Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №640/19994/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №640/19994/22

Суддя: Єгорова Наталія Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/19994/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Кабінет Міністрів України, про визнання протиправною та нечинною інструкції в частині, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, яким, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 02 квітня 2026 року, просив визнати протиправним та нечинним пункт 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 - "Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, справу №640/19994/22 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року адміністративну справу №640/19994/22 прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 .

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що оскаржуваний п. 10 розділу VII Інструкції №380, яким надано право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання осіб, яким його було надано поза чергою суперечить ст. 43 ЖК України щодо надання житлових приміщень в порядку черговості та ст. 46 ЖК України щодо позачергового надання жилих приміщень, зокрема особам з інвалідністю внаслідок війни. Крім того законодавець не наділяв повноваженнями відповідача, його посадових осіб щодо прийняття нормативно-правового акта, який би встановлював інші норми, пов`язані з забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, аніж передбачені законами України.

Додатково зазначив про те, що п. 10 розділу VII Інструкції №380 змінює зміст соціальних гарантій, встановлених законодавством, звужує обсяг прав військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби в частині забезпечення житлом, а також незаконно звужує визначене Порядком №1081 коло посадових осіб, які уповноважені заявляти клопотання про виключення квартири з числа службових.

Звернув увагу суду на те, що надання особам квартири для постійного проживання без урахування квартирної черги не відповідає принципу правової визначеності та суперечить ст. 43 ЖК України, п. 32 Порядку №1081, п.п. 38,39 Правил обліку№470, п. 1 розділу VII Інструкції №380.

Також наголосив, що судом першої інстанції не було враховано, що п. 2 наказу Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 зобов`язано посадових осіб та органи військового управління організувати та забезпечити військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями відповідно до вимог законодавства України.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки п. 10 розділу VII Інструкції №380 відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції.

Додатково зазначив про те, що ОСОБА_1 не отримував службового житла, питання щодо зняття статусу службового не порушував, а тому абз. 1 п. 10 розділу VII Інструкції №380 до нього не застосовується, а тому позивач не має права на його оскарження.

Кабінет Міністрів України подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки апелянтом не наведено обґрунтованих підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, водночас п. 10 розділу VII Інструкції №380 було прийнято з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями та у суворій відповідності до норм чинного законодавства України.

Звернув увагу суду на те, що доводи апелянта фактично є його міркуваннями та побоюваннями щодо можливого зловживання посадовими особами своїм службовим становищем, без надання будь-яких доказів.

Додатково наголосив, що п. 10 розділу VII Інструкції №380 не змінює визначеного кола осіб, які мають право на забезпечення житлом, не позбавляє інших військовослужбовців права перебувати на квартирному обліку, не скасовує встановленої законодавством України позачерговості забезпечення житлом окремих категорій осіб та не встановлює будь-яких додаткових обмежень для реалізації такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 22 квітня 2016 року.

З 28 вересня 2001 року позивач перебуває на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов у Генеральному штабі Збройних Сил України, категорія пільги – першочерговий, з 15 листопада 2012 року категорія пільги – позачерговий (особа з інвалідністю внаслідок війни 2 групи), квартирою для постійного проживання не забезпечувався.

Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджена Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Вважаючи протиправним та нечинним п. 10 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що п. 10 розділу VII Інструкції №380 не змінює змісту соціальної гарантії, встановленої законодавством, не звужує обсяг прав військовослужбовців в частині забезпечення житлом. Також судом не встановлено суперечності між положеннями п. 10 розділу VII Інструкції №380 та Порядком №1081.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава забезпечує військовослужбовців житлом або за їхнім бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання житло відповідно до цього Закону та інших законів України (абз. 1).

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абз. 4).

Відповідно до ч. 8 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Відповідно до ст. 43 Житлового кодексу України, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Згідно з ст. 46 Житлового кодексу України, поза чергою жиле приміщення надається, зокрема особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків.

Поза чергою жиле приміщення може надаватися також в інших випадках, передбачених законодавством України.

Громадяни, які мають право на позачергове одержання жилих приміщень, включаються до окремого списку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.

Згідно з п. 3 Порядку №1081, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Відповідно до п. 11 Порядку №1081, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі – Інструкція №380).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції №380 Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Відповідно до п. 10 розділу VII Інструкції №380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Таким чином, п. 10 розділу VII Інструкції №380 не змінює змісту соціальної гарантії, не встановлює нової соціальної гарантії та не визначає інших категорій осіб, які мають право на забезпечення житлом, зокрема поза встановленою чергою та стосується військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п. 10 розділу VII Інструкції №380 лише визначає одну із передбачених законодавством процедур реалізації права окремих категорій військовослужбовців на постійне житло шляхом виключення житлового приміщення із числа службових за наявності визначених законодавством умов та не звужує обсяг прав військовослужбовців в частині забезпечення житлом.

Щодо доводів апелянта про, що законодавець не наділяв повноваженнями відповідача, його посадових осіб щодо прийняття нормативно-правового акта, який би встановлював інші норми, пов`язані з забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, колегія суддів зазначає наступне.

Положенням про Міністерство оборони України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №671 (далі – Положення), визначено, що Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 81 п. 4 Положення визначено, що Міноборони відповідно до покладених на нього завдань здійснює заходи, спрямовані на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Згідно з п. 8 Положення Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання. Нормативно-правові акти Міноборони підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Як вже було зазначено судом, відповідно до приписів ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв Порядок №1081, п. 4 якого визначено, що центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, розвідувальні органи, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, зокрема, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання.

Відповідно до Порядку №1081, Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450, та Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №728, з метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями Міністерство оборони України наказом від 31 липня 2018 року №380 затвердило Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил.

Таким чином у Міністерства оборони України наявні повноваження щодо видання нормативно-правового акту з питань забезпечення військовослужбовців житлом, водночас незгода позивача з відповідним нормативно-правовим актом чи окремими його положеннями не свідчать про їх протиправність.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів позивача в частині невідповідності п. 10 розділу VII Інструкції №380 положенням п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 43, 46 Житлового кодексу України, Порядку №1081, оскільки Порядок №1081 не встановлює, що виключення службового житла повинно здійснюватися виключно після забезпечення житлом усіх осіб, які перебувають на квартирному обліку.

Враховуючи вищевикладене, підстави для визнати протиправним та нечинним п. 10 розділу VII Інструкції №380 відсутні.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку

Повне рішення складено "22" жовтня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua