Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 15 жовтня 2026 р.
Справа: №756/1610/26
Суддя: Верланов Сергій Миколайович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 756/1610/26
номер провадження: 33/824/3894/2026
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Малашевського О.В.,
представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Володарського Вадима Леонідовича,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Мельниченка Миколи Сергійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Володарського Вадима Леонідовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Володарський В.Л. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), яка стала причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , полягала у наїзді на нерухому перешкоду. Вважає, що у даному випадку висновок судді першої інстанції про відсутність складу правопорушення у діях ОСОБА_2 (оскільки ДТП ніхто не заперечував) є неправильним.
Зазначає, що наявність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 не залежить від можливого порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР) водієм гужового возу, оскільки останній у момент ДТП взагалі не рухався, а коня було випряжено та відведено.
Вказує, що версія ОСОБА_2 щодо механізму ДТП є технічно неспроможною, що підтверджується висновком експертизи.
Також адвокат Володарський В.Л. подав додаткові пояснення, в яких вказує, що згідно з версією ОСОБА_2 , виявивши перешкоду (характер якої йому був на той момент незрозумілий), він вирішив здійснити маневр об`їзду, і у процесі цього маневру стався наїзд на нерухому перешкоду. Навіть у межах цієї версії, саме ОСОБА_2 , як водій, відповідав за безпеку обраного ним маневру об`їзду, який, на його думку, безпечним не був, якщо у його ході стався наїзд на перешкоду. Посилається на те, що за досліджуваними фотознімками з місця події видно, що хоча гужовий віз дійсно не був обладнаний світлоповертачами, проте на боковій поверхні його коліс був контрастний (білий) шар снігу, що могло дозволити помітити його при належній увазі водія до дорожньої обстановки.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_1 не з`явились, про місце і час судового засідання повідомлені апеляційним судом своєчасно, в установленому законом порядку. Захисник ОСОБА_2 - адвокат Мельниченко М.С. та представник ОСОБА_1 - адвокат Володарський В.Л. вважали за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Володарського В.Л., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Мельниченка М.С., який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572247 від 21 січня 2026 року зазначено, що 21 січня 2026 року близько 18 год 03 хв., дорога М06 Київ-Чоп 484 км+200 м, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «MAZDA CХ-60», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , рухаючись по дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, в лівому ряді, здійснюючи маневр випередження, не обрав безпечної швидкості, не переконався у безпеці маневру, був неуважний, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме, гужовий транспорт, який знаходився на розділювальній смузі дороги, внаслідок чого автомобіль та гужова повозка отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п.2.3 б), 10.1 та 12.1 ПДР (а.с.1).
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Пунктом 2.3 б) ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі
Відповідно до п.10.1 ПДР, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно з п.12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Закриваючи провадження у справі суддя першої інстанції виходив із того, що суду не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів, які у своїй сукупності свідчили б про те, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, порушив вимоги п.п.2.3 б), 10.1 та 12.1 ПДР, що підлягає обов`язковому встановленню в такій категорії справ про адміністративне правопорушення, в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи, котра притягається до відповідальності, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, тому суддя першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП слід закрити за відсутності в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що вказані висновки судді першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наведеними вище дослідженими у судовому засіданні доказами та є обґрунтованими.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження винуватості водія ОСОБА_2 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суду надані такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572247 від 21 січня 2026 року; схема місця ДТП від 21 січня 2026 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 21 січня 2026 року.
У суді першої інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 свою вину не визнав та пояснив, що невідповідність дій невстановленої особи, яка керувала гужовим возом вимогам ПДР знаходяться у причинному зв`язку з виникненням ДТП та її наслідками. Вказав, що 21 січня 2026 року приблизно о 18 год 03 хв. він рухався по автомобільній дорозі в напрямку міста Броди зі сторони міста Буська Львівської області, рухався до міста Києва зі швидкістю 90 км/год. Проїжджа частина мала дві смуги для руху в одному напрямку та дві смуги в зустрічному, які розділені між собою розділювальною смугою. Дорога була абсолютно рівною, почищеною від снігу, без вертикальних і горизонтальних кривих. Покриття проїзної частини було мокре, так як дорога була посипана сумішшю для боротьби з ожеледицею, зовнішнє освітлення проїжджої частини в темний час доби в тому місці взагалі відсутнє. У зустрічному напрямку рухалися автомобілі, тому він рухався з ближнім світлом фар, дальнє світло не застосовував, був ввімкнений круїз-контроль, дорожня обстановка таке дозволяла. Він рухався у правій смузі руху, інших автомобілів не було (ані поруч, ані ззаду, ані спереду). Приблизно за 20 м він побачив, що на дорозі лежить сторонній нерухомий предмет, на що він, пересвідчившись у безпеці руху, прийняв рішення про об`їзд перешкоди для руху шляхом перелаштування в ліву смугу руху, оскільки дорожня обстановка дозволяла йому зробити це безпечно. Перелаштувавшись у ліву смугу, приблизно на рівні стороннього нерухомого предмета, який він попередньо виявив у правій смузі руху, раптово для себе відчув удар у лівий бік транспортного засобу. Він взагалі не зрозумів, що відбулося, зупинився, бо побачив, що лобове скло розбито, ввімкнув аварійний сигнал, вийшов з автомобіля й почув звук удару під час того, як інший автомобіль проїздив поблизу. Ніхто не міг зрозуміти, що відбулося.
Також ОСОБА_2 пояснив, що під час огляду місця події вони разом з іншим водієм виявили, що механічні пошкодження транспортних засобів одинакові - з лівого боку автомобілів: лобове скло, стійка, дзеркало. Вони почали з`ясовувати причину пошкоджень і пішли оглядати територію та виявили гужовий віз у кучугурі снігу на розділювальній смузі, яка загалом не призначена для руху та/або стоянки транспортних засобів та/або гужових возів. Також на місці події було з`ясовано, що частина гужового возу, до якого запрягаються коні, а саме, дишло, яке перебувало приблизно на рівні очей, стирчало по лівий бік водія й вдарило автомобілі в лобове скло з лівого боку. Коли вони підійшли до водія гужового возу, він сказав, що зараз приїде трактор і витягне машини та віз, на що ОСОБА_2 йому відповів, що потрібно чекати поліцію, бо машини вже розбиті, після чого водій гужової повозки зник так само як і зник водій ще одного автомобіля, який також зазнав аналогічних пошкоджень (автомобіль марки «OPEL», д.н.з. НОМЕР_2 , та який повідомив їм, що він знає водія гужового возу). Тоді ж було з`ясовано, що стороннім нерухомим предметом у правій смузі руху являлася ймовірно частина гужового возу, однак, оглядаючи місце події з іншим водієм, вони не змогли оглянути той предмет, оскільки на місце події приїхали невідомі люди (ймовірно родичі водія гужового возу) та забрали той предмет з дороги.
Окрім того ОСОБА_2 зазначав, що такі ж зіткнення між дишлом гужового возу відбулися також із іншими транспортними засобами, а саме, марки «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_3 , та «Opel, д.н.з. НОМЕР_2 , докази чого містяться на диску з відеозаписами та фотознімками, долученого до матеріалів справи, на якому зафіксовано: розташування гужового возу за межами смуги руху автомобіля марки «Mazda CХ-60» (гужовий віз знаходиться на розділювальній смузі, перпендикулярно, не виступаючи на проїжджу частину зустрічної смуги і смуги, по якій рухався ОСОБА_2 . Дишло від возу виступало на ліву смугу руху, хто останній його відбив від возу невідомо, в результаті удару відбувся розлом дишла. Водій «Renault Duster» випередив ОСОБА_2 , ймовірно спочатку вдарив дишло автомобіль «Renault Duster», потім автомобіль ОСОБА_2 , потім інший автомобіль. В момент, коли ОСОБА_2 отримав удар і зупинився, автомобіль «Renault Duster» вже був припаркованим, потім був ще удар і автомобіль, який вдарило дишлом, не зупинившись, поїхав далі; механічні пошкодження автомобіля марки «Mazda CХ-60» з лівого боку (лобове скло, водійське дзеркало, стійка, капот); механічні пошкодження автомобілів марки «Renault Duster» та «Opel» з лівого боку; дорожня обстановка (відсутність зовнішнього освітлення проїжджої частини в темний час доби, обмежена оглядовість, місце розташування гужового возу на розділювальній смузі, яка засипана снігом, та місце знаходження відбитого дишла, місце розташування гужового возу по відношенню до руху транспортного засобу марки «Mazda CХ-60», відсутність на гужовому возі світлоповертачів, ліхтарів, відсутність будь-якого інформування учасників дорожнього руху про наявність перешкоди (не забезпечено видимість воза та дишла).
ОСОБА_2 зазначав, що він, перелаштувавшись і рухаючись у лівій смузі руху, не міг припустити та допустити, що в цій смузі руху може виявитися ще якийсь нерухомий предмет, оскільки дорога була вільною, гужового возу не було видно, віз не був обладнаний світлоповертачами, ліхтарями, світловідбиваючими елементами. Дишло стирчало на рівні очей, а світло фар автомобіля світить більше до низу, до того ж світло зустрічного транспорту дещо обмежувало оглядовість. Всі автомобілі вдарилися об дишло. Віз знаходився на розділювальній смузі, яка була засипана снігом, дерев`яне дишло гужового возу стирчало на ліву смугу руху з лівого боку на рівні капоту та лобового скла автомобіля, що унеможливлювало своєчасне його виявлення під час руху в темну пору доби та в умовах обмеженої видимості. На думку ОСОБА_2 , водій гужового возу виконував поворот ліворуч та/або розворот через розділювальну смугу, яка була засипана снігом, внаслідок чого віз застряг у снігу, у зв?язку з чим саме цей водій створив небезпеку для руху транспортних засобів. Крім того, зі слів водія гужового возу ОСОБА_2 стало відомо, що він, застрягши возом у снігу, розпряг коней з упряжки й відвів їх за дорогу для того щоб коні не лякалися транспортних засобів, що рухаються по дорозі.
З матеріалів справи вбачається, що з метою установлення відповідності дій водіїв транспортного засобу та гужового возу в даній дорожній обстановці технічним вимогам ПДР, наявності у водія ОСОБА_2 технічної можливості запобігти зіткненню з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водіїв вимогам ПДР, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водіїв та ДТП, суддею першої інстанції ухвалено постанову від 24 березня 2026 року, якою клопотання захисника - адвоката Мельниченка М.С. про призначення судової інженерно-транспортної (автотехнічної) експертизи задоволено.
Призначено у справі судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
На вирішення експертам поставлено такі питання:
1. У даній дорожній обстановці на дорозі безпосередньо перед ДТП як повинен був діяти водій транспортного засобу марки «Mazda CХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 згідно з технічними вимогами ПДР?
2. У даній дорожній обстановці на дорозі безпосередньо перед ДТП як повинен був діяти водій гужового возу згідно з технічними вимогами ПДР?
3. У даній дорожній обстановці на дорозі безпосередньо перед ДТП чи мав водій транспортного засобу марки «Mazda CХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 технічну можливість згідно з технічними вимогами ПДР уникнути зіткнення з моменту виникнення небезпеки для руху, не доїжджаючи до перешкоди у вигляді частини гужового возу, а саме дерев`яного дишла?
4. Чи вбачаються в даній дорожній обстановці в діях водія транспортного засобу марки «Mazda CХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 невідповідності технічного характеру вимогам підпункту «б» пункту 2.3., пунктів 10.1. та 12.1. ПДР, які з технічної точки зору перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП? Якщо так, то які саме?
5. Чи вбачаються в даній дорожній обстановці на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою в діях водія гужового возу невідповідності технічного характеру вимогам ПДР, які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП з технічної точки зору? Якщо так, то які саме?
Попереджено експерта (експертів) про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов`язків за ст.385 КК України, за дачу завідомо неправдивого висновку за ст.384 КК України, а також про процесуальні обов`язки експерта, передбачені ч.5 ст.69 КПК України.
У розпорядження експерта (експертів) надано матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП (справа №756/1610/26), в яких містяться вихідні дані про обставини вчинення ДТП (а.с.46-48).
Відповідно до висновку експерта від 27 квітня 2026 року №СЕ-19-26/21329-ІТ, складеного на виконання вищевказаної постанови судді від 24 березня 2026 року головним судовим експертом відділу транспортної аналітики лабораторії інженерно-транспортних та товарознавчих досліджень Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Тимофієнком О.В., який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертними спеціальностями 10.1 «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» (свідоцтво №6909, видане ЕКК МВС 16 грудня 2004 року, кваліфікацію підвищено рішенням ЕКК МВС від 26 квітня 2024 року №2989), 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» (свідоцтво №8364, видане ЕКК МВС 15 вересня 2007 року, кваліфікацію підвищено рішенням ЕКК МВС від 10 листопада 2025 року №3406), 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» (свідоцтво №8334, видане ЕКК МВС України 11 вересня 2007 року, кваліфікацію підвищено рішенням ЕКК МВС від 22 вересня 2025 року №3346), вищий кваліфікаційний клас судового експерта, стаж експертної роботи - з 1999 року:
1) Водій автомобіля «Mazda СХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до технічних вимог п.п.12.2 та 12.3 ПДР.
2) Водій гужового воза повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.7.2, 7.3, 7.7 (а,б,г) ПДР.
3) Технічна можливість запобігти наїзду на перешкоду у вигляді елементу гужової повозки (дишло) для водія автомобіля «Mazda СХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 може бути визначена на підставі аналізу параметрів, що характеризують його рух перед наїздом, а також даних, що характеризують його розташування відносно місця наїзду в момент, коли водій повинен був оцінити ситуацію, як небезпечну для подальшого руху. Але у матеріалах, наданих на дослідження відсутні дані щодо: розташування автомобіля відносно меж проїзної частини в процесі зближення з нерухомою перешкодою (яку він об`їжджав), до маневру об`їзду; величини зміщення смуги руху автомобіля на момент наїзду на другу перешкоду; взаємного розташування автомобіля та перешкоди (на яку наїжджав) в момент контактної взаємодії; зменшення швидкості, чи рівномірного руху автомобіля в процесі маневру; взаємного розташування нерухомої перешкоди (яку об`їжджав) та гужової повозки з дишлом (на яку наїхав), а також їхнього розташування відносно меж проїзної частини; видимості перешкоди (яку об`їжджав) з місця водія автомобіля під час руху, до початку маневру; видимості перешкоди (на яку наїхав) з місця водія автомобіля під час руху, до початку маневру.
За відсутності в матеріалах, наданих на дослідження, наведеного комплексу вихідних даних, вирішити питання щодо технічної можливості у водія автомобіля «Mazda СХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 уникнути наїзду на частину гужового возу, а саме дерев`яне дишло, з моменту виникнення небезпеки для його руху, не видається можливим.
4) З огляду на встановлений механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди, згідно з наданими на дослідження матеріалами, та на чітко визначену цільову спрямованість п.п.2.3 (б), 10.1 та 12.1 ПДР, експертний аналіз дорожньо-транспортної ситуації не може бути проведений відповідно до наведених положень;
5) У матеріалах, наданих на дослідження, зазначено про виявлення на місці події, гужового возу без будь-яких світлоповертаючих елементів та ліхтарів, розташованого на технологічному розриві (який розділяє зустрічні напрямки руху). Що дозволяє стверджувати про невідповідності в діях водія гужового возу вимогам п.п.7.2, 7.3, 7.7 (а, б, г) ПДР.
Оскільки в матеріалах, наданих на дослідження, відсутні дані щодо відстані, на якій автомобіль «Mazda СХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився від місця наїзду на гужовий віз в момент об`єктивної можливості у його водія виявити перешкоду (на проїзній частині, без світлоповертачів та фонарів), то визначити, чи знаходяться невідповідності п.п.7.2, 7.3, 7.7 (а, б, г) ПДР в діях водія гужового возу у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди, не видається можливим (а.с.51-63).
Отже, враховуючи однакову сукупність даних як у суду, так і у експерта, який володіє необхідними фаховими знаннями, необхідними для точного встановлення невідповідності дій водія вимогам ПДР, що є обов`язковим для притягнення особи до адміністративної відповідальності, з огляду на те, що експерт не зміг встановити невідповідність дій ОСОБА_2 інкримінованим йому пунктам ПДР, а також приймаючи до уваги, що інших доказів на доведення фактів, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто на доведення винуватості ОСОБА_2 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суду не надано, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді першої інстанції про те, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №572247 від 21 січня 2026 року, грунтуються на припущеннях, а відтак відсутні підстави для висновку про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
При цьому суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав не враховувати при прийнятті рішення у даній справі висновку експерта, як і ставити під сумнів висновки, викладені у ньому. Вказаний висновок експерта представником потерпілої ОСОБА_1 - адвокатом Володарським В.Л., належними доказами не спростований.
Таким чином апеляційний суд вважає, що всупереч доводам апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи докази не підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки ними не доведено порушення ОСОБА_2 вимог п.п.2.3 б), 10.1 та 12.1 ПДР та наявність причинного зв`язку між цими порушеннями ПДР та виникненням ДТП.
Оцінюючи посилання в апеляційній скарзі на те, що версія ОСОБА_2 щодо механізму ДТП є технічно неспроможною, що підтверджується висновком експертизи, апеляційний суд враховує, що дійсно в мотивувальній частині висновку експерта міститься висновок про те, що фактичні дані, засновані на показаннях водія ОСОБА_2 , у частині здійсненого ним маневру об`їзду нерухомої перешкоди на ділянці довжиною 20 м є неспроможними з технічної точки зору. Тому експерт виснував, що даний варіант розвитку дорожньо-транспортної ситуації, відрізняється від дійсного на момент пригоди та не є спроможним з технічної точки зору.
Разом із тим, неспроможність такого механізму ДТП не спростовує висновків експертизи про те, що з огляду на встановлений механізм розвитку ДТП згідно з наданими на дослідження матеріалами, та на чітко визначену цільову спрямованість п.п.2.3 б), 10.1 та 12.1 ПДР, експертний аналіз дорожньо-транспортної ситуації не може бути проведений відповідно до наведених положень ПДР, та, відповідно, не спростовує правильного висновку судді першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що ДТП, яка стала причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 полягала у наїзді на нерухому перешкоду, а тому представник потерпілої вважає, що висновок судді першої інстанції про відсутність складу правопорушення (оскільки ДТП ніхто не заперечував) у діях ОСОБА_2 є помилковим, апеляційний суд відхиляє, виходячи з такого.
Так, згідно з висновком експерта від 27 квітня 2026 року №СЕ-19-26/21329-ІТ, водій автомобіля «Mazda СХ-60», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до технічних вимог п.12.2 та п.12.3 ПДР.
Проте згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У своїх судових рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Європейської конвенції з прав людини.
Так, з урахуванням положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, а також з огляду на практику ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року та «Karelin v. Russia», рішення від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципи рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, в фактично судом).
Формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.
Протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Саме складання протоколу - це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже встановлення вини особи у порушенні нею ПДР, що є підставою для її притягнення до адміністративної відповідальності, без наявності висунутого проти неї обвинувачення у формі складання протоколу компетентним суб`єктом владних повноважень, призведе до порушення права останньої на захист від конкретного адміністративного обвинувачення, що є неприпустимим.
Оскільки в межах даного судового провадження відбувається судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, у зв?язку з порушенням ним п.п.2.3 б), 10.1 та 12.1 ПДР, то у суду відсутні правові підстави для перевірки обставин щодо порушення ОСОБА_2 п.12.2 та п.12.3 ПДР під час ДТП, яка мала місце 21 січня 2026 року.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком судді першої інстанції про те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено належних та допустимих доказів на підставі яких, поза розумним сумнівом, що є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною, тому не може бути зроблений висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки суду не надано беззаперечних доказів того, що він порушив вимоги п.п.2.3 б), 10.1 та 12.1 ПДР, а тому суддя першої інстанції правильно закрив провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Що стосується посилання представника потерпілого на те, що суддя першої інстанції тривалий час виготовляв повний текст оскаржуваної постанови у даній справі та після отримання апеляційної скарги врахував її доводи при складанні постанови, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вони грунтуються на припущеннях та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про невідповідність висновків судді першої інстанції обставинам справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким суддею першої інстанції надана належна правова оцінка, на правильність висновків судді не впливають та їх не спростовують.
З огляду на викладене вище, постанова судді Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу адвоката Володарського Вадима Леонідовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 03 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов
Оригінал: reyestr.court.gov.ua