Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №320/26241/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/26241/25 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,

при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,

за участі представника позивача – Гєгіної І.В.,

представника відповідача – Черчелюк Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерна радіомовлення, радіозв`язку та телебачення на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом Концерна радіомовлення, радіозв`язку та телебачення до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 23.04.2025 № 367510412, яким зобов`язано Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення сплатити штраф у розмірі 607 568,97 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у м. Києві від 23.04.2025 № 367550412, яким зобов`язано Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення сплатити штраф у розмірі 8 781 223,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/11952/23, та відповідно до положень статті 50 Податкового кодексу України, Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення підготовлено та подано в грудні 2024 року до податкової служби за місцем обліку, уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік на зменшення податкового зобов`язання на суму 16 782 233,00 грн та уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2022 рік на зменшення податкового зобов`язання на суму 74 632 502,00 грн, у зв`язку із чим підлягає врахуванню пп. 69.1, пп. 69.38 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України відповідно до яких платник податків у разі самостійного виправлення помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітному періоді, які припадають на період дії воєнного стану, платник податку звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, визначених п. 50.1 ст. 50 ПК України. Додає, що в силу статті 109 Податкового кодексу України, поданий уточнюючий розрахунок частини чистого прибутку, яким зменшено суму самостійно визначених грошових зобов`язань та змінено раніше задекларовані податкові зобов`язання, у даному випадку шляхом їх зменшення, жодним чином не може бути прирівняне до податкового правопорушення. Подавши уточнюючий розрахунок позивач вважає, що фактично усунув помилки при визначенні суми податкового зобов`язання. Відтак, вважає, що на період дії карантину та воєнного стану держава гарантувала для платника податків пільги у вигляді не нарахування пені та штрафних санкцій, у зв`язку із чим до підприємства не мали бути застосовані спірні штрафні санкції.

Враховуючи чинний по даний час Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо податкової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19) прийнятий 13.05.2020 № 591-ІХ, який набув чинності 29.05.2020 вважає, що підпункт 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не містить жодного застереження щодо скасування мораторію на застосування штрафних санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та на період дії карантину.

Позивач наполягає на протиправності спірних податкових повідомлень-рішень та просить суд їх скасувати, оскільки податковим органом мало бути враховано норми п.52-1 п.п. 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, постанову КМУ від 27.06.2023 №651 щодо карантинних обмежень, мораторію на застосування штрафних санкцій, крім санкцій у визначених законодавством випадках.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 15 січня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі.

Апелянт зазначає, що за правилами п. 521 п.п. 10 розділу XX Податкового кодексу України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID 19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Стверджу, що контролюючим органом не враховано, що згідно пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктом 69.1 Податкового кодексу України визначено, що у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статі 50 Податного кодексу України, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, та пені.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2026 та від 11.09.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від представника відповідача до суду 05.03.2026 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання з`явилися сторони, їхні представники.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення підготовлено та подано в грудні 2024 року до податкової служби, за місцем обліку, уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2022 рік від 25.01.2024 за № 9435266432.

Контролюючим органом, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), у порядку встановленого п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на прибуток підприємства та частини чистого прибутку Концерна РРТ.

В ході камеральної перевірки перевірялась податкова звітність підприємств за 2023 рік №9309172261, №9309172217 з граничним терміном сплати податкових зобов`язань 13.03.2023 та уточнююча податкова декларація за 2022 рік від 25.01.2024 за № 9435266432 з граничним терміном сплати податкових зобов`язань 25.01.2024.

Згідно податкових декларацій по податку на прибуток:

за 2022 рік від 01.03.2023 за №9309172261 - узгоджено податкові зобов`язання в сумі 16 407 623,00 грн. (рядок 19 Декларації) та авансові внески при виплаті дивідендів в сумі 18 794 276,00 грн. (рядок 22 Декларації);

уточнююча за 2021 рік 25.01.2024 за №9435266432 - узгоджено податкові зобов`язання до збільшення в сумі 76 172,00 грн (рядок 29 Декларації);

розрахунок частини чистого прибутку (доходу) дивіденди на державну частку: 2022 рік (повий звітний) 01.03.2023 №9309172217 - узгоджено податкові зобов`язання в сумі 104 412 643,00 грн (рядок 013 Розрахунку).

За наслідками камеральної перевірки складено акт від 02.04.2025 №28689/ж5/26-15-04-12-01, яким зафіксовано порушення Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення граничних строків сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток визначені п. 57.1 ст.57 ПК України із застосуванням відповідальності згідно п. 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення від 23.04.2025:

- № 367510412, яким зобов`язано Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення сплатити штраф у розмірі 607 568,97 грн.

- № 367550412, яким зобов`язано Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення сплатити штраф у розмірі 8 781 223,12 грн.

До податкових повідомлень-рішень складено розрахунки штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями – рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (далі – ПК України).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку на прибуток підприємств є суб`єкти господарювання юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за й межами, крім юридичних осіб, визначених п.п. 133.4 та 133.5 цієї статті.

Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений ПК України строк.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених ПК України або законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Розрахунки (у тому числі розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), які подаються до контролюючих органів відповідно до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, прирівнюються до податкової декларації.

Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.

При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 цього Кодексу.

В силу пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Якщо граничний строк сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов`язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктами 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України установлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Також відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов`язок сплачувати узгоджені грошові зобов`язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.

З фактичних обставин справи встановлено, що зобов`язання з податку на прибуток виникли внаслідок господарської діяльності Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення протягом 2022 року, в тому числі надання телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та зберігання телекомунікаційного обладнання по договору № 4-651 від 20.12.2021, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД».

Протягом 2022 року Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення надав ТОВ «ЗЕОНБУД» послуг на суму 180 245 703,24 грн.

Станом на 31.12.2022 заборгованість за надані послуги по договору становила 129 755 443,24 грн.

Не погоджуючись з вартістю наданих послуг, ТОВ «ЗЕОНБУД», 27.07.2023 звернувся з позовом до господарського суду.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі № 910/11952/23 зобов`язано Концерн РРТ здійснити перерахунок вартості послуг за договором № 4-651 від 20.12.2021, що підлягали оплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕОНБУД», за період з 01.04.2022 по 31.12.2022, шляхом зменшення на 131 288 150 (сто тридцять один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч сто п`ятдесят) грн. 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 залишено без змін.

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення подано податкові декларації по податку на прибуток, за 2022 рік від 01.03.2023 за №9309172261, згідно якої узгоджено податкові зобов`язання в сумі 16 407 623,00 грн. (рядок 19 Декларації) та авансові внески при виплаті дивідендів в сумі 18 794 276,00 грн. (рядок 22 Декларації); уточнююча за 2022 рік 25.01.2024 за №9435266432, згідно якої узгоджено податкові зобов`язання до збільшення в сумі 76 172,00 грн. (рядок 29 Декларації); розрахунок частини чистого прибутку (доходу) дивіденди на державну частку: 2022 рік (повий звітний) 01.03.2023 №9309172217 згідно якого узгоджено податкові зобов`язання в сумі 104 412 643,00 грн. (рядок 013 Розрахунку), які відповідно перевірялись контролюючим органом.

За наслідками камеральної перевірки складено акт від 02.04.2025 №28689/ж5/26-15-04-12-01, яким зафіксовано порушення граничних строків сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток визначені пунктом 57.1 статті 57 ПК України із застосуванням відповідальності згідно пункту 124.1 статті 124 ПК України, у зв`язку із чим ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення - рішення від 23.04.2025 № 367510412 та № 367550412 із застосуванням до підприємства штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано того, що згідно пункту 69.1. Податкового кодексу України у разі самостійного виправлення платником податків з дотримання порядку, вимог та обмежень, визначених у статті 50 Кодексу, що призвели до заниження податкового зобов`язання у звітних (податкових) періодах, які припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п.50.1 статті 50 Податкового кодексу України та пенсі, колегія суддів зазначає таке.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

У питанні застосування цієї норми наявні висновки Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №П/811/3309/14 Верховний Суд зробив висновок, що пункт 50.1 статті 50 Податкового кодексу України не передбачає обмежень щодо виправлення платником податків самостійно виявлених помилок, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, у будь-якому рядку такої декларації. Не міститься таких обмежень і в інших нормах Податкового кодексу України. Випадком, коли платник податку не може виправити виявлену помилку, є закінчення строків давності, визначених у статті 102 ПК України. Також, у пункті 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом.

Суд зазначає, що поданий позивачем в 2024 році уточнюючий розрахунок по податку на прибуток за 2022 рік та розрахунок чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну часту за 2022 рік є податковою звітністю, яка була подана на виконання судового рішення у справі №910/11952/23, яким зменшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 16 782 233,00 грн та зменшено податкове зобов`язання частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2022 рік на 74 632 502,00 грн.

Пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 69.38 згідно із Законом № 3219-IX від 30.06.2023, який набув чинності 01.08.2023.

Так, за пп. 69.38 п. 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов`язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

Тобто, внесені зміни Законом № 3219-IX від 30.06.2023, звільняють платника податків від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу, та пені.

В свою чергу колегія суддів зауважує, що зазначена норма пп. 69.38 п. 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не застосовується в разі виявлення порушення платником податку граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання відповідальність за що визначена окремою нормою статті 124 Податкового кодексу України.

Так, відповідальність за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з 01.01.2021 регулюється статтею 124 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 124.1 цієї статті у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 124.3 статті 124 ПК України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Отже, застосування відповідальності на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України можливе виключно за наявності умислу, як складової кваліфікації правопорушення на підставі пункту 124.2 вказаної статті.

У постановах від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а, від 03 серпня 2023 року у справі № 520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Так, відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Натомість обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина (у визначених Податковим кодексом України випадках) в податкових правопорушеннях нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому обов`язок доведення вини покладено саме на контролюючий орган і без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

Судова колегія зазначає, що у даній справі до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію відповідно до статті 124 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату самостійно нарахованого та узгодженого грошового зобов`язання.

Штрафна санкція передбачена статтею 124 Податкового кодексу України не взаємопов`язана з п.п.69.38 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки відповідно до п.п.69.38 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платник податків звільняється від нарахування штрафної санкції відповідно до п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України, в той час коли штрафна санкція передбачена ст. 124 ПКУ застосовується за порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Так, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення подано уточнюючу декларацію за 2021 рік від 25.01.2024 за №9435266432, згідно якої узгоджено податкові зобов`язання до збільшення в сумі 76 172,00 грн.

Згідно норм статті 124 Податкового кодексу України, якщо зарахування коштів в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації здійснюється в день подання такого уточнюючого розрахунку, штрафи, визначені ПКУ не застосовуються.

Тобто сплата грошового зобов`язання визначеного в уточнюючій декларації повинна здійснитись в день подання такої уточнюючої декларації.

В акті камеральної перевірки граничний термін на сплату грошового зобов`язання визначені в податкової декларацій №9309172261 поданої 01.03.2023 та розрахунку від 01.03.2023 №9309172217 був 13.03.2023, однак фактична сплата грошових зобов`язань визначених відповідно до ІКП, відбулась з затримкою.

Як зазначено в акті камеральної перевірки граничний термін на сплату грошового зобов`язання визначеного в уточнюючій декларації від 25.01.2024 за №9435266432 був 25.01.2024, однак фактична сплата грошових зобов`язань, відповідно до ІКП, відбулась 26.12.2024.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій затримка сплати усіх узгоджених сум грошового зобов`язання перевищує 30 календарних днів, що не оспорюється позивачем.

В той же час апелянт в своїй скарзі жодним чином не спростовує висновок податкового органу та суду першої інстанції про порушення граничних строків сплати податку на додану вартість, та не наводить жодних доказів та посилань на своєчасність сплати узгодженого грошового зобов`язання.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність та доведеність підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток на підставі пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції під час розгляду справи враховано, що Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення визначено критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, має важливе значення для галузі національної економіки в сфері цифровізації, що в свою чергу не нівелює від обв`язку своєчасно виконувати свої податкові зобов`язання, за порушення яких відповідно нести відповідальність.

Встановлені в ході камеральної перевірки порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток несуть для підприємства відповідні наслідки у вигляді сплати штрафу, розмір якого залежить від кількості днів допущеного такого порушення, але такий штраф не залежить від статусу платника податку, його господарської діяльності та відповідно не залежить від «карантинного» мораторію та встановленого мораторію під час воєнного стану в країні.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Концерна радіомовлення, радіозв`язку та телебачення – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року у справі №320/26241/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

О.В.Карпушова