Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №620/5123/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №620/5123/25

Суддя: Вівдиченко Тетяна Романівна

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5123/25 Головуючий у 1 інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна, що постраждали внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації на території Киїнської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна, що постраждали внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації на території Киїнської сільської ради, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Киїнської сільської ради від 30 жовтня 2024 року № 419 «Про відмову у наданні компенсації на відновлення знищеного об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою №3-В-14.06.2024-112596» за знищений об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Киїнської сільської ради від 30 жовтня 2024 року №1142 «Про затвердження рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Киїнської сільської ради від 30 жовтня 2024 року №419 «Про відмову у наданні компенсації на відновлення знищеного об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою №3-В-14.06.2024-112596» за знищений об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Киїнську сільську раду у розумні строки забезпечити повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 14 червня 2024 року за №3-В-14.06.2024-112596 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням права власника на отримання компенсації за об`єкт нерухомого майна, який був знищений внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Киїнської сільської ради від 30.10.2024 № 419 «Про відмову у наданні компенсації на відновлення знищеного об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою №3-В-14.06.2024-112596» за знищений об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Киїнської сільської ради від 30.10.2024 №1142 «Про затвердження рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України Киїнської сільської ради від 30.10.2024 № 419 «Про відмову у наданні компенсації на відновлення знищеного об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою №3-В-14.06.2024-112596» за знищений об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Киїнську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2024 за №3-В-14.06.2024-112596 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням права власника на отримання компенсації за об`єкт нерухомого майна, який був знищений внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Киїнська сільська ради Чернігівського району Чернігівської області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що незважаючи на встановлений актами обстеження від 26.05.2022 № 16/1 та від 03.05.2024 № 777 факт повного руйнування житлового будинку ОСОБА_1 , під час повторного обстеження 17.10.2024 встановлено, що будинок самостійно відновлюється позивачем із використанням власних коштів, коштів і матеріалів благодійних та громадських організацій, а також наданих державою будівельних матеріалів. При цьому, апелянт наголошує, що про початок будівельних робіт позивачем повідомлено не було, у зв`язку з чим, Комісією встановлено факт наявності недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна. На переконання апелянта, зазначені обставини свідчать про правомірність прийняття рішення від 30.10.2024 № 419 про відмову в наданні компенсації, оскільки, надання такої компенсації за фактично відновлюваний будинок суперечить принципам раціонального використання державних коштів. Крім того, апелянт зазначає, що Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600, не визначає підстав для відмови в наданні компенсації, а тому Киїнська сільська рада, керуючись положеннями частини першої статті 8 Цивільного кодексу України, правомірно застосувала положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381, який містить вичерпний перелік підстав для відмови в наданні відповідної компенсації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 03.11.1999.

07 березня 2022 року зазначений житловий будинок було повністю зруйновано внаслідок влучання боєприпасів, що підтверджується актом обстеження пошкодженого майна внаслідок військової агресії від 26.05.2022 № 16/1, складеним комісією, утвореною відповідно до розпорядження голови Киїнської сільської ради від 06.05.2022 № 31.

Крім того, 03.05.2024 Комісією складено акт № 777 комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, відповідно до якого житловий будинок за вказаною адресою зруйновано повністю, загальний відсоток руйнування становить 100%.

14 червня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву № ЗВ-14.06.2024-112596 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Рішенням Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна, що постраждали внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації на території Киїнської сільської ради, від 30.10.2024 № 419 «Про відмову у наданні компенсації на відновлення знищеного об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою № ЗВ-14.06.2024-112596» відмовлено ОСОБА_1 у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено виявлення факту недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, оскільки власник розпочав відбудову знищеного житла, використовуючи при цьому надані державою матеріали, однак Комісію про розпочаті будівельні роботи повідомлено не було.

Рішенням виконавчого комітету Киїнської сільської ради від 30.10.2024 № 1142 «Про затвердження рішення Комісії № 419 від 30.10.2024 року «Про відмову у наданні компенсації на відновлення знищеного об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 за заявою № ЗВ-14.06.2024-112596» затверджено рішення Комісії від 30.10.2024 № 419.

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, визначено Законом України від 23.02.2023 № 2923-IX «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» (далі - Закон № 2923-IX).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону № 2923-IX, знищеними об`єктами нерухомого майна є об`єкти нерухомого майна, розташовані в Україні, які внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, стали непридатними для використання за цільовим призначенням та відновлення яких шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації є неможливим чи економічно недоцільним. До таких об`єктів, зокрема, належать будинки садибного типу.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 2923-IX, отримувачами компенсації за пошкоджені або знищені об`єкти нерухомого майна є, зокрема, громадяни України, які є власниками таких об`єктів нерухомого майна.

Положеннями частини першої статті 3 Закону № 2923-IX передбачено утворення виконавчим органом відповідної ради Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна як консультативно-дорадчого органу.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 3 Закону № 2923-IX, Комісія здійснює розгляд питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, у тому числі приймає рішення про надання або відмову в наданні відповідної компенсації.

Частиною першою статті 4 Закону № 2923-IX визначено, що заява про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна подається до Комісії, уповноваженої розглядати такі заяви на відповідній території.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2923-IX, розгляд заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна включає встановлення наявності або відсутності підстав для отримання компенсації, збирання необхідних документів та інформації, забезпечення проведення обстеження об`єкта, крім випадків його проведення до розгляду заяви, а також прийняття рішення про надання або відмову в наданні компенсації.

Частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX передбачено такі підстави для відмови в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна:

подання заяви особою, яка відповідно до цього Закону не може бути отримувачем компенсації або не має повноважень для подання заяви;

виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна;

подання заяви після спливу строку, визначеного частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до частини 7 статті 6 Закону № 2923-IX, рішення про надання або відмову в наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна підлягає затвердженню рішенням виконавчого органу ради, військової адміністрації населеного пункту або військово-цивільної адміністрації населеного пункту протягом п`яти календарних днів з дня прийняття Комісією відповідного рішення.

За приписами частини 1 статті 8 Закону № 2923-IX, компенсація за знищений об`єкт нерухомого майна надається, зокрема, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку або шляхом фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості з використанням житлового сертифіката.

Частиною другою статті 8 Закону № 2923-IX визначено, що компенсація за знищений будинок садибного типу, садовий або дачний будинок, об`єкти будівництва (будинки садибного типу, садові та дачні будинки) надається за вибором отримувача компенсації в один із способів, визначених частиною першою цієї статті.

На виконання положень Закону № 2923-IX, постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 600 затверджено Порядок надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна (далі - Порядок № 600).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 600, цей Порядок визначає механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону № 2923-IX.

Пунктом 6 Порядку № 600 передбачено подання заявником для отримання компенсації заяви до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, уповноваженої розглядати заяви на відповідній території.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 600, заява про надання компенсації подається до Комісії за вибором заявника в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), або в паперовій формі через центр надання адміністративних послуг, орган соціального захисту населення або нотаріуса.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 381 затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» (далі - Порядок № 381).

Пунктом 1 Порядку № 381 визначено, що зазначений Порядок регулює механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених унаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який 07.03.2022 зазнав руйнувань унаслідок збройної агресії рф проти України.

Факт руйнування зазначеного житлового будинку підтверджується актом обстеження пошкодженого майна внаслідок військової агресії від 26.05.2022 № 16/1 та актом комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії рф, від 03.05.2024 № 777, відповідно до якого, загальний відсоток руйнування будинку становить 100%, у зв`язку з чим рекомендовано виконання робіт із демонтажу зруйнованих несучих та огороджувальних конструкцій.

14 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся із заявою № ЗВ-14.06.2024-112596 про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Водночас, рішенням Комісії від 30.10.2024 № 419 позивачу відмовлено у наданні компенсації з підстав виявлення недостовірних даних, зазначених у заяві, з огляду на встановлений факт часткового відновлення житлового будинку з використанням, зокрема, будівельних матеріалів, наданих державою, та неповідомлення Комісії про проведення відповідних будівельних робіт.

Слід зазначити, що правові підстави надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та підстави відмови у її наданні безпосередньо визначені Законом № 2923-IX.

Так, частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, однією з яких є виявлення недостовірних даних, зазначених у відповідній заяві.

Аналогічний підхід до застосування зазначених положень законодавства викладено Верховним Судом у постанові від 25.04.2025 у справі № 200/5556/24, у пункті 41 якої зазначено, що виключні підстави для відмови в наданні такої компенсації закріплені в частині шостій статті шостої Закону № 2923-IX.

Ураховуючи наведене, правомірність відмови у наданні компенсації з підстав, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX, обумовлюється встановленням факту недостовірності конкретних відомостей, зазначених заявником у заяві про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Матеріали справи свідчать, що факт знищення житлового будинку ОСОБА_1 внаслідок бойових дій був документально зафіксований уповноваженою комісією, зокрема актом від 03.05.2024 № 777, яким визначено загальний відсоток руйнування будинку на рівні 100%.

Зі змісту зазначеного акта вбачається, що в будинку повністю знищено дах, внутрішні перекриття даху, зовнішні та внутрішні стіни, системи електро-, водо-, газопостачання та опалення, вікна, вхідні та міжкімнатні двері, а також частково пошкоджено фундамент.

Таким чином, на момент проведення зазначеного обстеження уповноваженим органом було встановлено обставини, які підтверджували знищення належного позивачу об`єкта нерухомого майна внаслідок збройної агресії рф проти України.

При цьому, наявність відповідних актів обстеження та зафіксовані в них результати руйнування житлового будинку відповідачами не спростовані.

Водночас, під час проведеного 17.10.2024 обстеження Комісією встановлено, що житловий будинок частково відбудований, зокрема зведено зовнішні та внутрішні стіни, відновлено дах, встановлено металопластикові вікна.

Проте, наведені обставини самі по собі не спростовують встановленого раніше факту знищення житлового будинку внаслідок бойових дій та не свідчать про недостовірність відомостей щодо обставин його руйнування.

Колегія суддів зауважує, що факт проведення власником відновлювальних робіт та факт зазначення ним недостовірних відомостей у заяві про надання компенсації мають самостійне правове значення та не можуть ототожнюватися без встановлення того, які саме відомості заяви не відповідали дійсності.

Зокрема, у рішенні Комісії від 30.10.2024 № 419 не конкретизовано, які саме відомості, зазначені ОСОБА_1 у заяві від 14.06.2024 № ЗВ-14.06.2024-112596, визнано недостовірними та якими доказами підтверджується їх невідповідність фактичним обставинам.

Саме лише посилання на встановлений за результатами обстеження від 17.10.2024 факт часткової відбудови житлового будинку не є достатнім для висновку про наявність передбаченої пунктом 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX підстави для відмови у наданні компенсації, оскільки не підтверджує недостовірності конкретних відомостей, зазначених позивачем у заяві.

При цьому, колегія суддів ураховує, що положеннями частин першої та другої статті 319 Цивільного кодексу України передбачено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно, здійснення власником заходів, спрямованих на відновлення належного йому житлового будинку, не може розглядатися як самостійна підстава для відмови у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, оскільки така підстава частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX не передбачена.

Разом із тим, зазначене не виключає обов`язку уповноваженого органу перевірити фактичні обставини, які мають значення для визначення права особи на компенсацію, зокрема стан об`єкта нерухомого майна, зміст поданої заяви та відповідність зазначених у ній відомостей дійсності, проте така перевірка повинна здійснюватися відповідно до Закону № 2923-IX та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Щодо доводів апелянта про використання ОСОБА_1 під час відбудови житлового будинку власних коштів, коштів і матеріалів благодійних та громадських організацій, а також будівельних матеріалів, наданих державою, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту рішення Комісії від 30.10.2024 № 419, під час розгляду заяви позивача враховано інформацію про отримання ним у 2022 році державної допомоги на відбудову житла у вигляді будівельних матеріалів та продукції, а також про використання відповідних матеріалів під час проведення відновлювальних робіт.

Водночас, наведені обставини не свідчать про те, що ОСОБА_1 повідомив Комісії недостовірні відомості щодо знищення належного йому житлового будинку або інших обставин, зазначених у заяві про надання компенсації.

Колегія суддів зазначає, що факт отримання будівельних матеріалів для відновлення пошкодженого чи знищеного житла та факт отримання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна відповідно до Закону № 2923-IX не є тотожними обставинами.

При цьому, питання використання бюджетних коштів та недопущення повторного фінансування відповідних витрат підлягають вирішенню в межах установленого законодавством механізму надання компенсації, однак самі по собі не змінюють передбачених частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX підстав для відмови у її наданні.

За таких обставин, посилання апелянта на необхідність забезпечення раціонального використання державних коштів не підтверджує правомірності оскаржуваного рішення за відсутності належного встановлення конкретної законодавчо визначеної підстави для відмови у наданні компенсації.

Щодо доводів апелянта про неповідомлення позивачем Комісії щодо початку будівельних робіт колегія суддів враховує, що в оскаржуваному рішенні не наведено конкретних відомостей заяви від 14.06.2024, недостовірність яких установлено внаслідок такого неповідомлення.

Разом з тим, відповідачами не обґрунтовано, яким чином зазначена обставина самостійно утворює передбачену пунктом 2 частини шостої статті 6 Закону № 2923-IX підставу для відмови у наданні компенсації.

Отже, наведені апелянтом обставини щодо проведення відновлювальних робіт, отримання будівельних матеріалів та неповідомлення Комісії про їх використання не підтверджують правомірності застосування до ОСОБА_1 передбаченої законом підстави для відмови у наданні компенсації у зв`язку з виявленням недостовірних даних у заяві.

З приводу посилань апелянта на правомірність застосування до спірних правовідносин Порядку № 381, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок № 381, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023, визначає механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених унаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення».

Натомість, механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна врегульований Законом № 2923-IX та Порядком № 600, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023.

За змістом пунктів 4 та 6 частини першої статті 1 Закону № 2923-IX, знищені та пошкоджені об`єкти нерухомого майна розмежовуються, зокрема, залежно від можливості та економічної доцільності їх відновлення.

Згідно матеріалів справи, актом комісійного обстеження від 03.05.2024 № 777 зафіксовано повне руйнування належного ОСОБА_1 житлового будинку із загальним відсотком руйнування 100%, у зв`язку з чим, рекомендовано виконання робіт із демонтажу зруйнованих конструкцій.

Вказані обставини підтверджують, що за результатами проведеного обстеження будинок було віднесено до знищених об`єктів нерухомого майна, а відтак розгляд заяви ОСОБА_1 про надання компенсації за такий об`єкт мав здійснюватися відповідно до положень Закону № 2923-IX та Порядку № 600.

З огляду на наведене, застосування відповідачами положень Порядку № 381, який регулює правовідносини щодо надання компенсації для відновлення пошкоджених об`єктів нерухомого майна, як правової підстави для відмови позивачу у компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна не відповідає встановленому законодавчому регулюванню.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо можливості застосування Порядку № 381 за аналогією закону на підставі частини першої статті 8 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, застосування аналогії закону передбачено у випадках, коли цивільні відносини не врегульовані Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства або договором.

Водночас, правовідносини щодо розгляду уповноваженим органом заяви про надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна та прийняття за результатами такого розгляду відповідного рішення є публічно-правовими і безпосередньо врегульовані спеціальним Законом № 2923-IX.

При цьому, відсутність у Порядку № 600 окремого переліку підстав для відмови у наданні компенсації не свідчить про наявність прогалини в правовому регулюванні відповідних відносин, оскільки такий перелік безпосередньо встановлений частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX.

Отже, підстави для застосування за аналогією положень Порядку № 381 з метою визначення додаткових умов відмови у компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна відсутні.

Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначені конституційні приписи у взаємозв`язку з положеннями Закону № 2923-IX виключають можливість самостійного визначення органом місцевого самоврядування додаткових підстав для відмови у наданні компенсації, не передбачених законом.

За таких обставин, посилання апелянта на необхідність застосування аналогії закону не спростовують висновків суду першої інстанції щодо безпідставності застосування відповідачами положень Порядку № 381 до правовідносин щодо надання компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У межах розгляду цієї справи відповідачами не доведено наявності передбачених частиною шостою статті 6 Закону № 2923-IX правових підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні компенсації за знищений об`єкт нерухомого майна, зокрема не підтверджено належними та допустимими доказами факт зазначення позивачем у відповідній заяві недостовірних відомостей.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо протиправності рішення Комісії від 30.10.2024 № 419, а також рішення виконавчого комітету Киїнської сільської ради № 1142, яким затверджено зазначене рішення Комісії.

При цьому, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права шляхом зобов`язання Киїнської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.06.2024 № ЗВ-14.06.2024-112596 з урахуванням встановлених судом обставин та відповідно до вимог законодавства, оскільки прийняття рішення за результатами розгляду заяви про надання компенсації належить до повноважень відповідного уповноваженого органу.

Зобов`язання повторно розглянути заяву не підміняє визначеної Законом № 2923-IX процедури надання компенсації та забезпечує усунення допущених відповідачами порушень під час вирішення відповідного питання.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Киїнської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua