Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №120/12667/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/12667/26

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

22 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б.

за участю: секретаря судового засідання: Коломієць К.В.,

представника заявника: Голодюка Д.А.

представника апелянта: Дубовика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року у справі за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.

Заява обґрунтована тим, що за ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в загальному розмірі 13 834 566,25 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2026 заяву Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено:

-стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг в сумі 13 834 566,25 грн (тринадцять мільйонів вісімсот тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят шість гривень 25 копійок).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що на момент звернення контролюючого органу до суду із заявою про стягнення податкового боргу, сума податкового боргу вважалася неузгодженою, оскільки податковий борг, що є предметом стягнення у цій справі, утворився на підставі податкових повідомлень рішень, які на даний час оскаржені в судовому порядку (судова справа № 320/31703/26).

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник заявника заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.

Згідно картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 13 834 566,25грн, яка складається з наступних платежів:

- ПДФО: 12 770 395,00грн, з яких 10 216 080,00 грн - основний платіж, 25540315,0 грн-штрафні санкції ,00 грн-пеня;

-військовий збір-1 064 171,25 грн, з яких 815 340,00 грн - основний платіж, 212831,25грн - штрафні санкції, 0,00грн - пеня.

Відповідно винесені податкові повідомлення-рішення №0072942405 від 13.03.2026 року, №0073012405 від 13.03.2026 року, №0072982405 від 13.03.2026.

Вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися у адміністративному чи судовому порядку, а тому грошові зобов`язання набули статусу узгоджених.

З метою погашення грошового зобов`язання на адресу ОСОБА_1 направлено податкову вимогу №0019842-1308-0232 від 10.07.2026, проте така залишилася без належного виконання.

У зв`язку з непогашенням ОСОБА_1 податкового зобов`язання в добровільному порядку, ГУ ДПС у Вінницькій області звернулося до суду із заявою про стягнення податкового боргу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заяви позивача та наявність правових підстав для її задоволення, оскільки ОСОБА_1 у встановлені законом строки не сплатив заявлену до стягнення суму податкового боргу в розмірі 13834566,25 грн та не оскаржив таку.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі – ПК України), яким визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

За правилами ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

За визначенням, наведеним у п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст.57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

В свою чергу, у п. 56.18 ст. 56 ПК України зазначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У разі не виконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.

Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

У п. 95.3 ст. 95 ПК України закріплено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В свою чергу, за п. 5 ч. 1 ст. 283 КАС України провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.

Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Обов`язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.

Надаючи оцінку наявності підстав для стягнення в даному випадку з відповідача податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно картки особового рахунку платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість ПДФО та військового збору в сумі 13834566,25 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень №0072942405 від 13.03.2026 року, №0073012405 від 13.03.2026 року, №0072982405 від 13.03.2026.

Вказана заборгованість підтверджується карткою особового рахунку, податковою декларацією з плати за землю та податковою вимогою №0019842-1308-0232 від 10.07.2026.

Контролюючий орган направляв на адресу ОСОБА_1 податкову вимогу №0019842-1308-0232 від 10.07.2026, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №R067224402497, однак борг не сплачено.

Зважаючи на те, що станом на день розгляду справи, суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку вказаної суми заборгованості, а також на відсутність інформації щодо оскарження податкової вимоги в адміністративному та (або) у судовому порядку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 13 834 566,25 грн.

Водночас, представником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі повідомлено та в судовому засіданні підтверджено, що останнім оскаржено податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для нарахування податкового боргу оскаржено в судовому порядку (справа № 320/31703/26).

Колегією суддів досліджено наявну в ЄДРСР ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/31703/26 від 17 серпня 2026 року, з якої встановлено, що предметом спору у ній є податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 13.03.2026 форми «Р» № 0072982405, яким платнику визначене зобов`язання із військового збору в сумі 1064156,25 грн., форми «Р» № 0072942405, яким платнику визначене зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб в сумі 12 769 875,00 грн. та форми «ПС» № 0073012405, яким до платника застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 340,00 грн а також рішення №13334/6/99-00-06-01-02-06 від 22.05.2026.

В контексті викладеного колегія суддів вважає, що наявність іншого судового спору, предметом оскарження якого є протиправність застосованих податковим органом податкових повідомлень-рішень, на підставі яких було заявлено стягнення податкового боргу, свідчить про виникнення додаткових елементів спору, а тому останній не може бути вирішений за особливостями, встановленими статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в такому випадку процедурна обмеженість розгляду, зумовлена терміновістю, не може превалювати над дотриманням належних гарантій судового захисту, які забезпечує загальне позовне провадження, та визначають суть права на судовий захист і повне виконання завдань адміністративного судочинства.

При цьому, суд в рамках даної справи не вправі надавати оцінку протиправності/правомірності вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскільки вказане підлягає правовій оцінці під час розгляду іншої адміністративної справи № 320/31703/26.

Положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не встановлюють жодної заборони щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, окрім як до спливу строків на відповідне оскарження.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що в межах справи № 320/31703/26 провадження відкрито і на час розгляду справи № 120/12667/26 жодного судового рішення, яким закінчено провадження в справі № 320/31703/26 не прийнято.

З урахуванням зазначеного, з моменту оскарження ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень №0072942405 від 13.03.2026 року, №0073012405 від 13.03.2026 року, №0072982405 від 13.03.2026 року в межах адміністративної справи № 320/31703/26 податковий борг втратив статус узгодженого, а таке оскарження податкового боргу свідчить про наявність спору про право, в зв`язку з чим колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви про стягнення податкового боргу в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України слід відмовити.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 283, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви Головного управління ДПС у Вінницькій області про стягнення податкового боргу, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

ГоловуючийГраб Л.С.

СуддіСторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.