Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №460/3006/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/3006/25 пров. № А/857/32608/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Мандзія О.П.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі № 460/3006/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021 відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР з 18 серпня 2024 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 18 серпня 2024 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (1)/2021, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 230/96-ВР у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №230/96-ВР.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок і виплату основної пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з 18.08.2024 року, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2025 у цій справі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №460/3006/25 – без змін.

15.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду. У вказаній заяві просила визнати протиправними дії відповідача на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №460/3006/25 щодо невиплати ОСОБА_1 основної пенсії за період з 18.08.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 за №1-р(1)/2021, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком; зобов`язати відповідача здійснити виплату основної пенсії позивачу відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком з 18.08.2024.

Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року заяву задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №460/3006/25 щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у перерахованому розмірі після набрання таким рішенням законної сили. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Установлено відповідачу тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив відповідач, який вважає, що таку прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В апеляційній скарзі вказує, що на виконання відповідного судового рішення, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача в розмірі шести мінімальних пенсій з 18.08.2024.

Вказано, що виплата перерахованої пенсії проводиться відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Порядок № 821).

Таким чином, заявнику, додатковими відомостями було проведено виплату заборгованості, нарахована на Рішення суду, відповідно до Порядку № 821 та у межах виділених бюджетних асигнувань відповідачу на такі виплати.

Також вказує, що Порядок № 821 регулює не лише виплату суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час, а й перерахованих пенсій за рішенням суду (це сума визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів).

Апелянт просив скасувати окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 у цій справі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), зважаючи на те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи окрему ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, з боку органу Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у ст. 6 Конституції України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення з боку відповідача норм чинного законодавства при виконанні рішення суду у справі №460/3006/25, а тому у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За вимогами ч. 2 ст. 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За правилами ст. 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Частиною 6 ст. 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Зазначені вище правові норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05.02.2020 у справі № 640/10843/19, від 28.04.2020 у справі № 611/26/17.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX), установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX, установлено прожитковий мінімум, зокрема, для осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.

Як встановлено з матеріалів справи, на виконання Рішення суду відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону № 796-XII за період з 18.08.2024 із застосуванням розміру мінімальної пенсії за віком (прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб) на рівні 2361 грн, а починаючи з 01.01.2026 - на рівні 2595 грн.

Листом від 11.05.2026 у відповідь на звернення позивача ГУПФ повідомило, що на виконання Рішення суду позивачу проведено перерахунок пенсії та у зв`язку з цим розмір пенсії ОСОБА_1 з 18.08.2024 становить 23610,00 грн, з 01.01.2025 – 19115,76 грн, в т.ч. 18888,00 грн – пенсія по інвалідності, встановлена на виконання судового рішення №460/3006/25, з 01.01.2026 – 20987,76 грн, в тому числі 20760,00 грн – пенсія по інвалідності, встановлена на виконання судового рішення у справі №460/3006/25, з врахуванням окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2026.

Сума коштів пенсії, нарахованих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі №460/3006/25 та окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 становить 208140,74 грн.

Також у вказаному листі роз`яснено, що порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, в межах бюджетних асигнувань.

Залишок доплати на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №460/9220/25 та окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 14.04.2026 на дату розгляду звернення становить 190758,92 грн.

Апеляційний суд зауважує, що зміст рішення суду, яке набрало законної сили, не передбачає можливості здійснення виплати перерахованої пенсії у меншому розмірі залежно від наявності чи обсягу бюджетного фінансування. Відтак, відповідач не вправі самостійно змінювати порядок або обсяг виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Оскільки Порядок № 821 не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Окрім цього, пунктом 1 Порядку № 821, прямо передбачено, що цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

А тому, такий Порядок не може ставити у залежність виплату в повному обсязі перерахованої пенсії після набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово наголошував на обов`язковості виконання остаточних судових рішень та неприпустимості посилання держави на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, обмежене фінансування відповідача не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що відповідач здійснив перерахунок пенсії на виконання Рішення суду, однак після набрання цим рішенням законної сили не забезпечив її фактичну виплату у визначеному внаслідок такого перерахунку розмірі. Наведені дії відповідача призвели до порушення права позивача на отримання пенсії у встановленому судовим рішенням розмірі.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку наявні усі правові підстави для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року у справі №460/3006/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО. П. Мандзій

суддіЛ. Я. Гудим

В. Я. Качмар