Вирок від 20 жовтня 2026 р. у справі №286/4313/25 — Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4313/25

Провадження № 1-кп/286/76/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025060000000092 від 15.08.2025 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лучанки Овруцького району Житомирської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , з вищою освітою, працюючого будівельником-монтажником Будівельно-монтажного управління №460, одруженого, маючого на утриманні 1 неповнолітню дитину, потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, судимого Овруцьким районним судом Житомирської області 11.09.2026 за ч.3 ст. 368 КК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 відповідно до наказу директора філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» №281-К 31.12.2024 прийнятий на посаду інженера з охорони і захисту лісу II категорії відділу охорони і захисту лісів філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України».

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших постійних лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 976, державна лісова охорона (далі - держлісоохорона) діє у складі Держлісагентства, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань лісового і мисливського господарства, обласних управлінь лісового та мисливського господарства і підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держлісагентства. Держлісоохорона має статус правоохоронного органу.

Під час кримінального провадження № 42025060000000092 від 15.08.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке здійснюється окремо, задокументовано факти вимагання та отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_6 неправомірної вигоди на загальну суму 1000 доларів США за не створення штучних перешкод у здійсненні підприємницької діяльності у сфері перевезення лісоматеріалів, невжиття заходів адміністративного впливу, передбачених законодавством.

Зокрема 25.09.2025 близько 13 години поблизу пам`ятника князю Володимиру у м. Овручі Коростенського району Житомирської області ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_6 чергову частину обумовленої суми неправомірної вигоди, після чого сів до власного автомобіля «RENAULT DUSTER», р/н НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію» поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України.

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у випадку, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

З метою виконання вказаних вимог закону начальник 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_7 , який виконував службові обов`язки щодо документування протиправних дій ОСОБА_4 , підійшов до автомобіля останнього із службовим посвідченням та спеціальним жетоном в руці та, повідомивши, що являється працівником поліції, висловив вимогу вийти з автомобіля і не чинити опору.

Натомість ОСОБА_4 , незважаючи на законні вимоги працівника правоохоронного органу, переслідуючи умисел на вчинення опору працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, заблокував двері, запустив двигун та розпочав рух автомобілем марки «RENAULT DUSTER», р/н НОМЕР_2 .

ОСОБА_7 у цей момент намагався заблокувати рух транспортного засобу, з метою перешкодити ОСОБА_4 покинути місце вчинення злочину та виконання вимог, передбачених ст.208 КПК України, проте останній продовжив активно протидіяти співробітнику поліції, продовжуючи рух автомобілем.

В момент продовження руху указаного транспортного засобу, для уникнення небезпеки наїзду (притискання до іншого автомобіля), ОСОБА_7 застрибнув на дах автомобіля ОСОБА_4 та, взявшись руками за рейлінги, утримувався таким чином під час подальшого руху автомобіля.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на вчинення опору працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, ОСОБА_4 продовжив рух автомобілем вулицями м. Овруч.

Усвідомлюючи, що на даху керованого ним автомобіля знаходиться працівник правоохоронного органу, не зважаючи на те, що під час руху ОСОБА_7 неодноразово стукав у лобове скло автомобіля з вимогою зупинити транспортний засіб, ОСОБА_4 умисно збільшив швидкість та маневрував по проїжджій частині, чим створив реальну загрозу життю ОСОБА_7 .. При цьому останній, внаслідок таких дій ОСОБА_4 , під час руху вдарявся об елементи автомобіля головою, колінами, кистями рук.

У подальшому, по вул. Молодіжній поблизу перехрестя з вул. Шевченка в м. Овруч, керований ОСОБА_4 автомобіль «RENAULT DUSTER», р/н НОМЕР_2 , був заблокований іншим екіпажом поліції, який увесь цей час здійснював його безпосереднє переслідування, та останнього затримано в порядку п. 1 ч. 1 ст.208 КПК України.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 начальник 4-го відділу (боротьби з організованими групами з ознаками корупції) УСР в Житомирській області ДСР НПУ ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден на обох колінах.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні свою вину визнав повністю, підтвердивши, що обставини обвинувачення викладені вірно. При цьому, показав, що дійсно, коли він сідав в авто після зустрічі із колегою ( ОСОБА_6 ), то побачив, що до нього біжить поліцейський. Він не може пояснити свій стан, але він почав рух. Поліцейський застрибнув на дах автомобіля, однак він продовжував їхати. Їхав з швидкістю близько 80 км/год. Неправомірну вигоду під час руху він викинув з вікна. Їхав він не довго: хвилину, дві. Спустився з «банківської гори» на вул. Т. Шевченка до в`їдзу в м. Овруч. Поліцейський не падав з автомобіля. Коли автомобіль був зупинений, то він зістрибнув з даху автомобіля та затримував його, поклавши на землю та наклавши кайданки. В скоєному щиро розкаюється. Він не усвідомлював на той час, що робить. Не може пояснити свій стан.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням. Однак, надав заяву, в якій просить проводити судовий розгляд справи без його участі. Щодо виду та міри покарання обвинуваченому покладається на погляд суду.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у кримінальному провадженні щодо тих обставин, які ніким з учасників судового розгляду не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вище вказане, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_4 в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 342 КК України.

Обираючи ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься відповідно до ст. 12 КК України до категорії не тяжких злочинів, також дані про його особу.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 за місцем роботи характеризувався позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, враховуючи дані про особу обвинуваченого, його характеристику, наявність обставини, що пом`якшує, та відсутність обставин, які б обтяжували покарання, думку прокурора та потерпілого, що наведена в письмовій заяві, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою він визнається винним, та визначити покарання у виді пробаційного нагляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами, а тому, зважаючи на щире каяття обвинуваченого, усвідомлення ним протиправності своїх дій, враховуючи думки прокурора та позицію потерпілого, призначене ОСОБА_4 покарання буде відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.

Крім того, ОСОБА_4 засуджений вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 11.09.2026 за ч.3 ст. 368 КК України, який набрав законної сили 12.10.2026, та яким було затверджено угоду про визнання винуватості від 7 вересня 2026 року в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025060000000092 від 15.08.2025, укладену між прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з участю захисника ОСОБА_5 ; ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначене узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах держлісохорони на строк три роки, без конфіскації майна; на підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 25.09.2025 і до 29.09.2025 з розрахунку день за день та на підставі ст. 75 КК України було звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Дане кримінальне правопорушення вчинене ним до постановлення попереднього вироку.

Вирішуючи питання застосування ч.4 ст. 70 КК України, суд враховує правові висновки, наведені в постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 (справа № 760/26543/17, провадження № 51-3600кмо20), від 01.04.2024 у справі № 183/6854/20 провадження № 51-4885кмо23).

Так, у вказаних постановах Верховний Суд виснував, що якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.

Якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі ст. 75 КК звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок - попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Обвинуваченому запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався і в судовому засіданні прокурором не було заявлено такого клопотання.

Речових доказів у даному провадженні немає.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, ч.15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців пробаційного нагляду.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 59-1 КК України, а саме:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 11.09.2026 за ч. 3 ст. 368 КК України, який набрав законної сили 12.10.2026, виконувати самостійно.

На вирок суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ст.394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку вручається обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1