Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №320/47927/24
Суддя: Вівдиченко Тетяна Романівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/47927/24 Головуючий у 1 інстанції: Білоноженко М.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягали виплаті ОСОБА_2 після здійсненого їй перерахунку пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 по справі №320/12583/23 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі № 320/11800/23, і залишилися недоодержаними у зв`язку з її смертю;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоодержану його померлою дружиною ОСОБА_2 пенсію в сумі 205770,44 грн., нараховану на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 по справі №320/12583/23; та в сумі 4273,05 грн. нараховану на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі №320/11800/23.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягали виплаті ОСОБА_2 після здійсненого їй перерахунку пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 по справі №320/12583/23 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі № 320/11800/23, і залишилися недоодержаними у зв`язку з її смертю. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 недоодержану його померлою дружиною ОСОБА_2 пенсію в сумі 205770,44 грн., нараховану на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 по справі №320/12583/23; та в сумі 4273,05 грн. нараховану на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі №320/11800/23.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що ОСОБА_2 перебувала на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплату якої припинено з 01 лютого 2024 року у зв`язку зі смертю. Апелянт вказує, що на виконання судових рішень ОСОБА_2 здійснено нарахування коштів, які обліковуються за датою набрання рішеннями суду законної сили та підлягають виплаті в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Наголошує, що, відповідно до положень статей 14, 370 КАС України, судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а органами Пенсійного фонду України виконуються відповідно до покладених судом зобов`язань. При цьому, апелянт посилається на положення частини першої статті 379 КАС України, якою передбачено можливість заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником. На переконання апелянта, доплату пенсії, нараховану на виконання рішення суду, можна отримати за умови покладення судом на органи Пенсійного фонду України відповідних зобов`язань щодо виплати іншій особі коштів, які були нараховані померлому, або у разі заміни у встановленому законодавством порядку сторони виконавчого провадження. Крім того, апелянт зазначає, що облік фінансових зобов`язань, які виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється в автоматизованих системах обробки пенсійної документації. Відтак, апелянт вважає, що виплата недоотриманої у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішеннями суду.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 320/12583/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у здійсненні з 01 грудня 2019 року перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки від 09 грудня 2022 року № 5371, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі зазначеної довідки відповідно до статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення та фактично проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату пенсії у сумі 205 770,44 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 320/11800/23 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 320/11800/23 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату пенсії у сумі 4 273,05 грн.
Водночас, нараховані на виконання зазначених судових рішень суми пенсії за життя ОСОБА_2 виплачені не були.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_1 є чоловіком померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, та до моменту її смерті проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 08 березня 2024 року № 3, виданою головою ОСББ «Велика Васильківська 2».
22 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою в порядку статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у якій просив здійснити йому виплату недоодержаної пенсії його померлої дружини ОСОБА_2 , нарахованої на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 320/12583/23 та рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 320/11800/23.
Листом від 15 травня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у задоволенні поданого звернення, зазначивши, що доплату пенсії, нараховану на виконання рішень суду, можна отримати за умови покладення судом на органи Пенсійного фонду України відповідних зобов`язань у частині виплати іншій особі коштів, які були нараховані померлому, або у разі заміни у встановленому законодавством порядку сторони виконавчого провадження.
Не погоджуючись із даною відмовою, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб регулюються Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Згідно з частиною другою статті 55 Закону № 2262-XII, нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За приписами частини першої статті 61 Закону № 2262-XII, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Водночас батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум незалежно від належності до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частиною другою статті 61 Закону № 2262-XII, передбачено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-XII, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положеннями статті 1227 Цивільного кодексу України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Процедуру звернення за виплатою недоодержаної пенсії визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 року за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Пунктом 9 розділу II Порядку № 3-1 передбачено подання до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера свідоцтва про смерть пенсіонера, документів, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, а для виплати членам сім`ї, які не належать до зазначеної категорії осіб, - документів, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, та відомостей про проживання з ним на день його смерті.
За змістом пункту 12 розділу II Порядку № 3-1, за документи про родинні відносини приймаються паспорт громадянина України, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За приписами частини першої статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною четвертою статті 379 КАС України встановлено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 320/12583/23 та від 06 жовтня 2023 року у справі № 320/11800/23, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано доплату пенсії у розмірах 205 770,44 грн та 4 273,05 грн відповідно, які за життя пенсіонерки виплачені не були.
Після смерті ОСОБА_2 її чоловік ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про виплату зазначених сум пенсії в порядку статті 61 Закону № 2262-XII, однак відповідач відмовив у здійсненні такої виплати, посилаючись на необхідність покладення судом на органи Пенсійного фонду України відповідних зобов`язань щодо виплати коштів іншій особі або заміни сторони виконавчого провадження.
Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 61 Закону № 2262-XII встановлено спеціальний порядок виплати сум пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю.
При цьому, зазначена норма передбачає право дружини (чоловіка) померлого пенсіонера на одержання таких сум незалежно від належності до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, за умови звернення за їх виплатою не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 є чоловіком померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, та проживав разом із нею на день її смерті, що підтверджується довідкою голови ОСББ «Велика Васильківська 2» від 08 березня 2024 року № 3.
Крім того, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату недоодержаної пенсії 22 квітня 2024 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного частиною третьою статті 61 Закону № 2262-XII.
Таким чином, ОСОБА_1 належить до кола осіб, які відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII мають право на отримання сум пенсії, що підлягали виплаті померлій пенсіонерці та залишилися недоодержаними у зв`язку з її смертю, і реалізував зазначене право шляхом своєчасного звернення до пенсійного органу із відповідною заявою.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач, відмовляючи у виплаті недоодержаних сум пенсії, не посилався на відсутність у позивача статусу члена сім`ї померлої пенсіонерки, порушення встановленого законом строку звернення або ненадання документів, необхідних для вирішення питання про виплату відповідних коштів.
Водночас, обставина нарахування спірних сум пенсії на виконання судових рішень не змінює їх правової природи як пенсійних виплат, що належали ОСОБА_2 , але не були нею одержані за життя.
Визначальним для застосування статті 61 Закону № 2262-XII є те, що відповідні суми пенсії підлягали виплаті пенсіонерові, залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, а особа, яка звернулася за їх отриманням, належить до визначеного цією статтею кола осіб та дотрималася встановленого строку звернення.
Аналогічний підхід до застосування положень статті 61 Закону № 2262-XII викладений Верховним Судом у постанові від 11 березня 2025 року у справі № 420/28399/23, у якій предметом розгляду були правовідносини щодо виплати дружині померлого пенсіонера сум пенсії, нарахованих на виконання судових рішень та не одержаних ним за життя.
У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, за умови своєчасного звернення за їх отриманням не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону № 2262-XII. Враховуючи, що позивачка реалізувала своє право на неодержану пенсію шляхом звернення до пенсійного органу не пізніше шести місяців після смерті чоловіка, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Зазначений висновок Верховного Суду підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи, оскільки встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про своєчасну реалізацію ОСОБА_1 передбаченого статтею 61 Закону № 2262-XII права на отримання недоодержаних сум пенсії його померлої дружини.
Щодо доводів апелянта про необхідність заміни сторони виконавчого провадження відповідно до статті 379 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями статті 379 КАС України врегульовано порядок заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником у разі вибуття однієї зі сторін такого провадження, а також можливість заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Разом із тим, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не з метою виконання судових рішень у справах № 320/12583/23 та № 320/11800/23 як правонаступник померлої стягувачки, а для реалізації власного права на отримання недоодержаних сум пенсії, яке виникло безпосередньо на підставі статті 61 Закону № 2262-XII.
При цьому, право члена сім`ї померлого пенсіонера на отримання відповідних сум пенсії в порядку статті 61 Закону № 2262-XII не є тотожним процесуальному правонаступництву у виконавчому провадженні, оскільки виникає з інших правових підстав та реалізується у спеціально визначеному законодавством порядку.
У постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 160/26335/23 Верховний Суд, розглядаючи питання правової природи вимог члена сім`ї померлого пенсіонера щодо виплати сум пенсії, нарахованих на виконання судового рішення, виходив із того, що за умови звернення до пенсійного органу в межах шестимісячного строку та оскарження відмови у виплаті відповідних коштів такі правовідносини мають публічно-правовий характер і не стосуються захисту спадкових прав.
Таким чином, положення статті 379 КАС України не встановлюють обов`язку члена сім`ї померлого пенсіонера здійснити заміну сторони виконавчого провадження як необхідної умови отримання сум пенсії в порядку статті 61 Закону № 2262-XII.
За таких обставин, посилання апелянта на необхідність заміни сторони виконавчого провадження не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 права на отримання недоодержаних сум пенсії його померлої дружини.
З приводу доводів апелянта про обов`язковість виконання судових рішень відповідно до статей 14, 370 КАС України колегія суддів зазначає, що наведені положення процесуального законодавства закріплюють обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, та необхідність їх виконання у встановленому законом порядку.
Водночас, зазначені норми не регулюють порядок виплати членам сім`ї померлого пенсіонера сум пенсії, які залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, оскільки відповідні правовідносини врегульовані спеціальними положеннями статті 61 Закону № 2262-XII.
При цьому, факт нарахування ОСОБА_2 сум пенсії на виконання судових рішень не є підставою для незастосування до правовідносин щодо їх виплати після смерті пенсіонерки положень статті 61 Закону № 2262-XII.
Відтак, посилання апелянта на положення статей 14, 370 КАС України не спростовують наявності у відповідача обов`язку розглянути заяву ОСОБА_1 та здійснити виплату недоодержаних сум пенсії за наявності визначених спеціальним законом умов.
Щодо тверджень апелянта про здійснення виплати коштів, нарахованих на виконання судових рішень, у порядку черговості та в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення відповідної заборгованості, колегія суддів зазначає, що наведені обставини стосуються організації фінансування та проведення виплат за судовими рішеннями, однак не спростовують права позивача на отримання недоодержаної пенсії відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII.
Положеннями зазначеної статті право члена сім`ї померлого пенсіонера на одержання сум пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не поставлено в залежність від наявності бюджетних асигнувань для виконання судових рішень або дотримання черговості виплат за такими рішеннями.
Саме по собі включення відповідних сум до обліку фінансових зобов`язань, що виникли внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, не позбавляє їх характеру пенсійних виплат та не змінює встановленого статтею 61 Закону № 2262-XII порядку реалізації права членів сім`ї померлого пенсіонера на їх отримання.
Таким чином, наведені апелянтом обставини щодо порядку фінансування та черговості здійснення виплат не є передбаченими законом підставами для відмови ОСОБА_1 у виплаті недоодержаних сум пенсії його померлої дружини.
Крім того, колегія суддів враховує, що суми пенсії у розмірах 205 770,44 грн та 4 273,05 грн були нараховані безпосередньо Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на виконання судових рішень у справах № 320/12583/23 та № 320/11800/23 відповідно, а факт здійснення такого нарахування відповідачем не заперечується.
При цьому, апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності визначених сум пенсії, здійснення їх виплати ОСОБА_2 за життя або наявності інших обставин, які виключають право позивача на їх отримання відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини щодо нарахування відповідних сум пенсії, їх невиплати за життя пенсіонерки, належності позивача до кола осіб, визначених статтею 61 Закону № 2262-XII, та своєчасного звернення за їх отриманням, колегія суддів вважає, що відповідач не мав правових підстав для відмови у здійсненні відповідної виплати з мотивів необхідності заміни сторони виконавчого провадження.
З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті сум пенсії, нарахованих ОСОБА_2 на виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 320/12583/23 та від 06 жовтня 2023 року у справі № 320/11800/23, які залишилися недоодержаними у зв`язку з її смертю.
Як наслідок, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоодержану його померлою дружиною ОСОБА_2 пенсію у сумі 205 770,44 грн, нараховану на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 320/12583/23, та у сумі 4 273,05 грн, нараховану на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року у справі № 320/11800/23.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключкович В.Ю.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua