Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №361/4364/26
Суддя: Поливач Любов Дмитрівна
Унікальний номер справи 361/4364/26
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/14413/2026
Головуючий у суді першої інстанції Н. М. Петришин
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
22 жовтня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
секретар судового засідання Комар Л. А.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа державний виконавець Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірош Альона Василівна
заінтересована особа Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2026 року, постановлену у складі судді Петришин Н. М., в примішенні Броварського міськрайонного суду Київської області,
у с т а н о в и в:
06 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірош А. В., заінтересована особа: Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просив суд визнати постанову Головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірош А. В. від 08.05.2026 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання незаконною та скасувати її. Зобов`язати Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийняти до виконання ухвалу Броварського міського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №361/4364/26 та відкрити виконавче провадження не пізніше наступного дня після набрання ухвалою суду законної сили. Вжити передбачених законом заходів для невідкладного виконання ухвали від 22.04.2026, ураховуючи, що вона підлягає негайному виконанню відповідно до вимог ст. 157 ЦПК України.
Ухвалою Броварського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 через свого представника Елінну Кеплер подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись те, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, просить направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана ухвала суду порушує ст. 376 ЦПК України, ст. 449 ЦПК України, ст. 157 ЦПК України, ст. 6, 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 9 Конвенції ООН про права дитини. Залишення без розгляду скарги на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа за обставин, коли право на звернення реалізовувалося безперервно через представника заявника з першого дня такої можливості, продовжує стан невиконання ухвали від 22.04.2026.
Суд першої інстанції не з`ясував обставину, що має значення для правильного визначення моменту, з якого підлягає обчисленню строк звернення до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, а саме факт своєчасної реалізації ОСОБА_1 права на оскарження постанови державного виконавця від 08.05.2026 через уповноваженого представника.
Відповідно до ст. 64 ЦПК України, «представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки». Повноваження Еліанни Кеплер підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю з апостилем від 31.03.2026, яка уповноважує її подавати скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в інтересах ОСОБА_1 ; обмежень цього повноваження довіреність не містить. Скарга, подана представником 11.05.2026, є процесуальною дією, вчиненою від імені та в інтересах ОСОБА_1 в межах десятиденного строку, встановленого ст. 449 ЦПК України, обчисленого від дати постанови виконавця (08.05.2026). Повернення цієї скарги без розгляду ухвалою від 28.05.2026 з підстав, не пов`язаних із дотриманням строку чи обґрунтованістю вимог, не змінює факту своєчасного звернення до суду з тотожним предметом. Скарга від 06.06.2026 та скарга від 11.05.2026 мають тотожний предмет оскарження - постанова державного виконавця від 08.05.2026, тотожні підстави такогооскарження та подані в інтересах однієї й тієї самої особи. За таких обставин суд, вирішуючи питання про дотримання строку звернення заявника до суду зі скаргою, був зобов`язаний врахувати матеріали провадження № 4-с/361/37/26, яке перебуває в тому самому суді у тієї самої судді і стосується тієї самої справи № 361/4364/26. Суд цього не зробив, що є неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України). Навіть, за умови обчислення строку окремо щодо особистого звернення ОСОБА_1 , у матеріалах справи наявні поважні причини пропуску строку в розумінні ч. 2 ст. 449 ЦПК України, які підлягали дослідженню судом. До 05.06.2026, дати оприлюднення ухвали від 28.05.2026, ОСОБА_1 не мав підстав вважати своє право на судовий захист нереалізованим, оскільки відповідна скарга його представника вже перебувала на розгляді суду. Об`єктивна необхідність особистого звернення до суду з тотожною скаргою виникла лише після того, як стало відомо про повернення скарги представника без розгляду, тобто не раніше 28.05.2026, а фактично з моменту оприлюднення повного тексту цієї ухвали 05.06.2026.
Скарга від 06.06.2026 подана ОСОБА_1 на наступний день після оприлюднення ухвали від 28.05.2026, тобто без зволікання. Ці обставини є об`єктивними, підтверджуються матеріалами того самого суду і становлять поважні причини пропуску строку, якщо обчислювати його формально від 08.05.2026. Таким чином, строк на звернення до суду не було пропущено по суті. Право на оскарження постанови державного виконавця від 08.05.2026 було реалізовано вчасно 11.05.2026 через уповноваженого представника (пункт 1). Цей аргумент є основним і достатнім для скасування ухвали. Питання про поважні причини пропуску строку (пункт 2), наводиться як додатковий довід на випадок, якщо суд апеляційної інстанції не погодиться з тим, що звернення представника 11.05.2026 виключає сам факт пропуску строку.
Суд, що виявив формальний дефект, не застосував принцип пропорційності і не розглянув менш обтяжливий варіант - залишення скарги без руху з наданням строку на усунення недоліків, що є порушенням загального принципу доступу до правосуддя.
У судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи та їх представники не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заінтересовані особи у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується звітами про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
ОСОБА_1 подав заяву, у якій просить суд здійснювати розгляд апеляційної скарги без його участі. Будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від інших справи (їх представників) не надходило.
Так, суд апеляційної інстанції зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Беручи до уваги ч. 2 ст. 372 ЦПК, відповідно до якої неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків, колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи (їх представиників), оскільки дійшда висновку, що у даній справі неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду.
Суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи (їх представників) та скласти повну постанову у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини постанови не виготовлялись та не проголошувались судом 21.10.2026 через неявку учасників справи (їх представників) в судове засідання.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2026 року у справі № 361/4364/26 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 361/4364/26 встановлено порядок спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відеозв`язку: щовівторка, щочетверга з 17:00 по 19:00; щосуботи з 11:00 по 13:00 (за київським часом), тривалістю не менше 30 хвилин у будні та не менше 45 хвилин у суботу. Зобов`язано ОСОБА_4 забезпечувати участь малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відеодзвінках з батьком ОСОБА_1 у визначені судом дні та час спілкування, не перешкоджати спілкуванню та не переривати його достроково без поважних причин. Ухвала про забезпечення позову виконується негайно.
02 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - Еліанна Кеплер, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.03.2026, подала до Броварського відділу ДВС заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі зазначеної ухвали.
08 травня 2026 року головний державний виконавець Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірош А. В. винесла постанову про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з посиланням на п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та на вимогу пред`явлення виконавчого документа, виключно в електронній формі.
11 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - Еліанна Кеплер, на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.03.2026, в межах десятиденного строку, встановленого ст. 449 ЦПК України подала до Броварського міськрайонного суду Київської області скаргу на зазначену постанову державного виконавця від 08.05.2026.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2026 року у справі № 361/4364/26 (провадження № 4 с/361/37/26) повернуто зазначену скаргу без розгляду. Підставою для повернення суд визначив відсутність кваліфікованого електронного підпису України у іноземної особи при поданні скарги засобами електронної пошти.
05 червня 2026 року повний текст ухвали від 28.05.2026 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
06 червня 2026 року ОСОБА_1 особисто подав до Броварського міськрайонного суду Київської області скаргу на постанову головного державного виконавця Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сірош А. В. від 08.05.2026 про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
Постановляючи ухвалу про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про те, що про порушення прав скаржник дізнався 08.05.2026, а із даною скаргою до суду звернувся 06.06.2026, тобто з пропуском 10-денного строку на звернення до суду.
При цьому клопотання про поновлення строку на звернення до суду із даною скаргою ОСОБА_1 не подав.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на таке.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з частиною першою статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Частиною другою статті 449 ЦПК України визначено, що пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас загальні права та обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод (постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10, від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004, від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18).
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 24 вересня 2019 року у справі № 420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що під поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Строки на подання скарги є процесуальними можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду (постанова Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19).
У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 Верховний Суд вказав, що водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2022 року у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г.
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20, ухваленій за подібних правовідносин, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин. У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також та загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).
Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі № 718/4066/23 (провадження № 61-6813св25).
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується ОСОБА_1 , про порушення прав скаржник дізнався 08.05.2026.
Отже, перебіг десятиденного строку для оскарження ОСОБА_1 рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця, за умови обставин цієї справи, почався з 09.05.2026 та 19.05.2026 такий строк закінчився, а скаргу подану ним до суду через систему електронний суд 06.06.2026. При цьому заявник, подаючи скаргу до суду не подав клопотання про поновлення пропущеного строку та не зазначив причин пропуску вказаного строку. Хоча усвідомлював, що такий строк ним вже пропущено при повторному зверненні до суду із цією скаргою.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те що, заявником було пропущено строк визначений законом на звернення зі скаргою на постанову державного виконавця до суду, передбачений пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України, заяву про поновлення такого строку з зазначенням поважності причин пропуску подано заявником не було.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ним не пропущено строк на подання цієї скарги з посиланням на те, що вперше скаргу було подано його представником 11.05.2026, оскільки зазначені обставини можуть лише підтверджувати поважність причин пропуску звернення ОСОБА_1 повторно до суду з аналогічною скаргою, але вони не свідчать про те, що строк звернення до суду зі скаргою ним не пропущено.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду відповідно до вимог частини другої статті 449 ЦПК України, оскільки пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску лише на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. Проте такого клопотання ОСОБА_1 разом із скаргою не подав суду. А отже доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена із додержанням норм процесуального права, а тому не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції залишає її без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua