Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №640/7779/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/7779/22 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Оксененка О.М., Чуприни О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року (головуючий суддя в 1-й інстанції – Кочанова П.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 16 листопада 2019 року по 16 грудня 2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 16 листопада 2019 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 16 грудня 2020 року, у розмірі, який визначений станом на 16 листопада 2019 року, з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення з військової служби (16 грудня 2020 року) - 41 рік;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, починаючи з 16 грудня 2020 року, у розмірі, який визначений станом на 16 листопада 2019 року, з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення з військової служби (16 грудня 2020 року) - 41 рік, без обмеження максимального розміру пенсії.

В обґрунтування позову зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону №2262.

На підставі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос його було поновлено на службі. В зв`язку з поновленням на військовій службі з 01 грудня 2020 року припинено виплату пенсії.

безпідставним припинення виплати пенсії, посилаючись на норми частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ, статей 39, 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.

Також зазначає, що відповідач безпідставно обмежив його пенсію максимальним розміром, оскільки має право на отримання пенсійних виплат без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, які втратили працездатність на підставі рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

На час поновлення (повторного прийняття) позивача на військову службу на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 у справі №640/23024/19 та продовження строку дії контракту на час вимушеного прогулу, в країні діяв особливий період.

Відтак, на Позивача поширюються соціальні гарантії, передбачені частиною третьою статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме Позивачу повинна була здійснюватися виплата пенсії за весь час служби Позивача за контрактом на час вимушеного прогулу у розмірі, яку він отримував до поновлення (повторного прийняття) його на службі.

З аналізу наведених положень законодавства можна підсумувати, що повторне прийняття на військову службу – це прийняття особи на військову службу за контрактом після звільнення особи з такої служби. Тобто повторне прийняття на військову службу включає в себе також поновлення на військовій службі на підставі рішення суду, адже відбувається прийняття особи на військову службу після її звільнення.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що Позивач не переривав трудових відносин з роботодавцем з моменту звільнення не відповідає нормам матеріального права, оскільки на виконання постанови суду у справі №640/23024/19 Позивача з 16.11.2019 було поновлено (прийнято повторно) на службі під час дії особливого періоду.

Поруч з цим, під час призначення Позивачу пенсії за вислугу років 16.11.2019 були дотримані всі вимоги пенсійного законодавства України. Пенсія за вислугу років ОСОБА_1 була призначена відповідно до норм Закону №2262-ХІІ та її виплата здійснювалась на законних підставах.

Тому припинення виплати пенсії Позивачу на тій підставі, що його було поновлено на військовій службі, а не прийнято повторно під час дії особливого періоду, є протиправними діями Відповідача та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Більше того, після повторного звільнення Позивача зі служби 16.12.2020 розмір його пенсії не міг бути меншим, ніж до повторного прийняття на військову службу, як це передбачено вимогами ч. 2 ст. 2 Закону №2262-ХІІ.

Відтак, ГУ ПФУ в м. Києві повинного здійснити перерахунок та виплату пенсії Позивачу, починаючи з 16.12.2020, у розмірі не меншому, ніж той, який був визначений до повторного прийняття на військову службу з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення (41 рік).

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 25 червня 2026 року № 1291/0/15-26 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 КАС України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ у разі, коли суддя-доповідач із складу колегії суддів у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкоджати розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно п. 3.3.3 Засад використання автоматизованої системи у Шостому апеляційному адміністративному суді у випадках, передбачених п. «б» п. 3.3.1, передача справи до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу здійснюється суддею (помічником судді) за актом прийому-передачі. У разі, якщо залишок нерозглянутих справ, що передаються до Відділу забезпечення судового процесу для здійснення повторного автоматизованого розподілу з підстав, передбачених п. «б» п. 3.3.1, перевищує 5 справ, повторний автоматизований розподіл здійснюється виключно на підставі відповідного рішення зборів суддів.

Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебувають у провадженні судді Штульмана І.В.

10 вересня 2026 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року справу №640/7779/22 прийнято до провадження судді-доповідача Компанієць І.Д., строк розгляду справи продовжено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серія НОМЕР_2 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як отримувач пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.

З 16 листопада 2019 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до вищеозначеного Закону, на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України, а саме: подання про призначення пенсії №11/ПВ-8906 від 06 грудня 2019 року; розрахунку вислуги років (календарна - 37 років 01 місяць 26 днів, пільгова – 02 роки 11 місяців 18 днів, всього – 40 років 01 місяць 14 днів); грошового атестату №61 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №162 від 15 листопада 2019 року.

Загальний розмір пенсії станом на 16 листопада 2019 року становив 20090,40 гривень, розмір пенсії до виплати становить 16380 гривень.

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1072-ОС від 23 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача з військової служби в запас.

Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1101-ОС від 31 жовтня 2019 року в частині виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту начальника управління мобілізаційної роботи та підготовки органів управління Департаменту протидії воєнним загрозам Адміністрації Державної прикордонної служби України.

На виконання судового рішення у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос позивача поновлено на службі з 15 листопада 2019 року.

В зв`язку з поновленням на військовій службі з 01 грудня 2020 року позивачу припинено виплату пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04 березня 2021 року №2600-0505-8/37037 позивача повідомлено про порядок утримання надміру сплачених коштів за період з 16 листопада 2019 року по 31 грудня 2020 року у розмірі 225770 гривень та запропоновано внести вказану суму коштів на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 15 грудня 2020 року №1219-ос позивача було повторно звільнено зі служби згідно з підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 16 грудня 2020 року №1222-ос позивача виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

З 17 грудня 2020 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України, а саме: подання про призначення пенсії №11/ПВ-9887 від 03 березня 2021 року; розрахунку вислуги років (календарна - 38 років 03 місяці 18 днів, пільгова – 02 роки 11 місяців 18 днів, всього – 41 рік 03 місяці 06 днів); грошового атестату №15 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №121 від 17 лютого 2021 року.

Загальний розмір пенсії станом на 17 грудня 2020 року становить 16911,64 гривень та є ідентичним розміру пенсії до виплати.

В грудні 2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з запитом щодо зменшення розміру пенсійної виплати у зв`язку з повторним призначенням пенсії з 17 грудня 2020 року, а саме встановлення розміру пенсії на рівні 16911,64 гривень замість розміру 20090,40 гривень, який визначено станом на 16 листопада 2019 року.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17 грудня 2021 року №2600-0203-8/203673 за результатом розгляду звернення повідомлено, що пенсія за вислугу років призначена, як особі, що була звільнена з військової служби 16 грудня 2020 року.

Попереднє призначення пенсії з 16 листопада 2019 року не взято до уваги, оскільки на виконання рішення у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос позивача поновлено на службі з 15 листопада 2019 року.

В січні 2022 року представник позивача двічі звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з запитами щодо визначення розміру пенсійної виплати позивача після 17 грудня 2020 року та виплати пенсії не в повному обсязі (з обмеженням максимальним розміром) за період з 16 листопада 2019 року по 16 грудня 2020 року.

Листами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 11 січня 2022 року №2600-0202-8/4571 та від 04 лютого 2022 року №2600-0202-8/20814 надано роз`яснення щодо розрахунку розміру пенсії позивача аналогічні за змістом листу від 17 грудня 2021 року №2600-0203-8/203673.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки юридично звільнення ОСОБА_1 зі служби 15 листопада 2019 року не відбулось, відсутній юридичний факт, з яким частиною першою статті 2 Закону №2262-ХІІ прямо пов`язана можливість призначення пенсії військовослужбовцям, що відбувається лише після звільнення їх зі служби. Тому, після скасування наказу про звільнення позивач є особою, яка продовжує працювати на займаній посаді, що в свою чергу, відповідно до статей 2, 12 Закону №2262-ХІІ унеможливлює отримання позивачем пенсійних виплат.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не переривав трудових відносин з роботодавцем з моменту звільнення. Доказів того, що позивача було призвано на строкову службу, мобілізовано або прийнято на службу за контрактом на огляд суду не надано, тому суд не вважає за можливе застосувати до позивача положення частини третьої статті 2 Закону №2262-ХІІ.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон №2262-ХІІ.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2262-ХІІ (в редакції на час первинного призначення пенсії позивачу) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Вказана норма кореспондується з вимогами частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності відповідних умов, а саме: відповідної вислуги на день звільнення (з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше); якщо особи, які мають право на призначення пенсії за означеним Законом, звільненні зі служби.

Тож, реалізація права на пенсію можлива лише за наявності двох означених умов.

Окрім того, статтею 48 Закону №2262-ХІІ передбачено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Так, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 15 листопада 2019 року звільнено зі служби, у зв`язку з чим 16 листопада 2019 року йому було призначено довічну пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262 на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України.

В подальшому, внаслідок оскарження наказу про звільнення в судовому порядку, позивача поновлено на посаді та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1072-ОС від 23 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача з військової служби в запас.

За загальновідомим правилом поновлення на службі в судовому порядку відбувається з дати звільнення, яка була визнана незаконною, а не з дати винесення судового рішення.

Тобто, працівник вважається таким, що не переривав трудових відносин з роботодавцем з моменту звільнення, якщо суд визнає звільнення незаконним і час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи.

У свою чергу, суд враховує, що причиною припинення нарахування та виплати пенсії зазначається скасування наказу про звільнення від 23 жовтня 2019 року.

Таким чином, встановлені судами обставини свідчать, що призначення пенсії позивачу 16 листопада 2019 року відбулось на підставі наказу про звільнення, який на час розгляду цієї справи є скасованим.

Оскільки юридично звільнення ОСОБА_1 зі служби 15 листопада 2019 року не відбулось, відсутній юридичний факт, з яким частиною першою статті 2 Закону №2262-ХІІ прямо пов`язана можливість призначення пенсії військовослужбовцям, що відбувається лише після звільнення їх зі служби.

Отже, судом першої інстанції правильно зауважено на тому, що після скасування наказу про звільнення позивач є особою, яка продовжує працювати на займаній посаді, що в свою чергу, відповідно до статей 2, 12 Закону №2262-ХІІ унеможливлює отримання позивачем пенсійних виплат.

Щодо застосування положень частини 2, 3 статті 2 Закону №2262-ХІІ суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону № 2262-XII пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

В абзаці одинадцятому статті 1 Закону України від 06.12.1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (із змінами і доповненнями) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з абзацом п`ятим статті 1 Закону України від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (із змінами і доповненнями) особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок та військову службу» (із змінами і доповненнями) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

На підставі частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Отже, за змістом наведених норм, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни - воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Так, 17.03.2014 року виконуючим обов`язки Президента України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 303/2014, який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 1126-VІІ.

Згідно пункту 8 цього Указу, він набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.

Закон України від 17.03.2014 року № 1126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» набрав чинності з дня його опублікування, а саме - 18.03.2014 року.

Відповідно до пункту 3 зазначеного Указу мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Таким чином, з 18.03.2014 року в Україні, відповідно до абзацу одинадцятого статті 1 Закону України «Про оборону України» та абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», настав особливий період.

Громадяни України які захищають національну безпеку та цілісність нашої держави можуть бути призвані на строкову службу, мобілізовані або прийняті на службу за контрактом.

Проте, рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі №640/23024/19 визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1072-ОС від 23 жовтня 2019 року в частині звільнення позивача з військової служби в запас.

Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної прикордонної служби України № 1101-ОС від 31 жовтня 2019 року в частині виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту начальника управління мобілізаційної роботи та підготовки органів управління Департаменту протидії воєнним загрозам Адміністрації Державної прикордонної служби України.

На виконання судового рішення у справі №640/23024/19 наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11 листопада 2020 року №1089-ос позивача поновлено на службі з 15 листопада 2019 року.

Тобто, позивач не переривав трудових відносин з роботодавцем з моменту звільнення.

У той же час, позивачем не надано доказів того, що його було призвано на строкову службу, мобілізовано або прийнято на службу за контрактом, тому відсутні підстави для застосування до позивача ч.3 ст.2 Закону №2262-ХІІ.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пенсія позивачу була призначена за підставами, які згодом, з прийняттям відповідного судового рішення, відпали, через що виплата пенсії відповідачем припинена правомірно.

Щодо визначення відповідачу обов`язку здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 16 листопада 2019 року, то ці позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки є непідтвердженим право позивача на отримання пенсійних виплат за період з 16 листопада 2019 року по 16 грудня 2020 року відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсію за вислугу років, починаючи з 16 грудня 2020 року, у розмірі, який визначений станом на 16 листопада 2019 року, з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення з військової служби (16 грудня 2020 року) - 41 рік, суд зазначає наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі – Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку (в редакції на час призначення пенсії позивачу) заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).

Відповідно до пункту 13 Порядку №3-1 уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи.

Отже, органи Пенсійного фонду України здійснюють призначення, перерахунок та виплату пенсій військовослужбовцям на підставі документів, що надані уповноваженими структурними підрозділами, де особа проходила службу.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в рішенні від 05 лютого 2020 року по справі № 748/537/17, від 13 березня 2019 року по справі № 240/6263/18.

17 грудня 2020 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII, на підставі документів, наданих уповноваженим органом Державної прикордонної служби України, а саме: подання про призначення пенсії №11/ПВ-9887 від 03 березня 2021 року; розрахунку вислуги років (календарна - 38 років 03 місяці 18 днів, пільгова – 02 роки 11 місяців 18 днів, всього – 41 рік 03 місяці 06 днів); грошового атестату №15 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення №121 від 17 лютого 2021 року.

Тобто, пенсійним органом розраховано розмір пенсії відповідно до документів, які надані уповноваженим на це підрозділом. Повноваження щодо самостійного перегляду цих документів та встановлення розміру пенсії на свій розсуд у пенсійного органу відсутні.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 640/7779/22 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2025 року у справі № 640/7779/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 21 жовтня 2026 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.М. Оксененко

О.В. Чуприна