Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №185/12258/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи, що виникають із сімейних правовідносин, з них:

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №185/12258/25

Суддя: Юдіна С. Г.

Справа № 185/12258/25

Провадження № 2-о/185/422/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., заявниці ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровській області, служба у справах дітей Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства, суд –

В С Т А Н О В И В:

Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою в якій просила суд встановити факт батьківства факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У обґрунтування заяви зазначила, що перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 . Заявниця завагітніла, після чого ОСОБА_4 пішов. ІНФОРМАЦІЯ_3 у заявниці народився син ОСОБА_5 . Відомості про його народження було внесено на підставі ст. 135 СК України. ОСОБА_4 був мобілізований до лав ЗСУ і ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув виконуючи обов`язки військової служби із захисту Батьківщини. Як мати малолітньої дитини загиблого військовослужбовця заявниця має обов`язок забезпечити реалізацію прав сина на встановлення походження від батька, для отримання соціального захисту та державних гарантій.

У судовому засіданні заявниця підтримала заявлені вимоги посилаючись на доводи викладені в заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи.

Представник Павлоградського відділу ДРАЦС надала до суду заяву про розгляд справи без її участі покладаються на рішення суду.

Суд, вислухав заявницю, вивчивши матеріали справи та встановивши обставини справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_5 , про що Павлоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 13.06.2017 року було зроблено актовий запис № 429.

У Свідоцтві про народження серія НОМЕР_1 від 13.06.2017 року батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 записані: батько – ОСОБА_6 , мати – ОСОБА_1 .

Дитину ОСОБА_1 зареєструвала на своє прізвище, в порядку ст. 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією відповідного витягу.

Як зазначила заявниця у заяві та підтвердила в судовому засіданні з літа 2016 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4 . Заявниця завагітніла, а влітку 2017 року вони припинили спільно проживати.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, ОСОБА_4 був призваний на військову службу. В подальшому заявниці стало відомо що він загинув.

Згідно Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер. 09.12.2024 року актовий запис № 2052 про смерть ОСОБА_4 було складено Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За інформацією Першої Павлоградської державної нотаріальної контори, згідно даних Спадкового реєстру, після померлого ОСОБА_4 спадкової справи не заведено, з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Заявниця з метою забезпечення реалізації прав сина на встановлення походження від батька, для отримання соціального захисту та державних гарантій звернулася до суду з даною заявою.

Ухвалою суду від 20.07.2026 за клопотанням заявниці судом призначена судова молекулярно-генетична експертиза.

Експертом Державної спеціалізованої установи «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» за № 290-МГ від 11.09.2026 року, проведено судово-медичну експертизу генетичних ознак загиблого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зразків букального епітелію дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Висновком встановлено, що громадянин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вірогідність того, що ОСОБА_4 , дійсно є біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що мають родинні зв`язки, за результатами даної експертизи складає 99, 99999%.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах для формування доказової бази. Водночас, висновки судово-генетичної експертизи суд оцінює з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15-цзазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Заяви про встановлення факту батьківства (материнства) суд розглядає у разі смерті особи, яку заявник визнає батьком (матір`ю) дитини, і вирішує їх з огляду на обставини, передбачені статтями 125, 130 Сімейного кодексу України. Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч.2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Згідно зі ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Як вбачається зі ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Встановлення факту батьківства необхідно заявниці для внесення змін до актового запису про народження та отримання соціального захисту та державних гарантій.

При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту ст. 130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи.

У постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 зроблено висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання особою свого батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Такі правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц,від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц,від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.

У п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. В третьому абзаці п. 13 постанови Пленуму зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини справи, вважає встановленими в судовому засіданні наявність підстав, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровській області, служба у справах дітей Павлоградської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства - задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровській області внести зміни до актового запису № 429 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного 13.06.2017 року Павлоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, зазначивши в графі «відомості про батька» - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С. Г. Юдіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua