Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №177/2242/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2242/26

Провадження № 2-о/177/67/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

заявника ОСОБА_1

представника МОУ Матвєєнко Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку окремого провадження, матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з заявою, в якій просила суд встановити юридичний факт перебування її на утриманні онука ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви вказано, що з 2019 року по цей час ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а до цього часу проживала за адресою: АДРЕСА_2 , та разом з нею з 1997 року постійно проживав її онук ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Кривому Розі ради № 23/6 від 23.01.1998, вона – ОСОБА_1 , була призначена опікуном над онуком ОСОБА_2 , у зв`язку з неможливістю виконання батьківських обов`язків його батьками.

Фактично, ОСОБА_1 самостійно виховувала та утримувала онука, здійснювала за ним догляд, опікувалася над ним, хоча батьки не були позбавлені батьківських прав, тривалий час перебували в місцях позбавлення волі, а згодом померли.

ОСОБА_1 є людиною похилого віку, пенсіонером, за станом здоров`я потребувала сторонньої матеріальної допомоги, яку їй надавав ОСОБА_2 . Вони проживали однією сім`єю з онуком, матеріальної допомоги від інших членів сім`ї не отримувала.

22.05.2024 ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації та до ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в районі проведення заходів з національної оборони і безпеки, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, ОСОБА_2 загинув, про що сім`я отримала сповіщення 05.09.2024.

Нині ОСОБА_1 , як непрацездатний член сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , оскільки мала з ним взаємні права та обов`язки, вони піклувалися один про одного, вона перебувавала на його утриманні на дату смерті ОСОБА_2 , звернулася до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_2 . Комісія Міністерства оборони України повернула їй документи, з причин неможливості встановити за ними, чи є вона непрацездатною, яка перебувала на утриманні військовослужбовця, та з метою надання документів, що в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» підтверджують, що вона перебувала на утриманні загиблого. Вважала, що в даному випадку її інтересам завдається непоправна шкода, адже хоча ОСОБА_2 не був її опікуном юридично, він проживав разом з бабусею та опікувався нею, а тому вона має право на пільги та компенсації, у зв`язку зі смертю онука. Оскільки вона є непрацездатною та перебувала на утриманні онука, вважала наявним у неї право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з загибеллю онука, для можливості отримання яких, просила встановити факт перебування на утриманні онука ОСОБА_2 .

Заявник під час судового розгляду вимоги заяви підтримала та наполягала на їх задоволенні. Пояснювала, що ОСОБА_2 виріс на її очах, вона працювала на декількох роботах, щоб діти не були голодними, оскільки їх батьки були неблагополучні, але батьківських прав не позбавлялися. ОСОБА_2 ходив до школи з батьківської квартири, а на вихідні приїздив до неї. Після закінчення школи ОСОБА_2 працював, але де саме заявнику не відомо, це були різні міста України, в тому числі на шахті в м. Покров Дніпропетровської області. Якими були доходи онука їй не відомо.

Заявник спочатку вказувала, що ОСОБА_2 після досягнення повноліття жив з сестрою та її дітьми в батьківській квартирі на м-ні ОСОБА_3 в м. Кривому Розі, за місцем реєстрації. В подальшому вказувала, що після досягнення повноліття він проживав з нею в селі, допомагав по господарству, матеріально, купував на її прохання ліки, купував продукти харчування в місті, а вона готувала йому їсти, готувала тормозки на роботу. Вони разом вели побут, він здійснював ремонт у будинку. ОСОБА_2 власної родини не мав.

Сповіщення про загибель отримала сестра ОСОБА_2 . Поховання ОСОБА_2 здійснювалося з квартири на м-ні ОСОБА_3 в м. Кривий Ріг.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України, під час судового розгляду висловлювала заперечення щодо задоволення заяви, посилаючись на те, що заявник не довела факт перебування на утриманні онука, вона не може бути віднесена до кола осіб, які перебували на його утриманні, адже будучи непрацездатною, має повнолітню доньку, яка зобов`язана її утримувати в силу положень Сімейного кодексу України. Представник надала суду письмові пояснення, які просила врахувати при розгляді справи, де зокрема вказала про недоведеність факту спільного проживання та існування відносин притаманних сім`ї, а також вказала на те, що в силу ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого військовослужбовця. Так, згідно ст. 30 згаданого Закону, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, які перебували на їх утриманні. Непрацездатними членами сім`ї, відповідно до ч.4 ст. 30 Закону, вважаються, в тому числі дід і бабуся – при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати, або дід і бабуся, якщо вони зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8- річного віку, і не працюють.

В силу ст. 31 Закону, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розмір допомоги з боку померлого та інших доходів. Представник посилалася на практику висловлену в постановах ВС від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17, від 25.05.2025 у справі № 522/10798/25.

МОУ додало до пояснень витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження, доводячи факт наявності у заявника повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка в силу ст. 202 СК України зобов`язана утримувати непрацездатну матір. За наявності працездатної доньки, закон не покладає обов`язок утримання на онука. Заявниця отримує пенсію за віком, тобто має власне постійне та офіційне джерело засобів до існування, доказів надання допомоги онука систематично, в розмірі, що перевищував власну пенсію заявника, матеріали справи не містять. ОСОБА_2 давно досяг повноліття, а тому посилання на опіку заявника над ним, представник МОУ вважала безпідставним.

У зв`язку з чим, представник МОУ вважала, що сукупність доказів у справі не надають підстав для висновку, що заявник ОСОБА_1 перебувала на утриманні онука ОСОБА_2 . Акт проживання та пояснення свідків, представник вважала неналежним доказом для підтвердження факту перебування на утриманні (а.с. 57-61).

Вислухавши учасників по справі, допитавши свідків, дослідивши докази по справі та надавши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по лінії матері, що підтверджується копіями свідоцтва про народження ОСОБА_2 , матір`ю якого вказано ОСОБА_5 , свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , матір`ю якої вказана ОСОБА_1 , а також свідоцтвом про одруження ОСОБА_5 , яка при одружені змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 5, 9-10).

Батьки ОСОБА_2 померли, а саме ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с. 11-12).

Ще за життя батьків ОСОБА_2 , його бабуся ОСОБА_1 призначалася опікуном та піклувальником над неповнолітніми онуками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , що слідує з рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу № 23/6 від 23.01.1998 (а.с. 14). На той час, ОСОБА_2 було 9 років.

Як зазначала заявник, з самого малого віку ОСОБА_2 , проживав з нею. Вказані обставини не знайшли свого підтвердження в тому об`ємі, про який повідомляла заявник.

Так, згідно інформації з Новопільської сільської ради від 03.07.2026, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає на території Новонадійського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

ОСОБА_2 , за даними Єдиного державного демографічного реєстру та інформації з Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької МР, з 14.10.2005 по своєї смерті, мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 32, 62).

Новопільська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, на виконання ухвали суду про витребування доказів, надала суду інформацію від 13.07.2026, за змістом якої ОСОБА_2 не був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про його проживання за вказаною адресою відсутні. За вказаною адресою зареєстрована та проживає одна ОСОБА_1 (а.с. 46).

Разом з тим, згідно акта про фактичне місце проживання від 18.05.2026, складеного за участі сусідів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , справжність підписів яких засвідчено старостою Новонадійського старостинського округу Новопільської сільської ради Криворізького району ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживав до дня своєї мобілізації разом з бабусею ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , піклувався про неї та вів разом з нею спільне господарство (а.с. 25). Однак, вказаний акт не містить інформації, з якого часу ОСОБА_2 фактично проживав разом з бабусею в с. Нова Надія.

Про факт проживання ОСОБА_2 з бабусею ОСОБА_1 впродовж тривалого часу до мобілізації, а саме впродовж приблизно 6-8 років, вказували допитані в якості свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Так, ОСОБА_16 показала, що є дружиною брата загиблого, та обізнана з тим, що в дитинстві бабуся опікувалася братами та їх сестрою. Приблизно 6-7 років тому ОСОБА_1 переїхала проживати до села Нова Надія, в якому на той час вже проживала її донька ОСОБА_18 , щоб бути ближче до доньки. ОСОБА_2 проживав з бабусею в селі, а коли затримувався на роботі в м. Кривий Ріг, залишався в квартирі за місцем реєстрації, часто перебував на заробітках у різних містах України та за межами України. Яким був рівень доходу бабусі та ОСОБА_2 , свідку не відомо, але вона бачила, що купуючи продукти, ОСОБА_2 віз їх в село, оскільки бабуся готувала йому тормозки, тобто він купляв продукти харчування, а вона з них готувала, оскільки вони проживали разом. Вона особисто не бачила щоб ОСОБА_2 передавав будь-які кошти бабусі, але зі слів інших осіб їй відомо, що він купував ліки, сплачував за світло та воду, оскільки проживав разом з бабусею. Свідок ОСОБА_16 підтвердила, що в с. Нова Надія проживає донька ОСОБА_19 , тітка її чоловіка – ОСОБА_18 , яка не є пенсіонером, працювала продавцем, періодично, в тому числі на даний час працює в школі, має добрі стосунки з бабусею, після смерті ОСОБА_2 дбає про ОСОБА_19 .

Свідок ОСОБА_17 , яка доводиться сестрою загиблому ОСОБА_2 , суду пояснила, що ОСОБА_1 є її бабусею, яка опікувалася нею та братами, у зв`язку з тим, що батьки перебували в місцях позбавлення волі. Після того, як мати звільнилася з в`язниці, брати проживали то з матір`ю, то з бабусею у АДРЕСА_2 . Після закінчення школи ОСОБА_2 проживав у батьківській квартирі: АДРЕСА_3 до 2010 року, до того моменту, коли вона – ОСОБА_17 не переїхала до цієї квартири разом зі своїми дітьми, та вони спільно вирішили, що ОСОБА_2 житиме в селі з бабусею ОСОБА_1 . Він часто їздив у відрядження, але яким був його дохід, свідку не відомо. Саме вона – ОСОБА_17 отримала сповіщення про загибель брата, оскільки він залишав її дані в даних військовослужбовця, вона займалася його похованням. Також пояснила, що бабуся ОСОБА_1 окрім їх матері, яка померла, має ще одну доньку ОСОБА_20 , яка проживає в цьому ж селі - ОСОБА_21 , не є пенсіонером, не має інвалідності, періодично працює в школі.

Отже, сукупність вказаних доказів, надають суду можливість встановити, що не раніше 2010 року, ОСОБА_2 , будучи повнолітнім, фактично проживав з бабусею ОСОБА_1 , залишаючись зареєстрованим у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, він періодично відбував у робочі поїздки.

Як слідує з відповіді Криворізького відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 15.07.2026, в державному реєстрі відсутні актові записи про шлюб та про народження дітей ОСОБА_2 (а.с. 50). Про відсутність у загиблого родичів першого ступеня споріднення, дружини, дітей, вказувала заявник та допитані в якості свідків, рідна сестра та дружина брата.

Відповідно до пенсійного посвідчення, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком довічно (а.с. 7). Згідно консультативного висновку спеціаліста Криворізької міської лікарні № 16 КМР, ОСОБА_1 у березні 2026 року проходила лікування, є такою, що потребує постійного стороннього догляду та допомоги у побуті (а.с. 8). Суду не надано жодних документів, що вказували б на те, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 потребувала стороннього догляду, сторонньої опіки.

Як слідує з довідок ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ГУ ДПС у Дніпропетровській області, за період з вересня 2020 по вересень 2024 року ОСОБА_1 систематично отримувала пенсію в розмірі від 3923,68 грн до 6847,53 грн, тобто отримувала дохід, що більш ніж вдвічі перевищував прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність (пенсіонерів), встановлений законами України державний бюджет на відповідний рік.

В той же час, ОСОБА_2 у вказаний період мав періодичні заробітки, зокрема в період з березня 2022 року по травень 2023 року не мав доходів. В період з червня 2023 по вересень 2023 року отримував дохід у розмірі від 16318,04 грн до 25000 грн щомісяця, а в період з жовтня 2023 по травень 2024 року, тобто до моменту мобілізації, доходів не отримував. З травня 2024 по вересень 2024 йому нараховувалася заробітна плата у військових частинах, де він проходив військову службу. Але доказів того, що під час несення військової служби він надав будь-яку матеріальну допомогу бабусі ОСОБА_1 , суду не надано, про надання такої допомоги не вказувала і заявник, яка наполягала на тому, ОСОБА_2 надавав їй допомогу під час спільного проживання, до моменту мобілізації, купуючи ліки, продукти харчування. Жодних перерахувань коштів не здійснював.

Отже, за матеріалами даної справи встановлено, що заявник мала власний постійний, систематичний дохід у виді пенсії, що перевищував встановлений законом прожитковий мінімум для даної категорії населення (пенсіонери), забезпечував їй належні умови життя. Доказів існування обставин, що вимагали додаткових коштів для організації життєдіяльності ОСОБА_1 , як то хвороби, необхідність придбання значної кількості чи вартісних медикаментів, матеріали справи не містять, про їх існування заявник не зазначала.

Доказів того, що ОСОБА_2 систематично, на постійній основі надавав матеріальну допомогу бабусі, зокрема передавав (перераховував) кошти, придбавав ліки чи продукти харчування безпосередньо для ОСОБА_1 , і це було основним джерелом для її існування, суду не надано та судом не здобуто.

Той факт, що в період до мобілізації ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_1 , не є безумовним свідченням того, що ОСОБА_1 перебувала на його утриманні, адже рівень її доходу забезпечував її належне існування, а ОСОБА_2 більш як по пів року не мав доходів. Той факт, що ОСОБА_2 придбавав продукти для спільного харчування, а ОСОБА_22 готувала йому їжу, про що зазначала заявник та свідки, свідчить про взаємну турботу бабусі та онука, але не свідчить про перебування ОСОБА_1 та утриманні ОСОБА_2 . Не доведено й той факт, що ОСОБА_2 приймав посильну участь у сплаті витрат на комунальні послуги, за місцем їх спільного проживання, хоча право на подання таких доказів, за їх наявності, роз`яснювалося заявнику. Надана заявником квитанція про придбання водонагрівача (а.с. 92), не є належним та допустимим доказом участі ОСОБА_2 у витратах на спільний побут, оскільки квитанція є абсолютно неінформативною, не містить інформації про здійснення оплати ОСОБА_2 , а містить інформацію, що придбання відбулося за програмою підтримки пенсіонерів « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (а.с. 92).

З урахуванням встановлених судом обставин, суд приходить до висновку про недоведеність перебування ОСОБА_1 на повному утриманні ОСОБА_2 або одержання від нього допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом для існування.

В травні 2024 року ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув у бою, виконуючи військовий обов`язок по захисту України у н.п. Хітровка Суджанського району Курської області рф, що підтверджено витягами з наказів по в/ч НОМЕР_1 та сповіщенням сім`ї від 05.09.2024 (а.с. 15-18, 19). Факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 1170 від 05.09.2024, свідоцтва про смерть виданого Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кривому Розі від 19.09.2024 серія НОМЕР_2 , свідоцтвом про поховання (а.с. 20-21, 22).

Особисте розпорядження на випадок загибелі від імені ОСОБА_2 не складалося, що слідує з інформації Шостої криворізької ДНК (а.с. 75), ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та даними в/ч НОМЕР_1 (а.с. 52-54, 55, 76). За змістом облікової картки військовослужбовця ОСОБА_2 , він вказав своєю родиною покійних батька та матір (а.с. 76 зворот).

Заявник вказала, що встановлення факту перебування на утриманні загиблого онука потрібно їй для отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з загибеллю онука, який був військовослужбовцем. Заявник реалізувала своє право на звернення до Міністерства оборони України з відповідною заявою щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, але згідно виписки з протоколу комісії МОУ від 27.02.2026 № 17/д, подані нею документи повернуто на доопрацювання, у зв`язку з не надання документів щодо її непрацездатності, наявності у заявниці дітей, які повинні її утримувати, документів, що вона перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (а.с. 23-24).

Саме для підтвердження факту перебування на утриманні загиблого онука ОСОБА_2 , з метою подальшої реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, заявник звернулася до суду.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на дату загибелі ОСОБА_2 ), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. При цьому, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, що мало місце з ОСОБА_2 .

За змістом ст. 16-1 Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

За змістом ч. 4 ст. 16-1 Закону, до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975; у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ).

Положеннями пункту 9 Порядку № 975 регламентовано, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать серед інших, утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Тобто, вказані норми законодавства відсилають до поняття утриманці, в розумінні Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ. Подібні висновки сформовано у постанові ВП ВС від 11 02.2026 у справі № 308/17634/23.

Відповідно до 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції станом на дату загибелі ОСОБА_2 ), право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Непрацездатними членами сім`ї вважаються, серед інших, дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати ( пункт «г») та дід, бабуся, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

В силу ст. 31 вказаного Закону, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

У постанові ВС від 13.01.2021 у справі № 592/17552/18 зазначено, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел до доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у змісті постанов від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 17.06.2026 у справі № 741/1681/24.

В даній справі, як було вказано вище, не встановлено обставин, що свідчили б про те, що ОСОБА_2 систематично, на постійній основі, надавав бабусі ОСОБА_1 допомогу, яка була для неї основним і постійним джерелом до існування, а тому суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування її на утриманні онука ОСОБА_2 , у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Подібних висновків щодо застосування норми права дійшов Верховний Суд у постановах від 31 березня 2026 року в справі № 754/15529/24, від 08 квітня 2026 року в справі № 274/5542/24, 25 травня 2026 року справа № 522/10798/25.

Більш того, заявник не може бути віднесена до числа непрацездатних членів сім`ї загиблого військовослужбовця, в розумінні ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», адже вона має повнолітню, працездатну доньку ОСОБА_20 , в дівоцтві « ОСОБА_23 », ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в селі Нова Надія, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, що підтвердила сама заявник – ОСОБА_1 та допитані в судовому засіданні свідки. Саме ця донька з`являлася в судове засідання 21.09.2026 разом з заявником, після смерті ОСОБА_2 надає допомогу ОСОБА_1 .

Про факт існування повнолітньої доньки, заявник суду не повідомила в заяві, але про існування вказаної особи – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , довело до відома суду Міністерство оборони України, надавши повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28.07.2026, як на підтвердження підстав своїх заперечень (а.с. 60).

Відповідно до ст. 172, 202-203 Сімейного кодексу України, саме повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

В силу ст. 266 Сімейного кодексу України, повнолітні внуки, правнуки зобов`язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.

Під час судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 , будучи пенсіонером, відповідно непрацездатною особою, має повнолітню, працездатну доньку ОСОБА_24 , яка в силу чинного законодавства зобов`язана утримувати ОСОБА_1 , за наявності в останньої такої потреби. Остання проживає в одному селі з матір`ю, не є непрацездатною, не є особою з інвалідністю, що знайшло своє підтвердження під час судового розгляду, має можливість працювати та надавати посильну допомогу матері, яку зі слів заявника нині надає.

Отже, в розумінні п. «г» ч.4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції станом на дату загибелі ОСОБА_2 ), заявник ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, які б могли вважатися такими, що перебували на утриманні загиблого ОСОБА_2 , оскільки має повнолітню, працездатну доньку, яка в силу закону зобов`язана її утримувати, а ОСОБА_2 не мав дітей, тому незастосовним у даному випадку є й п. «д» ч.4 ст. 30 Закону.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні онука ОСОБА_2 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, понесені нею витрати на сплату судового збору, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 4-5, 13, 76, 258-265, 293-294, 315-316, 318-319 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство оборони України, про встановлення факту перебування на утриманні – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду складено та проголошено 21.10.2026.

Суддя М.В. Березюк