Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №320/47071/24
Суддя: Вівдиченко Тетяна Романівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/47071/24 Головуючий у 1 інстанції: Жук Р.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Аліменка В.О.
Кузьмишиної О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9 118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з чим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 14 жовтня 2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 9 18,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 14 жовтня 2024 року.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що ОСОБА_1 з 03 січня 2021 року призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки у розмірі 9 118,81 грн. Апелянт зазначає, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185 перерахунок пенсій у 2022-2024 роках проводився шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796, унаслідок чого зазначений показник становив відповідно 6 186,32 грн, 7 405,03 грн та 7 994,47 грн. Крім того, апелянт наголошує, що оскільки пенсія позивача обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати у розмірі 9 118,81 грн, який перевищує показники, визначені за результатами проведених перерахунків, підстави для збільшення такого показника відсутні. При цьому, апелянт зазначає, що позивачу встановлено передбачені законодавством щомісячні доплати до пенсії, які враховуються під час наступних перерахунків, а підвищенню підлягає лише основний розмір пенсії. Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку № 124, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 03 січня 2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою щодо проведення індексації пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення його пенсії за 2018-2020 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14 з 01 березня 2022 року, 1,197 з 01 березня 2023 року та 1,0796 з 01 березня 2024 року.
Листом від 22 квітня 2024 року № 1000-0219-8/69215 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило позивача, що з 01 березня 2022 року, 01 березня 2023 року та 01 березня 2024 року проведено перерахунки пенсій на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185, у результаті яких збільшено показники середньої заробітної плати (5 426,60 грн Ч 1,14 = 6 186,32 грн; 6 186,32 грн Ч 1,197 = 7 405,03 грн; 7 405,03 грн Ч 1,0796 = 7 994,47 грн).
Також, у зазначеному листі повідомлено, що для перерахунку пенсії ОСОБА_1 застосовувалася середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2018-2020 роки у розмірі 9 118,81 грн, що є більшим за показники, визначені відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185, у зв`язку з чим до пенсії позивача встановлено щомісячні доплати у розмірі 100,00 грн та 135,00 грн відповідно.
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно приписів статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
У зв`язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15 лютого 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-ІХ, яким частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було викладено в новій редакції.
Так, частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20 лютого 2019 року видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124, у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 124, коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К= ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100%) + 1, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп (1) : Псзп (2) х 100% - 100%, де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення; Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування коефіцієнт щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, може бути збільшено, але він не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарних роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. При цьому в разі відсутності даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, для визначення розміру коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком зазначеного коефіцієнта для підвищення пенсії відповідно до цього Порядку.
Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.
Таким чином, запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів.
Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовило ОСОБА_1 у проведенні індексації його пенсії за 2022-2024 роки шляхом послідовного збільшення зазначеного показника середньої заробітної плати із застосуванням коефіцієнтів 1,14, 1,197 та 1,0796, встановлених відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Зокрема, листом від 22 квітня 2024 року № 1000-0219-8/69215 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для такого перерахунку, посилаючись на те, що показник середньої заробітної плати у розмірі 9 118,81 грн, застосований при призначенні його пенсії, перевищує показники, визначені за результатами проведення індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185, які становлять відповідно 6 186,32 грн, 7 405,03 грн та 7 994,47 грн.
З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV визначено механізм забезпечення індексації раніше призначених пенсій шляхом щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
При цьому, законодавець визначив саме показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, як величину, що підлягає збільшенню під час проведення відповідного перерахунку.
Водночас, повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру та порядку такого збільшення, передбачені частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, не передбачають можливості встановлення іншого показника середньої заробітної плати як розрахункової величини для проведення індексації всупереч положенням зазначеного Закону.
Разом з тим, пунктом 5 Порядку № 124 передбачено проведення у 2019 році перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, із подальшим урахуванням збільшеного у попередніх роках показника під час наступних перерахунків.
Таким чином, положення пункту 5 Порядку № 124 у частині визначення показника середньої заробітної плати, до якого застосовуються відповідні коефіцієнти збільшення, не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки передбачають використання показника, відмінного від того, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії конкретній особі.
За таких обставин, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, відповідно до яких, у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, пріоритетному застосуванню підлягають приписи частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, у якій зазначено, що положення пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а під час проведення індексації має використовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні.
У зазначеній постанові Верховний Суд також дійшов висновку, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках відповідно до Закону № 1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 42 цього Закону.
Матеріали справи свідчать, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 03 січня 2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки у розмірі 9 118,81 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Відтак, під час проведення індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV збільшенню на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти підлягає саме показник середньої заробітної плати у розмірі 9 118,81 грн, який був застосований при призначенні пенсії, з урахуванням передбаченого законодавством механізму послідовного проведення відповідних перерахунків.
Зокрема, з 01 березня 2022 року індексація пенсії позивача мала здійснюватися із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14, визначеного Постановою № 118, до показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії.
Надалі, з 01 березня 2023 року, відповідно до Постанови № 168 підлягав застосуванню коефіцієнт збільшення 1,197, а з 01 березня 2024 року, відповідно до Постанови № 185, коефіцієнт збільшення 1,0796.
При цьому, кожний наступний перерахунок повинен проводитися з урахуванням показника середньої заробітної плати, збільшеного у попередніх роках, оскільки інший підхід не відповідав би передбаченому частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV механізму індексації раніше призначених пенсій.
Зазначене узгоджується також із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 червня 2026 року у справі № 440/7571/25, відповідно до якого, механізм індексації пенсій передбачає послідовне застосування встановлених коефіцієнтів збільшення, оскільки кожний наступний перерахунок здійснюється з урахуванням збільшеного в попередні роки показника середньої заробітної плати.
Верховний Суд у зазначеній постанові також зауважив, що здійснення перерахунку пенсії за період, обмежений визначеною судом датою, не виключає необхідності врахування коефіцієнтів індексації, встановлених для попередніх років, оскільки їх послідовне застосування необхідне для правильного визначення належного розміру пенсійної виплати.
З огляду на викладене, визначення позивачем початку періоду, за який він просить здійснити виплату недоотриманих сум пенсії, з 14 жовтня 2024 року не виключає необхідності застосування коефіцієнтів індексації за 2022 та 2023 роки під час визначення розміру пенсії, належного до виплати за відповідний період.
Щодо доводів апелянта про те, що показник середньої заробітної плати у розмірі 9 118,81 грн перевищує показники 6 186,32 грн, 7 405,03 грн та 7 994,47 грн, визначені за результатами індексації пенсій у 2022-2024 роках, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту листа від 22 квітня 2024 року № 1000-0219-8/69215, відповідач обґрунтував відсутність підстав для індексації пенсії позивача тим, що показник середньої заробітної плати, застосований при її призначенні, є більшим за показник середньої заробітної плати, збільшений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185.
Водночас, таке обґрунтування ґрунтується на порівнянні показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії ОСОБА_1 , із показником, розрахованим шляхом збільшення іншої розрахункової величини, яка не використовувалася для обчислення пенсії позивача при її призначенні.
Проте, як зазначено вище, за змістом частини другої статті 42 Закону № 1058-IV під час проведення індексації збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення відповідної пенсії, а не інший показник, визначений на підставі положень підзаконного нормативно-правового акта.
Отже, саме по собі перевищення показником середньої заробітної плати, застосованим при призначенні пенсії позивача, показників, розрахованих відповідачем відповідно до Порядку № 124, не є передбаченою Законом № 1058-IV підставою для незастосування до такого показника відповідних коефіцієнтів індексації.
Інше застосування положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV фактично призводило б до неврахування під час проведення індексації індивідуального показника середньої заробітної плати, який був застосований при призначенні пенсії, та заміни його показником, визначеним на підставі Порядку № 124, що не відповідає наведеним висновкам Верховного Суду.
За таких обставин, посилання апелянта на те, що показник середньої заробітної плати у розмірі 9 118,81 грн перевищує показники, визначені за результатами проведених у 2022-2024 роках перерахунків, не підтверджує правомірності відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням установлених законодавством коефіцієнтів збільшення.
Щодо тверджень апелянта про встановлення позивачу передбачених законодавством щомісячних доплат до пенсії у розмірі 135 грн та 100 грн, колегія суддів зазначає, що відповідні доплати передбачені постановами Кабінету Міністрів України як окремі заходи підвищення рівня пенсійного забезпечення осіб, пенсії яких не підвищуються за результатами перерахунку згідно з Порядком № 124.
Водночас, встановлення таких доплат не змінює визначеного частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV механізму проведення індексації та не усуває обов`язку пенсійного органу здійснювати перерахунок пенсії із застосуванням належного показника середньої заробітної плати.
При цьому, передбачене відповідними постановами Кабінету Міністрів України врахування щомісячних доплат під час наступних перерахунків пенсії не свідчить про можливість заміни ними індексації, яка повинна проводитися відповідно до вимог Закону № 1058-IV.
Таким чином, обставина встановлення ОСОБА_1 щомісячних доплат до пенсії у зазначених розмірах сама по собі не підтверджує виконання відповідачем вимог частини другої статті 42 Закону № 1058-IV щодо проведення індексації із застосуванням належного показника середньої заробітної плати та відповідних коефіцієнтів збільшення.
Разом з тим, під час визначення сум пенсії, належних до виплати за результатами перерахунку, підлягають урахуванню фактично здійснені пенсійні виплати, що забезпечує виплату позивачу належної різниці та виключає повторну виплату вже отриманих сум.
Доводи апелянта щодо підвищення виключно основного розміру пенсії також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки, предметом заявлених позовних вимог є проведення індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовується для обчислення пенсії, а не застосування відповідних коефіцієнтів до всіх складових пенсійної виплати.
Зазначений спосіб перерахунку безпосередньо передбачений частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV та відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування цієї норми у взаємозв`язку з положеннями Порядку № 124.
Крім того, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції, встановивши протиправність відмови відповідача у проведенні індексації пенсії позивача, обґрунтовано визначив належним способом захисту порушеного права зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області провести відповідний перерахунок із застосуванням визначених постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнтів збільшення.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, відмовивши ОСОБА_1 у проведенні індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при її призначенні, із застосуванням коефіцієнтів збільшення, встановлених постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 та № 185, діяло всупереч вимогам частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, у зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відповідні дії протиправними та зобов`язав відповідача провести належний перерахунок пенсії позивача.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Кузьмишина О.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua