Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №216/4496/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4496/26

Провадження № 2-а/216/55/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Стартановича Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Гладиря Максима Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Інспектора Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Гладир Максима Івановича з вимогами визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7271517 від 28.05.2026 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У позові вказано, що 28.05.2026 інспектором Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Гладирем Максимом Івановичем було винесено постанову серії ЕНА №7271517 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно з оскаржуваною постановою вбачається, що 28.05.2026 об 11:16:02 в м. Кривому Розі по проспекту Університетському, позивач, керуючи транспортним засобом RENAULT MEGAN номерний знак: НОМЕР_1 , нібито рухався без пристебнутого ременя безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР України. З діями працівників поліції і як наслідок винесеною постановою позивач не згоден, оскільки, за вказаних обставин, він був пристебнутий ременем безпеки відповідно до вимог п. 2.3.в ПДР України. Рух здійснювався у світлу, сонячну добу дня. Службове авто поліції рухалося позаду автомобіля позивача. Інспектор здійснював відеозапис за допомогою технічного засобу зі службового автомобіля через лобове та заднє скло автомобілів. При розгляді справи інспектор продемонстрував мені відеозапис, на початку якого через надмірне сонячне світло, яскраві відблиски на склі автомобіля (блики) та кут зйомки абсолютно чітко не видно і неможливо розрізнити, чи був він пристебнутий ременем безпеки. А вже після проїзду перехрестя в бік вулиці Ярослава Мудрого по більш затемненій проїжджій частині дороги, на відео, що демонстрував інспектор, чітко видно, що позивач був пристебнутий ременем безпеки. Таким чином, жодних належних доказів вини інспектором надано не було.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позовну заяву не надав, про причини своєї неявки суду не повідомив.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши постанову серії ЕНА № 7271517 від 28.05.2026 судом встановлено наступне. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім загальних даних, повинна містити про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови серії ЕНА № 7271517 у графі № 7 «До постанови додається» відеофіксація правопорушення не здійснювалась.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Відповідно до пункту 2,3 (в) ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту приписів ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП суд доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 5 ст. 121 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" (п.33) Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також суд звертає увагу, що до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7271517 не додано матеріалів відеофіксації, пояснень свідків правопорушення, тощо.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що належних та допустимих доказів, на підставі яких можливо достовірно встановити порушення позивачем п. 2.3 (в) ПДР України відповідачем не надано.

А постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення, містить лише описання адміністративного правопорушення та не може бути належним доказом учинення особою такого порушення (постанова Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №712/12830/16-а).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відтак, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутня подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП матеріали справи не містять, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо розподілу судових витрат (судовий збір), то на підставі ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 15, 77, 139, 241-244, 246, 251, 255, 286, 295 КАС України, Конституції України, положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області Гладиря Максима Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7271517 від 28.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7271517 від 28.05.2026 - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_2 , посада: інспектор Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Суддя Д.В.СТАРТАНОВИЧ