Рішення від 19 жовтня 2026 р. у справі №194/1616/26 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Суд: Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №194/1616/26

Суддя: Соколова Ю. І.

Справа № 194/1616/26

Номер провадження 2/194/1469/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування своїх позовних вимог просить зменшити розмір аліментів визначений рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 2012 року та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Також зазначає, що 16.02.2019 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 . Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_6 . Позивач зазначає, що з часу винесення судом рішення про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_7 його матеріальне становище погіршилось. Також у зв`язку з народженням дітей у новому шлюбі позивач зобов`язаний забезпечувати належне матеріальне становище для всіх своїх дітей, а відповідно сплата аліментів на користь відповідачки ОСОБА_2 у встановленому розмірі є неможливою, а тому стягнення аліментів на утримання доньки у розмірі 1/6 частки мого заробітку (доходу) щомісячно, може забезпечити рівні умови на утримання обох дітей. Зазначає, що на даний час у позивача на утриманні перебуває малолітній син та дружина, яка зайнята по догляду за другою дитиною до трьохрічного віку. На даний час ОСОБА_1 є єдиним годувальником сім`ї і його доходи є єдиним джерелом для існування їхньої сім`ї. Окрім цього, за повідомленням державного виконавця Вишгородського відділу ДВС Київської області відбувся технічний збій у виконавчому провадження та помилково не було враховано зміни у визначенні розміру середньої зарплати по району, в результаті чого у позивача автоматично виникла заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 у сумі більш ніж 40 тисяч.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 08.09.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.09.2026 року від представника позивача - адвоката Мицак Н.Т. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів посилаючись на наступне. Після стягнення аліментів з позивача на користь відповідача, у позивача змінився сімейний стан, оскільки він зареєстрував шлюб. Однак, просить критично поставитися до тверджень позивача про погіршення його матеріального стану, оскільки матеріали справи не містять належних доказів про зменшення його доходів за період після стягнення з нього аліментів на утримання дитини ОСОБА_7 . Вважає, що доказами наявними в матеріалах справи, погіршення матеріального стану позивача у зв`язку зі зменшенням доходу не доведено. В свою чергу, посилання позивача на те, що він одружився не доводить допустимими доказами погіршення його матеріального стану, та не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Також представник відповідача просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19 стосовно того, що зміна сімейного стану позивача не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, а позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення свого майнового стану. Вважає, розмір аліментів, які стягнуті за судовими рішеннями на дітей, а саме по 1/4 частини доходів відповідача на дитину ОСОБА_7 є її належним забезпеченням на достатній рівень її життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

19.10.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якому він наполягає на задоволенні позовних вимог, так як позивач не заперечує і надалі допомагати неповнолітній дитині та сплачувати аліменти у розмірі, який не поставить позивача та його сім`ю разом з іншими неповнолітніми дітьми у скрутне становеще. Позивачем до позовної заяви долучено письмові докази, а саме копію свідоцтва про новий шлюб, свідоцтва про народження сина ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 та довідка про знаходження у відпустці по догляду за дитиною. Дані документи підтверджують факт зміни його сімейного стану, народження двох дітей, що безумовно підтверджує зміну мого матеріального становища, так як утримання дружини яка доглядає за малолітніми синами та утримання самих малолітніх дітей потребує значних матеріальних витрат. На час винесення судом рішення про стягнення аліментів позивач не був одружений та не було інших малолітніх дітей. Таким чином на утриманні ОСОБА_1 перебувають троє неповнолітніх дітей та дружина, яка не працює, так як вимушена доглядати за малолітньою дитиною. Довідкою форми ОК-5 Пенсійного фонду України з 2022 року позивач посилається на те, що він не має постійного доходу. Відповідно до форми ОК-5 Пенсійного фонду України з 2022 року ОСОБА_3 також не має постійного доходу, крім соціальної допомоги від держави на утримання дітей. Отже з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів суттєво змінився сімейний стан в наслідок народження двох дітей та утримання дружини. Позивач зазначає, що постійно сплачуває аліменти, але після одруження, народження дітей, втрати стабільного заробітку разом з сім`єю опинився у скрутному становищі. Дружина тривалий час не отримує жодних доходів, є безробітною та теж перебуває на повному утриманні позивача. Два сина так само як і донька потребують матеріальної допомоги та витрат на їх утримання. Донька не може бути в більш кращому матеріальному становище ніж інші діти. Окрім цього, позивач щомісячно несе витрати на оплату житлово - комунальних послуг за місцем проживання, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни.

19.10.2026 року від третьої особи - ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких ОСОБА_3 підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов в повному обсязі. ОСОБА_3 зазначає, що позивач постійно сплачував аліменти, однак після одруження, народження дітей у новому шлюбі, втрати стабільного заробітку разом із сім`єю опинився в скрутному становищі, також просить врахувати те, що вона не отримує жодних доходів, є безробітною та перебуває на повному утриманні позивача. Вважає, що мати доньки, яка працює, є працездатною, не має стягнень за аліментами, теж має обов`язок допомагати утримувати неповнолітню дитину, а також має можливість надавати їй матеріальну допомогу. Таким чином, на її думку стягнення з ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню доньку у розмірі 1/6 буде справедливим по відношенню до інших дітей, не буде обмежувати їх права та інтереси, а інтереси однієї дитини не будуть досягнуті за рахунок обмеження інтересів інших дітей.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та представник відповідача - адвокат Мицак Н.Т. в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, належним чином була повідомлена про день та час розгляду справи, 22.09.2026 року подала клопотання про розгляд цивільної справи без її участі.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 24 травня 2024 року, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками записано: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_10 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 10 листопада 2021 року, ОСОБА_5 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками записано: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 (а.с.13).

Відповідно до перекладу з німецької мови на українську мову, який міститься в матеріалах справи копія Формуляру А, з якого убачається що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , його батьками записано: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3 , письмовий переклад тексту зроблений перекладачем Дуденко Ю.А. та зареєстровано в реєстрі № 1344-1345 (а.с.16-19). Згідно з довідкою про реєстрацію особи громадянином України за № 536-741 від 18.07.2024 року видана ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , убачається, що згідно з рішенням Генерального консульства України в Мюнхені від 18.07.2024 року він набув громадянства України на підставі частини першої статті 7 ЗУ «Про громадянство України» та відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 24.04.2024 року (а.с. 20).

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , був зареєстрований шлюб 16 лютого 2019 року Чечелівським районним у міста Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 126, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 09 серпня 2024 року (а.с.11).

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2012 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (дошлюбне прізвище ОСОБА_11 ), зареєстрований відділом РАЦС Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області 12 квітня 2008 року, актовий запис №50, розірвано та залишено за ОСОБА_12 прізвище « ОСОБА_13 » (а.с. 9-10).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади Петрівської сільської територіальної ради від 14.07.2026 року за № 2026/011819911, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

З постанови про скасування заходів примусового виконання від 14.06.2024 року ВП № 75133625, убачається, що станом на 01.06.2024 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі (а.с. 22-23).

Відповідно до наказу від 14.06.2024 року ОСОБА_3 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17.06.2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.24).

На підтвердження матеріального становища ОСОБА_3 судом досліджено довідку за формою ОК-5, сформовану Пенсійним фондом України, яка містить відомості про заробітну плату (дохід) та страховий стаж за відповідні звітні періоди (а.с.54-55).

Також позивачем ОСОБА_1 надано довідку за формою ОК-5, сформовану Пенсійним фондом України, яка містить відомості про заробітну плату (дохід) та страховий стаж за відповідні звітні періоди (а.с. 60-62).

Відповідно до розрахунку заборгованості № 111182 від 07.10.2026 року ВП 75133625, ОСОБА_1 станом на 07.10.2026 року має заборгованість по сплаті аліментів на загальну суму 23372,12 грн (а.с. 65-66).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Частина 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення або збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

У ч.1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини, посилався на зміну його сімейного стану — перебування в іншому шлюбі, народження двох синів в новому шлюбі та перебуванням ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, у зв`язку з чим погіршився його матеріальний стан.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився матеріальний стан позивача, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Доказів погрішення стану його здоров`я матеріали не містять , так само й інші аліменті зобов`язання відсутні.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за судовим рішенням розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть, а також те, що розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами діючого Сімейного кодексу України, а тому суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає.

Батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Суд враховує і той факт, що виховання дитини одним з батьків (в даному випадку мати виховує дитину самостійно), коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку з чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності не підтверджують істотної зміни матеріального стану позивача, яка відповідно до статті 192 СК України могла б бути підставою для зменшення визначеного судом розміру аліментів.

Більш того, розмір відрахувань по сплаті аліментів із заробітної плати відповідача не перевищує 70 відсотків, що відповідає положенням ч. 3 ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин підстави для задоволення позову про зменшення розміру аліментів відсутні, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 80, 81, ч.1 ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копію рішення направити сторонам.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Представник відповідача: ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_6 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя Ю.І. Соколова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua