Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №320/37067/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №320/37067/23

Суддя: Карпушова Олена Віталіївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/37067/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

16.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 16.02.2023р. за №930040320826 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно заяви від 09.02.2023р. за №2251;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу період роботи з 13.09.2001р. по 01.04.2013р., який дає право на призначення пільгової пенсії по Списку №2 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV, та перевести позивача з пенсії по інвалідності на пільгову.

Позов мотивовано тим, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а тому останні мають бути зараховані до страхового та пільгового стажу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. позов задоволено частково:

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; адреса для листування: 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106; код ЄДРПОУ 13486010) від 16.02.2023р. за №930040320826 про відмову ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії згідно заяви від 09.02.2023р. за №2251.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.02.2023р. за №2251 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення відповідача є протиправним, посилаючись на висновки Верховного Суду, зокрема, судом враховано, що відповідальність за достовірність відомостей, визначених інформаційними довідками, виданими підприємствами/організаціями, в яких працювала особа, яка звернулась до територіального органу ПФУ за призначенням їй пенсії, покладається виключно на таке підприємство/організацію, у зв`язку із чим позивач не може нести відповідальності за достовірність відомостей, що містяться у документах про трудовий стаж, виданих за місцем роботи чи архівною установою, або відсутність відповідних відомостей.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (відповідач-1) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Відповідач зазначає, що в них не було підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, оскільки "довідка про підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, не відповідає вимогам, зазначеним у Постанові №637".

Відповідачем 2 також подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, вмотивовану тим, що не вчиняли протиправних дій, оскільки заяву позивача було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем подано відзив на апеляційні скарги відповідачів, яким підтримав висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.02.2023р. звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою №2251 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Заяву позивача було зареєстровано ГУ ПФУ в м. Києві (відповідач-2) та відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (із змінами, внесеними постановою Правління Пенсійного фонду України від 12.12.2020 № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”), передано за екстериторіальним принципом для розгляду до ГУ ПФУ у Донецькій області (відповідач-1).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем-1 відмовлено у перерахунку пенсії позивача шляхом переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, яке мотивовано тим, що в ході аналізу наданих документів встановлено, що довідка про підтвердження наявного стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, не відповідає вимогам, зазначеним у Постанові №637".

Згідно змісту листа ГУ ПФУ в м. Києві від 07.03.2023р. за вих. №2600-0207-8/40365, яким позивача проінформовано про прийняття наведеного рішення, при розрахунку пільгового стажу позивача не було враховано довідку АТ "К.ЕНЕРГО" від 05.10.2021р. за вих. №42АУ/020/220, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку №5 ПКМУ від 12.08.1993р. №637.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону».

Пунктом першим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Приписами статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1 (далі також Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач-1 не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки, витребувати показання свідків, тощо.

Однак, відповідач-1 не надав суду доказів вчинення таких дій.

Разом з тим, записами у трудовій книжці позивача підтверджено, що в спірні періоди, зокрема, з 13.09.2001р. по 01.04.2013р., позивач працював у філії «Теплові мережі Київенерго» АЕК «Київенерго», ПАИ «Київенерго».

Посади, на яких працював позивач відносяться до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

На підтвердження стажу роботи, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, позивачем надано органу Пенсійного фонду довідку АТ «К.Енерго» від 05 жовтня 2021 року №42АУ/020/220, в якій зазначено умови та характер праці позивача у період з 01 квітня 2013 по 01.04.2013, яку не було прийнято відповідачем з огляду на те, що вона не відповідає вимогам додатку №5 ПКМУ від 12.08.1993р. №637.

Крім того, разом із цією довідкою позивачем також було надано довідку АТ «К.Енерго» від 05 жовтня 2021 року №42АУ/020/227, в якій було зазначено про відсутність можливості надати довідку згідно з додатком №5 ПКМУ від 12.08.1993р. №637 в наслідок втрати документів в результаті аварійного пошкодження внутрішніх інженерних комунікацій об`єкту, яке сталося у квітні 2018.

Разом з тим, єдиною підставою для неврахування органами Пенсійного фонду періоду роботу в АТ «К. Енерго» при визначенні права позивача на пенсію на пільгових умовах стажу є те, що надана позивачем довідка не відповідає вимогам додатку №5 ПКМУ від 12.08.1993р. №637.

Варто зазначити, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд бере до уваги, правове тлумачення, висловлене в постанові Верховного Суду від 02.07.2019р. по справі №140/2160/18, про те що - загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відмова у призначенні/перерахунку пенсії, яка мотивована недостатністю трудового/пільгового стажу, зумовленою його незарахуванням пенсійним органом з підстав невідповідності поданих документів для підтвердження стажу вимогам пенсійного законодавства, можлива виключно за умови чіткого визначення таких документів (шляхом вказання їх реквізитів), а також зазначення у рішенні в чому саме полягає така невідповідність. Протилежний підхід зумовлює зловживання відповідачем щодо своїх повноважень та суперечить вже згаданому вище принципу правової визначеності.

У даному випадку, дослідивши зміст спірного рішення, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що рішення ГУ ДПС у Донецькій області від 16.02.2023р. №930040320826 не містить реквізитів довідки, яка на думку посадових осіб даного пенсійного органу не відповідає вимогам Постанови №637, при цьому не зазначено також в чому саме полягає встановлена невідповідність.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно врахував, що відповідальність за достовірність відомостей, визначених інформаційними довідками, виданими підприємствами/організаціями, в яких працювала особа, яка звернулась до територіального органу ПФУ за призначенням їй пенсії, покладається виключно на таке підприємство/організацію, у зв`язку із чим позивач не може нести відповідальності за достовірність відомостей, що містяться у документах про трудовий стаж, виданих за місцем роботи чи архівною установою, або відсутність відповідних відомостей.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. по справі №687/975/17.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії на пільгових є безпідставним, тому є передчасним, у зв`язку із чим оскаржуване рішення, яке ґрунтується на такому висновку, є протиправним, та підлягає скасуванню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача1 такими, що не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції.

Однак, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині зобов`язання останнього повторно розглянути заяву про призначення позивачу пенсії.

Так, згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.

У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.

Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.

Як зазначалось, позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії до ГУ ПФУ в м. Києві.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, як структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), сформувало електронну пенсійну справу.

Враховуючи вказані вимоги Закону та Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок/ призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області за принципом екстериторіальності прийняло рішення, яким відмовило позивачеві у призначенні пенсії.

У межах цієї справи позивач оскаржував саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про відмову в призначенні пенсії.

Оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області і рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось саме ним, апеляційний суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.02.2023р. за №2251 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, що обумовлює помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки, судом не вірно визначено суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.

Разом з тим, відповідно до частини 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, з огляду на відсутність протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві всі судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань саме Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, що було вірно вирішено судом першої інстанції.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р.- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі № 320/37067/23 - змінити.

Змінити в третьому абзаці резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі № 320/37067/23 слова «Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, індекс: 04053; код ЄДРПОУ: 42098368)» словами «Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; адреса для листування: 49008, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106; код ЄДРПОУ 13486010)».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 р. у справі № 320/37067/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua