Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб з інвалідністю
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №240/11567/21
Суддя: Гонтарук В. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/11567/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
22 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Житомирський області щодо розрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв`язку з інвалідністю ІІ групи, яка настала в наслідок захворювання пов`язаного з виконанням службових обов`язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі п. 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» у розмірах згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов`язано Головне управління ДФС у Житомирський області повторно надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 з розрахунком грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у Порядку №850.
Зобов`язано Державну фіскальну службу України розглянути та в визначений законом термін прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо застосування приписів Порядку та умов отримання загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою КМ України №707 від 12.05.2007."
Вказане рішення набрало законної сили.
На виконання вказаного рішення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області листом від 05.01.2026 надіслано до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 з розрахунком грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України у Порядку №850 від 21.10.2015, на підтвердження чого до звіту додані вказаний лист та висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
Позивач звернувся до суду першої інстанції в порядку ст. 382 КАС України із заявою , в якій просив:
- встановити судовий контроль за виконанням Комісією з реорганізації ДФС України судового рішення від 26 серпня 2021 року по адміністративній справі № 240/11567/21 Адміністративного окружного суду в Житомирський області;
- зобов`язати комісію з реорганізації ДФС України подати до суду звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі №240/11567/21 від 26.08.2021 року.
Оскільки докази виконання рішення суду Державною фіскальною службою України (ДФС України) в справі були відсутні, суд ухвалою від 23.03.2026 зобов`язав керівника Державної фіскальної служби України подати суду у строк два місяці з дня отримання копії ухвали звіт, оформлений відповідно до вимог частин 2,3 ст. 282-2 КАС України, про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду №240/11567/21 від 26.08.2021.
Оскільки, ДФС України у встановлений строк звіт не подав, про причини цього суд не повідомив, тому ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року встановлено новий строк один місяць з дня отримання копії ухвали для подання Державною фіскальною службою України звіту, оформленого відповідно до вимог частин 2,3 ст. 282-2 КАС України, про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду №240/11567/21 від 26.08.2021.
Накладено на керівника (голову ліквідаційної комісії з припинення) Державної фіскальної служби України Лисеюка Сергія Миколайовича штраф у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 66560 грн.
Стягнуто половину суми штрафу у розмірі 33280,00 грн. на користь ОСОБА_1 , іншу половину у розмірі 33280,00 грн. - до Державного бюджету України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
07 вересня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 20 жовтня 2026 року.
За клопотанням відповідача ухвалою суду від 19 жовтня 2026 року було забезпечено його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Однак відповідача не було підключено до відеоконференції через виникнення з його боку технічних проблем зі зв`язком, що сталося з незалежних від суду причин, про що складено відповідну довідку.
Колегія суддів наголошує, що згідно з приписами статті 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду повністю покладаються на учасника справи. Враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість здійснення розгляду справи за його відсутності.
Також, 07 жовтня 2026 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Враховуючи, що сторони в судове засідання не з`явились, колегія суддів вирішила розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Аналогічні норми передбачені ст.ст. 14, 370 КАС України, ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до ст. 382-3 визначено, що суд приймає рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення.
З матеріалів справи встановлено, що ДФС України у визначений судом строк звіт про виконання судового рішення подано не було, а будь-які відомості чи заяви про причини невиконання вимог суду на адресу суду не надходили.
Оскільки суб`єкт владних повноважень обов`язку щодо подання звіту не виконав, колегія суддів зазначає, що за цих обставин застосовуються процесуальні наслідки, передбачені частиною десятою статті 382-3 КАС України
Так, згідно ч.10 ст. 382 -3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.
Посилання апелянта на особливості організації роботи Комісії не можуть свідчити про неможливість виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року чи наявність поважних причин для невиконання такого рішення.
Відповідно до листа Міністерства фінансів України від 26.01.2024 з метою завершення заходів з реорганізації ДФС та її територіальних органів було утворено відповідні комісії з реорганізації, до яких згідно з пунктом 18 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 р. № 1074 з моменту затвердження їх персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією ДФС /територіального органу ДФС.
Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів.
Дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.
Відповідно до п.15 постанови Кабінету Міністрів України № 1074 у разі припинення органу виконавчої влади Кабінет Міністрів України утворює відповідну комісію, затверджує її голову та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації.
Головою комісії з реорганізації органу виконавчої влади затверджується керівник, заступник керівника або інша визначена Кабінетом Міністрів України посадова особа утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов`язки органу виконавчої влади, що реорганізується.
Головою комісії з ліквідації органу виконавчої влади затверджується посадова особа, визначена Кабінетом Міністрів України.
До комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.
Комісія, зокрема: складає перелік підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління органу виконавчої влади, що припиняється, звертається у разі відсутності правонаступника до Кабінету Міністрів України щодо необхідності визначення суб`єкта управління зазначеними підприємствами, установами та організаціями; здійснює заходи, пов`язані з: виявленням кредиторів та задоволенням відповідно до законодавства їх вимог; одержанням дебіторської заборгованості; закриттям рахунків в органах Казначейства та переведенням залишків коштів правонаступникові або до державного бюджету в установленому законодавством порядку; здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.
Згідно із ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 10.09.2025 № 1119 "Про внесення зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 р. №395", відповідно до якої на часткову зміну пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 травня 2019 р. № 395 "Питання Державної податкової служби" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 41, ст. 1444; 2025 р., № 30, ст. 2028) затверджено головою комісії з реорганізації Державної фіскальної служби заступника Голови Державної податкової служби Лисеюка Сергія Миколайовича.
Голові комісії з реорганізації Державної фіскальної служби: затвердити персональний склад комісії; забезпечити здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією Державної фіскальної служби; поінформувати у тримісячний строк Кабінет Міністрів України про результати проведеної роботи.
Відповідно до відповіді №3187822 від 18.08.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДФС в стані припинення, головою комісії з припинення або ліквідатор Державної фіскальної служба України є Лисеюк Сергій Миколайович.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про накладення штрафу на голову ліквідаційної комісії з припинення Державної фіскальної служби України Лисеюка Сергія Миколайовича штрафу за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
ГоловуючийГонтарук В. М.
СуддіМатохнюк Д.Б. Біла Л.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua