Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №320/11142/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11142/23 Головуючий у 1 інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний лотос» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа - Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Червоний лотос» (далі - ТОВ «Червоний лотос») звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, третя особа - Головне управління ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.01.2023 №ТД/ФС-3 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19.01.2023 №ТД/ФС-3 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці було позбавлене можливості підготувати та подати відзив на позовну заяву, оскільки, позов із додатками не отримувало, а подана 16 січня 2025 року заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи залишилася без задоволення. Апелянт звертає увагу, що підставою для винесення оскаржуваної постанови стали матеріали фактичної перевірки Головного управління ДПС у Київській області, якими встановлено факт використання праці ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин, зокрема, здійснення нею розрахункової операції. При цьому, апелянт зазначає, що ОСОБА_1 у власноручних поясненнях повідомила про проходження двотижневого стажування на посаді продавця без отримання заробітної плати, а директор ТОВ «Червоний лотос» також підтвердила факт залучення зазначеної особи до роботи без оформлення трудових відносин. Апелянт стверджує, що чинним законодавством про працю не передбачено проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладення трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навичок роботи, а випробування може встановлюватися лише за умови належного оформлення трудових відносин. Крім того, апелянт наголошує, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці не здійснювалися планові чи позапланові заходи державного нагляду (контролю) та не виносилися приписи, оскільки, постанову про накладення штрафу прийнято на підставі акта фактичної перевірки податкового органу. Додатково апелянт зазначає, що директор Товариства підписала акт фактичної перевірки від 02 грудня 2022 року № 14359/10/36/07/43998166 без зауважень.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 січня 2023 року першим заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Харченком А.М. на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Київській області від 05 грудня 2022 року № 14359/10/36/07/43998166 винесено постанову № ТД/ФС-3 про накладення на ТОВ «Червоний лотос» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, яка набрала законної сили 30 січня 2023 року.

Зазначену постанову прийнято на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 02 грудня 2022 року Головним управлінням ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Червоний лотос», під час якої встановлено факт використання праці ОСОБА_1 без подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку в установленому законодавством порядку.

На підставі встановленого порушення Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на ТОВ «Червоний лотос» накладено штраф у розмірі 67 000 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Приписами частини четвертої статті 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас, частиною першою статті 2 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-IX) передбачено, що у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

За змістом частини першої статті 26 КЗпП України, при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В силу вимог частини другої статті 26 КЗпП України, в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Положеннями статті 29 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» передбачено право визначених цією статтею категорій студентів та учнів закладів освіти проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на умовах, визначених договором про стажування, у вільний від навчання час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку роботодавця як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Згідно з частиною четвертою статті 265 КЗпП України, штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Порядок здійснення податковими органами фактичних перевірок визначено Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом, зокрема, щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами підпункту 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 80.6 статті 80 ПК України встановлено, що під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з`ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника.

Механізм накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками з підстав, визначених цим Порядком.

Абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 509 передбачено можливість накладення штрафу на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509, справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання зазначених документів уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 4 Порядку № 509 визначено, що під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Водночас, статтею 16 Закону № 2136-IX передбачено, що у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Цією ж статтею встановлено, що у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Як вбачається з матеріалів справи, Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанову від 19 січня 2023 року № ТД/ФС-3, якою на ТОВ «Червоний лотос» накладено штраф у розмірі 67 000 грн за порушення законодавства про працю, передбачене абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України.

Зазначену постанову прийнято на підставі матеріалів фактичної перевірки Головного управління ДПС у Київській області, проведеної з 29 листопада до 02 грудня 2022 року, за результатами якої складено акт від 02 грудня 2022 року № 14359/10/36/07/43998166, зареєстрований у податковому органі 05 грудня 2022 року.

За результатами перевірки встановлено обставини використання ТОВ «Червоний лотос» праці ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин, що стало підставою для застосування до товариства фінансової санкції.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.7 пункту 80.2 та пункту 80.6 статті 80 Податкового кодексу України вбачається, що податкові органи наділені повноваженнями здійснювати фактичні перевірки з питань дотримання роботодавцями законодавства щодо укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин із працівниками.

Водночас, відповідно до абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 509, акт перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для розгляду уповноваженою посадовою особою органу Держпраці питання про накладення штрафу.

Отже, законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, передбачено можливість застосування органом Держпраці фінансових санкцій на підставі матеріалів перевірки податкового органу без обов`язкового проведення власного заходу державного нагляду (контролю).

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23, відповідно до якого, у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки Держпраці наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначених законодавством.

Таким чином, прийняття Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці постанови від 19 січня 2023 року № ТД/ФС-3 на підставі акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Київській області відповідає визначеному пунктом 2 Порядку № 509 механізму застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про працю.

Водночас, наявність у відповідача відповідних повноважень не звільняє його від обов`язку встановити фактичні обставини порушення, належним чином дослідити матеріали перевірки та забезпечити дотримання встановленої законодавством процедури накладення штрафу.

Щодо висновку суду першої інстанції про необхідність попереднього винесення припису про усунення порушень, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 16 Закону № 2136-IX у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, не застосовуються.

Аналіз наведеного положення свідчить, що незастосування штрафів законодавець пов`язує з виконанням у повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

При цьому, зазначена норма не встановлює загального обов`язку органу Держпраці в усіх випадках застосування штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України попередньо видавати роботодавцю припис про усунення порушень та перевіряти його виконання.

Матеріали справи свідчать, що Центральним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо ТОВ «Червоний лотос» не проводилося, а підставою для прийняття оскаржуваної постанови стали матеріали фактичної перевірки, здійсненої Головним управлінням ДПС у Київській області в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

За таких обставин, відсутність припису про усунення порушень, виданого органом Держпраці за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), не може свідчити про протиправність постанови про накладення штрафу, прийнятої на самостійній правовій підставі, передбаченій абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 509.

Відтак, висновок суду першої інстанції про те, що застосуванню фінансової санкції обов`язково повинно було передувати направлення ТОВ «Червоний лотос» припису про усунення порушень та перевірка його виконання, ґрунтується на неправильному застосуванні статті 16 Закону № 2136-IX.

Надаючи оцінку наявності передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України підстав для притягнення товариства до відповідальності, колегія суддів виходить із наступного.

За змістом статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, відповідно до якої працівник зобов`язується виконувати визначену угодою роботу, а роботодавець виплачувати заробітну плату та забезпечувати необхідні умови праці.

Водночас, положеннями статті 24 КЗпП України встановлено заборону допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення відповідного органу про прийняття працівника на роботу в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

При цьому, передбачена частиною першою статті 2 Закону № 2136-IX можливість визначення сторонами за згодою форми трудового договору в період дії воєнного стану не скасовує встановлених законодавством вимог щодо належного оформлення трудових відносин до фактичного допуску працівника до роботи.

З матеріалів фактичної перевірки вбачається, що 29 листопада 2022 року перед початком перевірки посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області проведено контрольну розрахункову операцію, під час якої у магазині ТОВ «Червоний лотос» придбано сигарки «Ротманс» за ціною 72 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Київській області від 09 грудня 2022 року № 614/Ц/1-22, обслуговування покупця та проведення розрахунку за придбаний товар здійснювала ОСОБА_1 .

Крім того, у власноручних поясненнях від 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 зазначила місцем своєї роботи ТОВ «Червоний лотос», а посадою - продавець. У цих же поясненнях повідомила обставини проведення розрахункової операції, зазначивши, що розрахунок через касовий апарат не проводила у зв`язку з його технічною несправністю, а також вказала на проходження стажування протягом двох тижнів та неотримання заробітної плати.

Наведені пояснення узгоджуються з відомостями, викладеними в листі податкового органу від 09 грудня 2022 року № 614/Ц/1-22, щодо безпосереднього здійснення ОСОБА_1 продажу товару в магазині товариства.

Таким чином, під час фактичної перевірки встановлено не лише перебування ОСОБА_1 у приміщенні торговельного закладу, а й виконання нею функцій продавця, пов`язаних із безпосереднім обслуговуванням покупців та здійсненням розрахункових операцій у процесі господарської діяльності товариства.

Зазначені обставини мають істотне значення для визначення правової природи відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Червоний лотос», оскільки, виконання функцій продавця у торговельному закладі Товариства за своїм змістом відповідає здійсненню трудової функції в межах організованої роботодавцем господарської діяльності.

При цьому, посилання на проходження ОСОБА_1 стажування не спростовує встановлених обставин фактичного виконання нею роботи продавця.

Відповідно до статті 26 КЗпП України, перевірка відповідності працівника роботі, яка йому доручається, може здійснюватися шляхом встановлення випробування при укладенні трудового договору. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу, а в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Водночас, передбачена статтею 29 Закону України «Про зайнятість населення» можливість проходження стажування поширюється на визначені законом категорії осіб за наявності встановлених законодавством умов та відповідного оформлення такого стажування.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення проходження ОСОБА_1 стажування в порядку, передбаченому зазначеним Законом, або документів, які підтверджували б наявність інших установлених законом підстав для виконання нею роботи продавця без оформлення трудових відносин.

У постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 819/1342/16 Верховний Суд зазначив, що «випробування при прийнятті на роботу може бути обумовлене виключно при укладенні трудового договору».

У зазначеній постанові Верховний Суд, оцінюючи правовідносини щодо виконання особою обов`язків продавця під виглядом стажування, дійшов висновку про правомірність застосування штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин.

З урахуванням наведеного, саме по собі визначення Товариством відносин із ОСОБА_1 як стажування не змінює їх правової природи за умови встановлення фактичного виконання нею трудової функції.

Додатково обставини залучення ОСОБА_1 до виконання функцій продавця підтверджуються змістом заяви директора ТОВ «Червоний лотос» ОСОБА_2 від 30 січня 2023 року, адресованої начальнику Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, у якій зазначено, що під час перевірки виявлено стажиста-продавця, яка не була оформлена як працівник у зв`язку з незавершенням стажування.

При цьому, колегія суддів враховує, що зазначену заяву подано після прийняття оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим, вона не становила безпосередньої підстави її прийняття, однак її зміст підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами щодо фактичних обставин залучення ОСОБА_1 до роботи.

Таким чином, встановлені під час перевірки обставини виконання ОСОБА_1 функцій продавця, зміст її власноручних пояснень та відсутність документів, які підтверджували б належне оформлення трудових відносин, у своїй сукупності свідчать про фактичний допуск зазначеної особи до роботи без дотримання вимог статті 24 КЗпП України.

При цьому, відсутність фактичної виплати заробітної плати на час проведення перевірки не змінює правової оцінки встановлених обставин, оскільки відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору передбачена абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України як самостійна підстава застосування фінансової санкції.

Колегія суддів також враховує, що в додатку до матеріалів перевірки «Опис порушень трудового законодавства, виявлених в ході проведення фактичної перевірки ТОВ «Червоний лотос»» в анкетних даних неоформленого працівника зазначено ОСОБА_1 , тоді як у графі щодо детального опису порушення наведено прізвище іншої особи - ОСОБА_3 .

Водночас, у листі Головного управління ДПС у Київській області від 09 грудня 2022 року № 614/Ц/1-22 та письмових поясненнях від 29 листопада 2022 року ідентифіковано саме ОСОБА_1 , щодо якої наведено відомості про безпосереднє здійснення розрахункової операції та виконання функцій продавця.

За таких обставин, зазначена розбіжність в одному із додатків до матеріалів перевірки, оцінена в сукупності з іншими документами, не спростовує встановленого факту виконання ОСОБА_1 роботи продавця та не свідчить сама собою про відсутність відповідного порушення трудового законодавства.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу не є підставою для застосування штрафу, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, колегія суддів зазначає наступне.

У постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 440/45/19 Верховний Суд виходив із того, що відсутність повідомлення відповідного органу про прийняття працівника на роботу сама собою не свідчить про відсутність укладеного трудового договору, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору з наявністю такого повідомлення.

Разом із тим, наведений правовий висновок сформульовано за обставин, коли належне оформлення трудових відносин підтверджувалося наявними трудовим договором, наказом про прийняття працівника на роботу та іншими відповідними документами.

Натомість, у даній справі підставою для застосування штрафу стало встановлення сукупності обставин, які свідчать про фактичне виконання ОСОБА_1 функцій продавця без належного оформлення трудових відносин.

При цьому, матеріали фактичної перевірки містять не лише відомості про відсутність повідомлення податкового органу щодо прийняття ОСОБА_1 на роботу, а й документи, якими зафіксовано безпосереднє виконання нею роботи, тоді як доказів оформлення трудового договору наказом чи розпорядженням роботодавця не надано.

З огляду на наведене, висновок Верховного Суду у справі № 440/45/19 не спростовує правомірності застосування до ТОВ «Червоний лотос» відповідальності за встановлених у цій справі обставин, оскільки фактичні підстави відповідних правовідносин є відмінними.

Таким чином, суд першої інстанції, надаючи оцінку правовим наслідкам неподання повідомлення про прийняття працівника на роботу, не надав належної оцінки сукупності обставин, які були встановлені під час фактичної перевірки та становили підставу для прийняття постанови про накладення штрафу.

Щодо розміру застосованої фінансової санкції колегія суддів зазначає, що, відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України, у редакції, чинній на час виявлення порушення, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору передбачено штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, із застосуванням попередження до визначених зазначеною нормою категорій платників єдиного податку.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01 жовтня 2022 року мінімальну заробітну плату в місячному розмірі встановлено на рівні 6 700 грн.

Відповідно до відомостей Головного управління ДПС у Київській області, викладених у листі від 09 грудня 2022 року № 614/Ц/1-22, ТОВ «Червоний лотос» перебувало на загальній системі оподаткування, у зв`язку з чим передбачені абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України положення щодо застосування попередження до платників єдиного податку першої - третьої груп на товариство не поширюються.

Отже, розмір штрафу, застосованого до ТОВ «Червоний лотос» за фактичний допуск одного працівника до роботи без оформлення трудового договору, становить 67 000 грн, що відповідає десятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 16 Закону № 2136-IX, не врахував передбачену Порядком № 509 можливість застосування штрафу за результатами фактичної перевірки податкового органу та не надав належної правової оцінки доказам, якими підтверджуються обставини фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудових відносин.

Сукупність відомостей, зафіксованих у матеріалах фактичної перевірки, зокрема щодо безпосереднього здійснення ОСОБА_1 розрахункової операції, виконання нею функцій продавця та відсутності документів про належне оформлення трудових відносин, за умови їх належності й допустимості, підтверджує наявність передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України підстав для застосування до ТОВ «Червоний лотос» фінансової санкції.

За таких обставин, за умови підтвердження дотримання встановленої Порядком № 509 процедури накладення штрафу, оскаржувана постанова Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19 січня 2023 року № ТД/ФС-3 відповідає вимогам законодавства, а підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів доходить висновку, що постанова Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 19 січня 2023 року № ТД/ФС-3 про накладення на ТОВ «Червоний лотос» штрафу в розмірі 67 000 грн прийнята правомірно, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством, за наявності встановлених порушень законодавства про працю, у зв`язку з чим, правові підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний лотос», а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоний лотос» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.