Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: податку на доходи фізичних осіб
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №640/18726/22
Суддя: Аліменко Володимир Олександрович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/18726/22 Суддя (судді) першої інстанції: Галатіна О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2022 року № 2057124023 та № 2057024023.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано для подальшого розгляду до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року справу прийнято до провадження.
Ухвалою від 26 травня 2025 року суд першої інстанції постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Під час розгляду справи представником Головного управління ДПС у м. Києві подано клопотання про закриття провадження у справі.
На обґрунтування клопотання відповідач зазначав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 2057124023 та № 2057024023 прийняті на підставі акта перевірки від 22.11.2016 № 10358/26-51-13-06/2790807672 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 826/1980/18.
На думку відповідача, правомірність відповідних податкових нарахувань уже була предметом судового розгляду, а тому повторне оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих з урахуванням результатів попереднього судового перегляду, суперечить принципу юридичної визначеності.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві задоволено.
Закрито провадження в адміністративній справі № 640/18726/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 826/1980/18, якою вже надано правову оцінку відповідним податковим нарахуванням.
Суд першої інстанції зазначив, що нові податкові повідомлення-рішення не містять самостійних підстав для визначення грошових зобов`язань, а їх прийняття є наслідком виконання попереднього судового рішення.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що повторний розгляд спору щодо тих самих податкових нарахувань порушуватиме принципи преюдиційності та юридичної визначеності.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року та направити справу для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом першої інстанції положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Апелянт наголошує, що предметом судового розгляду у справі № 826/1980/18 була податкова вимога від 08.11.2017 № 94637-17, тоді як предметом цього спору є податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 2057124023 та № 2057024023.
На переконання апелянта, податкова вимога та податкове повідомлення-рішення є різними індивідуальними актами контролюючого органу, які мають відмінне правове призначення та породжують різні правові наслідки.
Відтак апелянт вважає, що у спірних правовідносинах відсутня необхідна для закриття провадження тотожність предметів позовів.
Крім того, апелянт посилається на порушення його права на судовий захист, оскільки суд першої інстанції фактично відмовився від перевірки правомірності нових податкових повідомлень-рішень.
За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у справі № 826/1980/18 визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 08 листопада 2017 року № 94637-17 у частині визначення податкового боргу:
з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 91 683,74 грн за основним зобов`язанням та 23 090,93 грн за штрафними санкціями;
з військового збору в розмірі 6 876,28 грн за основним зобов`язанням та 1 719,07 грн за штрафними санкціями;
пені в розмірі 13 089,15 грн.
Зазначене судове рішення набрало законної сили.
У подальшому Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта перевірки від 22.11.2016 № 10358/26-51-13-06/2790807672, з урахуванням результатів судового розгляду справи № 826/1980/18, прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 вересня 2022 року № 2057124023 та № 2057024023.
Вказані податкові повідомлення-рішення є предметом оскарження в цій адміністративній справі.
Отже, спірним питанням під час апеляційного перегляду є наявність правових підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з ухваленням попереднього судового рішення щодо пов`язаних податкових правовідносин.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі можливе за одночасної наявності таких умов:
Наявність судового рішення, яким остаточно вирішено спір або закрито провадження у справі та яке набрало законної сили.
Тотожність сторін спору.
Тотожність предмета позову.
Тотожність підстав позову.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
При цьому предмет позову становить матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить суд ухвалити рішення, а підстави позову - обставини, якими позивач обґрунтовує необхідність захисту свого права.
Тотожними є позови, які повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та фактичними обставинами, на яких ці вимоги ґрунтуються.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив із того, що правомірність податкових нарахувань уже перевірялася під час розгляду справи № 826/1980/18.
Водночас наведений висновок не є достатнім для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Так, предметом адміністративної справи № 826/1980/18 було оскарження податкової вимоги Головного управління ДФС у м. Києві від 08.11.2017 № 94637-17.
Натомість у справі № 640/18726/22 позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.09.2022 № 2057124023 та № 2057024023.
Податкова вимога та податкове повідомлення-рішення є різними за своїм правовим призначенням індивідуальними актами контролюючого органу.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у випадках визначення контролюючим органом грошового зобов`язання та в інших випадках, передбачених законодавством.
Водночас відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платнику податків у разі виникнення податкового боргу за умов, визначених цим Кодексом.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення пов`язане з визначенням грошового зобов`язання платника податків, тоді як податкова вимога стосується погашення податкового боргу.
Колегія суддів враховує, що під час розгляду спору про правомірність податкової вимоги суд може досліджувати обставини виникнення податкового боргу, зокрема підстави визначення відповідних грошових зобов`язань.
Однак сама по собі оцінка таких обставин у попередній справі не означає, що предметом судового розгляду були також податкові повідомлення-рішення, прийняті контролюючим органом у майбутньому.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані в цьому провадженні податкові повідомлення-рішення прийняті 05.09.2022, тобто після ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 826/1980/18.
Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення не могли бути безпосереднім предметом оскарження у справі № 826/1980/18.
За таких обставин суд першої інстанції повинен був установити, чи дійсно позовні вимоги в обох справах є тотожними, а не обмежуватися констатацією того, що спірні акти пов`язані з одними й тими самими податковими нарахуваннями.
Колегія суддів наголошує, що спільність фактичних обставин, які мають значення для вирішення двох адміністративних справ, не є безумовною підставою для висновку про тотожність предметів позовів.
Таким чином, суд першої інстанції не встановив необхідної сукупності умов, за яких провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 200/10592/20-а Верховний Суд зазначив, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них збігаються сторони, предмет і підстави позову.
Верховний Суд наголосив, що зміна хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість визнання позовів тотожними.
Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 440/8966/22.
У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність умов щодо тотожності спору та наявності судового рішення, яке набрало законної сили.
Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не навів належних мотивів, які б підтверджували тотожність предметів позовів у справах № 826/1980/18 та № 640/18726/22.
При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06 вересня 2022 року у справі № 640/10625/21.
У зазначеній справі Верховний Суд розглядав питання правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами судового оскарження попереднього податкового повідомлення-рішення.
Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій безпідставно повторно встановили та надали оцінку порушенням податкового законодавства, які вже були предметом судового дослідження в іншій адміністративній справі, за результатами розгляду якої ухвалено судові рішення, що набрали законної сили.
Верховний Суд наголосив, що податкове повідомлення-рішення, прийняте внаслідок судового оскарження попереднього рішення контролюючого органу, не може розглядатися відокремлено від усієї процедури його прийняття, включаючи результати попереднього судового оскарження.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що за результатами розгляду справи № 640/10625/21 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову, а не закрив провадження у справі.
Отже, наведена правова позиція стосується передусім необхідності врахування обставин, установлених остаточним судовим рішенням, та недопустимості їх повторної оцінки всупереч принципу юридичної визначеності.
Проте вона не свідчить про те, що кожне оскарження нового податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами попереднього судового перегляду, автоматично зумовлює закриття провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Крім того, фактичні обставини справи № 640/10625/21 відрізняються від обставин справи, що переглядається.
У справі № 640/10625/21 попереднім предметом судового оскарження було податкове повідомлення-рішення, за результатами перегляду якого контролюючим органом прийнято нове повідомлення-рішення на зменшену суму.
Натомість у справі № 640/18726/22 попередній спір стосувався податкової вимоги, а предметом цього позову є податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, висновки Верховного Суду щодо недопустимості повторної оцінки встановлених судом податкових порушень мають враховуватися під час вирішення спору по суті, однак не звільняють суд від необхідності встановлення передбачених статтею 238 КАС України умов для закриття провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас згідно з частиною сьомою статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Отже, процесуальний закон розмежовує преюдиційність установлених обставин та правову оцінку таких обставин.
Преюдиційність означає, що фактичні обставини, встановлені остаточним судовим рішенням, за передбачених законом умов не підлягають повторному доказуванню.
Натомість закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України передбачає наявність судового рішення, яким уже вирішено тотожний спір.
Таким чином, зазначені процесуальні інститути мають різні правові підстави та наслідки застосування.
Саме по собі встановлення попереднім судовим рішенням обставин, які мають значення для вирішення нового спору, не свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з необхідністю дотримання принципу юридичної визначеності та остаточності судових рішень.
Водночас цей принцип не може застосовуватися шляхом необґрунтованого обмеження права особи на судовий захист за відсутності прямо передбачених процесуальним законом підстав.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції фактично ототожнив преюдиційність установлених попереднім судовим рішенням обставин із тотожністю двох адміністративних спорів.
Такий підхід не відповідає змісту статей 78 та 238 КАС України.
Суд першої інстанції також послався на положення підпункту 60.1.5 пункту 60.1 та пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена в податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України визначено момент відкликання відповідних актів у разі прийняття нового податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання чи податкового боргу.
Зазначені положення регулюють порядок відкликання раніше прийнятих актів контролюючого органу та оформлення результатів їх адміністративного або судового оскарження.
Водночас вони не встановлюють процесуальних підстав для закриття провадження в адміністративній справі.
Тому обставина прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням попереднього судового рішення сама по собі не є достатньою для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
При цьому колегія суддів зазначає, що питання відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень результатам попереднього судового розгляду, правильності визначення сум грошових зобов`язань та дотримання контролюючим органом установленої процедури їх прийняття підлягають перевірці під час розгляду справи по суті.
Вирішення цих питань не може підмінятися закриттям провадження у справі за відсутності встановленої законом сукупності процесуальних передумов.
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції передчасно закрив провадження у справі, не встановивши належним чином наявності всіх умов, передбачених пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України.
Обставина прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2021 у справі № 826/1980/18 сама по собі не доводить тотожності предметів двох адміністративних спорів.
Суд першої інстанції не розмежував питання преюдиційності встановлених попереднім судовим рішенням обставин та наявності процесуальних підстав для закриття провадження у справі.
Відтак оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про закриття провадження та перешкоджає подальшому розгляду справи.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
При цьому колегія суддів наголошує, що скасування ухвали про закриття провадження не означає встановлення протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Питання їх правомірності має бути вирішене судом першої інстанції під час розгляду справи по суті з урахуванням обставин, установлених судовими рішеннями, що набрали законної сили, та відповідних правових висновків Верховного Суду.
Керуючись статтями 242, 243, 308, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі № 640/18726/22 скасувати.
Справу № 640/18726/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua