Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №191/3074/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3074/26

Провадження № 2/191/1581/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря – Яришевої Н.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

07.07.2026 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Антонова Л.Г. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 29 серпня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі міським відділом реєстрації актів громадського стану Луганського обласного управління юстиції.

На даний час між сторонами виник спір щодо поділу майна, яке було ними набуто за час шлюбу.

Так, нами у шлюбі було придбано наступне майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 45,1 кв. м., що була придбана на підставі Договору купівлі-продажу від 09.08.2007 року, посвідченого

приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Трач Г.М., зареєстрованої в реєстрі за № 3034, яка належить позивачу і відповідачу по 1/2 частці кожному. Автомобіль MAZDA 3, держ. номер НОМЕР_1 , загальний легковий седан–В, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , зареєстрований 09.10.2025 року на власника ОСОБА_1 , технічний паспорт НОМЕР_3 .

Вартість майна поділу, відповідно до Консультативного висновку від 25.03.2026 року складає:

-квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 570 966 грн., де 1/2 частка даної квартири становить 285 483 грн.;

- автомобіль MAZDA 3, 2014 року випуску, держ. номер НОМЕР_1 складає 570 967 грн., відповідно 1/2 частка – 285 483, 5 грн.

Питання поділу майна між сторонами обговорювалось, проте згоди про його добровільний поділ не досягнуто, що змусило звернутись до суду з даним позовом.

Просить поділити спільне сумісне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 45,1 кв. м., що належала ОСОБА_3 , визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль MAZDA 3, держ. номер НОМЕР_1 , загальний легковий седан–В, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , визнавши право власності за ОСОБА_3 на даний автомобіль в цілому.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала заяву про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують та просять їх задовольнити. Судові витрати просила залишити за позивачем.

Представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі відповідача, позовні вимоги визнають та просять їх задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29 серпня 2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №654, підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , виданий міським відділом реєстрації актів громадського стану Луганського обласного управління юстиції. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_5 .

Згідно договору купівлі-продажу від 09.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Трач Г.М., зареєстрованої в реєстрі за № 3034, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є власниками квартири, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в рівних частках, по кожний. Відповідне підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів №4423430 від 09.08.2007 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15567637 від 13.08.2007, номер запису:48401/28, в книзі: 294.

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , складається з 2 кімнат житловою площею 30,80 кв.м., у тому числі: 2 житлова кімната – 17,10 кв.м., 4 житлова кімната – 13,70 кв.м.; 1 коридор – 4,60 кв.м., 3 кухня – 5,60 кв.м., 5 комора – 0,40 кв.м., 6 ванна кімната – 1,90 кв.м., 7 туалет – 0,90 кв.м., 1 балкон – 0,90 кв. м.Загальна площа 45,10 кв.м.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є власником автомобіля MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , загальний легковий седан-В, 2014 рік випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , зареєстрований 09.10.2025 року.

Відповідно до консультаційного висновку, наданого ФОП ОСОБА_6 , ймовірне значення ринкової вартості 1/2 частини житлової квартири, загальною площею 45,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за курсом НБУ на дату оцінки (43,9205 грн.) 285 483 грн., ймовірне значення ринкової вартості колісного транспортного засобу марки Mazda 3, 2014 року випуску за курсом НБУ на дату оцінки (43,9205 грн.) 570 967 грн.

Згідно витягів з Єдиного реєстру боржників, відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вбачається, що відомості щодо обтяження на майно, зазначене у позові, відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України зазначені обставини визнаються сторонами, а тому не підлягають доказуванню.

На даний час у подружжя виникла необхідність у поділі спільно набутого за час шлюбу майна, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).

Зі змісту п.п. 23, 24постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 Постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставіст.60 СК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, задоволення позову не суперечить закону та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Позовні вимоги підтверджуються наданими позивачем документами, не оспорюються відповідачем і знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті. Докази надані на підтвердження позовних вимог є належними, допустимими та підтверджують заявлені позивачем позовні вимоги, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати за заявою позивача, суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст.19, 141, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.368, 372 ЦК України, ст.60, 63, 69-71 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, задовольнити повністю.

Припинити право спільної сумісної власності та виділити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 30,8 кв.м., загальною площею 45,1 кв. м., що належала ОСОБА_3 .

Визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль MAZDA 3, держ. номер НОМЕР_1 , загальний легковий седан–В, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Визнати право власності за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 на автомобіль MAZDA 3, в цілому, держ. номер НОМЕР_1 , загальний легковий седан-В, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А. В. Твердохліб