Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №320/39161/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/39161/25 Суддя (судді) першої інстанції: Вісьтак М.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, —

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2019– 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року, на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року, із виплатою недоотриманих сум пенсії починаючи з 31 січня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час призначення пенсії для обчислення її розміру застосовано показник середньої заробітної плати в Україні за 2019– 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.

Проте під час проведення індексації пенсій у 2023, 2024 та 2025 роках відповідач не забезпечив збільшення зазначеного показника із застосуванням відповідних коефіцієнтів, визначених Кабінетом Міністрів України.

На думку позивачки, такі дії порушують її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки частина друга статті 42 Закону № 1058-IV передбачає щорічне збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2019– 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року, на коефіцієнт 1,0796 з 01 березня 2024 року та на коефіцієнт 1,115 з 01 березня 2025 року, із виплатою недоотриманих сум пенсії починаючи з 31 січня 2025 року.

Також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та не врахував положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення індексації пенсій.

Апелянт наголошує, що перерахунок пенсій у зв`язку з індексацією здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124.

На думку відповідача, зазначений Порядок передбачає застосування єдиного показника середньої заробітної плати, який послідовно збільшується на визначені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти.

При цьому показник середньої заробітної плати, який застосовувався під час призначення пенсії ОСОБА_1 у 2022 році, становить 10 846,37 грн та перевищує відповідні показники, що застосовувалися Пенсійним фондом під час індексації раніше призначених пенсій у 2023 та 2024 роках.

У зв`язку із цим відповідач вважає, що підстав для додаткового збільшення зазначеного показника на коефіцієнти 1,197 та 1,0796 не було.

Натомість позивачці встановлено передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України щомісячні доплати до пенсії.

Крім того, апелянт посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 та вважає, що перерахунок пенсії позивачки у 2025 році здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.

На переконання відповідача, суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, не врахувавши особливостей нормативного регулювання індексації пенсій.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 03 квітня 2022 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

Під час призначення пенсії позивачці застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019– 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.

Зазначений показник є складовою формули обчислення пенсії позивачки та безпосередньо впливає на її розмір.

У 2023 та 2024 роках Кабінетом Міністрів України прийнято постанови щодо індексації пенсій, якими встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати у розмірах 1,197 та 1,0796 відповідно.

У 2025 році постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 установлено загальний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115.

Водночас відповідач не здійснив послідовного збільшення показника 10 846,37 грн на зазначені коефіцієнти.

Натомість Пенсійний фонд застосовував механізм індексації, передбачений Порядком № 124, виходячи з визначених цим Порядком показників середньої заробітної плати для перерахунку раніше призначених пенсій, та встановлював відповідні доплати.

Вважаючи такі дії протиправними, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначено Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається, зокрема, із цього Закону, інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Частиною першою статті 27 Закону № 1058-IV визначено формулу обчислення розміру пенсії за віком:

П = Зп Ч Кс,

де:

П — розмір пенсії у гривнях;

Зп — заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону;

Кс — коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

Таким чином, показник середньої заробітної плати є однією з основних складових формули обчислення пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати щороку збільшується на коефіцієнт, який визначається з урахуванням показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати в Україні.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати визначається щороку Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.

Отже, законодавець передбачив щорічний перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії.

На виконання положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Зазначеним Порядком урегульовано механізм проведення перерахунку пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 124 під час проведення індексації передбачено застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, із його подальшим збільшенням на відповідні коефіцієнти.

Водночас положення зазначеного Порядку підлягають застосуванню з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону № 1058-IV як акта вищої юридичної сили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» встановлено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,197.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України визначено коефіцієнт, на який підлягає збільшенню відповідний показник середньої заробітної плати під час проведення індексації пенсій у 2023 році.

Відповідач вважає, що застосування цього коефіцієнта до показника 10 846,37 грн не передбачено законодавством, оскільки зазначений показник є більшим за показник, визначений відповідно до Порядку № 124.

Однак колегія суддів не погоджується з такими доводами.

Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV прямо передбачає збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

При цьому зазначена норма не містить положень, які б виключали з механізму індексації пенсії, призначені у 2022 році, лише з тієї підстави, що під час їх призначення було застосовано вищий показник середньої заробітної плати, ніж той, який використовується для перерахунку пенсій попередніх років.

Інше тлумачення призводило б до ситуації, за якої особи, пенсії яким призначені у різні роки, фактично мали б неоднакові можливості реалізації передбаченого законом права на індексацію.

Водночас метою щорічної індексації є підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат в умовах інфляційних процесів.

Отже, застосування до позивачки виключно механізму встановлення фіксованої щомісячної доплати замість передбаченого законом збільшення показника середньої заробітної плати не відповідає змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнт 1,197 з 01 березня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» встановлено, що з 01 березня 2024 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,0796.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 у 2024 році встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 100 грн, а тому її право на індексацію було реалізовано.

Проте колегія суддів зазначає, що встановлення фіксованої доплати та проведення індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати є різними механізмами підвищення пенсійних виплат.

Встановлення доплати не може автоматично свідчити про належне виконання обов`язку щодо проведення індексації, передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV.

Крім того, щорічна індексація має послідовний характер, оскільки під час подальших перерахунків необхідно враховувати збільшення показника середньої заробітної плати, здійснене в попередні роки.

Таким чином, у 2024 році збільшенню на коефіцієнт 1,0796 підлягав показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії позивачки, з урахуванням його належного збільшення за результатами індексації у 2023 році.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність проведення відповідного перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року.

Колегія суддів ураховує, що питання застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV до пенсій, призначених у 2020– 2023 роках, було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час щорічної індексації пенсії.

Верховний Суд зазначив, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020– 2023 роках відповідно до Закону № 1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що положення підзаконних нормативно-правових актів не можуть змінювати зміст прав, установлених законом, а у випадку суперечності між положеннями закону та підзаконного акта застосуванню підлягає нормативно-правовий акт вищої юридичної сили.

Також Верховний Суд зазначив, що встановлення фіксованих доплат до пенсії не є належною заміною передбаченого частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV механізму індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати.

Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права викладено Верховним Судом у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що наведені правові висновки Верховного Суду є релевантними для вирішення цієї справи, оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено у 2022 році.

При цьому правова позиція Верховного Суду стосується не лише загального права особи на індексацію, а й конкретного способу її проведення — шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично використовувався при призначенні пенсії.

Отже, доводи апелянта щодо необхідності застосування іншого показника середньої заробітної плати, визначеного відповідно до Порядку № 124, не узгоджуються з наведеними правовими висновками Верховного Суду.

Окремої оцінки потребують доводи апеляційної скарги щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що з 01 березня 2025 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115.

Водночас підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209 передбачено особливий механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не були підвищені відповідно до пункту 1 цієї постанови.

Зокрема, для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2022 році, передбачено коефіцієнт збільшення 1,046.

Натомість коефіцієнт 1,0575 установлено для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021 рік.

Як установлено судом першої інстанції, пенсію ОСОБА_1 призначено 03 квітня 2022 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019– 2021 роки в розмірі 10 846,37 грн.

Отже, наведені положення постанови № 209 необхідно оцінювати з урахуванням саме цих обставин.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що положення підпункту 6 пункту 2 постанови № 209 не можуть застосовуватися відокремлено від частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Зазначеною нормою Закону передбачено щорічний перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати передбачений законом зміст права на індексацію пенсії або звужувати його шляхом установлення такого механізму перерахунку, який фактично виключає належне збільшення показника середньої заробітної плати, що застосовувався під час призначення пенсії.

Колегія суддів ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, щодо пріоритетності положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV над підзаконними положеннями, які обмежують реалізацію права на індексацію.

Хоча зазначена постанова Верховного Суду стосувалася індексації пенсій за попередні роки, сформульований у ній висновок щодо визначення показника середньої заробітної плати та співвідношення положень Закону № 1058-IV і підзаконного нормативно-правового регулювання має значення також для оцінки спірних правовідносин за 2025 рік.

Ураховуючи, що пунктом 1 постанови № 209 установлено загальний коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування зазначеного коефіцієнта під час проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року.

При цьому перерахунок має здійснюватися послідовно, з урахуванням збільшення показника середньої заробітної плати за попередні роки.

Отже, доводи апелянта про правомірність проведеного перерахунку пенсії позивачки за 2025 рік не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

У цій справі спір виник у зв`язку з неправильним застосуванням відповідачем механізму індексації пенсії ОСОБА_1 .

Водночас належний показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення пенсії, встановлений матеріалами справи та становить 10 846,37 грн.

Коефіцієнти збільшення зазначеного показника визначені відповідними постановами Кабінету Міністрів України.

За таких обставин зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення зазначеного показника є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки.

При цьому суд першої інстанції визначив виплату недоотриманих сум пенсії починаючи з 31 січня 2025 року.

Колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту не передбачає повторного призначення пенсії, а спрямований на приведення її розміру у відповідність до вимог законодавства про індексацію.

Відповідач під час виконання судового рішення повинен здійснити відповідний перерахунок з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною першою статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин першої — третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, визначив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги переважно зводяться до незгоди відповідача із застосуванням судом першої інстанції частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та правових висновків Верховного Суду.

Проте зазначені доводи не спростовують установленого судом факту непроведення індексації пенсії позивачки шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався під час її призначення.

При цьому встановлення щомісячних доплат до пенсії не свідчить про належне виконання відповідачем вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б давали підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72– 77, 90, 139, 242, 245, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів —

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма