Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №320/2774/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2774/25 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «АРНІКА» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, —

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «АРНІКА» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 11 липня 2024 року № 11407262/33679508 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25 березня 2024 року № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «АРНІКА» від 25 березня 2024 року № 8.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов укладеного договору поставки отримав від покупця попередню оплату, у зв`язку з чим відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України склав податкову накладну.

Однак реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено, а після надання письмових пояснень та копій документів контролюючий орган прийняв рішення про відмову в її реєстрації.

Позивач вважав таке рішення протиправним, оскільки надані ним документи підтверджували обставини виникнення податкових зобов`язань та інформацію, зазначену в податковій накладній, тоді як контролюючий орган не обґрунтував необхідності подання додаткових документів, які не стосувалися безпосередньо відповідної господарської операції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 11 липня 2024 року № 11407262/33679508 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25 березня 2024 року № 8.

Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ПП «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «АРНІКА» від 25 березня 2024 року № 8 датою її фактичного подання.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував особливостей процедури реєстрації податкових накладних.

Апелянт посилається на те, що після отримання від позивача первинних пояснень та документів комісія регіонального рівня направила повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень і документів, однак позивач не виконав відповідної вимоги в повному обсязі.

На думку апелянта, ненадання витребуваних документів є самостійною підставою для відмови в реєстрації податкової накладної відповідно до Порядку № 520.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що здійснення реєстрації податкових накладних належить до повноважень контролюючого органу, а тому зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є втручанням суду в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «АРНІКА» зареєстроване як юридична особа 25 липня 2005 року, код ЄДРПОУ 33679508.

Основним видом діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля.

18 березня 2024 року між ПП «ЦЕНТР БЕЗПЕКИ «АРНІКА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФХ Сервіс» укладено договір № 3-Т на поставку товарно-матеріальних цінностей відповідно до специфікації.

25 березня 2024 року ТОВ «ФХ Сервіс» здійснило на користь позивача попередню оплату за договором у розмірі 1 785 290,71 грн.

У зв`язку з отриманням попередньої оплати позивачем відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України складено податкову накладну від 25 березня 2024 року № 8.

16 квітня 2024 року зазначену податкову накладну направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами автоматизованого моніторингу реєстрацію податкової накладної було зупинено на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, визначених додатком 3 до Порядку № 1165.

У квитанції контролюючим органом зазначено, що обсяг постачання товарів за кодами УКТ ЗЕД 3208, 3214, 3922, 4009, 4016, 7210, 7216, 7304, 7308, 7318, 7325, 8413, 8424, 8479, 9025, 9028, 9403 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання відповідного товару та обсягу його постачання.

Також у квитанції зазначено показник «D» — 2,4213 %, «Рпоточ» — 0 та запропоновано надати пояснення і копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На виконання зазначеної пропозиції позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів на підтвердження здійснення господарської операції.

03 липня 2024 року контролюючим органом направлено позивачу повідомлення № 11348442/33679508 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

Зокрема, контролюючий орган запропонував надати:

загальну оборотно-сальдову відомість у розрізі субрахунків за 2023– 2024 роки;

оборотно-сальдові відомості аналітичного обліку, зокрема кількісного, за субрахунками 2, 3, 4, 6, 7, 9 класів рахунків;

штатний розпис;

накази про призначення працівників;

відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам.

Позивач у відповідь зазначив, що вимога про надання зазначених документів не відповідає характеру господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну, та не обґрунтована необхідністю підтвердження інформації, зазначеної в ній.

11 липня 2024 року комісією ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення № 11407262/33679508 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25 березня 2024 року № 8.

Підставою прийняття зазначеного рішення визначено ненадання або часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, після отримання повідомлення про необхідність їх надання.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів або послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця або замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів або послуг, що підлягають постачанню;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, виникнення податкового зобов`язання з податку на додану вартість законодавець пов`язує з настанням першої з визначених подій.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений законодавством строк.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів або послуг платник податку — продавець зобов`язаний в установлені строки скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 4, 5, 7 Порядку № 1165 податкові накладні, що не відповідають ознакам безумовної реєстрації, підлягають автоматизованому моніторингу на відповідність критеріям ризиковості.

У разі встановлення відповідності господарської операції хоча б одному критерію ризиковості здійснення операцій за відсутності передбачених Порядком винятків реєстрація податкової накладної зупиняється.

Згідно з пунктами 10, 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган надсилає платнику податку квитанцію, в якій зазначаються номер і дата податкової накладної, критерій ризиковості з відповідними показниками та пропозиція щодо надання пояснень і копій документів.

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, визначених додатком 3 до Порядку № 1165, передбачено критерій, пов`язаний, зокрема, з відсутністю відповідного товару або послуги в таблиці даних платника податку та співвідношенням обсягів постачання й придбання.

Водночас установлення відповідності податкової накладної критерію ризиковості є підставою для зупинення її реєстрації, але не становить самостійної та безумовної підстави для остаточної відмови в такій реєстрації.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, для розгляду питання про її реєстрацію або відмову в реєстрації.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено орієнтовний перелік документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної.

Такий перелік може включати договори, первинні документи щодо постачання та придбання товарів або послуг, документи щодо зберігання і транспортування продукції, розрахункові документи, банківські виписки, документи щодо відповідності продукції тощо.

Зміст зазначеної норми свідчить, що перелік документів залежить від характеру господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну.

Водночас внесеними до Порядку № 520 змінами, які набрали чинності 08 березня 2023 року, передбачено можливість направлення платнику податку повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

Таким чином, у спірних правовідносинах контролюючий орган мав право запропонувати платнику надати додаткові документи, необхідні для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної.

Однак реалізація зазначеного повноваження повинна відповідати вимогам законності, обґрунтованості та пропорційності.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 520 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, зокрема, у разі ненадання або часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів після отримання відповідного повідомлення, а також у разі надання документів, складених або оформлених із порушенням законодавства.

Разом із тим зазначені положення не можуть тлумачитися як право контролюючого органу вимагати будь-які документи без належного зв`язку з інформацією, зазначеною в конкретній податковій накладній, та відмовляти в її реєстрації лише з формальних підстав.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом доказування в цій справі є правомірність рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, складеної за фактом отримання попередньої оплати.

При цьому питання щодо реальності господарської операції в повному обсязі не є предметом перевірки комісії регіонального рівня під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної.

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі № 380/7648/22 сформульовано висновок, відповідно до якого під час прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції на предмет її реальності, оскільки така оцінка може бути проведена за результатами відповідної податкової перевірки.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах підставою складання податкової накладної від 25 березня 2024 року № 8 було отримання позивачем попередньої оплати від покупця.

Таким чином, на дату складання податкової накладної визначальною обставиною для виникнення податкового зобов`язання було зарахування грошових коштів на банківський рахунок позивача.

За встановленими судом першої інстанції обставинами 25 березня 2024 року ТОВ «ФХ Сервіс» здійснило попередню оплату за договором від 18 березня 2024 року № 3-Т у сумі 1 785 290,71 грн.

Відповідно, у позивача виник обов`язок скласти податкову накладну за правилом першої події.

Колегія суддів звертає увагу, що отримання попередньої оплати є самостійною подією, з якою законодавець пов`язує виникнення податкового зобов`язання.

Тому для підтвердження правомірності складання податкової накладної на дату отримання авансу насамперед мають значення документи, які підтверджують існування договірних відносин, надходження відповідних коштів та їх зв`язок із майбутнім постачанням товарів.

Натомість наявність або відсутність документів, що підтверджують подальше фактичне постачання товару, не може сама по собі спростовувати виникнення податкового зобов`язання за фактом отримання попередньої оплати.

Як убачається з матеріалів справи, позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів на підтвердження господарської операції, за результатами якої складено спірну податкову накладну.

Разом із тим повідомленням від 03 липня 2024 року № 11348442/33679508 контролюючий орган запропонував надати значний обсяг додаткових документів, серед яких оборотно-сальдові відомості за 2023– 2024 роки, документи аналітичного бухгалтерського обліку за різними класами рахунків, штатний розпис, накази про призначення працівників та відомості про нарахування заробітної плати.

Колегія суддів не заперечує, що за певних обставин бухгалтерські документи, відомості про матеріальні ресурси та персонал можуть мати значення для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній.

Проте необхідність подання таких документів повинна бути обумовлена характером конкретної господарської операції та обставинами, які перешкоджають прийняттю рішення про реєстрацію податкової накладної на підставі вже наданих документів.

У цій справі контролюючий орган не обґрунтував, чому саме відсутність загальних оборотно-сальдових відомостей за два роки, штатного розпису, наказів про призначення працівників та відомостей про нарахування заробітної плати унеможливлює підтвердження факту отримання попередньої оплати за договором від 18 березня 2024 року № 3-Т.

Зазначені документи характеризують загальний стан господарської діяльності підприємства, його облікові показники та кадрове забезпечення.

Однак без додаткового обґрунтування вони не можуть визнаватися обов`язковими доказами саме факту отримання попередньої оплати, з яким законодавство пов`язує виникнення податкового зобов`язання.

Водночас контролюючий орган не навів належних мотивів, з яких надані позивачем документи не дозволяли підтвердити інформацію, зазначену в податковій накладній.

Колегія суддів ураховує, що оскаржуване рішення від 11 липня 2024 року № 11407262/33679508 містить посилання на ненадання або часткове надання додаткових пояснень і документів.

Однак наведена підстава не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести обґрунтованість витребування відповідних документів та їх значення для вирішення питання про реєстрацію податкової накладної.

Формальне посилання на ненадання додаткових документів без оцінки їх необхідності для підтвердження конкретної господарської операції не відповідає вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 460/8040/20 зазначив, що саме лише посилання на відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, оскільки контролюючий орган повинен навести об`єктивні обставини, які перешкоджають її реєстрації, та оцінити документи, фактично подані платником податку.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 березня 2025 року у справі № 140/32696/23 проаналізував порядок взаємодії платника податків та контролюючого органу після внесення змін до Порядку № 520, які набрали чинності 08 березня 2023 року.

Зазначений порядок передбачає право платника подати первинні пояснення та документи, можливість витребування контролюючим органом додаткових пояснень і документів, а також прийняття за результатами їх розгляду відповідного рішення.

Водночас реалізація контролюючим органом права на витребування додаткових документів повинна забезпечувати платнику податку реальну можливість усунути виявлені недоліки та підтвердити інформацію, зазначену в податковій накладній.

Отже, направлення повідомлення про необхідність надання додаткових документів саме по собі не підтверджує правомірності подальшої відмови в реєстрації податкової накладної.

Визначальним є те, чи були такі документи об`єктивно необхідними для підтвердження відповідної операції, чи наведено контролюючим органом причини їх витребування та чи надано належну оцінку вже поданим платником документам.

У постанові Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі № 420/14450/24 також наголошено на необхідності врахування особливостей процедури, запровадженої змінами до Порядку № 520, та оцінки документів, поданих платником податку.

Застосовуючи наведені правові підходи до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів існування об`єктивних обставин, які перешкоджали реєстрації податкової накладної від 25 березня 2024 року № 8.

Також відповідачем не обґрунтовано необхідності подання всіх витребуваних документів для підтвердження саме тієї господарської операції, за результатами якої складено спірну податкову накладну.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 11 липня 2024 року № 11407262/33679508.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції, зобов`язавши ДПС України зареєструвати податкову накладну, втрутився в дискреційні повноваження контролюючого органу.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на таке.

Відповідно до статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії з метою ефективного відновлення порушених прав особи.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246.

Відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна, реєстрацію якої зупинено, підлягає реєстрації, зокрема, у разі набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію.

При цьому внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру податкових накладних здійснюється ДПС України.

Отже, законодавством прямо передбачено можливість реєстрації податкової накладної на виконання судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень передбачають можливість вибору одного з кількох юридично допустимих варіантів поведінки.

Натомість у випадку встановлення судом протиправності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та відсутності законних перешкод для її реєстрації у контролюючого органу не залишається свободи вибору між реєстрацією та відмовою в реєстрації на тих самих підставах.

Зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну в такому випадку спрямоване на ефективне відновлення порушеного права платника податку.

Верховний Суд у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 360/2460/20, від 27 жовтня 2022 року у справі № 360/3253/20 та від 25 листопада 2022 року у справі № 320/3484/21 виходив із того, що зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну за встановлених судом обставин може бути належним та ефективним способом захисту порушеного права платника податку.

У цій справі судом установлено протиправність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а відповідачами не доведено наявності інших законних перешкод для її реєстрації.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 25 березня 2024 року № 8 датою її фактичного подання.

Застосування такого способу захисту не становить неправомірного втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частинами першою — третьою статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи і перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві від 11 липня 2024 року № 11407262/33679508.

Доводи апеляційної скарги про правомірність відмови в реєстрації податкової накладної з підстав ненадання додаткових документів не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідач не довів об`єктивної необхідності подання саме таких документів для підтвердження операції з отримання попередньої оплати.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про втручання суду в дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну є належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Підстав для нового розподілу судових витрат у зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 2, 9, 72– 77, 90, 139, 242, 245, 308, 311, 315, 316, 321– 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма