Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №363/85/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: транспорту та перевезення пасажирів

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №363/85/22

Суддя: Кузьмишина Олена Миколаївна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 363/85/22 Суддя (судді) першої інстанції: О.Д.Рудюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову старшого державного інспектора відділу провадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії ВМ за №00003360 від 14.12.2021, якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн. Також просив вирішити питання про відшкодування понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова оформлена з порушенням вимог закону без зазначення обов`язкових відомостей, як це передбачено додатком № 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Мінінфраструктури №512 від 27.09.2021.

Факт наявності у автомобілі строєних, здвоєних чи одиничних осей не перевірявся та не фіксувався, а тому відповідачем безпідставно здійснено обчислення навантаження із розрахунку саме на одиничну вісь. Оскаржувана постанова не містять обов`язкових відомостей, зокрема: марка, модель, державний номерний знак напівпричепу; категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота; довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь); сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактична міжосьова відстань, фактична шинність; кількість коліс на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Також позивач свою позицію мотивував тим, що зафіксованим маршрутом здійснювалось перевезення сипучого вантажу - щебінь, який є рухомим під час його транспортування, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час його руху, а зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається врахування згаданої похибки, коли проведення зважування у русі, шляхом по осьового наїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при з`їзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформується під дією мінімальних сил

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апелянта аналогічні викладеним у позовній заяві та обґрунтовані зокрема тим, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним. Вказано, що оскаржувана постанова не є належним та допустимим доказом факту вчинення адміністративного правопорушення, а також вини апелянта, оскільки не містить інформації про усі істотні обставини.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі №363/85/22, встановлено строк до 04.10.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 27 вересня 2022 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 04 жовтня 2022 року.

Від відповідача до суду 03.10.2022 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, у зв`язку із чим, судом апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2022 року - без змін, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.12.2021 о 15 годині 27 хвилин за адресою М-07 Київ-Ковель-Яготин, км.62+879, автоматичний зважувальний комплекс WIM6.6., зафіксував транспортний засіб DAF XF 460 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме навантаження на одиничну вісь транспортного засобу на 7,8% (6,258 тон).

За результатами фіксації в автоматичному режимі адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті винесено постанову серії ВМ №00003360 від 14.12.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою та притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування спірної постанови про накладення адміністративного стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

За приписами п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п. 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Частиною другою статті 132-1 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини сьомої статті 258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відтак, колегія суддів встановила, що спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, а саме за перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме навантаження на строєні осі транспортного засобу.

Вказане правопорушення зафіксовано за допомогою приладу WIM 6.

Колегія суддів оцінюючи твердження апелянта про недостовірність показів вимірювальної техніки зазначає, що механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 623).

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційної телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (п. 14 Порядку № 1174).

Суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням суду, що сумніви позивача щодо точності вимірювання є лише його припущеннями, які не можуть слугувати доказом у справі.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта щодо відсутності необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, оскільки з копії постанови серія ВМ №00003360 від 14.12.2021 вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, повну масу транспортного засобу, навантаження на осі.

Що стосується інформації щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу; категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, повної маси транспортного засобу, ширини, висоти; довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичного навантаження на вісь; сумарного фактичного навантаження на осі, сукупності осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної пишності; (кількості коліс) на вісі, виміряних з урахуванням похибки вагові та габаритних параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритних параметрів транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, колегія суддів вважає, що така інформація не є обов`язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації.

При цьому, пункт 3 Інструкції № 512, на яку посилається апелянт, не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.

Вказане свідчить, що Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/14935/22.

Предметом спору у справі №640/14935/22 було визнання протиправними дій посадових осіб суб`єкта владних повноважень щодо оформлення, зокрема постанови ВМ №00003360 від 14.12.2021 по справі у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, стосовно особи, яка надає реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2026 року у справі №640/14935/22 набрало законної сили 23 червня 2026 року. Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року у справі №640/14935/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2026 року з усіма доданими до неї матеріалами повернуто апелянту.

Як вбачається із мотивувальної частини рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 червня 2026 року у справі №640/14935/22, суд оцінюючи доводи позивача щодо відсутності в постановах відомостей про напівпричепи, зазначив, що тягач і напівпричіп під час перевезення утворюють єдиний транспортний засіб, щодо якого здійснюється автоматичне зважування. Відсутність окремих реєстраційних даних напівпричепа у постанові сама по собі не свідчить про незаконність дій посадових осіб і не впливає на достовірність результатів фіксації порушення. Перевищення вагових параметрів визначається щодо всього транспортного засобу як єдиного комплексу. Суд не перевіряє технічну роботу автоматичної системи та правильність вимірювань, оскільки предметом спору є лише законність дій посадових осіб під час оформлення та підписання постанов. Щодо доводів про відсутність окремих технічних даних і метаданих, суд зазначив, що закон не зобов`язує відображати весь обсяг технічної інформації системи в тексті постанови. Наявність таких даних у постанові не є обов`язковою умовою.

Відповідно до частини четвертої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, колегія суддів також наголошує, що апелянтом не обґрунтовано, яким чином відсутність тих чи інших відомостей в оскаржуваній постанові спростовує факт перевищення при перевезенні вантажу нормативних параметрів навантаження на осі, що встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху.

З огляду на зазначене, посилання апелянта на те, оскаржувана постанова не містить усіх обставин, що регламентовані Додатком І до Інструкції №512, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Доводи апелянта про те, що відповідачем не враховано факт перевезення сипучого вантажу - щебня, який є рухомим під час його транспортування, а тому, його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час його руху, є безпідставними, оскільки, вони не є належними та обґрунтованими, жодним чином не впливають на точність та достовірність результатів зважування транспортного засобу, отриманих в автоматичному режимі під час його руху через автоматичний пункт.

Відповідно до п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, для транспортування вантажу треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Так, згідно приписів п. 2.3 Правила дорожнього руху водій зобов`язаний контролювати навантаження транспортного засобу та здійснювати контроль переміщення вантажу (в тому числі технічними засобами) під час руху транспортного засобу.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Колегія суддів зазначає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю саме сипучого вантажу не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Посилання апелянта на практику Верховного Суду, зокрема, у справі № 540/383/21 щодо необхідності проведення замірів відстаней між осями, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідне судове рішення ухвалено за інших обставин, ніж ті, що є предметом судового розгляду в цій справі, позаяк у згаданому вище рішенні суду касаційної інстанції вказано на відсутність відомостей в акті про заміри такої відстані. Водночас, у межах цієї справи складання такого акту не передбачено.

Щодо посилання апелянта на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №405/7788/21, Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №447/3689/21 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2022 у справі №640/29639/20, слід зазначити, що дані судові рішення, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, їх висновки не є обов`язковими для врахування.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Колегія суддів погоджується з тим, що відповідачем на дотримання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже зміст оскаржуваної постанови відображає склад адміністративного правопорушення, а вимоги до змісту постанови, визначені статтею 283 КУпАП та Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 дотримано.

Більше того, позивач в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи вказує на недоліки оскаржуваної постанови, які стосуються технічної сторони - оформлення самої постанови, а також вказує на рухомість вантажу, щодо яких судовою колегією вже надано оцінку вище.

Виходячи з наведеного у сукупності, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки апелянтом не доведено своїх аргументів та не підтверджено їх достатніми, переконливими та допустимими доказами.

Колегія суддів вказує, що твердження апелянта про непорушення в межах даного спору вимог частини другої статті 132-1 КУпАП носять суб`єктивний характер та не підтверджені відповідними доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак не можуть бути достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишаються без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 243, 250, 286, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 25 серпня 2022 року у справі № 363/85/22 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді О.В.Карпушова

М.І.Кобаль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua