Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №282/1002/26 — Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/1002/26

Провадження № 2/282/681/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

селище Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Носача В.М.,

при секретарі судового засідання Власюк Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», інтереси якого представляє Сахарова Ольга Ігорівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 14.04.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір №691909319 на суму 10000,00 грн.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Полюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги №85 від 23.06.2020, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги №1 від 28.05.2025 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

28 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу №2810/24/Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 28.10.2024 за договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 19045,00 грн.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 19045,00 грн, яка складається з: 10000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 9045,00 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

На підставі викладеного вище, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №691909319 від 14.04.2020 у розмірі 19045,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження. Витребувано АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо підтвердження факту належності банківської картки ОСОБА_1 та інформацію про рух коштів по банківській картці.

Судове засідання призначено на 09 год 00 хв 22 жовтня 2026 року.

05 жовтня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому вона вказує, що позовні вимоги відповідач ОСОБА_1 не визнає.

Зазначає, що з урахуванням умов договору та заявки на отримання кредиту, первісно погоджений сторонами строк кредитування складав 3 дні - з 14.04.2020 по 17.04.2020. За цей період проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,3% від суми кредиту за кожний день користування ним.

Матеріали справи не містять жодних доказів зміни строку дії договору чи продовження такого строку. Відтак, обґрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом згідно кредитного договору №691909319 від 14.04.2020 за період з 14.04.2020 по 17.04.2020 в розмірі 390,00 грн за процентною ставкою 1,3% на добу (1000*1,3%:100%*3= 390,00 де 10000,00 - сума кредиту, 1,3% - відсоткова ставка на добу, 3 - строк кредитування).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» вбачається, що відповідач 20.04.2020 здійснив оплату у розмірі 15,00 грн. Також, з розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», вбачається, що відповідач 07.07.2020 здійснив оплату у розмірі 4930,00 грн. Відтак, заборгованість ОСОБА_1 за договором №691909319 від 14.04.2020, з урахуванням сплачених ним грошових коштів (в загальному розмірі 4945,00 грн.), складає 5445,00 грн (загальна вартість кредиту 10390,00 грн, добровільно сплачена заборгованість 4945,00 грн.).

Представник відповідача вказує, що матеріали справи не містять ані копії додаткової угоди №21 від 01.04.2020, ані доказів фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги №85 від 23.06.2020 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків, що міститься в матеріалах справи, не підтверджується жодними первинними документами, які підтверджують здійснення фінансування за відступлення (передачу) прав вимог за реєстром прав вимоги №85 від 23.06.2020 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.

Позивачем не надано належних та достатніх доказів про те, що був завершений договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 за реєстром прав вимоги №85 від 23.06.2020, одним з умов яких було передача грошових коштів в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт з таких підстав відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Вказані обставини свідчать про те, що позивачем не доведено факт переходу від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №691909319 від 14.04.2020.

Окрім того, права майбутньої вимоги на момент укладення договору факторингу повинен був визначеним, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо відповідача на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не існувало та сторони не могли передбачити, що 14.04.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе кредитний договір №691909319 з відповідачем ОСОБА_1 . На час укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.

Представник відповідача вказує, що копії реєстру прав вимог між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», акти повернення права вимоги, акт прийому передачі реєстру боржників, реквізити яких не заповнені належним чином, так як маються тільки підписи та печатки, а, отже, не є належними та допустимими доказами.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вказує, що стороною позивача не надано документального підтвердження, що витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн було сплачено на рахунок адвокатського бюро «Тимошенко та партнери», а тому вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 7000,00 грн, пов`язаних з правничою допомогою, до задоволення не підлягає, оскільки понесення позивачем таких витрат не підтверджено документально.

Представник відповідача повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає орієнтовно 12000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

06 жовтня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вважає заперечення представника відповідача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, представник позивача вказує, що така оплата не є предметом доказування, однак для повного та всебічного розгляду справи позивачем додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у реєстрі прав вимоги №85 від 23.06.2020 до договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по кредитному договору) до позовної заяви додається акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

Вказує, що подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача.

Також долучено платіжні інструкції за договорами факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та № 2810/24/Е від 28.10.2024.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором, представник позивача вказує, що відповідно до п. 1.4. договору, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Під час укладення договору відповідач ознайомився з його текстом та змістом в цілому, паспортом споживчого кредиту, зміст договору жодним чином не порушує його законних прав та інтересів, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловив та з ними погодився, про що свідчать його підписи та згода обробку персональних даних та доступ до кредитної історії.

Проте, відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористався цим своїм правом.

Згідно п.4.3 кредитного договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Звертає увагу, що за умовами кредитного договору та обставинами справи існувало два періоди нарахування процентів: 1. За користування кредитними коштами згідно з ст.1048 ЦК України визначеному договором; 2. За користуванням кредитними коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і, за весь час прострочення.

Наголошує на тому, що позивач у свої позовній заяві користувався безпосередньо статтею 625 ЦК України.

Враховуючи порушення відповідачем зазначених норм матеріального права, що регулюють договірні зобов`язання, та умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Представник позивача зазначає, що відповідно до п. 3.4 договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20.01.2026, після належного виконання доручення, адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Разом з тим, представник позивача вважає, зазначені представником відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн не є співмірними, а саме: не відповідають складності справи; не є співмірними з часом, витраченим адвокатом та надання відповідних послуг. Вважає заявлену суму витрат необґрунтованою.

Просить прийняти відповідь на відзив. Позовні вимоги задовольнити.

У запереченнях, які надійшли на адресу суду 12.10.26, представник відповідача вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Наявні у справі акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №85 від 23.06.2020 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 не замінюють собою платіжний документ, а отже, не підтверджують оплату чи здійснення операції за договором факторингу.

Представник відповідача вказує, що сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Однак, вимог про стягнення 3% річних за порушення грошового зобов`язання на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач не ставить, хоч і у відповіді на відзив, в які не формуються позовні вимоги, зазначив, що у свої позовній заяві користувався статтею 625 ЦК України.

Представник відповідача вважає, що доводи позивача щодо доведеності факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» є необґрунтованими, а вимоги щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами після 17.04.2020 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

У додаткових поясненнях у справі щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача представник позивача вказує, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року. Відповідно до п.8.6 додатки та додаткові угоди до даного договору набувають чинності з моменту їх підписання обома сторонами та становлять його невід`ємну частину.

В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 – якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024.

Щодо предмета договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 представник позивача вказує, що згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

23.06.2020 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №85 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 21765,00 грн. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Таким чином, право вимоги перейшло від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 23.06.2020, тобто після укладання кредитного договору №691909319 від 14.04.2020.

Таким чином, відповідач не врахував усі матеріали справи та помилково визначив, що передача права вимоги відбулася в момент укладення договору факторингу. Проте, відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього.

Представник позивача зазначає, що реєстр прав вимоги до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018, до якого включено кредитний договір №691909319 від 14.04.2020 укладено 23.06.2020, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Таким чином, на момент включення цього кредитного договору до реєстру, право вимоги вже існувало, а не є майбутнім, як помилково вважає відповідач.

Вказує що позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи. Висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу.

На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №2810/24/Е від 28.10.2024.

У додаткових поясненнях представник позивача просить позовні вимоги задовольнити.

У судове засідання призначене на 09 год 00 хв 22 жовтня 2026 року сторони не з`явилися.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У заявці на отримання грошових коштів в кредит від 14.04.2020 зазначені персональні дані відповідача ОСОБА_1 , а також номер карти.

14 квітня 2020 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 691909319.

За цим договором товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 10000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Кредит надається строком на 3 дні від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,30 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення).

Матеріали справи містять додаток № 1 до договору №691909319 від 14.04.2020 - графік розрахунків. Сторони погодили термін платежу 17.04.2020; сума кредиту 10000,00 грн; нараховані проценти 390,00 грн; до сплати разом 10390,00 грн. У разі користування кредитом понад строк, вказаний в п.1.2 договору, до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою, в порядку передбаченому договором.

Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_1 . 14.04.2020 відбулося зарахування коштів на суму 10000,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до кредитного договору № 691909319, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 становить: 21595,00 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 10000,00 грн; заборгованість по відсоткам 11595,00 грн.

Окрім того, відповідачем здійснено погашення заборгованості в сумі 15,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до договору факторингу ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТзОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТзОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в розпорядження грошові кошти за плату на умовах визначених цим договором. Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 закінчувався 28.11.2019.

Згідно п. 2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.

Додатковою угодою №26 від 31.12.2020 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2021 та договір факторингу від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

Відповідно до п. 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром прав вимоги.

Додатковою угодою №27 від 31.12.2021 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2022.

Додатковою угодою № 31 від 31.12.2022 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2023.

Додатковою угодою № 32 від 31.12.2023 строк дії договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2024.

Відповідно до реєстру прав вимоги №85 від 23.06.2020 ТзОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.04.2020 №691909319 на суму 21765,00 грн з яких: заборгованість по основному боргу становить 10000,00 грн, заборгованість по відсотках 11765,00 грн.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 691909319 від 14.04.2020, слідує, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 28.10.2021 становить 19045,00 грн, з яких: заборгованість по основному боргу 10000,00 грн; заборгованість по відсоткам 9045,00 грн. Крім того, відповідачем сплачено 4930,00 грн.

05 серпня 2020 року між ТзОВ «Таліон Плюс» (клієнт) та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу 05/0820-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги №7 від 28.10.2021, ТзОВ «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.04.2020 № 691909319 на суму 19045,00 грн, з яких: заборгованість по основному боргу становить 10000,00 грн, заборгованість по відсотках 9045,00 грн.

Платіжна інструкція від 29.10.2021 №742 вказує, що ТОВ «Онлайн Фінанс» здійснило оплату за реєстром №7 прав вимог від 28.10.2021, у відповідності до додаткової угоди №2 від 03.08.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020.

28 жовтня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (фактор) та ТзОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №2810/24/E.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 2810/24/E від «28 жовтня 2024 року»; платіжної інструкції №4496, від 29.10.2024 про оплату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №2810/24/Е від 28 жовтня 2024 р., реєстру боржників до договору факторингу №2810/24/E від 28.10.2024, ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 14.04.2020 №691909319 на суму – 19045,00 грн, з яких: заборгованість по основному боргу становить 10000,00 грн, заборгованість по відсотках – 9045,00 грн.

Із виписки з особовому рахунку за договором № 691909319 від 14.04.2020 у ОСОБА_1 рахується заборгованість перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 15.06.2026 (включно) - 19045,00 грн, з яких: прострочене тіло 10000,00 грн; прострочені відсотки 9045,00 грн.

Таким чином, як вбачається зі встановлених обставин, ТОВ «ФК «Ейс» набуло статусу кредитора за кредитним договором ліні №691909319 від 14.04.2020, укладеним відповідачем з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦКУ встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст.1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

У відповідності до положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Перевіряючи позовні вимоги суд зазначає наступне.

Наявні у справі договори факторингу, реєстри прав вимоги та акти приймання-передачі в їх сукупності дозволяють ідентифікувати ОСОБА_1 як боржника за кредитним договором №691909319 від 14.04.2020 та обсяг переданого права вимоги. Тому підстав для висновку про відсутність у позивача матеріально-правової вимоги до відповідача суд не вбачає.

Разом з тим, при укладенні кредитного договору, сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Проте, як вбачається зі змісту договору № 691909319, сторони погодили умови договору, нарахування та порядок сплати процентної ставки.

Відповідно до п. 1.2. договору, кредит надається (договір укладається) строком на 3 (три) днів від дати отримання кредиту позичальником.

Пунктом 1.3. договору визначено, що на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,30 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Як встановлено судом, тіло кредиту становило 10000,00 грн; строк кредитування був погоджений сторонами та становив 3 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять.

Таким чином, розмір процентів відповідно до умов договору становить 390,00 грн, а саме: 10000,00 грн (тіло кредиту) х 1,30% (дисконтна процентна ставка) х 3 дні (строк кредитування).

Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідачем здійснювалося часткове погашення заборгованості за кредитним договором, та внесено в рахунок погашення заборгованості по процентах 4945,00 грн.

Таким чином у відповідача ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору №691909319 від 14.04.2020, з урахуванням сплачених ним грошових коштів має складати 5445,00 грн тіло кредиту.

Враховуючи ту обставину, що суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 повернув кредитні кошти, отримані ним на підставі кредитного договору №691909319 від 14.04.2020 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в сумі 5445,00 грн - тіло кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що заборгованість по відсотках відповідачу нараховувалася з урахуванням ст.625 ЦПК України, оскільки позовна заява не містить такого обґрунтування. А також стороною позивача не надано жодного розрахунку заборгованості відсотків відповідно до ст.625 ЦПК України.

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжним дорученням, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору в сумі 761,18 грн.

Представником позивача також заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 20.01.2026 №20/01/26-01, укладений між Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» та ТзОВ «ФК «Ейс»; додаткову угоду № 25770354781 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026; акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026), з якого слідує, що послуги надано на суму 7000,00 грн; свідоцтво адвоката; довіреність.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 3 ч.2. ст.141 ЦПК УКраїни, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, представник позивача підтвердив надані адвокатські послуги належними засобами доказування, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а тому суд стягує з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2001,30 грн.

Керуючись статтями 4, 12 ,19, 141, 247, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст.509, 510, 512- 516, 536, 549, 610, 611, 625, 629, 639, 1054, 1077, 1082 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 691909319 від 14.04.2020 у розмірі 5445 (п`ять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 761 (сімсот шістдесят одна) гривня 18 копійок понесених судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 2001 (дві тисячі одна) гривня 30 коп понесених судових витрат на професійну правничу допомогу .

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13 ЄДРПОУ: 42986956 Рахунок: НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуючий суддя В.М. Носач