Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №320/47682/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/47682/24 Головуючий у 1 інстанції: Марич Є.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.06.2024 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити пенсію з 01.06.2024 року ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» виходячи з розміру грошового забезпечення, встановленого на підставі рішення суду від 15.03.2024 по справі №320/33110/23, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у встановленні та виплаті з 01.06.2024 р. щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. до призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити з 01.06.2024р. щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. до призначеної пенсії ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн не виплачується у разі проведення після 01 березня 2018 року перерахунку пенсії, внаслідок якого її розмір збільшився більше ніж на 2000,00 грн. При цьому, апелянт вказує, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців та проведення відповідного перерахунку пенсій. На переконання апелянта, перерахунок пенсії, право на який виникло після 01 березня 2018 року, за умови підвищення її розміру є підставою для припинення або зменшення щомісячної доплати, передбаченої постановою № 713. На підтвердження своєї позиції, апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи № 400/6254/24, відповідно до яких, перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням внаслідок зростання прожиткового мінімуму є правомірною підставою для невиплати доплати у розмірі 2000,00 грн.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З 01 липня 2021 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» до пенсії ОСОБА_1 встановлено щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн.

Водночас, після проведення перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві зазначену щомісячну доплату не враховано.

У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом повідомило позивача про відмову у встановленні відповідної доплати, посилаючись на те, що внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії збільшився більше ніж на 2000,00 грн, у зв`язку з чим, підстави для її підвищення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 відсутні.

Не погоджуючись з вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій

Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713).

У преамбулі Постанови №713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.

Пунктом 3 Постанови № 713 встановлено Пенсійному фонду України забезпечити встановлення з 01.07.2021 виплат, передбачених пунктами 1 і 2 цієї постанови, а також виплат, передбачених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій» для учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності, за матеріалами пенсійних справ.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену з 01 січня 2011 року відповідно до Закону № 2262-XII як особа, звільнена зі служби в органах внутрішніх справ.

З 01 липня 2021 року позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, однак, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі № 320/33110/23 зазначену доплату припинено виплачувати.

При цьому, як вбачається з наданих матеріалів, відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено з 01 грудня 2019 року, тоді як підставою для припинення виплати щомісячної доплати пенсійний орган визначив збільшення розміру пенсії понад 2000,00 грн.

З даного приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Аналіз положень пункту 1 Постанови № 713 у взаємозв`язку зі статтею 63 Закону № 2262-XII свідчить, що передбачена цією постановою щомісячна доплата у розмірі 2000,00 грн спрямована на поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року.

Водночас, для вирішення питання щодо наявності підстав для припинення виплати зазначеної доплати визначальне значення мають правова природа проведеного перерахунку пенсії та обставини, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідне підвищення.

Так, у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 1 Постанови № 713, дійшов висновку, що перерахунок пенсії, який виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб на підставі нормативно-правового акта компетентного органу.

Натомість, перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, який виключає право на отримання доплати, передбаченої Постановою № 713.

При цьому, колегія суддів враховує, що у справі № 420/2473/22 Верховний Суд надавав оцінку правовідносинам щодо припинення виплати щомісячної доплати після проведення перерахунку пенсії колишньому працівнику органів внутрішніх справ з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, виданої відповідно до Постанови № 988, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Застосовуючи зазначений правовий підхід до обставин цієї справи, колегія суддів ураховує, що пенсійне забезпечення ОСОБА_1 здійснюється як колишнього працівника органів внутрішніх справ, а перерахунок пенсії проведено з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених законодавством для поліцейських.

Зокрема, з наявних у матеріалах справи розрахунків пенсії вбачається, що станом на 01 липня 2021 року при обчисленні пенсії позивача враховувалися посадовий оклад у розмірі 3100,00 грн, оклад за спеціальним званням у розмірі 2200,00 грн та надбавка за вислугу років у розмірі 2385,00 грн. При цьому, до пенсії встановлено щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713.

Водночас, із розрахунків пенсії за 2024 рік вбачається, що розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років залишилися незмінними, натомість при обчисленні пенсії враховано щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема надбавку за специфічні умови проходження служби та премію.

Наведені, обставини свідчать, що збільшення розміру пенсії позивача пов`язане з урахуванням додаткових складових грошового забезпечення, а не зі збільшенням розмірів посадового окладу чи окладу за спеціальним званням унаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, відповідачем не надано належних доказів того, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 , після якого припинено виплату щомісячної доплати, проведено саме у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії осіб на підставі нормативно-правового акта, що зумовило виникнення права на збільшення пенсії після 01 березня 2018 року.

За таких обставин, саме по собі збільшення розміру пенсії позивача понад 2000,00 грн унаслідок перерахунку, проведеного на виконання судового рішення, не свідчить про наявність передбачених абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 підстав для припинення виплати щомісячної доплати.

Щодо посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13 березня 2025 року у зразковій справі № 400/6254/24, колегія суддів зазначає наступне.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що перерахунок пенсії військовослужбовця на підставі судового рішення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, є перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови № 713 є правомірною підставою для невиплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним для застосування положень Постанови № 713 є встановлення факту підвищення пенсії у зв`язку зі збільшенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, право на яке виникло після 01 березня 2018 року, незалежно від того, чи здійснено відповідний перерахунок безпосередньо пенсійним органом, чи на виконання судового рішення.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду окремо розмежувала правовідносини, пов`язані з перерахунком пенсій унаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та правовідносини щодо перерахунку пенсій на виконання судових рішень з метою відновлення раніше порушеного права на належний розмір пенсії.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що висновки у справі № 420/2473/22 стосувалися перерахунку пенсії на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої виникло до 01 березня 2018 року, а тому підстави проведення відповідних перерахунків та їх нормативне регулювання відрізняються від обставин зразкової справи № 400/6254/24.

Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 400/6254/24 не встановлюють безумовної підстави для припинення виплати щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, у кожному випадку проведення після 01 березня 2018 року перерахунку пенсії, внаслідок якого її розмір збільшився понад 2000,00 грн.

У справі, яка переглядається, пенсію ОСОБА_1 призначено як колишньому працівнику органів внутрішніх справ, грошове забезпечення для перерахунку пенсій якого визначається з урахуванням положень Постанови № 988, тоді як у зразковій справі № 400/6254/24 перерахунок пенсії проведено на підставі Постанови № 704 у зв`язку зі зміною розрахункової величини, яка безпосередньо впливала на розміри посадового окладу та окладу за військовим званням.

Разом з тим, як зазначено вище, матеріалами цієї справи не підтверджено збільшення посадового окладу чи окладу за спеціальним званням позивача внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому наведені апелянтом висновки Великої Палати Верховного Суду не спростовують правомірності висновку суду першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що після 01 березня 2018 року відбулися зміни розмірів грошового забезпечення військовослужбовців, також не підтверджує наявності правових підстав для припинення виплати доплати ОСОБА_1 , оскільки, апелянтом не обґрунтовано, яким саме чином зазначені зміни вплинули на визначення розміру пенсії позивача.

Разом з тим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не доведено наявності передбачених абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 обставин, які б виключали право ОСОБА_1 на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн з 01 червня 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01 червня 2024 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування і виплату зазначеної доплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.