Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №0670/11529/11 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0670/11529/11

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

22 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області до Приватного підприємства "Некраші", третя особа - Управління агропромислового розвитку Черняхівської районної державної адміністрації, за участю Житомирської обласної прокуратури про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області звернулось до суду зпозовом до Приватного підприємства "Некраші" третя особа - Управління агропромислового розвитку Черняхівської районної державної адміністрації, за участю Житомирської обласної прокуратури про стягнення коштів.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 провадження у справі № 0670/11529/11 за позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області до Приватного підприємства "Некраші", Управління агропромислового розвитку Черняхівської районної державної адміністрації, за участю Житомирської обласної прокуратури про стягнення коштів, закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що позов поданий в інтересах держави про стягнення в дохід держави Україна безпідставно отриманих відповідачем дотаційних коштів з державного бюджету.

Так, проведеною ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління агропромислового розвитку Черняхівської районної державної адміністрації, та зустрічною звіркою у ПП "Некраші" за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 встановлено факт незаконного отримання фінансової підтримки на розвиток хмелярства ПП "Некраші" у 2010 році на суму 102500 грн.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Правовий статус органів контрольно-ревізійної служби України на момент звернення з позовом визначався Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ. Відповідно до частини другої статті 1 закону №2939-ХІІ державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Стаття 2 цього Закону передбачала, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII в редакції чинній на момент розгляду справи).

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Також відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 р. № 43 (далі - Положення № 43, чинної на момент розгляду справи) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи .

Пунктом 6 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур закупівель, дані на електронних носіях, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо) (підп. 6); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підп. 16); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підп. 20); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підп. 23).

Підпунктом 9 п. 4 Положення № 43 встановлено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

Так, позивачем у цій справі є Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області, як суб`єкт владних повноважень (у розумінні положень КАС України), правовий статус якої визначено Законом № 2939-XII, згідно з яким йому надано право звертатися до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків. При цьому здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень (владних управлінських функцій) обумовлює виникнення правовідносин з підконтрольною установою , які мають публічно-правовий характер.

Разом з тим, позивач заявив позовні вимоги до Приватного підприємства "Некраші", яке не є підконтрольною установою, владних управлінських функцій не здійснює, а тому й права позивача на звернення до суду з цим адміністративним позовом до непідконтрольної їй установи, тобто до суб`єкта господарської діяльності про стягнення коштів (збитків) закон також не передбачає.

Суд зазначає, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах за позовом суб`єкта владних повноважень - Державної фінансової інспекції про стягнення коштів, звернених до непідконтрольної установи. Зокрема, правова позиція про те, що такі спори не мають ознак публічно-правових, а стосуються правовідносин між суб`єктом перевірки - підконтрольною установою та особою, до якої Державною фінансовою інспекцією поданий позов, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 29 серпня 2018 року у справі № 816/2394/16, від 03 квітня 2019 року у справі №804/13208/15, від 03 липня 2019 року у справі № 826/18840/15. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір за позовом суб`єкта владних повноважень - Державної фінансової інспекції про стягнення коштів з непідконтрольної установи не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 46 КАС України сторонами у адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути, зокрема суб`єкти владних повноважень.

Таким чином, спір за позовом суб`єкта владних повноважень - Управління Північного офісу Держаудитслужби про стягнення завданих збитків, звернений до непідконтрольної установи, не має ознак публічно-правового характеру, а стосується господарсько-правових відносин між Управління агропромислового розвитку Черняхівської районної державної адміністрації та ПП "Некраші".

Аналогічна правова позиція висловлена також Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 2а-1217/10/0270.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/1828/17 є безпідставними, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд чітко розмежував матеріальне право контролюючого органу на звернення до суду та правила предметної юрисдикції. Водночас у наступних постановах Великої Палати (від 29 серпня 2018 року у справі № 816/2394/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 804/13208/15, від 03 липня 2019 року у справі № 826/18840/15) сформовано однозначну і незмінну правову позицію: спір за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення коштів із непідконтрольної установи не має ознак публічно-правового та не належить до юрисдикції адміністративних судів».

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі № 0670/11529/11 за позовом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області до Приватного підприємства "Некраші", Управління агропромислового розвитку Черняхівської районної державної адміністрації, за участю Житомирської обласної прокуратури про стягнення коштів.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

ГоловуючийПолотнянко Ю.П.

СуддіДрачук Т. О. Смілянець Е. С.