 встановлено, що у ній містяться запис про трудову діяльність позивачки з 04.01.1983 по 25.12.1985 у колгоспі "Іскра" дояркою.

Крім того, відповідно до записів копії трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1985 у період з 01.12.1985 по 05.08.1994 була обрана звільненим головою профспілкового комітету колгоспу "Заповіт".

Відповідно до відомостей архівної довідки від 12.05.2021 № 185 рішенням засідання правління колгоспу "Іскра" с. Завалів від 18.11.1985 ОСОБА_3 (дослівно) звільнено з роботи згідно з поданою заявою.

Відповідно до відомостей архівної довідки від 12.05.2021 № 64/10 ОСОБА_3 (дослівно) у 1983 році виробила 344 людинодні, у 1984 році виробила 305 людиноднів, у 1985 році виробила 309 людиноднів.

Зміну дошлюбного прізвища позивачки з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 " підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .

Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV).

Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі – Порядок № 637), трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як слідує і з записів в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 18.03.1992 позивачка ОСОБА_6 з 04.01.1983 по 25.12.1985 прийнята у колгоспі "Іскра" на роботу дояркою.

Крім того, відповідно до записів копії трудової книжки НОМЕР_1 від 01.12.1985 позивачка « ОСОБА_1 » з 01.12.1985 по 05.08.1994 була обрана звільненим головою профспілкового комітету колгоспу "Заповіт".

Як вірно зазначено судом першої інстанції, трудові книжки позивачки серії НОМЕР_2 від 18.03.1992 та серії НОМЕР_1 від 01.12.1985 містять записи про період роботи позивачки « ОСОБА_1 » у колгоспі та не містять записів про вступ чи вихід з членів колгоспу, а містить запис саме про прийом на роботу та звільнення з посади.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 прийнята в колгосп на роботу саме як працівник, а не як член колгоспу, а тому вимоги про встановлення позивачці мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання такого мінімуму не стосуються періодів роботи позивачки з 04.01.1983 по 25.12.1985 у колгоспі "Іскра" та з 01.12.1985 по 05.08.1994 у колгоспі "Заповіт".

Окрім того, апеляційний суд погоджується з твердженням суду першої інстанції, що певні недоліки трудової документації, не можуть бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивачки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач не може нести відповідальність за правильність та належний порядок ведення та заповнення трудової документації, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи позивачки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі №500/5787/25 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяТ. В. Онишкевич

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар