Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №183/2654/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2654/26

№ 2/183/1233/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованості за Договором № 1822069 від 09 жовтня 2024 року у розмірі 119 479,98 грн,

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс» (надалі – позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі – відповідач, Позичальник) про стягнення 119 479,98 грн заборгованості за договором № 1822069 від 09 жовтня 2024 року, з яких 28 999,98 грн – основна сума кредиту, 75 980,00 грн – проценти, 14 500,00 грн – пеня, а також 2 662,40 грн судового збору.

Позов обґрунтований тим, що 09 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (надалі – первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено електронний договір споживчого кредиту № 1822069. У подальшому за додатковою угодою збільшено суму кредиту до 29 000,00 грн. Відповідач належним чином зобов`язань не виконав. 26 серпня 2025 року первісний кредитор уклав із позивачем договір факторингу № 01.02-34/25, за яким відступлено вимогу до відповідача.

Постановленою суддею ухвалою від 31 березня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, відкрите провадження у справі, призначене судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача не заперечив проти ухвалення рішення в заочному порядку.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 09 жовтня 2024 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і ОСОБА_1 уклали договір № 1822069 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort». За пунктом 1.2 первісна сума кредиту становила 27 000,00 грн, за пунктом 1.3 строк кредитування становив 360 днів, за пунктом 1.5.1 стандартна фіксована процентна ставка — 1 % на день. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором E383, надісланим і введеним 09 жовтня 2024 року.

10 жовтня 2024 року сторони погодили додаткову угоду, шляхом застосування одноразового ідентифікатора H930, якою суму кредиту збільшено на 2 000,00 грн — до 29000,00 грн.

Зі змісту листів ТОВ «ПЕЙТЕК» та розрахунку заборгованості вбачається переказ 27000,00 грн 09 жовтня 2024 року та 2 000,00 грн 10 жовтня 2024 року на платіжний засіб, зазначений позичальником. Зокрема, лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27 серпня 2025 року №20250827-62 підтверджує переказ 27 000,00 грн 09 жовтня 2024 року о 07:32:09.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості, складений станом на 26 серпня 2025 року містить відомості про нарахування 93 340,00 грн процентів, сплату 17 360,00 грн процентів та 0,02 грн основного боргу, внаслідок чого несплаченими залишилися 75 980,00 грн процентів і 28 999,98 грн основної суми. З розрахунку вбачається, що 09 жовтня 2024 року проценти нараховано із 27 000,00 грн у сумі 270,00 грн, 10 жовтня 2024 року – 270,00 грн, а з 11 жовтня 2024 року – 290,00 грн на день із суми 29 000,00 грн. У розрахунку також відображено часткові погашення й нарахування до 26 серпня 2025 року. За наведеними складовими загальна сума нарахованих і сплачених процентів узгоджується з підсумком розрахунку.

26 серпня 2025 року ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», як клієнт та ТОВ «Свеа Фінанс», як фактор уклали договір факторингу № 01.02-34/25. Згідно з пунктом 2.1 договору клієнт відступає (передає) факторові права вимоги, а фактор набуває ці права та сплачує клієнтові фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку і строки, встановлені договором. За пунктом 2.2 договору загальний розмір заборгованостей, включених до реєстру боржників, становить 40990809,48 грн. Пункт 2.3 передбачає оформлення реєстру боржників в електронному вигляді та підписання його уповноваженими представниками сторін із накладенням кваліфікованих електронних підписів. Пунктом 2.4 установлено, що відступлення не здійснюється для забезпечення зобов`язань клієнта перед фактором, а фактор набуває права на всі суми, одержані від боржників, незалежно від їх співвідношення з розміром фінансування. За пунктом 2.5 клієнт сплачує фактору окрему плату в розмірі 100,00 грн за фінансування під відступлення прав вимоги.

Зміст вказаних положень свідчить, що сторони передбачили оплатне відступлення визначеного портфеля грошових вимог, причому окремо встановили суму фінансування, плату за надану послугу та порядок оформлення переходу прав. Укладення договору, формування переліку боржників і виконання фактором обов`язку щодо фінансування є юридично різними обставинами, які не можуть безумовно замінювати одна одну.

Відповідно до пункту 3.1.3 договору право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами договору, з моменту підписання акта приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді за формою додатка 5 та оплати фактором суми фінансування у строки, передбачені пунктом 4.2. Лише після виконання погоджених умов фактор стає кредитором щодо боржників за кредитними договорами. Таким чином, сторони прямо пов`язали момент заміни кредитора не лише з підписанням договору та оформленням реєстру, а й зі здійсненням фактором фінансування.

Згідно з пунктом 4.1 договору ціна договору, сума фінансування становить 2 751 449,89 грн без ПДВ. За пунктом 4.2 фактор повинен перерахувати зазначену суму клієнту на рахунок, визначений у розділі 14 договору, протягом трьох банківських днів із моменту підписання договору. Пунктом 4.3 установлено, що оплату вважають здійсненою саме в момент зарахування зазначених коштів на рахунок клієнта. Отже, на підтвердження виконання цього обов`язку необхідні відомості про платіж від фактора на користь клієнта та зарахування фінансування на рахунок останнього.

Натомість надана платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 10161 від 02 вересня 2025 року на суму 2 751 449,89 грн містить як платника ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 43979069), рахунок платника в АТ «Ідея Банк», а як отримувача — ТОВ «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221), рахунок отримувача в АТ «ОТП БАНК». У призначенні платежу зазначено оплату фінансування згідно з договором факторингу № 01.02-34/25 від 26 серпня 2025 року. На документі зазначена дата виконання 02 вересня 2025 року.

Таким чином, незалежно від тексту призначення платежу, за його реквізитами рух коштів відбувався від клієнта до фактора, тобто в напрямку, протилежному передбаченому пунктами 4.2 і 4.3 договору. Саме по собі збігання суми платежу з ціною договору факторингу не усуває цієї суперечності: для виконання обов`язку фактора вирішальними є особи платника й отримувача, рахунок зарахування та правова підстава переказу. Платіжний документ, за яким клієнт платить факторові, не підтверджує зарахування фінансування від фактора клієнтові.

Вказаний документ не можна ототожнювати й із передбаченою пунктом 2.5 договору окремою платою клієнта факторові, оскільки розмір такої плати визначений у 100,00 грн, а сума платіжної інструкції № 10161 становить 2 751 449,89 грн. Наявність у призначенні платежу формулювання про фінансування не змінює зазначених у ньому суб`єктів переказу і не доводить здійснення обов`язкової за договором оплати фактором.

Суд розмежовує факт укладення договору факторингу та факт переходу конкретного права вимоги до позивача. Включення прізвища відповідача й суми боргу до витягу з реєстру боржників підтверджує, що сторони визначили відповідну вимогу як предмет запланованого відступлення, однак не є самостійним доказом виконання умови про оплату, від якої сторони прямо поставили у залежність перехід права. Навіть належне оформлення акта і реєстру не усуває необхідності доказування фінансування за пунктом 3.1.3 договору.

Правове регулювання цих відносин слід визначати з урахуванням часу їх виникнення. На день укладення договору факторингу діяли положення глави 73 ЦК України у редакції, що передбачала статті 1077–1086. Зокрема, за статтею 1077 у відповідній редакції фактор передавав або зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступав або зобов`язувався відступити факторові право грошової вимоги до боржника.

Вимога могла бути як наявною, так і майбутньою. Водночас правові наслідки конкретного відступлення належить оцінювати з урахуванням установлених сторонами умов набуття права.

З 30 липня 2026 року законодавче регулювання факторингу зазнало змін, однак ці зміни самі по собі не засвідчують виконання платежу в серпні–вересні 2025 року й не підміняють оцінки умов правочину на момент його укладення. За загальним правилом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини з дня набрання ними чинності, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до змісту статей 12, 76–81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона доводить обставини, на які посилається як на підставу вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Неявка відповідача й неподання ним відзиву не звільняють позивача від обов`язку доказування правової підстави власної вимоги.

Особа, яка звертається з вимогою про примусове виконання грошового зобов`язання, повинна довести не тільки існування відповідного зобов`язання, але й належність їй права вимагати його виконання. Статті 11, 509, 526, 629 ЦК України визначають підстави виникнення зобов`язань, їх зміст та обов`язковість належного виконання договору.

За змістом статей 512, 513, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу, якщо інше не встановлено договором або законом. Звідси особа, яка звертається до суду саме як новий кредитор, повинна підтвердити юридичні обставини, з настанням яких пов`язує набуття заявленої грошової вимоги. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється на передбаченій законом або правочином підставі, з додержанням вимог до форми правочину, а новий кредитор набуває права первісного кредитора в тому обсязі й на тих умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Сама можливість відступлення без згоди боржника не звільняє особу, яка називає себе новим кредитором, від доказування факту та моменту набуття конкретної вимоги.

Статті 626, 627, 628, 629 ЦК України у їх взаємозв`язку закріплюють свободу договору, визначення його змісту погодженими сторонами умовами та обов`язковість таких умов. За статтею 204 ЦК України правочин презюмується правомірним, однак презумпція правомірності договору не є презумпцією виконання всіх передбачених ним зустрічних обов`язків. Відтак відсутність доказів оплати не означає автоматичної недійсності договору факторингу; у цій справі вона має значення передусім для перевірки настання погодженого сторонами моменту переходу права вимоги.

З урахуванням положень статті 1077 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору 26 серпня 2025 року, сутністю факторингу є надання фактором фінансування клієнтові за плату шляхом відступлення права грошової вимоги. Під час розгляду цього спору суд оцінює не абстрактну можливість відступлення вимоги, а виконання конкретних умов договору № 01.02-34/25 щодо перерахування фінансування та переходу права до фактора.

Стаття 12 ЦПК України закріплює засади змагальності сторін, рівність процесуальних прав та обов`язків учасників і покладає на кожну сторону ризик наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій. Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі поданих учасниками доказів, а кожна сторона має довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У цій справі саме позивач посилається на правонаступництво кредитора, тому на ньому лежить обов`язок довести передбачені договором передумови набуття спірної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, значущих для вирішення спору. За статтею 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У спорі, порушеному особою, що посилається на договірне відступлення вимоги, до предмета доказування належать, зокрема, визначення вимоги в реєстрі боржників, оформлення її передання в обумовлений спосіб та настання передбаченої договором умови переходу права.

Стаття 78 ЦПК України встановлює правила допустимості доказів, стаття 79 – їх достовірності, а стаття 80 – достатності. Отже, наявність документа в матеріалах справи ще не означає, що цей документ підтверджує саме ту обставину, заради доведення якої його подано.

Платіжна інструкція може бути допустимим письмовим доказом існування певного платіжного документа, проте її зміст належить оцінювати за реквізитами платника, отримувача, сумою, призначенням платежу й іншими даними; вона не доводить перерахування коштів у зворотному напрямку.

Частини перша та друга статті 83 ЦПК України передбачають обов`язок позивача подавати докази разом із позовною заявою.

За статтею 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, важливі для правильного вирішення спору; вони подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії в установлених Кодексом випадках. Наявний у справі витяг із реєстру боржників підлягає оцінці в сукупності з іншими документами, але сам по собі не замінює підтвердження оплати, прямо передбаченої сторонами як умова переходу права вимоги.

Згідно з частинами першою – третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх усебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні; жодні докази не мають наперед установленої сили.

У цій справі договір факторингу встановлює юридичну модель переходу вимоги, реєстр і витяг ідентифікують боржника, тоді як платіжна інструкція № 10161 за своїм змістом не підтверджує виконання фактором обов`язку сплатити фінансування клієнтові. Оскільки представлений як доказ оплати за відступлення права вимоги документ засвідчує платіж у протилежному напрямку, а інших належних підтверджень перерахування фактором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» коштів фінансування та їх зарахування на рахунок клієнта в наданих матеріалах не виявлено, суд не має підстав вважати доведеним виконання передбаченої пунктом 3.1.3 договору факторингу умови переходу права вимоги. Саме наявність у позивача статусу належного кредитора є необхідною передумовою задоволення заявленого ним позову.

Отже, суд висновує, що позивач не довів переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 1822069 від 09 жовтня 2024 року відповідно до погоджених умов договору факторингу № 01.02-34/25 від 26 серпня 2025 року. За вказаних обставин у задоволенні позову належить відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в позові судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до статті 141 ЦПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» – відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складене та підписане 19 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код в ЄДРПОУ 37616221; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов