Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №756/8511/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 756/8511/26

номер провадження: 33/824/3893/2026

Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Малашевського О.В.,

представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Атаманова Олександра Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Мєдвєдєва Володимира Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_2 , на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Мєдвєдєв В.В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року. Скасувати постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою провадження у справі стосовно ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивоване тим, що повний текст постанови було доставлено до електронного кабінету захисника лише 09 липня 2026 року, тобто вже після спливу встановленого ст.294 КУпАП строку на апеляційне оскарження. До отримання повного тексту постанови судді сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитися з мотивами, покладеними судом в основу оскаржуваної постанови, належним чином оцінити її законність та обґрунтованість, а також підготувати мотивовану апеляційну скаргу.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що з аналізу відеозапису з камер зовнішнього спостереження, розташованих на Північному мосту в місті Києві вбачається, що автомобіль «Toyota Prius», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , після скоєння попередньої дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) не установив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, що є прямим порушенням вимог ПДР з боку водія цього автомобіля.

Вказує, що висновок судді першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є передчасним та таким, що не ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи. Суддя не перевірив доводи захисту щодо можливого порушення водієм автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , вимог підпункту «е» пункту 9.9 та підпункту «а» пункту 9.10 ПДР, не встановив значення цих обставин для виникнення ДТП та не з`ясував наявність причинного зв`язку між діями кожного з учасників ДТП і її наслідками.

Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки відсутній прямий причинно-наслідковий зв`язок між його діями та настанням ДТП. Натомість має місце факт грубого порушення ПДР водієм автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , що і стало єдиною першопричиною зіткнення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Мєдвєдєв В.В. в судове засідання, призначене на 16 жовтня 2026 року, не з`явились, про місце і час розгляду справи повідомлялися судом апеляційної інстанції своєчасно, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги, що захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокат Мєдвєдєв В.В. подав на електронну адресу Київського апеляційного суду письмове клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Атаманова О.М., який заперечував щодо доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводів, що викладені в апеляційній скарзі, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2026 року суддею першої інстанції винесено постанову щодо ОСОБА_2 у даній справі (а.с.46).

Відповідно до ч.1 ст.285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Матеріали справи не містять доказів направлення копії постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року ОСОБА_2 або його захиснику.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 - адвокат Мєдвєдєв В.В. вказує, що повний текст постанови було доставлено до електронного кабінету захисника лише 09 липня 2026 року, тобто вже після спливу встановленого ст.294 КУпАП строку на апеляційне оскарження. До отримання повного тексту постанови судді сторона захисту була позбавлена можливості ознайомитися з мотивами, покладеними судом в основу оскаржуваної постанови, належним чином оцінити її законність та обґрунтованість, а також підготувати мотивовану апеляційну скаргу.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанова судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року була надіслана до реєстру 09 липня 2026 року та оприлюднена - 10 липня 2026 року.

Згідно з ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Адвокат Мєдвєдєв В.В. подав апеляційну скаргу 17 липня 2026 року, тобто протягом десяти днів з дня отримання постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов`язків» (Рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; Рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).

Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 ч.3 ст.129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з приписами ст.289 КУпАП, в разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені адвокатом Мєдвєдєвим В.В. у клопотанні доводи про поважність причин пропуску строку на оскарження постанови судді є обґрунтованими, а тому пропущений строк на оскарження постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року підлягає поновленню.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Мєдвєдєва В.В. на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року, то апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При розгляді справи суддя першої інстанції дотримався вказаних положень закону.

Визнаючи винним ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суддя першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується даними, які містять: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №653851; схема місця ДТП; письмові пояснення учасників ДТП, відеозапис з бодікамер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення ДТП, відеозапис з камер зовнішнього спостереження, на яких зафіксовано обставини ДТП, яка стала підставою для складання вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення.

Тому суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Так, статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з пунктом 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Згідно з положеннями ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суддя першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом підтверджується даними, які містять:

протокол про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2026 року серії ЕПР1 №653851, з якого слідує, що 30 квітня 2026 року о 16 год 47 хв. в місті Києві по проспекту Степана Бандери, 2/37, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Nissan Sylphy EV», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_2 , здійснив наїзд на автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , який здійснив аварійну зупинку внаслідок ДТП, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів з матеріальними збитками, чим водій порушив п.13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП (а.с.1);

схема місця ДТП із зазначенням місця розташування автомобіля «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , після зіткнення та переліком видимих пошкоджень транспортних засобів. До схеми місця ДТП та локалізації пошкоджень транспортних засобів в учасників ДТП під час складання схеми місця ДТП зауважень не було. Так, відповідно до даних схеми місця ДТП, на автомобілі «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 , наявні пошкодження: передня права частина автомобіля, а на автомобілі «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , наявні пошкодження: ліва задня частина автомобіля (а.с.3);

письмові пояснення водія ОСОБА_1 , з яких слідує, що 30 квітня 2026 року о 16 год 38 хв. він, керуючи автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , в місті Києві по вул.Набережно-Рибальська зі сторони вул. Степана Бандери зупинився після ДТП з автомобілем «Kia», д.н.з. НОМЕР_4 , та получив удар в задній бампер і лівий бік автомобіля від «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 . Вказав, що знак аварійної зупинки був встановлений (а.с.4);

відеозапис з камер зовнішнього спостереження, на яких зафіксовано обставини ДТП, які відповідають викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення від 30 квітня 2026 року серії ЕПР1 №653851 обставинам (міститься в системі «Електронний суд»).

При цьому апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.

Даний протокол про адміністративне правопорушення підписаний працівником поліції, який його склав, та безпосередньо ОСОБА_2 , якому у встановленому законом порядку роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

За змістом ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішній переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд апеляційної інстанції вважає, що всупереч доводам апеляційної скарги, суддя першої інстанції, дослідивши письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , схему місця ДТП щодо напрямку руху транспортних засобів, їх розташування на дорозі та, приймаючи до уваги характер механічних пошкоджень транспортних засобів, правильно встановив, що ДТП сталась саме за обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

При цьому, суддя першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , який здійснив аварійну зупинку внаслідок ДТП, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів з матеріальними збитками, оскільки такий механізм ДТП слідує з письмових пояснень, наданих потерпілим у даній справі та фактично визнано письмовими поясненнями самого ОСОБА_2 в частині того, що він рухався на своєму автомобілі «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 , після Північного мосту за тролейбусом, зберігаючи дистанцію, швидкість його автомобіля була в районі 50 км/год, а після того як тролейбус почав виконувати маневр, у зв`язку з відсутністю будь-яких знаків про ДТП попереду він, ОСОБА_2 , не зміг зреагувати на стоячий автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , в результаті чого відбулось зіткнення цих автомобілів (а.с.5).

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що з аналізу відеозапису з камер зовнішнього спостереження, розташованих на Північному мосту в місті Києві вбачається, що автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , після скоєння попередньої ДТП не установив знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, що є прямим порушенням вимог ПДР з боку водія цього автомобіля, то суд апеляційної інстанції відхиляє їх, виходячи з такого.

По-перше, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді першої інстанції та не містять посилань на докази, які б спростовували висновок про те, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , який здійснив аварійну зупинку внаслідок ДТП, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів з матеріальними збитками, чим водій порушив п.13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

По-друге, з переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з камер зовнішнього спостереження вбачається відрізок дороги в місті Києві по проспекту Степана Бандери, 2/37, на якому стоїть автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , з увімкненою аварійною сигналізацією, а позаду від нього (правіше) стоїть синій автомобіль «Kia», д.н.з. НОМЕР_4 (згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 ). З відеозапису видно, що о 16 год 46 хв. 37 сек. в кадрі з`являється тролейбус, який об`їхав автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , та о 16 год 46 хв. 54 сек. повністю покинув дорожню смугу, на якій стояв автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , і саме в цей час в кадрі з`явився автомобіль «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 . Надалі з відеозапису вбачається, що зіткнення автомобіля «Nissan Sylphy EV», д.н.з. НОМЕР_2 , із стоячим автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого було ввімкнено аварійну сигналізацію, відбулось о 16 год 46 хв. 58 сек.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що наявність чи відсутність знаку аварійної зупинки або миготливого червоного ліхтаря не впливає на те, що водій ОСОБА_2 відповідно до п.13.1 ПДР залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу. Однак водій ОСОБА_2 , у порушення вимог вказаного п.13.1 ПДР, керуючи автомобілем «Nissan Sylphy EV», д.н.я з. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на автомобіль «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , який здійснив аварійну зупинку внаслідок ДТП, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів з матеріальними збитками.

По-третє, щодо посилання на порушення вимог ПДР з боку водія автомобіля «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , то апеляційний суд виходить з такого.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини.

Так, з урахуванням положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, а також з огляду на практику ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року та «Karelin v. Russia», рішення від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).

Формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.

Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже встановлення вини особи у порушенні нею ПДР, що є підставою для її притягнення до адміністративної відповідальності, без наявності висунутого проти неї обвинувачення у формі складання протоколу компетентним суб`єктом владних повноважень, призведе до порушення права останньої на захист від конкретного адміністративного обвинувачення, що є неприпустимим.

Оскільки в межах даного судового провадження відбувається судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, то у суду відсутні правові підстави для перевірки обставин щодо порушення ОСОБА_1 ПДР під час ДТП, яка мала місце 30 квітня 2026 року.

Таким чином апеляційний суд враховує, що події, відображені на досліджених апеляційним судом матеріалах справи, узгоджуються з поясненнями учасників ДТП - водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у письмових поясненнях, відібраних працівниками поліції під час оформлення матеріалів ДТП, виклали події, що відповідають змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а також наданому суду відеозапису з камер зовнішнього спостереження.

Отже, враховуючи наведене, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в оскаржуваній постанові щодо винуватості ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суддею першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків судді не впливають та їх не спростовують.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя першої інстанції врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, наявні в матеріалах справи дані про особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що обтяжують чи пом`якшують його відповідальність, та правомірно застосував щодо ОСОБА_2 вид стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн 00 коп., який передбачено санкцією ст.124 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, справедливим та відповідає меті адміністративного стягнення.

За таких обставин, постанова судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Що стосується сплаченого ОСОБА_2 судового збору у розмірі 798 грн 72 коп. за подання та розгляд даної апеляційної скарги, що підтверджується платіжною інструкцією від 13 липня 2026 року №8421-1430-6990-3193 (а.с.70), то апеляційний суд зазначає таке.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ні чинним КУпАП, ні положеннями Закону України «Про судовий збір», не передбачено сплату судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги на постанову судді першої інстанції у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас, механізм повернення помилково зарахованих коштів регулюється «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, та перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій, визначених за даними системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» (далі - Порядок), який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.

Відповідно до абз. 1 п.5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Таким чином, для повернення помилково сплаченого судового збору необхідно звернутись до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) із заявою про повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Поновити захиснику ОСОБА_2 - адвокату Мєдвєдєву Володимиру Володимировичу процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 .

Апеляційну скаргу адвоката Мєдвєдєва Володимира Володимировича, подану в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського

апеляційного суду С.М.Верланов