Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №640/18874/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18874/21 Суддя (судді) першої інстанції: Денисюк Руслан Степанович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Тарасівці» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнік-Тарасівці» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 10 березня 2021 року № 2457351/38195808 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 30 вересня 2020 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 20 від 30 вересня 2020 року, складену ТОВ «Екотехнік-Тарасівці», датою її подання на реєстрацію.

На обґрунтування позовних вимог товариство зазначало, що за результатами здійснення господарської діяльності з виробництва та продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом ним було складено податкову накладну № 20 від 30.09.2020.

Підставою для її складання стало надходження 30.09.2020 від ДП «Гарантований покупець» грошових коштів у розмірі 5 399 349,20 грн, у тому числі ПДВ — 899 891,53 грн, за договором купівлі-продажу електричної енергії.

Однак реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено у зв`язку з відповідністю платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Позивач зазначав, що на виконання вимог контролюючого органу ним подано письмові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Незважаючи на це, рішенням комісії ГУ ДПС у м. Києві від 10.03.2021 № 2457351/38195808 відмовлено в реєстрації податкової накладної з підстав ненадання розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

На переконання позивача, зазначене рішення є необґрунтованим, оскільки контролюючим органом не конкретизовано, яких саме документів бракувало для прийняття позитивного рішення, та не наведено мотивів неврахування наданих товариством пояснень.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 10.03.2021 № 2457351/38195808 про відмову в реєстрації податкової накладної.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 20 від 30.09.2020, складену ТОВ «Екотехнік-Тарасівці», датою її подання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення контролюючого органу не відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, оскільки не містить конкретного переліку документів, неподання яких стало підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Крім того, суд зазначив, що надані позивачем документи підтверджують обставини господарської операції, за результатами якої складено спірну податкову накладну, тоді як відповідачем не наведено належних мотивів для відмови в її реєстрації.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та неналежною оцінкою доказів.

Апелянт зазначає, що реєстрацію податкової накладної № 20 від 30.09.2020 було правомірно зупинено у зв`язку з відповідністю позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Також скаржник наголошує, що позивачем не було надано достатніх документів, зокрема розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків, необхідних для підтвердження господарської операції.

На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що правові наслідки для податкового обліку створює лише фактичне здійснення господарських операцій, яке має підтверджуватися належними первинними документами.

Крім того, відповідач зазначає, що суд не повинен оцінювати документи, які не були предметом розгляду комісії контролюючого органу під час прийняття оскаржуваного рішення.

Окремо апелянт вказує, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну становить втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» зареєстровано юридичною особою 10 квітня 2012 року.

Основним видом господарської діяльності товариства є виробництво електричної енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24.10.2019 № 2178 товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

Постановою НКРЕКП від 10.12.2019 № 2741 товариству встановлено «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії.

22 жовтня 2019 року між ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» та Державним підприємством «Гарантований покупець» укладено договір № 844/01 купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Відповідно до умов зазначеного договору виробник зобов`язувався продавати, а гарантований покупець — купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок за куплену електричну енергію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника з урахуванням ПДВ.

30 вересня 2020 року ДП «Гарантований покупець» перерахувало на рахунок ТОВ «Екотехнік-Тарасівці» авансовий платіж за електричну енергію в розмірі 5 399 349,20 грн, у тому числі ПДВ — 899 891,53 грн.

Надходження зазначених коштів підтверджується банківською випискою АТ «Альфа-Банк» від 30.09.2020, дослідженою судом першої інстанції.

У зв`язку з отриманням зазначеної оплати товариством складено податкову накладну № 20 від 30.09.2020 на загальну суму 5 399 349,20 грн, у тому числі ПДВ — 899 891,53 грн.

Податкову накладну направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до квитанції від 12.10.2020 реєстрацію податкової накладної № 20 від 30.09.2020 зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з відповідністю платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

У квитанції платнику запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для вирішення питання про її реєстрацію або відмову в реєстрації.

03 березня 2021 року позивачем направлено до контролюючого органу повідомлення № 030305 про надання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої зупинено, із 20 додатками.

10 березня 2021 року комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення № 2457351/38195808 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 30.09.2020.

Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено ненадання платником податку копій розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;

дата відвантаження товарів, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт їх постачання.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням установлених законодавством вимог та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом строк.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено обов`язок платника податку — продавця товарів/послуг скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — Порядок № 1165).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, який склав та/або подав для реєстрації податкову накладну, що не відповідає жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку та показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація податкової накладної зупиняється.

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку, які є додатком 1 до Порядку № 1165, передбачено відповідність платника податку критерію ризиковості у випадку наявності в контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій та визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій для реєстрації податковій накладній.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган надсилає платнику податку квитанцію, в якій зазначаються, зокрема, критерій ризиковості, на підставі якого зупинено реєстрацію, та пропозиція щодо надання пояснень і копій документів, необхідних для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної або відмову в її реєстрації.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, визначено Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі — Порядок № 520).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для розгляду питання про її реєстрацію або відмову в реєстрації.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної, який може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності та інші документи щодо повноважень осіб, які одержують продукцію;

первинні документи щодо постачання або придбання товарів і послуг;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції у випадках, передбачених договором або законодавством.

Зазначений перелік не є універсальним для всіх господарських операцій, а необхідність подання певних документів залежить від характеру та змісту конкретної операції.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 520, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної у разі ненадання платником податку письмових пояснень, ненадання копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку або надання документів, складених із порушенням законодавства.

Отже, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної повинно ґрунтуватися на встановлених обставинах та містити належне обґрунтування причин його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що предметом судового розгляду є правомірність рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 10.03.2021 № 2457351/38195808 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 30.09.2020.

При цьому правомірність рішення контролюючого органу повинна оцінюватися з урахуванням обставин, які існували на момент його прийняття, та мотивів, покладених в основу такого рішення.

Як убачається з квитанції від 12.10.2020, підставою для зупинення реєстрації податкової накладної визначено відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Водночас квитанція містить лише загальну пропозицію надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Конкретного переліку документів, які контролюючий орган вважав необхідними для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, у квитанції не наведено.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин платник податку був позбавлений можливості чітко визначити, які саме документи контролюючий орган вважає необхідними для усунення сумнівів щодо відповідної господарської операції.

При цьому можливість виконання платником податку вимоги щодо надання документів безпосередньо залежить від чіткості та зрозумілості вимог контролюючого органу.

Зазначений підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18 та від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18.

Верховний Суд у наведених рішеннях звертав увагу на необхідність забезпечення правової визначеності під час процедури зупинення реєстрації податкових накладних та належного обґрунтування рішень контролюючих органів.

Колегія суддів також враховує, що в рішенні від 10.03.2021 № 2457351/38195808 підставою для відмови визначено ненадання розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків.

Однак контролюючим органом не конкретизовано, яких саме розрахункових документів або банківських виписок бракувало для підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній.

Зокрема, у відповідному рішенні не наведено індивідуалізованих відомостей щодо документів, відсутність яких перешкоджала прийняттю рішення про реєстрацію податкової накладної, та не розкрито причин, з яких надані платником пояснення визнано недостатніми.

Формальне зазначення загальної категорії документів без належної конкретизації не дає можливості встановити фактичні мотиви прийняття негативного для платника податку рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03.03.2021 позивачем направлено контролюючому органу письмові пояснення та копії документів із 20 додатками.

Отже, платник податку скористався передбаченим законодавством правом надати пояснення та документи щодо господарської операції.

Водночас оскаржуване рішення не містить належної оцінки поданих пояснень та конкретних мотивів, з яких контролюючий орган дійшов висновку про неможливість реєстрації податкової накладної.

Судом першої інстанції досліджено договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом № 844/01 від 22.10.2019, банківську виписку від 30.09.2020, акти про виробіток та відпуск електричної енергії, а також інші документи, що стосуються господарської діяльності позивача.

Зазначені документи підтверджують наявність господарських правовідносин між товариством та ДП «Гарантований покупець», а також обставини отримання позивачем оплати, з якою пов`язане складання спірної податкової накладної.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що наявність відповідних документів у матеріалах судової справи сама по собі не є підтвердженням того, що кожен із них подавався на розгляд комісії контролюючого органу.

Водночас зазначена обставина не спростовує висновків суду першої інстанції щодо недостатньої вмотивованості оскаржуваного рішення, оскільки контролюючий орган зобов`язаний був належним чином обґрунтувати причини відмови з урахуванням фактично отриманих пояснень та документів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність рішення від 10.03.2021 № 2457351/38195808 критеріям обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії.

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у м. Києві посилається на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності підтвердження реального здійснення господарських операцій належними первинними документами.

Зокрема, апелянт наводить постанови Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 826/5743/14, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16, від 24.03.2020 у справі № 260/410/19 та від 03.03.2020 у справі № 140/2715/18.

Колегія суддів не заперечує загального правового підходу, відповідно до якого податкові наслідки господарських операцій повинні ґрунтуватися на фактичному здійсненні таких операцій та підтверджуватися належними первинними документами.

Водночас наведені апелянтом правові висновки не можуть застосовуватися без урахування предмета та характеру спірних правовідносин.

У цій справі предметом оскарження є рішення комісії контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, а не податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами перевірки правильності формування податкових зобов`язань чи податкового кредиту.

Процедура зупинення реєстрації податкової накладної має превентивний характер та спрямована на виявлення операцій, які можуть містити ризики порушення податкового законодавства.

Водночас зазначена процедура не підміняє проведення податкової перевірки, під час якої контролюючий орган уповноважений досліджувати повноту та достовірність відображення господарських операцій у податковому обліку.

При вирішенні питання про реєстрацію податкової накладної комісія повинна оцінювати подані платником пояснення та документи в межах установленої законодавством процедури.

Саме тому посилання на загальні положення щодо реальності господарських операцій без належного обґрунтування конкретних недоліків поданих документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної.

Отже, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дослідив документи, які не були предметом розгляду комісії контролюючого органу.

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Водночас під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд повинен виходити з фактичних та правових підстав, які існували на момент його прийняття.

Документи, які не були подані контролюючому органу, не можуть автоматично вважатися такими, що досліджувалися комісією, та самі по собі не можуть підтверджувати неправомірність оцінки документів, фактично наданих платником.

Разом із тим суд має право досліджувати докази, подані сторонами, для встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору, зокрема щодо характеру господарської операції, підстав складання податкової накладної та змісту оскаржуваного рішення.

У цій справі визначальним для висновку про протиправність оскаржуваного рішення є не лише оцінка документів, досліджених судом, а насамперед відсутність належної конкретизації вимог контролюючого органу та недостатня вмотивованість прийнятого рішення про відмову.

Відтак доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції принципу офіційного з`ясування обставин справи не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну № 20 від 30.09.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Механізм реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, підлягає реєстрації, зокрема, у разі набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію.

При цьому датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений у рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, законодавством прямо передбачено можливість реєстрації податкової накладної на підставі судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що повноваження контролюючого органу щодо прийняття рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної повинні реалізовуватися відповідно до вимог законодавства.

У разі встановлення протиправності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної суд повинен обрати такий спосіб захисту, який забезпечить ефективне поновлення порушеного права позивача.

За обставин цієї справи повторне направлення питання на розгляд комісії контролюючого органу не забезпечило б належного захисту прав позивача, оскільки оскаржуване рішення прийнято без належної конкретизації підстав відмови, а відповідачем не доведено існування інших передбачених законодавством перешкод для реєстрації податкової накладної.

Зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну не становить неправомірного втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки спрямоване на відновлення порушеного права платника податку та відповідає передбаченому законодавством механізму виконання судових рішень.

Таким чином, обраний судом першої інстанції спосіб захисту є належним та ефективним.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінивши доводи апеляційної скарги у сукупності з установленими обставинами справи, колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням ДПС у м. Києві не доведено правомірності рішення від 10.03.2021 № 2457351/38195808 про відмову в реєстрації податкової накладної № 20 від 30.09.2020.

Контролюючим органом не забезпечено належної конкретизації документів, необхідних для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної, та не наведено достатніх мотивів прийняття негативного для платника податку рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи переважно зводяться до викладення загальних положень податкового законодавства та необхідності підтвердження реальності господарських операцій, однак не спростовують установлених судом першої інстанції недоліків оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Отже, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма