Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №620/11720/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/11720/25

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н.П.

Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року, суддя Дубіна М.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.09.2025 № 262940023592 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до спеціального страхового стажу ОСОБА_1 період страхового стажу на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023 та призначити і виплачувати їй пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, починаючи з 11.09.2025.

Відповідно до ухвали судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.09.2025 № 262940023592 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до її спеціального страхового стажу період страхового стажу на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023 та призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, починаючи з 11.09.2025.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено.

Не погодившись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для виходу із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.09.2025 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначання пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ, додавши до заяви всі необхідні документи, які було розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області за екстериторіальним принципом та прийнято рішення від 19.09.2025 № 262940023592 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років.

У вказаному рішенні від 19.09.2025 № 262940023592 посиланням, зокрема на пункт 2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зазначено, що страховий стаж позивачки становить 25 років 4 місяці 24 днв, станом на 10.10.2017 - 19 років 11 місяців 28 днів; спеціальний стаж та пільговий стаж станом на 11.10.2017 становить 13 років 4 місяці 1 день, що є недостатнім станом на 10.10.2017 - відсутній, оскільки за доданими документами до спеціального страхового стажу не зараховано період роботи з 23.06.1999 по 11.10.2017 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.06.1999 та довідки від 04.09.2025 № 58, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 (відсутній підпис начальника відділу кадрів). Доручення про право підпису довідки провідному менеджеру відділу кадрів відсутня.

За висновком відповідача, в призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до статті 54 Закону № 1788-ХІІ слід відмовити, оскільки відсутній необхідний страховий стаж, відсутній спеціальний стаж, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та особа не досягла віку 50 років.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 19.09.2025 № 262940023592 про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону № 1788-ХІІ, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1788-XII та Законом № 1058-ІV, іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Законом № 2148-VIII (набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого особам, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-ХІІ.

Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015, право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту "б" частини першої статті 13 цього Закону.

До досягнення віку, встановленого абзацом третім цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "а" частини першої статті 13 цього Закону.

Разом із тим, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 пунктом 1 резолютивної частини визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця“ (пункти «б»-«г» статті 54).

Отже, пункт «г» статті 54 Закону № 1788-ХІІ діє у редакції, яка передбачає, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

г) бортпровідники:

чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник;

жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця.

Так, позивачка у віці 45 років звернулась до територіального органу ПФУ за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» частини першої статті 54 Закону № 1788-ХІІ.

Разом із заявою для призначення пенсії позивачка подала, зокрема, трудову книжку серіі НОМЕР_1 від 25.06.1999, відповідно до якої позивачка в період з23.06.1999 - 27.08.2025 - працювала у Спільному закритому акціонерному товаристві «Міжнародні авіалінії Украіїни» на посаді бортпровідниці (з урахуванням перейменування 08.11.2020 Спільного закритого акціонерного товариства «Міжнародні авіалінії України» в Приватне акціонерне товариство «Міжнародні авіалінії України»).

При цьому відповідно до довідки за формою ОК-5 страхові внески за роботу у ПАТ «Міжнародні авіалінії України» сплачувалися з 23.06.1999 по 05.05.2023.

Крім того, відповідно до довідки за формою ОК-5 зі страхових внесків враховано період страхового стажу позивача з 28.12.1998 по 09.03.1999 за роботу у Відкритому акціонерному товаристві «Етрекс-1».

Відповідно до диплому про освіту серії НОМЕР_2 від 21.05.2004 та довідки про навчання від 05.08.2025 № 29 враховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 27.12.1998, що складає 1 рік 3 місяці 27 днів.

Отже, ГУ ПФУ в Чернігівській області визнав, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії загальний страховий стаж позивача складає 25 років 4 місяці 23 дні.

При цьому у довідці за формою ОК-5 наведено додаткові відомості щодо спеціального стажу роботи Позивача на посаді бортпровідниці з 1999 року по 2025 рік.

При цьому ГУ ПФУ в Чернігівській області в оспорюваному рішенні зазначає, що за доданими документами до спеціального страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 23.06.1999 по 11.10.2017 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 25.06.1999 та довідки від 04.09.2025 № 58, оскільки довідка не відповідає додатку № 5 (відсутній підпис начальника відділу кадрів). Доручення про право підпису довідки провідному менеджеру відділу кадрів відсутня.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-ХІІ, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Також Порядок № 637 передбачає особливості підтвердження стажу роботи окремих категорій працівників.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості:

стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;

стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;

стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.

Судом першої інстанції встановлено, що трудова книжка позивачки заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки із зазначенням спеціальної посади позивачки - посади бортпровідниці.

Крім того, позивачкою надано додатково уточнюючу довідку від 04.09.2025 № 58, яка чітко засвідчує посаду позивача та її право на пенсію за вислугу років.

Також факт спеціального стажу позивача підтверджується довідкою за формою ОК-5.

Водночас працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17:

«... формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист, зокрема на отримання пенсії».

Разом з цим, відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з пунктом 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, ГУ ПФУ в Чернігівській області не було позбавлено можливості вимагати від колишнього роботодавця Позивача надання додаткових документів.

При цьому надані позивачкою разом із заявою про призначення пенсіі документи повністю підтверджують наявність у неї спеціального страхового стажу на посаді бортпровідниці.

Суд першої інстано не взяв до уваги доводи відповідача щодо незарахування позивачці спеціального стажу з мотивів відсутності на уточнюючій довідці підпису начальника відділу кадрів та відсутність доручення про право підпису довідки провідному менеджеру відділу кадрів.

Таким чином, набутий позивачкою трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

До того ж, відповідно до статті 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається й на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.

Таким чином суд вірно встановив підстави для зарахування позивачці до спеціального страхового стажу періодів її роботи на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023, згідно записів у її трудовій книжці.

Враховуючи вищевикладене, позивачка як працівник льотного складу (бортпровідниця) має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-XII (до внесення змін Законом № 213-VIII), оскільки відповідає всім вимогам, викладеним у цій нормі Закону: досягнення 45 років, при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця, а тому рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 19.09.2025 № 262940023592 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, у зв`язку із чим є протиправним і підлягає скасуванню.

Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

При цьому, цим пунктом визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Тобто згідно із законодавством, органи Пенсійного фонду зобов`язані сприяти в реалізації права на призначення особі пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.

Судом встановлено, що позивачка має необхідний вік і стаж для призначення їй пенсії за вислугу років.

Заява позивача про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Чернігівській області і оспорюване рішення про відмову в призначенні їй такої пенсії було прийнято саме вказаним пенсійним органом, тому дії зобов`язального характеру щодо зарахування стажу та прийняття рішення про призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовся призначати позивачці пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Чернігівській області.

Отже, зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частини другої статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до спеціального страхового стажу позивачки період страхового стажу на посаді бортпровідниці з 23.06.1999 по 05.05.2023 та призначити позивачці з 11.09.2025 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закону№ 1788-ХІІ.

Водночас, з огляду на те, що ГУ ПФУ в м Києві не відмовляло позиваці у призначенні пенсії за вислугу років, позовні вимоги до вказаного відповідача, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також не підлягають позовні вимоги про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України виплачувати позивачці пенсії, оскільки така вимога спрямована на майбутнє, позаяк судовому захисту підлягають лише порушені права.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи вчинені (прийняті) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Кобаль М.І.

Файдюк В.В.