Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №357/11293/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №357/11293/25

Суддя: Голуб Світлана Анатоліївна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/11293/25 Головуючий у суді І інстанції Бебешко М.М.

Провадження № 22-ц/824/10742/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів:

Борисової О.В., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2026 року у справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

22 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2021 року в сумі 61 515,13 грн та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2021 року в сумі 1 578,78 грн та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 77,82 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, Македон О.А., який діє в інтересах АТ «Універсал Банк», подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 59 936,35 грн і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту здійснення спірних операцій саме відповідачкою є такими, що не відповідають встановленим обставинам справи і наявним в матеріалам справи доказам.

Зазначає, що сукупність доказів, зокрема даних банківської системи, свідчить про наявність безперервного та підтвердженого зв`язку між відповідачкою, її мобільним пристроєм «iPhone 14 Pro Max» та здійсненими операціями. Встановлено, що зазначений пристрій використовувався відповідачкою для доступу до мобільного застосунку банку з 11 січня 2023 року та був її довіреним пристроєм протягом тривалого часу до моменту здійснення спірних транзакцій (21 листопада 2023 року).

Безпосередньо перед проведенням переказів 21 листопада 2023 року зафіксовано вхід до мобільного застосунку з цього пристрою із використанням ПІН-коду, а також виконання дій із застосуванням біометричних даних. Біометрична аутентифікація (відбиток пальця або розпізнавання обличчя) за своєю природою є індивідуалізованим способом ідентифікації, що об`єктивно унеможливлює її використання сторонніми особами без безпосередньої участі власника.

Крім того, відсутні будь-які докази втрати, викрадення пристрою, а також не зафіксовано входів до застосунку з інших пристроїв, що додатково підтверджує перебування такого пристрою у володінні ОСОБА_1 на момент здійснення операцій.

Таким чином, у своїй сукупності наведені обставини не лише підтверджують використання відповідачкою власних аутентифікаційних даних і довіреного пристрою, але й виключають обґрунтовану можливість здійснення спірних операцій сторонніми особами без її відома та участі.

28 травня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Погорілого В.О., у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір у справі та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_1 заперечує факт передачі третім особам ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції та перерахування нею грошових коштів у розмірах 28 083,69 і 22 770 грн, а будь-яких достатніх та допустимих доказів того, що відповідачка своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, здійснені по її рахунку 21 листопада 2023 року з боку АТ «Універсал Банк» до суду не надано, як і не доведено факт особистого ініціювання ОСОБА_1 спірних фінансових операцій, а тому позов щодо стягнення заборгованості у заявленому розмірі 61 515,13 грн підлягає лише частковому задоволенню, а саме на суму 1 578,78 грн.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2021 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Відповідно до умов надання банківських послуг позивач відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «monobank | Universal Bank», Таблицею обчислення вартості кредиту і Паспортом споживчого кредиту, а також Тарифами, що розміщенні за відповідним посиланням, складають договір про надання банківських послуг.

На підтвердження факту укладення кредитного договору АТ «Універсал Банк» надало до суду копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «monobank | Universal Bank».

Паспортом споживчого кредиту Чорної картки monobank передбачено тип кредиту як поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання. Сума ліміту кредиту становить від 0 до 500 000,00 грн, в залежності від суми, яка погоджена в заявці на кредит та відображена у мобільному додатку. Строк кредитування встановлено 25 років з правом автоматичного продовження. Базова процентна ставка 3,1 % в місяць (37,2 % річних). Загальні витрати за кредитом складають 36 668,07 грн, виходячи з суми кредитного ліміту 100 000,00 грн, погашення якого відбулось впродовж 12 місяців. Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 136 669,07 грн, виходячи з суми кредитного ліміту 100 000,00 грн, погашення якого відбулось впродовж 12 місяців. Реальна річна процентна ставка 44,26 %.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, укладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 11 травня 2025 року залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом складає 61 515,13 грн, в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 61 515,13 грн.

Відповідачка заперечувала використання нею кредитного ліміту, посилаючись на несанкціоноване списання з її рахунку коштів.

Перевіряючи зазначені доводи, суд першої інстанції встановив, що згідно виписки з банківського рахунку відповідачки 21 листопада 2023 року о 18:38:18 з її рахунку здійснено переказ грошових коштів в сумі 28 083,69 грн, а цього ж дня з рахунку відповідача о 18:43:15 здійснено переказ грошових коштів в сумі 22 770,00 грн. У подальшому, руху грошових коштів на банківському рахунку відповідачки не було, окрім нарахування банком відсотків за кредитом та відсотків за обслуговування картки. Станом на 20 листопада 2023 року залишок боргу на банківському рахунку відповідачки складав 1 578,78 грн.

Згідно роздруківки розмови відповідачки з оператором колл-центру АТ «Універсал Банк» від 21 листопада 2023 року встановлено, що 21 листопада 2023 року о 19:53:18 ОСОБА_1 зателефонувала оператору АТ «Універсал Банк» та пояснила, що з її рахунку було здійснено два грошових перекази на картку особи з ім`ям ОСОБА_2 в сумах 28 083,69 грн і 22 770 грн відповідно.

При цьому ОСОБА_1 пояснила, що вона не здійснювала вказані грошові перекази і оператор банку рекомендував їй звернутися до органів поліції і повідомив про блокування рахунку. У свою чергу, відповідачка пояснила, що телефон знаходиться біля неї в квартирі, у якій окрім неї є лише її малолітні діти і доступу до її телефону ніхто не має. Цього ж дня ОСОБА_1 о 20:58:24 повторно зателефонувала до оператора АТ «Універсал Банк» з приводу зняття грошових коштів, де останній повідомили про необхідність звернення до органів поліції.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111030005566 27 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського районного управління Національної поліції Головного управління поліції в Київській області щодо крадіжки з банківського рахунку грошових коштів в сумі 50 853 грн, належних ОСОБА_1 . За вказаним зверненням слідчим розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України.

Із заявою про вчинення вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_1 звернулася безпосередньо 22 листопада 2023 року, про що свідчить відмітка про її отримання саме цією датою.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У справі, яка переглядається, між сторонами виникли правовідносини щодо відкриття, ведення, обслуговування карткового рахунку, його функціонування та кредитування на підставі підписаної відповідачкою анкети-заяви до договору про надання банківських послуг.

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно із частинами першою-третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом, або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Банк має право надавати платіжні послуги відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Відповідно до пунктів 2-5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг.

Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Як визначено пунктом 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.

У відповідності до пункту 14.16 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

У відповідності до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка звернулася на гарячу лінію monobank (АТ «Універсал Банк») 21 листопада 2023 року о 19:53 хв, а оскаржувані операції були здійснені у проміжок часу з 18:38 по 18:43, та повідомила представнику банку про несанкціоноване списання коштів з її рахунку.

Під час цієї розмови оператором АТ «Універсал Банк» заблоковано картку відповідачки з метою безпеки.

Отже, ОСОБА_1 повідомила представників АТ «Універсал Банк» про здійснені фінансові операції вже після оскаржуваної операції щодо списання коштів з її карткового (кредитного) рахунку.

Крім того, суд першої інстанції не дав оцінки доводам позивача про те, що згідно даних банківської системи: пристрій «iPhone 14 Pro Max» використовувався відповідачкою у додатку «Монобанк» з 11 січня 2023 року, тобто задовго до здійснення спірних списань, і це означає, що саме на цей пристрій встановлений додаток, з якого відповідачка користується банківськими послугами. Отже, вказаний пристрій належить відповідачці та перебуває у її користуванні.

21 листопада 2023 року були зафіксовано входи у додаток по ПІН-коду та з використанням біометричних даних (час 18:36:55) з пристрою «iPhone 14 Pro Max».

Надані позивачем аудіозаписи підтверджують, що мобільний телефон перебував під контролем відповідачки. Це, у свою чергу, свідчить про наявність у відповідачки доступу до мобільного пристрою (iPhone 14 Pro Max) та користування нею мобільним додатком банку за дві хвилини до здійснення спірних транзакцій. Механізм здійснення шахрайських операцій передбачає, що у разі вчинення переказів сторонніми особами вхід до мобільного додатку зазвичай відбувається зі сторонніх пристроїв. Банківська система фіксує кожен вхід з нового пристрою та надсилає клієнту відповідне повідомлення для підтвердження такого пристрою та також надсилає отп-пароль (одноразовий код) в смс-повідомлення на фінансовий номер клієнта, щоб останній ввів його в додатку для підтвердження своєї особи.

Отже, доступ до мобільного додатку та здійснення операцій відбувалися під контролем відповідачки, а спірні транзакції є законними та підтверджені її власними засобами автентифікації.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами позивача в тому, що факт входу до мобільного додатку та підтвердження операцій із використанням персональних засобів автентифікації (PIN-коду та біометричних даних) свідчить про те, що доступ до додатку мала саме відповідачка зі свого мобільного пристрою, а отже спірні операції були здійснені з використанням її особистих автентифікаційних даних.

Оскільки на момент виконання банком ініційованих операцій за рахунком відповідачки, позивач не отримував повідомлень про втрату смартфона, на якому був встановлений мобільний застосунок, про компрометацію особистого ключа або іншої інформації, яка б спричиняла у оператора сумнів в належності переказу, ініціація операцій за рахунком відповідачки була здійснена засобами та у спосіб, що повною мірою відповідав умовам договору, отже у банку не було підстав для відхилення ініційованих операцій за картковим рахунком.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що заперечення відповідачки проти позову, які зводились до того, що вона не ініціювала списання коштів з її рахунку і саме банк має довести, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції є необґрунтованими. Ці обставини банк мав доводити лише у випадку, якщо б платіж був здійснений з іншого пристрою, або у випадку, якби відповідачка повідомила банк про втрату свого смартфону до здійснення операцій зі списання коштів.

З огляду на те, що операції зі списання коштів на загальну суму 50 853,69 грн були здійснені 21 листопада 2023 року у проміжок часу з 18:38 по 18:43 год., за допомогою правильного вводу PIN-коду, або ж з використанням разових паролей, які відомі тільки власнику картки, з використанням номеру телефону ОСОБА_1 і за допомогою її мобільного пристрою, АТ «Універсал Банк» обґрунтовано пред`явив позов про повернення коштів.

Крім того, ці операції були проведені до 19:53 год., тобто часу повідомлення банку про списання коштів та блокування картки.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки позов підлягав задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, розподіл судових витрат у цій справі слід змінити та пропорційно розміру задоволених вимог позову стягнути з відповідачки документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору, а саме 3 028,00 грн - за подання позовної заяви та 4 542,00 грн - за подання апеляційної скарги, а всього підлягає стягненню 7 570,00 грн судового збору.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 березня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» 59 936,35 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень 35 копійок) заборгованості за кредитним договором від 05 вересня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» 7 570,00 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді: С.А. Голуб

О.В. Борисова

Д.О. Таргоній

Оригінал: reyestr.court.gov.ua