Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №380/10995/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/10995/25 пров. № А/857/24988/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року з питань накладення штрафу у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

суддя(і) у І інстанції Ланкевич А.З.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 17 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, зокрема:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 12.08.2021 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, щорічної основної та додаткової відпустки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”;

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату належного позивачу грошового забезпечення за період з 12.08.2021 по 19.05.2023 (включно), а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, щорічної основної та додаткової відпустки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням виплачених сум.

17.11.2025 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 31.07.2025 у цій справі задоволено та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 30 днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання вказаного рішення.

Ухвалою суду від 19.12.2025 Військовій частині НОМЕР_1 відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25 та встановлено новий строк для подання звіту про виконання вказаного рішення протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали, з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.

Ухвалою суду від 26.01.2026 Військовій частині НОМЕР_1 відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25 та знову ж встановлено новий строк для подання звіту про виконання вказаного рішення протягом 2 місяців з дня отримання цієї ухвали, з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.

17.04.2026 ухвалою суду вчергове Військовій частині НОМЕР_1 відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25.

Окрім того, накладено на командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 штраф у розмірі 66560 грн 00 коп. за невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25.

Стягнуто з командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину штрафу у розмірі 33280 грн 00 коп.

Стягнуто з командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 33280 грн 00 коп.

Попереджено командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 про те, що за правилами пункту 2 частини 7 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25 протягом 2 місяців з дня отримання цієї ухвали, з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.

Не погодившись з такою ухвалою суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила ухвалу від 17.04.2026 скасувати.

В обґрунтування своєї скарги посилається нате, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою повного та фактичного виконання судових рішень Військовою частиною НОМЕР_1 щомісячно здійснюються заходи щодо фінансування видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» шляхом подання основних заявок – розрахунків до забезпечувального фінансового органу, відповідального за бюджетну програму, в тому числі і виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25. Заборгованість нарахованої суми коштів Військової частини НОМЕР_1 з позивачем за даним рішенням суду складає 170383 грн (з податками та зборами).

Скаржник наголошує, що командуванням Військової частини НОМЕР_1 були зроблені всі необхідні заходи, передбачені Алгоритмом затвердженого Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України від 05.03.2024 № 38085/С та пункту 4.4 Регламенту особливості організації позовної роботи, здійснення представництва інтересів у судах, виконання рішень суддів щодо виплати за фондом грошового забезпечення у військових частинах та установах Сухопутних військ Збройних Сил України від 19.05.2022 № 32/97 (зі змінами).

Стверджує, що інших шляхів виділення коштів на виконання рішення судів, як подання Основних заявок-розрахунків на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на адресу командира військової частини НОМЕР_3 (Сухопутні війська Збройних сил України) не існує. Відтак, у спірному випадку має місце невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, з підстав обмеженого бюджетного асигнування, що не є тотожним обставинам ухилення або свідомого невиконання судового рішення.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини 2 статті 55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частини 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також варто звернути увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Підстави та порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті цього Кодексу суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Як передбачено частинами 3 та 4 статті 383-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Згідно із частиною 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тому при вирішенні питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення суд має з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення.

Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

У поданому до суду першої інстанції звіті про виконання судового рішення у справі №380/10995/25 Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що фінансовою службою кожного місяця надсилаються запити до розпорядника коштів вищого рівня ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для виділення коштів для забезпечення своєчасної оплати на виконання вказаних судових рішень за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки” за напрямком оплати виконання рішень судів в порядку безспірного списання коштів Державною казначейською службою України. Оскільки необхідні кошти до Військової частини НОМЕР_1 не надійшли, ці кошти з вересня 2025 року щомісяця включаються до основної заявки-розрахунку на фінансування та додаткової заявки-розрахунку на фінансування. Вказувала, що 07.01.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 за вих.№1039/2/18, 06.02.2026 за вих.№1039/2/229, 06.03.2026 за вих.№1039/2/413 направлялись до вищого командування узагальнені звернення про погодження та виділення грошових коштів для виконання судових рішень. Однак до теперішнього часу грошові кошти відповідного призначення не надходили. Таким чином, Військовою частиною НОМЕР_1 вживаються у межах своїх повноважень всі необхідні та можливі заходи щодо виконання судового рішення. Окремо скаржник наголосив, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відтак, у спірному випадку має місце невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, з підстав обмеженого бюджетного асигнування, що не є тотожним обставинам ухилення або свідомого невиконання судового рішення. При цьому відповідач просив продовжити строк подання звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25 та відмовити у задоволенні клопотання позивача про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу.

На підтвердження викладених у звіті обставин Військова частина НОМЕР_1 надала підтверджуючі документи.

Відтак, на думку апеляційного суду, станом на дату звернення до суду зі звітом відповідач позбавлений об`єктивної можливості виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживались заходи щодо виконання рішення суду.

У спірному випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про поважність підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі окремого керівника військової частини.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у цьому випадку наявні правові і фактичні підстави для продовження відповідачу строку на подання звіту про виконання судового рішення, оскільки військовою частиною наведено не лише конкретні обставини, які об`єктивно ускладнювали своєчасне подання такого звіту, а й підтверджено вжиття заходів, спрямованих на належне виконання рішення суду.

Застосування ж судом до суб`єкта владних повноважень статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України можливе у разі встановлення факту невиконання суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що, у свою чергу, має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або ж у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

При цьому сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, і те, що суб`єкт владних повноважень не діяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи (постанова Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17).

До того ж, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (зокрема, постанови від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 07.11.2018 у справі №818/159/18, від 07.11.2019 у справі №560/523/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19) зазначав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Отже, у спірному випадку підстави для накладення на керівника відповідача штрафу за неподання звіту чи невиконання рішення відсутні.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що відповідно до частини 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №380/10995/25 лише у частині здійснення нарахування суми коштів Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу за даним рішенням суду, що складає 170383 грн, із одночасним встановленням відповідачу нового строку для подання звіту в частині виплати на користь позивача нарахованих сум, з урахуванням висновків апеляційного суду, викладених в цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктами 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 328, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №380/10995/25 у частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, щорічної основної та додаткової відпустки, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” за період з 12 серпня 2021 року по 19 травня 2023 року (включно) у загальній сумі 170383 грн (з податками та зборами).

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року у справі №380/10995/25 у частині виплати ОСОБА_1 донарахованих сум протягом двох місяців з дня отримання копії цієї постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяТ. В. Онишкевич

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар