Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №320/38815/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/38815/23 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Черпака Ю.К.,

суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі – позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі – відповідач/ГУ ПФУ в м. Києві) про:

- визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві, що виявились у відмові здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 05 травня 2023 року № 6710, виданої станом на листопад 2019 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988;

- зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплачувати пенсію на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 05 травня 2023 року № 6710, виданої станом на листопад 2019 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988, а також здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 грудня 2019 року по день проведення перерахунку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 05 травня 2023 року № 6710, починаючи з 01 грудня 2019 року.

Зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 05 травня 2023 року № 6710, з урахуванням проведених раніше виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 08 травня 2024 року.

10 лютого 2026 року через уповноваженого представника Мироненком Р.А. до суду подано заяву про зміну способу та порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року на стягнення конкретно визначеної суми коштів. В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення суду, яким зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 05 травня 2023 року № 6710, набрало законної сили 03 травня 2024 року, проте до цього часу в повному обсязі не виконано. Зокрема, на виконання судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії та нараховано заборгованість у розмірі 371 611, 10 грн, однак фактичну виплату зазначених коштів не проведено. Водночас, з листа пенсійного органу вбачається, що у жовтні, листопаді та грудні 2025 року позивачу здійснено часткові виплати в розмірі 187, 35 грн щомісяця, у зв`язку з чим залишок невиплаченої заборгованості становить 371 049, 05 грн. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення відповідних сум. Зазначена норма не передбачає судового розсуду щодо відмови у зміні способу виконання рішення за наявності встановленого факту його тривалого невиконання. Посилаючись на положення статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370, 378 КАС України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, заявник стверджує, що зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення конкретної суми заборгованості є необхідним та ефективним засобом забезпечення реального поновлення його порушених прав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до положень статті 378 КАС України в редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення відповідних сум. На виконання рішення від 08 квітня 2024 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано доплату в розмірі 371 611, 10 грн, однак фактичну виплату зазначених коштів не проведено, у зв`язку з чим судове рішення в цій частині залишається невиконаним. Водночас суд першої інстанції, посилаючись на положення частини першої статті 378 КАС України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а, виходив із того, що право на звернення із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення належить стягувачу чи виконавцю у випадках, визначених законом. При цьому суд зазначив, що відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, а згідно зі статтею 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа. Оскільки виконавчий лист у цій справі не видавався, а відомості про відкриття виконавчого провадження відсутні, суд дійшов висновку, що заявник не набув процесуального статусу стягувача, а отже, не має передбачених законом підстав для звернення із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення. За таких обставин суд відмовив у задоволенні заяви, водночас зазначивши, що позивач не позбавлений права повторно звернутися з відповідною заявою в порядку статті 378 КАС України після отримання виконавчого листа.

Не погоджуючись із судовим рішенням, адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та задовольнити вимоги заяви. В обґрунтування скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема положення статті 378 КАС України в редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, та дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у зв`язку з неотриманням виконавчого листа. Положення статті 378 КАС України не встановлюють обов`язкової умови щодо попереднього отримання виконавчого листа або відкриття виконавчого провадження для вирішення питання про зміну способу виконання судового рішення. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення щодо пенсійних виплат протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу і порядку його виконання шляхом стягнення відповідних сум. При цьому відповідачем на виконання судового рішення здійснено перерахунок пенсії та самостійно визначено суму заборгованості, однак належні позивачу кошти в повному обсязі не виплачено, а залишок невиплаченої заборгованості становить 371 049, 05 грн. Зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії на стягнення вже нарахованої відповідачем суми не змінює суті ухваленого рішення та не створює нового грошового зобов`язання, а спрямована виключно на забезпечення його фактичного виконання. На підтвердження своєї позиції посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22 та від 25 лютого 2026 року у справі № 240/7108/21, а також на практику апеляційних адміністративних судів щодо застосування оновлених положень статті 378 КАС України. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не може виправдовувати невиконання судового рішення, а формальний підхід суду першої інстанції фактично позбавляє позивача ефективного механізму поновлення порушеного права, що суперечить статті 129-1 Конституції України, статтям 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та принципу обов`язковості виконання судових рішень.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 14, 370 КАС України, що узгоджуються з приписами статті 129-1 Конституції України, судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та інших визначених законом соціальних виплат протягом двох місяців із дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з відповідного суб`єкта владних повноважень належних виплат.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавцем запроваджено спеціальний процесуальний механізм забезпечення виконання судових рішень у справах щодо пенсійних та інших соціальних виплат, який передбачає можливість зміни способу їх виконання без необхідності додаткового доведення обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.

При цьому визначальною особливістю абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України є те, що законодавець прямо визначив невиконання судового рішення відповідної категорії протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили як самостійну підставу для зміни способу його виконання шляхом стягнення належних особі коштів.

Отже, застосування зазначеного механізму пов`язується насамперед із характером судового рішення, набранням ним законної сили та встановленням факту його невиконання протягом визначеного законом строку.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, аналізуючи положення статті 378 КАС України в редакції Закону № 4094-IX, дійшов висновку, що абзац другий частини третьої цієї статті встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання судового рішення щодо пенсійних виплат після спливу двомісячного строку його невиконання.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що прийняттям Закону № 4094-IX законодавець змінив концепцію статті 378 КАС України, запровадивши дієвий механізм забезпечення фактичного виконання судових рішень, а не лише формального підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень здійснити відповідні виплати.

Верховний Суд також зазначив, що метою цих законодавчих змін є усунення необхідності повторного звернення особи до суду з новим позовом про стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, а зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання здійснити відповідні виплати на стягнення конкретної суми заборгованості не становить перегляду судового рішення по суті.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що положення абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України підлягають застосуванню з урахуванням їх спеціального характеру та мети законодавчих змін, спрямованих на забезпечення реального виконання судових рішень у справах щодо соціальних виплат.

У цьому контексті колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність виконавчого листа у справі та, відповідно, формальне ненабуття позивачем статусу стягувача є самостійною і достатньою підставою для відмови у зміні способу виконання судового рішення.

Дійсно, частиною першою статті 378 КАС України передбачено можливість звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення стягувача чи виконавця, а відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Водночас наведені положення необхідно застосовувати у системному взаємозв`язку зі спеціальною нормою абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України, яка встановлює окрему підставу для зміни способу виконання судових рішень щодо пенсійних та інших соціальних виплат.

Зазначена спеціальна норма не пов`язує можливість зміни способу виконання судового рішення з попередньою видачею виконавчого листа, відкриттям виконавчого провадження чи здійсненням виконавцем заходів примусового виконання.

Натомість законодавець визначив самостійною підставою для застосування цього механізму факт невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення відповідної категорії протягом двох місяців із дня набрання ним законної сили.

Колегія суддів виходить із того, що формальне визначення процесуального статусу стягувача та боржника в межах виконавчого провадження не повинно обмежувати застосування спеціального механізму судового контролю за виконанням рішення, запровадженого Законом № 4094-IX, за наявності прямо передбачених ним обставин.

Отже, на переконання колегії суддів, за обставин, коли судове рішення щодо пенсійних виплат набрало законної сили, суб`єктом владних повноважень здійснено відповідний перерахунок та визначено суму заборгованості, однак її виплату не проведено протягом двох місяців, відсутність виконавчого листа не може бути достатньою підставою для відмови у застосуванні спеціального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

З матеріалів справи слідує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року, яке набрало законної сили 08 травня 2024 року, зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 05 травня 2023 року № 6710, з урахуванням раніше проведених виплат.

З листа ГУ ПФУ в м. Києві від 19 січня 2026 року вбачається, що на виконання зазначеного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано доплату в розмірі 371 611, 10 грн. У жовтні, листопаді та грудні 2025 року позивачу здійснено лише часткові виплати в розмірі 187, 35 грн щомісячно, у зв`язку із чим невиплаченою залишилася заборгованість у розмірі 371 049, 05 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем фактично виконано судове рішення в частині проведення перерахунку пенсії та визначення належної до виплати суми, однак його виконання в частині виплати нарахованої заборгованості не забезпечено.

При цьому невиплачена сума заборгованості є визначеною, ґрунтується на розрахунку самого пенсійного органу з урахуванням проведених часткових виплат, а доказів її повного погашення матеріали справи не містять.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах наявні передбачені абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України умови для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки рішення, яке набрало законної сили та стосується пенсійних виплат, у відповідній частині залишається невиконаним значно більше двох місяців.

При цьому зміна способу виконання судового рішення із зобов`язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії на стягнення нарахованої, але невиплаченої суми заборгованості не змінює змісту ухваленого рішення, не покладає на відповідача нового обов`язку та не призводить до вирішення питання, яке не було предметом первісного судового розгляду.

Відповідна зміна стосується виключно способу реалізації вже встановленого судовим рішенням обов`язку пенсійного органу щодо виплати позивачу належних сум пенсії.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, відповідно до якої зміна способу виконання судового рішення на стягнення вже нарахованої відповідачем суми не створює нового грошового зобов`язання, а є дієвим заходом забезпечення фактичного поновлення порушеного права особи.

Колегія суддів також враховує, що обов`язковість виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 129-1 Конституції України.

Саме тому застосування положень процесуального законодавства, які визначають механізми забезпечення виконання судових рішень, має бути спрямоване на досягнення реального результату судового захисту, а не створення додаткових формальних перешкод для його реалізації.

У цьому контексті колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відсутність бюджетного фінансування не може бути належним виправданням тривалого невиконання судового рішення, а здійснення пенсійним органом лише перерахунку пенсії без фактичної виплати нарахованої заборгованості не свідчить про повне виконання покладеного на нього судом обов`язку.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт нарахування позивачу пенсійної заборгованості та невиплати її протягом двомісячного строку помилково надав вирішальне значення обставині невидачі виконавчого листа та не забезпечив належного застосування спеціального процесуального механізму, запровадженого Законом № 4094-IX.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 378 КАС України, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням приписів статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі № 320/38815/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої пенсійної заборгованості в розмірі 371 049, 05 грн.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року задовольнити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 320/38815/23 у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 05 травня 2023 року № 6710, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої пенсійної заборгованості в розмірі 371 049, 05 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.

Судді: Кобаль М.І.

Тереза Ю.О.