Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №620/12337/24
Суддя: Безименна Наталія Вікторівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 620/12337/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А
Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФ України у Київській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у не зарахуванні, з часу призначення пенсії, до страхового стажу всіх періодів роботи в зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 року по 30.11.2022 року з коефіцієнтом кратності 1.5, як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, відповідно до ч.1 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та у не вірному розрахунку загального страхового стажу відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1989 та довідок про підтвердження особо шкідливих умов праці за списком №1: № 11 від 24.09.2015, №19 від 24.09.2015, №10 від 11.02.2020, №43 від 20.12.2022, виданими Державним закладом “Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України” за встановленою формою ф.№122 та Додаток №5, і невірному обрахунку понаднормативного стажу;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок, з послідуючою виплатою недоплачених сум пенсії з часу її призначення та виплачувати пенсію, зарахувавши до страхового стажу у полуторному розмірі всі періоди роботи в зоні відчуження ЧАЕС, в тому числі з 01.01.2004 по 30.11.2022, як роботу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003, відповідно до ч.1 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та зарахувати до понаднормативного стажу весь стаж, що перевищує мінімально встановлену норму у 15 років, який станом на 30.11.2022 склав 62 роки, відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що пенсія позивача розрахована виходячи із наявних матеріалів пенсійної справи та положень чинного законодавства із належним зарахуванням періодів трудової діяльності в одинарному розмірі.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що час роботи в зоні відчуження зараховується до стажу роботи в полуторному розмірі, а відповідний трудовий стаж підтверджується записами трудової книжки позивача, а також наданими довідками.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 2015 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком (а.с.23).
Отримавши розрахунок трудового стажу, з якого здійснювалось нарахування пенсійних виплат, позивачем встановлено, що до періоду її роботи на ЧАЕС за списком №1 з 01.01.2004 по 30.11.2022 не застосовано показник кратності 1,5 (а.с.21).
Вважаючи, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу у полуторному розмірі періоди роботи з 01.01.2004 по 30.11.2022 в зоні відчуження ЧАЕС, як роботу за Списком №1, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач безпідставно не здійснив зарахування всього пільгового періоду роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС з коефіцієнтом кратності 1,5.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
В силу ст. 100 Закон України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до ст. 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому ст.ст. 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Частинами 1, 2 ст.56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за віком) передбачено, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Пунктом 4 Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 року №1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по списку № 1, затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.
Дію вказаної Постанови було пролонговано пунктом 1 Постанови Ради Міністрів СРСР № 1136 “Про продовження на 1991-1995 роки строку дії Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРП від 29.12.1987 року №1497”.
Постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 № 250, від 30.06.1998 № 982, від 07.02.2000 № 223, від 29.01.2003 № 137, від 27.04.2006 № 571, від 10.09.2008 № 831 (з наступними змінами) встановлено, зокрема, що особам, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, час роботи або служби зараховується до стажу роботи та вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних ботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію на віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).
Дія зазначених постанов поширюється на осіб, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, в тому числі, а не виключно, на осіб, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пільговий період позивача, який підлягає зарахуванню у 1,5 кратному розмірі до страхового стажу відображений, зокрема, в долученій до матеріалів справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 (а.с.15-16), а також наступними довідками:
- №11 від 24.09.2015 за період роботи з 06.12.1993 по 31.08.2015, виданою Державним закладом спеціалізованою медико-санітарною частиною №16 Міністерства охорони здоров`я України м. Чорнобиля за формою №122 (а.с.17);
- №19 від 24.09.2015 за період роботи з 01.01.2010 по 31.08.2015, виданою Державним закладом спеціалізованою медико-санітарною частиною №16 міністерства охорони здоров`я України м. Чорнобиля за формою №5 (а.с.18);
- №10 від 11.02.2020 за період роботи з 03.08.2016 по 31.01.2020, виданою Державним закладом “Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України” за формою №5 (а.с.19);
- №43 від 20.12.2022 за період роботи з 01.02.2020 по 30.11.2022, виданою Державним закладом “Центр спеціалізованої медичної допомоги зони відчуження МОЗ України” за встановленою формою №5 (а.с.20).
З наведеного вбачається, що відповідні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до страхового стажу із застосуванням коефіцієнту кратності 1,5, який протиправно не врахований відповідачем при визначенні стажу для розрахунку пенсії позивача.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії із зарахувавши до страхового стажу у полуторному розмірі періоди роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС, в тому числі з 01.01.2004 по 30.11.2022, як роботу за Списком №1 із зарахуванням до понаднормативного стажу весь стаж, що перевищує мінімально встановлену норму у 15 років.
При цьому, суд першої інстанції врахував, що відповідно до положень ст.25, 27 Закону України №1058-IV страховий стаж позивача з врахуванням кратності становить 77 років 06 місяців 11 днів (стаж за Списком №1 - 43 роки 05 місяців 15 днів) і враховуючи необхідний страховий період для призначення пенсії в 15 років, понаднормовий стаж становить 62 роки 06 місяців 11 днів.
Колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить жодних доводів та обґрунтувань щодо неналежного здійснення судом першої інстанції розрахунку страхового стажу позивача та визначення розміру понаднормового стажу, а тому, в силу вимог ст.308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області – залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 22 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма
Оригінал: reyestr.court.gov.ua