Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №640/33890/21
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/33890/21 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко Ю.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Вівдиченко Т.Р., Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДУС-Т» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, —
ВСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДУС-Т» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2021 року № 0624410707, яким до товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що контролюючим органом безпідставно встановлено порушення вимог статті 11 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
На переконання позивача, під час проведення фактичної перевірки у липні–серпні 2021 року контролюючим органом не встановлено безпосередніх фактів реалізації або зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка чи з підробленими марками акцизного податку.
При цьому висновки контролюючого органу ґрунтуються на інформації, отриманій за результатами попередньої фактичної перевірки, проведеної у квітні 2021 року, та листі ГУ ДПС у Львівській області, який, на думку позивача, не є достатнім доказом вчинення товариством відповідного правопорушення.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18 серпня 2021 року № 0624410707.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення позивачем вимог законодавства щодо маркування тютюнових виробів марками акцизного податку.
Суд зазначив, що акт фактичної перевірки від 19 квітня 2021 року № 000670 не містив висновків про виявлення порушень, пов`язаних зі зберіганням чи реалізацією тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання контролюючим органом порядку оформлення результатів фактичної перевірки, визначеного статтею 86 Податкового кодексу України, та недостатність доказів, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам та доводам контролюючого органу, не забезпечено повного й всебічного з`ясування обставин справи.
На обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на те, що під час проведення фактичної перевірки було встановлено факт перебування у продажу тютюнових виробів, маркованих марками акцизного податку, які, відповідно до інформації ГУ ДПС у Львівській області, не видавалися відповідним виробникам.
На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про порушення товариством вимог статті 11 Закону № 481/95-ВР та є достатньою підставою для застосування фінансових санкцій відповідно до статті 17 цього Закону.
Також відповідач наголошує, що перевірка проведена на підставі належним чином оформленого наказу, а посадових осіб контролюючого органу допущено до її проведення після пред`явлення відповідних документів.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «ГРАДУС-Т» здійснювало господарську діяльність із роздрібної торгівлі тютюновими виробами у павільйоні № 2, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Лятошинського, буд. 14.
На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 09 квітня 2021 року № 2959-п у період з 12 квітня 2021 року по 19 квітня 2021 року посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку зазначеного об`єкта господарювання.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 19 квітня 2021 року № 000670, зареєстрований у ГУ ДПС у м. Києві за № 0823/26/15/07/38746437.
Під час перевірки працівниками контролюючого органу складено опис залишків тютюнових виробів, які перебували у продажу, зокрема продукції виробництва ТОВ «Марвел Інтернешнл Тобако Груп» та ТОВ «Винниківська тютюнова фабрика», а також здійснено опис марок акцизного податку, якими було марковано відповідні тютюнові вироби.
З метою перевірки інформації щодо фактичної видачі зазначених марок акцизного податку контролюючим органом направлено відповідний запит до Головного управління ДПС у Львівській області.
Листом від 21 травня 2021 року № 3395/7/13-01-09-07-04 ГУ ДПС у Львівській області повідомило про те, що окремі марки акцизного податку не видавалися відповідним виробникам тютюнових виробів.
Надалі на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 06 липня 2021 року № 5480-п та направлень від 23 липня 2021 року № 13432/26-15-07-07-01 і № 13433/26-15-07-07-01 проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ «ГРАДУС-Т».
За результатами зазначеної перевірки складено акт від 02 серпня 2021 року № 1681/26/15/07/38746437.
У цьому акті контролюючим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог статті 11 Закону № 481/95-ВР у зв`язку з реалізацією та зберіганням тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
Підставою для такого висновку стала інформація щодо марок акцизного податку, отримана за результатами попередньої фактичної перевірки та листа ГУ ДПС у Львівській області.
Водночас із викладених у судовому рішенні обставин убачається, що тютюнові вироби, описані під час квітневої перевірки, на момент проведення повторної перевірки у липні–серпні 2021 року у відповідному місці здійснення господарської діяльності були відсутні.
На підставі висновків акта перевірки від 02 серпня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2021 року № 0624410707, яким до ТОВ «ГРАДУС-Т» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері здійснення податкового контролю, повноваження контролюючих органів, порядок проведення перевірок та оформлення їх результатів регулюються Податковим кодексом України (далі — ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.
Така перевірка здійснюється контролюючим органом, зокрема, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, наявності ліцензій, у тому числі на виробництво та обіг підакцизних товарів.
Порядок проведення фактичних перевірок визначено статтею 80 ПК України.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.
За змістом підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства у сфері виробництва, обліку, зберігання та транспортування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також у зв`язку зі здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва й обігу відповідної продукції.
Пунктом 80.5 статті 80 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності визначених законом підстав та за умови пред`явлення належним чином оформлених направлення на перевірку, копії наказу про її проведення і службових посвідчень.
Разом із тим дотримання контролюючим органом установленого законом порядку призначення та проведення перевірки саме по собі не свідчить про доведеність порушень, викладених у складеному за її результатами акті.
Правомірність призначення перевірки та обґрунтованість висновків про вчинення платником податків правопорушення є окремими питаннями, які підлягають самостійній правовій оцінці.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок, крім камеральних та електронних, оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками.
Акт перевірки є документом, який підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
При цьому висновки, викладені в акті перевірки, повинні ґрунтуватися на встановлених фактичних обставинах та відповідних доказах.
Правове регулювання маркування тютюнових виробів у період виникнення спірних правовідносин здійснювалося відповідно до положень ПК України, Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251.
Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку — спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до пункту 226.1 статті 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка.
Пунктом 226.2 статті 226 ПК України передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов продажу такого товару споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності його ввезення.
Відповідно до пункту 226.8 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки.
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України такими, що немарковані, вважаються, зокрема:
алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку;
алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Отже, законодавець прямо визначив, що тютюнові вироби, марковані марками акцизного податку, які не видавалися відповідному виробнику або імпортеру, для цілей застосування законодавства вважаються немаркованими.
Водночас установлення відповідного порушення потребує належного підтвердження обставин, які свідчать про використання конкретних марок акцизного податку на конкретній продукції.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також ті, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Абзацом дев`ятнадцятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено застосування до суб`єктів господарювання фінансових санкцій у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.
Розмір відповідної санкції становить 200 відсотків вартості товару, але не менше 17 000 грн.
Механізм застосування зазначених фінансових санкцій визначено Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону № 481/95-ВР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790.
За змістом пункту 5 зазначеного Порядку підставами для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій можуть бути, зокрема, акти перевірок та матеріали компетентних органів щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства у сфері виробництва й обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Таким чином, законодавство допускає використання контролюючим органом матеріалів попередніх перевірок та інформації, отриманої від інших органів державної влади.
Однак такі матеріали повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення конкретного порушення, за яке застосовується фінансова санкція.
Колегія суддів зазначає, що предметом доказування у цій справі є наявність або відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «ГРАДУС-Т» фінансових санкцій за зберігання чи реалізацію тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
При цьому сам факт перебування тютюнових виробів у торговельному приміщенні позивача та наявність на них марок акцизного податку сторонами фактично не заперечується.
Спірним є питання відповідності зазначених марок вимогам законодавства та достатності доказів, на підставі яких контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем установленого порядку маркування.
Як убачається з матеріалів справи, під час проведення фактичної перевірки у квітні 2021 року контролюючим органом здійснено опис залишків тютюнових виробів та марок акцизного податку, якими вони були марковані.
Водночас акт фактичної перевірки від 19 квітня 2021 року № 000670 не містив висновку про встановлення порушення позивачем вимог статті 11 Закону № 481/95-ВР.
Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що відсутність у зазначеному акті такого висновку сама по собі не виключає можливості подальшого встановлення порушення після отримання контролюючим органом додаткової інформації.
Зокрема, встановлення факту видачі або невидачі конкретних марок акцизного податку відповідному виробнику може потребувати отримання відомостей від контролюючого органу, уповноваженого здійснювати їх облік.
Тому сама по собі обставина отримання відповідачем відповідного листа після завершення квітневої перевірки не свідчить про протиправність його використання під час здійснення податкового контролю.
Водночас зазначена інформація підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами, зокрема з описом товару, відомостями щодо конкретних марок акцизного податку, їх серій та номерів, а також інформацією про виробників відповідної продукції.
Із установлених судом першої інстанції обставин убачається, що контролюючий орган, отримавши лист ГУ ДПС у Львівській області від 21 травня 2021 року, дійшов висновку про те, що окремі марки акцизного податку, якими були марковані тютюнові вироби, описані під час квітневої перевірки, не видавалися відповідним виробникам.
Проте у судовому рішенні не наведено результатів дослідження належних доказів, які б беззаперечно підтверджували відповідність конкретних марок акцизного податку, зазначених у листі ГУ ДПС у Львівській області, конкретним тютюновим виробам, які перебували у місці здійснення господарської діяльності позивача.
Колегія суддів наголошує, що для застосування санкції, передбаченої статтею 17 Закону № 481/95-ВР, необхідно встановити не лише загальний факт невидачі певних марок відповідному виробнику, а й належним чином підтвердити, що саме такими марками були марковані тютюнові вироби, які зберігалися або реалізовувалися відповідним суб`єктом господарювання.
При цьому факт фізичної наявності марки акцизного податку на упаковці товару не виключає можливості визнання такого товару немаркованим у розумінні пункту 226.9 статті 226 ПК України.
Разом із тим застосування відповідної норми вимагає встановлення передбачених нею фактичних обставин.
Суд апеляційної інстанції також ураховує, що під час повторної фактичної перевірки у липні–серпні 2021 року тютюнові вироби, описані у квітні 2021 року, у місці здійснення господарської діяльності позивача були відсутні.
Вказана обставина не виключає можливості встановлення порушення за попередній період, однак зумовлює необхідність особливо ретельної оцінки доказів, на підставі яких контролюючий орган стверджує про зберігання чи реалізацію відповідної продукції саме позивачем.
Натомість доводи апеляційної скарги переважно зводяться до відтворення обставин проведення перевірки, змісту листа ГУ ДПС у Львівській області та положень законодавства щодо маркування тютюнових виробів.
При цьому апелянт не навів переконливих аргументів, які б спростовували висновок суду першої інстанції щодо недостатності доказів вчинення позивачем конкретного правопорушення.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що у тексті апеляційної скарги містяться посилання на інший номер адміністративної справи, інший суд першої інстанції, іншу дату судового рішення, а також інше податкове повідомлення-рішення.
Зокрема, у скарзі зазначено справу № 640/33894/21 та податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2021 року № 0609930707, тоді як предметом розгляду у цій справі є податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2021 року № 0624410707.
Наведені неточності самі по собі не є безумовною підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги, однак додатково свідчать про відсутність належної конкретизації окремих доводів апелянта щодо обставин саме цієї справи.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом статей 73–76 КАС України докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, саме на Головне управління ДПС у м. Києві покладено обов`язок доведення правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та наявності передбачених законом підстав для застосування до позивача фінансових санкцій.
Колегія суддів ураховує правові підходи Верховного Суду щодо застосування положень статті 226 ПК України та необхідності оцінки фактичних обставин реалізації і зберігання підакцизних товарів.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 160/2019/23 правомірність застосування фінансових санкцій оцінювалася з урахуванням сукупності доказів, які підтверджували факт відповідного порушення, зокрема матеріалів фактичної перевірки та обставин реалізації продукції без належного маркування.
Водночас обставини зазначеної справи відрізняються від обставин цього спору, оскільки в ній факт реалізації відповідної продукції підтверджувався доказами, оціненими судами в сукупності, та не заперечувався суб`єктом господарювання.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 280/3168/20 наведено положення статті 226 ПК України щодо обов`язковості належного маркування підакцизної продукції та випадків, за яких продукція вважається немаркованою.
Отже, застосування відповідних норм матеріального права передбачає необхідність установлення конкретних фактичних обставин, які утворюють склад правопорушення.
У справі, що переглядається, відповідачем не спростовано висновків суду першої інстанції щодо недостатності доказів, покладених в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
При цьому посилання апелянта на дотримання порядку призначення та проведення фактичної перевірки не доводять правомірності застосування штрафних санкцій, оскільки зазначені обставини не є тотожними встановленню факту порушення законодавства щодо маркування тютюнових виробів.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Водночас принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи не звільняє суб`єкта владних повноважень від установленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність прийнятого ним рішення.
Саме по собі непогодження відповідача з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, не свідчить про порушення цим судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга не містить належного обґрунтування того, які саме істотні обставини залишилися нез`ясованими судом першої інстанції та яким чином їх установлення могло вплинути на правильність вирішення спору.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили.
Оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не доведено наявності достатніх правових та фактичних підстав для застосування до ТОВ «ГРАДУС-Т» штрафних санкцій у розмірі 17 000,00 грн.
Відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 18 серпня 2021 року № 0624410707 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої та другої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві задоволенню не підлягає, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року слід залишити без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів —
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Т.Р. Вівдиченко
А.Ю. Коротких
Оригінал: reyestr.court.gov.ua